Для групи № 23:
📌 1. Війна у творі
Події: Тридцятилітня війна 1618-1648 рр.
Матінка Кураж мандрує з фургоном, продає товари.
Війна стає частиною її життя, способом заробітку.
📌 2. Ставлення до війни
Фельдфебель: війна – порядок.
Матінка Кураж: війна – бізнес.
Священик: «боговгодна війна» (оксиморон).
📌 3. Образ Матінки Кураж
Прагне заробити, щоб забезпечити дітей.
Втрачає синів та доньку, але не змінює ставлення до війни.
Суперечливий персонаж: одночасно і жертва, і вигодонабувачка.
📌 4. Фінал
Війна триває.
Матінка Кураж не усвідомлює своїх втрат.
Головна думка: війна не має переможців, лише жертви.
📌 5. Брехт і епічний театр
Завдання: змусити глядача аналізувати події.
Героїня не проходить моральної еволюції.
❓ Питання до роздумів:
Чи можна засуджувати Матінку Кураж?
Чи змогла б вона вижити, якби не прийняла правила війни?
Які паралелі можна провести із сучасністю?
✅ Домашнє завдання (на вибір):
Написати есе: «Матінка Кураж: жертва чи хижачка?»
Підготувати аргументовану відповідь: чи можна виправдати бізнес під час війни?
Читати:
1) підручник "Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Міляновська", ст. 158-168;
2) драму «Матінка Кураж та її діти».
Вистава 2009. Івано-Франківський обласний театр ім. Івана Франка. Режисер Мирослав Гринишин.
ЦИТАТА
Фельдфебель. Зразу видно, що в цих краях давненько не було війни. Звідки ж тут узятися моральності, питаю? Мир— це безладдя. Тільки війна творить лад. Мирного часу людство переводиться нінащо. І люди, і худоба розбещуються вкрай. Кожне жере, що хоче, білу паляницю з сиром, а поверх сиру ще й скибку сала. Ніхто не знає, скільки в цьому місті молодих хлопців і добрих коней, їх ніколи ніхто не рахував. Я побував у краях, де війни не було, мабуть, років сімдесят, тож там люди взагалі не мають прізвищ, не знають одне одного. Лиш там, де точиться війна, є такі як слід списки і реєстрація, і чоботи паками, і зерно лантухами, там кожну людину і кожну худобину візьмуть на облік і відберуть. Бо ж відома річ, що без порядку нема війни!
Дія п'єси відбувається під час Тридцятирічної війни (1618—1648 рр.), що обернулася для Німеччини національною катастрофою. Місце дії: Швеція, Польша, Моравія, Баварія, Італія, в кінці Німеччина. П'єса складається з 12 сцен, які описують окремі епізоди з 12 років життя (1624-1636) маркітантки другого фінського полку Анни Фірлінг, на прізвисько «Матінка Кураж». Матінка Кураж не має жодних ілюзій щодо війни і ставиться до неї як до способу збагачення.
Весна 1624; шведський воєначальник Аксель Оксеншерна набирає військо для походу на Польщу, проте вербування йде погано. Фельдфебель і Вербувальник зустрічають на дорозі фургон маркітантки Анни Фірлінг. По дорогах війни вона блукає зі своїми дорослими синами Ейліфом і Швейцеркасом і німою дочкою Катрін. Поки Фельдфебель заговорює зуби матері Кураж, Вербувальник обробляє її старшого сина. Незважаючи на протести матері, що пророкує йому швидку загибель, Ейліф йде з Вербувальником.
1626. Минає два роки. У Польщі, біля намету шведського воєначальника, матінка Кураж торгується з його кухарем-голландцем з приводу каплуна; воєначальник з'являється разом з Ейліфом, який, як з'ясовується, здійснив подвиг: відбив у селян 20 голів худоби, порубавши при цьому чотирьох людей. Полковий священик виправдовує Ейліфа: «Господь наш умів створити з п'яти хлібів п'ятсот, йому й потреби не було. Тому й міг вимагати: люби ближнього свого. Бо люди були ситі. Нині не ті часи».
