Рубання дозволяє розкроювати метал для створення заготовок, необхідних для кріплення електрообладнання або виготовлення металевих деталей. 

Чистове і чорнове рубання — це два етапи обробки металу під час рубання, які відрізняються своєю метою та точністю виконання:

Чорнове рубання — це початковий етап, коли знімається основна маса зайвого матеріалу. Воно виконується з меншою точністю, щоб приблизно надати заготовці потрібну форму або розмір. Для цього використовують більш грубі удари молотком і зубило, часто з більшим кутом нахилу.

Чистове рубання — це завершальний етап, спрямований на доведення заготовки до точних розмірів і гладких країв. Виконується з дрібнішими, контрольованими ударами, щоб усунути нерівності та забезпечити необхідну точність (наприклад, ±1 мм), часто з використанням тоншого зубила або крейцмейселя.

Ці етапи застосовуються послідовно для підвищення якості обробки металу.

Рубання зубилом виконується шляхом постановки зубила під кутом 30–35° і нанесення ударів молотком (500 г) уздовж розмітки для відокремлення металу. Використовуйте кистьовий удар: тримайте молоток за кінець ручки, забезпечуючи розслаблений хват, і наносіть легкі, ритмічні удари. Для чорнового рубання сила може бути трохи більшою, але для чистового — зменшуйте інтенсивність, щоб досягти точності країв (±1 мм).  

Перевіряйте результат після 5–10 ударів, щоб уникнути перевантаження металу. 

Техніка виправлення

Кривину деталей перевіряють «на око» або по зазору між плитою і покладеною на неї деталлю. Для точнішого контролю можна використати кутник або штангенциркуль. Вигнуті місця мітять крейдою або олівцем.  Випрямлення проводиться шляхом нанесення частих, але не сильних ударів сталевими молотками (для металу товщиною 2 мм) або молотками з м’якого матеріалу (для делікатних деталей) по певних місцях. Сила ударів повинна відповідати величині опуклості та товщині виробу; надмірна сила може спричинити тріщини. Поверхня правильної плити, а також бойки молотків повинні бути рівними, гладкими і добре прошліфованими.  При ручному випрямленні зручніше користуватися молотками з круглим бойком, а не з квадратним, оскільки при неправильних ударах або перекосах молотка з квадратним бойком на поверхні виробу можуть залишитися сліди у вигляді зарубок або навіть пробоїн. Бойок молотка повинен лягати на лист рівно, без перекосу. Молоток слід тримати за кінець ручки, використовуючи лише кисть руки з розслабленим хватом, і наносити удари з невеликим розмахом. У міру наближення до опуклості удари повинні ставати слабкіше, але частіше; результат перевіряйте після 5–10 ударів. 

Гнуття дає змогу формувати металеві елементи (наприклад, кронштейни чи корпуси) під потрібним кутом для з’єднань у електромонтажних роботах. 

Згинання вирубаної та виправленої заготовки пополам під кутом 90 градусів за допомогою лещат є важливим етапом обробки металу, який вимагає точності та правильної техніки. 

Техніка безпеки

Використовуйте захисні окуляри, щоб уникнути попадання металевих частинок в очі.

Тримайте руки подалі від зони ударів молотка.

Переконайтеся, що лещата стабільні, щоб уникнути їх зміщення під час роботи.

Підготовка

Перевірка заготовки. Переконайтеся, що заготовка (прямокутник 100×150 мм) вирубана точно по розмітці та виправлена на виправній плиті. Її краї мають бути рівними, а поверхня — без значних дефектів.

Вибір місця згину. Визначте лінію згину, яка поділить заготовку навпіл по позначці 75 мм від одного краю, згинати вздовж короткої сторони 100 мм. Позначте лінію крейдою або олівцем.

Підготовка лещат. Перевірте, чи лещата міцно закріплені на слюсарному столі. Очистіть губки лещат від бруду чи задирок, щоб уникнути подряпин на металі. Якщо губки мають гострі краї, застосуйте м’які накладки (наприклад, дерев’яні або гумові прокладки), щоб захистити заготовку.

Процес згинання

Фіксація заготовки в лещатах. Розкрийте лещата і вставте заготовку так, щоб лінія згину збігалася з краєм губок лещат: зафіксуйте 75 мм однієї частини заготовки в лещатах, а друга частина (75 мм) залишиться зовні.

Закріпіть лещата, затиснувши метал щільно, але без надмірного зусилля, щоб уникнути деформації. Переконайтеся, що заготовка не зміщується.

Підготовка до згинання. Візьміть слюсарний молоток (200 г) або дерев’яний молоток, щоб уникнути пошкоджень поверхні.

Якщо використовується шаблон (прямокутник 100×150 мм із кутом 90°), прикладіть його до зовнішньої частини заготовки як орієнтир для контролю кута.

Виконання згину

Тримайте заготовку за вільний край (той, що зовні лещат) однією рукою, забезпечуючи стабільність.

Починайте згинати метал поступово, натискаючи на вільний край у напрямку до перпендикулярного положення (90°). Спочатку застосовуйте легкий тиск руками, щоб визначити опір металу.

Якщо метал не гнеться легко (через товщину 2 мм), використовуйте молоток для легких кистьових ударів по зовнішній стороні заготовки вздовж лінії згину. Удари наносьте від країв до центру лінії, щоб розподілити силу рівномірно.

Працюйте поступово, перевіряючи кут через кожні 10–15 ударів або після кожного значного зсуву, щоб уникнути перегинання.

Контроль кута

Прикладіть кутник 90° до внутрішньої частини згину, щоб переконатися, що кут відповідає 90° ±2°. Якщо кут менший або більший, скорегуйте його легкими ударами молотка: для збільшення кута ударяйте по внутрішній стороні згину, для зменшення — по зовнішній.

Перевірте, чи не утворилися тріщини або задирки на місці згину.

Завершення

Після досягнення кута 90° розкріпіть лещата і обережно вийміть заготовку.

Огляньте згин на наявність нерівностей або дефектів. Якщо потрібно, легкими ударами молотка виправте дрібні перекоси на виправній плиті.

Поради

Для металу товщиною 2 мм згинання може вимагати попереднього розігріву (наприклад, газовим пальником) уздовж лінії згину, якщо метал виявляється надто жорстким. Однак для Ст-3 цього зазвичай не потрібно, якщо згин виконується акуратно.

Якщо заготовка довга (150 мм), додатково підтримуйте її другою рукою, щоб уникнути провисання.

Цей метод забезпечить точне згинання заготовки під кутом 90° із мінімальним ризиком пошкодження.