Працюю в Київському професійному енергетичному коледжі більше 30 років. Це моє перше і єдине місце роботи. Мені подобається бути викладачем саме тут.

Прагну бути здоровою фізично і морально. Але роблю дуже мало, щоб цього досягти.

Живу так, як мені подобається і як дозволяють обставини. До великої війни вважала себе щасливою людиною.

Хочу щоб Україна щвидше перемогла в цій страшній війні і Українці могли жити у вільній країні довго і щасливо. 

Що я можу зробити щоб цей світ став хоч трішки чистішим і кращим? Розгрібаю смітники і сію кругом квіти, дикі маки,  ромашки. Саджу дерева. Страшенно дратують люди, які залишають після себе сміття.

Не прагну будь-що стати фінансово багатою чи мати владу. При цьому люблю гроші і не терплю, коли хтось намагається керувати моїм життям. 

Намагаюсь казати правду і бути справедливою. 

Абсолютно не цікавить чуже особисте життя. Ніколи не маю вільного часу, бо завжди знахожу собі якесь заняття. 

В багатьох життєвих питаннях маю чітку позицію та іноді здаюсь людям дивною. Мене це трохи тривожить, але не настільки, щоб намагатись відповідати чиїмсь уявленням. Вмію вислухати інших, проте до порад прислухаюсь рідко. Не один раз наступала на граблі, сприймаю це як уроки життя, які краще запам'ятовується.  За все в цьому житті потрібно платити, знання і життєвий досвід також мають свою ціну.

Люблю книги, кіно, музику і подорожі. Вважаю людей мистецтва напівбогами. Сама не маю ніяких талантів, трошки малюю хіба що.

В будь-якій складній ситуації намагаюсь зробити все, що в моїх силах, щоб потім не шкодувати за тим, що могло б бути і не сталось. Якщо все-таки терплю поразку - відпускаю людей і ситуації без права повернення.

Хапаюсь за нове і яскраве, і це часто  заважає доводити вже розпочате діло до кінця.

Друзів мало, приятелів багато.

Хочу, щоб навколо мене було більше щасливих людей.