1629. Минає ще три роки; Швейцеркас став скарбником Фінського полку, в який влилася і матінка Кураж. Війна «налагодилася», і справи в неї йдуть – гріх скаржитися; у супроводі священика до Кураж часто заходить кухар — поговорити про політику, про цю війну, де, за його словами, «трохи грабіж, трохи різанина, трохи запалювання і, не забути б, трохи зґвалтування». Тим часом наближаються католики, армія лютеран стрімко відступає, — разом з священиком, дочкою і Швейцеркасом, який не встиг сховатися, в останній момент прибіг до матері, щоб сховати в її фургоні полкову скарбницю, Кураж опиняється на території, зайнятій католиками. Швейцеркас намагається дістатися свого полку, але, ледве встигнувши переховати скриньку, потрапляє в руки до католиків, які давно шукають скарбника. Кураж, щоб підкупити фельдфебеля і врятувати сина, якому загрожує страта, готова закласти свій фургон; колишня полкова повія Іветта дає під заставу 200 гульденів і сама веде переговори з фельдфебелем. Однак виплатити борг Кураж розраховувала з полкової скарбниці, від Іветти вона дізнається: під тортурами Швейцеркас зізнався в тому, що, помітивши погоню, він викинув скриньку в річку. Викуповувати фургон нема на що, — Кураж просить Іветту поторгуватися і знизити «викуп» за сина; поки вона торгується, Швейцеркаса страчують.
Минуло ще кілька років. Матінка Кураж зі своїм фургоном проїхала пів-Європи. Її справа процвітає, але у битві під Лютценом гине шведський король Густав Адольф, і воюючі сторони укладають мир. Для куражів мир - розорення: тепер її товар нікому не потрібен; проте вона рада мирові: принаймні другого сина війна в неї не забере. У її наметі знову з'являється кухар. Кураж вирушає на базар - продати свій товар, доки за нього хоч щось можуть заплатити; у її відсутність під конвоєм приводять Ейліфа: він повторив свій давній «подвиг» — відібрав у селянина худобу, зарізавши господиню; але у мирний час за це розстрілюють. Йому дозволили перед стратою побачитися з матір'ю. Кураж повертається із своїм товаром. Вона щаслива з того, що не встигла його продати: як з'ясувалося, мир закінчився і вже третій день знову йде війна. Вона знову вирушає в дорогу, взявши із собою кухаря, який нічого не розповідає їй про Ейліфа.
Осінь 1634 року. «Війна за віру» йде вже шістнадцять років. І кухареві, і Кураж набридло поневірятися, торгівля не йде: людям нічим платити; кухар отримує звістку про те, що його мати померла від холери і залишила йому у спадок маленький шинок. Він кличе з собою Кураж, але без Катрін: трьох його трактир не прогодує. Кураж відмовляється покинути дочку.
1636. Два роки Кураж і Катрін блукають Німеччиною в обозі війська. Фургон зупиняється на ніч у селянського будинку, і Катрін чує, як три католики вимагають, щоб селянин показав їм дорогу до міста; за ними рухається полк. Катрін піднімає тривогу та гине. Оплакавши дочку, Кураж знову впрягається у свій фургон: "Треба знову налагоджувати торгівлю".
Добірка ключових цитат до кожного з важливих аспектів «Матінки Кураж та її дітей»
💬 «Війна годує мене краще, ніж мир» (Матінка Кураж)
🔹 Обговорення:
Як ця цитата розкриває її ставлення до війни?
Чи можна назвати її жертвою обставин чи цинічною вигодонабувачкою?
💬 «Мир псує всю торгову справу» (Матінка Кураж)
🔹 Обговорення:
Чи можна сказати, що війна стала для неї бізнесом?
Як ставлення Кураж до війни змінюється протягом твору?
💬 «Якщо є війна, має бути й порядок» (Фельдфебель)
🔹 Обговорення:
Чому він вважає війну джерелом стабільності?
Чи можна погодитися з таким твердженням?
💬 «Мир – це лише перепочинок між війнами» (Фельдфебель)
🔹 Обговорення:
Як ця думка відображає історичний контекст твору?
💬 «Я хочу заробляти на війні, а не вмирати через неї» (Матінка Кураж)
🔹 Обговорення:
Як ця цитата показує головний конфлікт її особистості?
Чи змінилося її ставлення до війни після втрати дітей?
💬 «Хто хоче жити, той мусить бути хитрим» (Матінка Кураж)
🔹 Обговорення:
Чи можна сказати, що вона виправдовує будь-які засоби виживання?
💬 «Усе одно треба далі їхати» (Фінальні слова Матінки Кураж після смерті доньки Катрін)
🔹 Обговорення:
Чи є в цій фразі відчай, чи це лише відмова прийняти реальність?
Як ця цитата підкреслює її нездатність змінитися?
💬 «Боговгодна війна» (Священик)
🔹 Обговорення:
Чи може війна бути «боговгодною»?
Як цей вислів суперечить релігійним цінностям?
💬 «Йдемо далі, діти!» (Матінка Кураж, залишаючись сама)
🔹 Обговорення:
Чому, незважаючи на втрати, вона продовжує рухатися?
Чи можна сказати, що вона нічому не навчилася?
Як ви розумієте вислів “новаторство в літературі”?
Новаторство в літературі (від лат. nоvаtоr — оновлювач) — оновлення художньої літератури, відкриття для неї нових шляхів, відмова від тих традицій, які вже застаріли, і введення нових тем та ідей, нових героїв і конфліктів, збагачення художніх форм і засобів їх створення тощо. Новаторство — один із яскравих проявів таланту письменника, його зв’язків із суспільним життям і глибокого проникнення в його закономірності. Новаторство — це продовження і розвиток прогресивних традицій минулого відповідно до нових умов і потреб суспільного і культурного життя, вияв подальших творчих шукань і в змісті творчості, і в її формах.
Усі видатні письменники були новаторами, які відкривали нові життєві конфлікти та нових героїв і знаходили нові мистецькі форми чи оновлювали попередні, що відповідали б новому змістові їх творів. Новаторством позначена творчість Ернеста Хемінгуея, Генріха Ібсена, Бернарда Шоу, Бертольда Брехта, Олександра Довженка та ін.
Джерело: Новаторство в літературі, Що таке Новаторство в літературі?
В чому новаторство Бертольда Брехта як драматурга?
Видатний німецький драматург Б. Брехт увійшов в історію літератури як теоретик і практик "епічного театру", який він протиставив традиційному "арістотелівському". Насамперед Брехт прагнув підкреслити умовність самого сценічного дійства: глядач повинен пам'ятати, що сценічна дія — це не життя, а саме театр. Дуже важливим фактором, до якого прагнув Брехт, була відсутність емоційної реакції у глядачів. П'єса не повинна хвилювати, викликати сльози чи якісь інші емоції, вона повинна примусити глядача розмірковувати. Глядач не повинен перейматися долею героя, він повинен оцінювати вчинки героя, бути йому суддею. У такому театрі немає позитивних і негативних героїв — це кожен глядач визначає сам для себе. Головне для Брехта, щоб цей глядач почав розмірковувати над тим, що відбувається на сцені. У такому театрі провідною є роль автора, для якого вся дія — лише привід для початку дискусії із глядачем.
Брехт - теоретик і практик "епічного театру": відсутність емоційної реакції у глядачів, глядач має розмірковувати, оцінювати вчинки героя, не переймаючись його долею.
Читаючи твір “Матінка Кураж та її діти”, віднайдіть відмінності від звичних, знайомих вам драм. Занотуйте їх.
У діяльності якої партії брав участь Бертольд Брехт?
Бертольт Брехт з молодих років цікавився політикою: був залучений у діяльність соціально-демократичної партії, писав поезії, що відображали ставлення до подій у тогочасній Німеччині, цікавився комунізмом і докладно досліджував роботи Карла Маркса. Як ви розумієте, Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини, лідером якої був Адольф Гітлер, негативно ставилася до поглядів митця. Саме тому Брехт мав емігрувати. Деякий час письменник провів у Радянському Союзі. Він захоплювався комуністами і вважав, що їхня підтримка допоможе подолати нацизм і фашизм. Віра Брехта у світле комуністичне майбутнє похитнулася лише тоді, коли поступово почали зникати його друзі. Але й тоді письменник не відмовився від своїх поглядів остаточно.
Карл Га́йнрих Маркс (нім. Karl Heinrich Marx; 5 травня 1818, Трір — 14 березня 1883, Лондон) — німецький філософ-матеріаліст, теоретик-суспільствознавець, політеконом, політичний журналіст-публіцист; протагоніст робітничого соціалістичного руху та один із засновників Першого Інтернаціоналу.
Паралельно з політичною діяльність Брехт активно працював у театрі. Він розуміє, що для драматургії нового часу потрібний новий театр — з іншими акторами, режисерами, декораціями й навіть глядачами. Саме для такого нового театру Бертольт Брехт створює свої найкращі драматичні твори: “Тригрошова опера”, “Життя Галілея”, “Матінка Кураж та її діти”.
За сюжетом п’єси головний герой Меккіс, неофіційний хазяїн Лондонського району Сохо, бандит, який одружується з юною красунею Поллі. Цим він наживає собі ворога — Джонатана — батька Поллі, який очолює місцеву жебрацьку спільноту. Джонатан навіть дає хабар поліцейському Брауну, щоб засадити новоспеченого зятя за ґрати. Його дружина Поллі бере на себе керівництво бандою.
...Поряд з тим, на прикладі вікторіанської Англії, режисер моделює ситуацію де поствоєнне суспільство оговтавшись від років війни продовжує жити звичним життям (яке у декого не змінювалося й у воєнний період). Соціум не готовий прийняти вчорашніх захисників, які пройшли війну і повернулися травмованими і тілом і душею. Намагання суспільства відсторонитися від вчорашніх воїнів, замість того, щоб допомогти, призводить до формування паралельного світу, в якому життя не є найважливішою цінністю, а смерть швидше дарунок долі, аніж покарання.
П’єса «Матінка Кураж та її діти» — це драма-притча, або драма-парабола. Іще на початку свого творчого шляху Б. Брехт зацікавився п’єсою-притчею як повчальним, дидактичним жанром. Особливість притчі полягає в тому, що їй притаманний загальножиттєвий, загальнолюдський характер, а її мораль — «універсальна»: вона — позачасова й позаісторична. Драматург розширює межі та можливості притчі, переводить її із загальнолюдського в конкретний соціально-політичний план. Завдяки такій принциповій зміні акцентів цей жанр набуває нових ознак. Драмі-притчі, або драмі-параболі, властиві відображення «алогізму звичайного», показ загальновідомих явищ у новому світлі, широке використання алегорії та сатиричного підтексту, звернення до історичних реалій, настанова на дискусійність тощо. Заслуга Б. Брехта полягає в тому, що, використовуючи здобутки інших драматургів у цьому напрямку (Б. Шоу, Е. Піскатора, В. Мейєрхольда, В. Маяковського), він створив власну концепцію творів-парабол. Його п’єсам притаманне активне втручання в сьогодення, вони націлені на формування світогляду глядачів, але водночас розкривають певні закономірності розвитку суспільства.
Прийом «одчуження» (der Verfremdungseffekt) — система художніх прийомів епічного театру, яка полягає в показі по-новому звичних явищ (як дивних, нових, «чужих») з метою пробудження глядацького сприйняття та спонукання до аналітичного осмислення подій. Б. Брехт досягає прийому «очуження» за допомогою різних засобів — умикає світло в театрі, не змушуючи глядача слідкувати за тими чи іншими подіями; перериває дію п’єси вставками та піснями-зонґами; використовує плакати, вивіски й реалістичні декорації. Це має не посилити емоційний вплив вистави, а перервати її й змусити глядачів згадати, що вони знаходяться в театрі й можуть не погоджуватися з тим, що відбувається на сцені. Якщо в класичній драматургії увага зосереджується на міжособистісних зв’язках, де люди просто розмовляють між собою, то в Б. Брехта люди розмовляють між собою на тлі епохи.
У XVII ст. (1618—1648 рр.)Тридцятилітня війна охопила майже всю Європу й спустошила Німеччину, наполовину винищивши її населення. Шляхами цієї війни їздить фургоном зі своїми дітьми спритна, цинічна, але по-своєму й людяна маркітантка Анна Фірлінг, на прізвисько Кураж. Уперше цей образ з’явився в авантюрному романі німецького письменника XVII ст. Г. Я. К. фон Ґріммельсґаузена «Простакові всупереч, сиріч Диковинний життєпис дурисвітки та бродяги Кураж» (1670 р.), а в п'єсі Б. Брехта він набув нового злободенного звучання.
Автор показує, що люди йдуть на війну не тільки заради високих ідеалів — завжди є такі, хто хоче нажитися на чужому горі, переслідуючи власні корисливі інтереси. Героїня Б. Брехта не має ілюзій щодо справжніх цілей війни: вона розуміє, що імператори, королі, полководці та фельдфебелі піклуються не про істину, віру чи справедливість, а лише про загарбання чужих земель і привласнення чужого багатства. Вона й сама хоче погріти руки біля розпаленого ними багаття, однак той (чи та), хто надто близько підходить до вогню, ризикує згоріти або принаймні обпектися.
Матінка Кураж оцінює дійсність, щоб отримати власну вигоду. Коли священик просить у неї полотно, щоб перев’язати рани селянам, вона відмовляє йому, добре усвідомлюючи, яких збитків коштуватиме їй милосердя, а коли помирає її єдина дочка, вона уважно відраховує гроші на похорон, боячись дати селянам хоча б одну зайву монету. Героїня зважує прибутки та витрати навіть тоді, коли її синові — Швейцеркасові — загрожує розстріл, і довго роздумує, що буде вигідніше: урятувати його принаймні на короткий термін чи забезпечити собі довгострокове виживання. Проте вона надто забарилася, перекладаючи життя на мову товарно-грошових відносин, війна не залишає їй вибору: Швейцеркаса розстріляно. Це одна з найтрагічніших сцен у п’єсі.
Іще на початку дії один з героїв каже про матінку Кураж: «Хоче війною жити, / Мусить їй щось та сплатити» (Переклад М. Зісмана). Утративши трьох дітей, вона сплачує страшну ціну за свою жадібність, але драматург навмисне не зображує прозріння героїні. «Завдання автора п’єси полягало не в тому, щоб примусити в кінці прозріти матінку Кураж, — писав Б. Брехт, — авторові потрібно було, щоб бачив глядач».
Хитромудра маркітантка опиняється у вирі воєнних подій. Спокусившись воєнною звитягою, її син Ейліф іде до армії, і невдовзі його вже нагороджують за проявлену хоробрість… Молодий солдат із задоволенням описує командувачеві свої «подвиги»: він пишається тим, що йому випала місія нести у світ зло й насильство, убивати невинних, знущатися з мирних жителів.
Юнацький запал і вихваляння Ейліфа могли б бути привабливими, однак йому не вистачає справедливої, шляхетної мети, і згодом він починає викликати жах — особливо, коли виконує моторошний танець, супроводжуваний воєнною піснею. Це зображення «усвідомленої дикості» — справжньої сутності війни, що компенсує відсутність щирих людських почуттів надлишком божевілля та жорстокості. Б. Брехт змальовує характер героя так, що навіть незначні його вади стають величезними й, урешті-решт, перед глядачем постає відразлива картина морального гниття людини — що не дивно, адже вона бачить свій обов’язок і своє щастя в тому, щоб змушувати інших страждати.
Але на Ейліфа також чекає розплата за те, що він вчинив «один зайвий» подвиг, як іронічно зазначає автор. Звикнувши до порядків воєнного часу, герой продовжує вбивати й грабувати навіть у мирний час, але якщо раніше його за це звеличували — тепер за всі злочини він має бути покараний. Хлопець не може змиритися зі своєю долею й гнівливо протестує, вириваючись з рук охоронців; цей істеричний стан — викриття слабкості — зворотний бік показної могутності. На прикладі індивідуальної долі Б. Брехт показує долю всього людства — й образ Ейліфа є потужним застереженням для молоді.
Роки минають, але фургон матінки Кураж не спиняє свого руху — тепер його тягнуть другий син Швейцеркас і німа донька Катрін. Їхні долі тісно переплетені з воєнними подіями, і війна продовжує нахабно втручатися в усі справи людей. Не знайшовши гідного застосування своїм талантам, священик і кухар вимушені їздити країною, шукаючи прихистку в хитрої маркітантки, а вона не втрачає сили духу, навіть коли її родина потрапляє в полон. Як зазначає сама героїня, маленьким людям війна буває навіть вигідна, тому що «утрачено саму тільки честь і нічого більше». Однак ця втрата виявляється для неї найдорожчою з усіх: утративши честь і людяність, матінка Кураж прирекла себе на самотність і повільну загибель. Її діти гинуть одне за одним. Найбільш «чистою» смертю помирає її донька Катрін. Вона — «сама, як хрест», їй не місце в цьому меркантильному світі. Незважаючи на те, що дівчина німа, її образ дуже промовистий. Катрін єдина помирає з благородною метою — урятувати людей, які залишилися в місті. А фургон матінки Кураж тим часом продовжує рухатися страшними дорогами війни…
Обізнаність. 1. Які історичні події вплинули на створення п’єси «Матінка Кураж та її діти»? 2. Поясніть, чому Б. Брехт узяв за основу твору не сучасність, а часи Тридцятилітньої війни. 3. Визначте ознаки епічного театру в п’єсі.
Читацька діяльність. 4. Розкрийте функції символічного образу «фургону-долі» матінки Кураж. 5. Знайдіть зонґи в п’єсі Б. Брехта та поясніть їхнє значення. 6. Наведіть 1–2 приклади авторських коментарів на початку картин. Розкрийте їхній зміст. 7. Дайте власне потрактування фіналу п’єси «Матінка Кураж та її діти».
Людські цінності. 8. Хто з героїв і героїнь твору втілює людяність та істину? Прокоментуйте відповідні епізоди.
Комунікація. 9. Дискусія «Як війна впливає на людину?» (за п’єсою «Матінка Кураж та її діти»).
Ми — громадяни. 10. Б. Брехт писав: «Війна завжди призводить до втрат — фізичних і духовних. Але вона відкриває в людях і нові якості». Проілюструйте цю думку прикладами з тексту п’єси.
Сучасні технології. 11. В Інтернеті подивіться кінофільм «Дороги Анни Фірлінг» (реж. С. Колосов, СРСР, 1985 р.) за п’єсою Б. Брехта. Чим вас вразив кінофільм? Якою постає головна героїня в кінофільмі та п’єсі?
Творче самовираження. 12. Уявіть, що ви — режисер вистави за твором Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти». Дайте поради акторам та актрисам. Прокоментуйте декорації та костюми.
Довкілля та безпека. 13. Намалюйте плакат «Не вбий!», використавши образи й символи п’єси «Матінка Кураж та її діти». Навчаємося для життя. 14. Поміркуйте, як воєнні події останніх років вплинули на свідомість українського народу та наше суспільство. Знайдіть аналогії до сучасних подій у п’єсі Б. Брехта. 15. Придумайте власний зонґ антивоєнного змісту. 16. Знайдіть вірші Б. Брехта в перекладах С. Жадана й інших українських поетів. Які з них вам сподобалися? Виразно прочитайте улюблені з них.
Підручник: Ніколенко 11 клас. Ст. 127-129
ПРОБЛЕМА ВІЙНИ ТА МИРУ В ЛІТЕРАТУРІ XX ст.
Німеччина Епічний театр: теоретичні засади й художня практика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Бертольд Брехта "Матінка Кураж та її діти"
Еріх Марія Ремарк