План-конспект

Нарізування різьби — це утворення на циліндричних або конічних стержнях канавок із поперечним профілем (у вигляді трикутника, трапеції і т. д.), кожна точка якої розташовується на гвинтовій лінії. Витком різьби називається та частина її виступу, що охоплює різьбову деталь в межах до 360°.

Залежно від форми поперечного перерізу виступів розрізняють різьбу трикутну, трапецоїдну, напівкруглу, круглу, прямокутну. Основні елементи різьби : зовнішній діаметр d, середній діаметр d2, внутрішній діаметр du крок Р і кут при вершині профілю а.

Основні елементи та розміри різьби:

1 — гребінь; 2 — профіль; 3 — дно; Н{ — висота профілю; Р — крок; сс — кут профілю; d — зовнішній діаметр; dl — внутрішній діаметр; d2 — середній діаметр

Більшість різьбових з'єднань мають трикутну різьбу, яка поділяється на метричну (а = 60°) та трубну (а = 55°). Метричну різьбу з великим кроком позначають літерою М і числом, що виражає значення зовнішнього діаметра (в міліметрах): М6, М12 і т. д.; в позначення різьби з малим кроком додають число, яке виражає значення кроку (в міліметрах): Мб х 0,6; М24 х 2 і т. д.

Трубна різьба має приблизно такий самий профіль, як і метрична, але менші розміри (вимірюється в дюймах). Трубну різьбу нарізують не тільки на трубах, а й на стержнях.

Профілі різьб:

а — метричної; б — трубної

Залежно від напряму витків (зліва направо або навпаки) різьба буває правою та лівою. Різьба буває також одно- й багатозахідною. Діаметр різьби вимірюють штангенциркулем, а крок — різьбоміром (або штангенциркулем). Для вимірювання кроку внутрішньої різьби в малому отворі в нього всовують шматок паперу чи сірник, щоб на них залишився слід різьби.

Різьбу в отворах нарізують мітчиками . У комплект, як правило, входять три мітчики, на яких нанесено позначення різьби (тип, зовнішній діаметр та крок). Послідовність застосування мітчиків указують позначки на їхніх хвостовиках: у чорнового одна риска, в середнього — дві, а в чистового — три (останній може бути також без позначки). Чорновий мітчик із довгим напрямним конусом нарізує половину висоти профілю . Середній мітчик  має менший конус і нарізує майже повний профіль. Чистовий мітчик  калібрує різьбу. Канавки для стружки в мітчиків, як правило, прямі. Мітчики з гвинтовими канавками застосовують для нарізування різьби отворах із канавками та пазами. При нарізуванні ними різьби в гладеньких отворах вона виходить чистішою. Для нарізування різьби в глухих отворах доцільно використовувати мітчик із нахилом гвинтових канавок у протилежний бік від напряму подачі. В цьому разі стружка сама виходить із отвору.

Мітчики:

а - чорновий; б — середній; в — чистовий

Щоб різьба вийшла якісною, важливо спочатку просвердлити отвір правильного діаметра: якщо діаметр буде більший, то профіль різьби вийде неповним, а якщо менший, — може заклинитися й зламатися мітчик. У процесі нарізування різьби не тільки знімається стружка, а й частково зминається метал. У твердих і крихких матеріалах діаметр отвору в процесі нарізування різьби змінюється менше, ніж у м'яких і в'язких матеріалах. Щоб мітчик не заклинився й не зламався, просвердлюють отвір трохи більшого діаметра, ніж внутрішній діаметр різьби. Діаметр свердла для свердління отвору під метричну різьбу добирають за табл. 7.1 (для свердління отворів у чавуні та інших крихких матеріалах береться свердло на 0,1 мм тонше, ніж зазначено в таблиці.

Глибина Н глухих отворів під різьбу має бути більшою від довжини різьби Н\: Н = Нх+у, де у — додаткова глибина отвору, що визначається за таблицею:

Зовнішню різьбу нарізують плашками. Кругла плашка (лерка), показана на рис. , з двох боків має напрямні конуси (ф = 40...60°), довжина калібрувальної частини / становить 3—5 різьбових ниток. Такі суцільні плашки нарізують чисту різьбу. В розрізних плашок  є проріз завширшки 0,5... 1,5 мм, за допомогою якого можна регулювати діаметр різьби в межах 0,1...0,25 мм. Через недостатню жорсткість плашки профіль різьби при цьому виходить неточним. Розсувна призматична плашка (рис. 7.68, в) складається з двох половинок, на яких зазначено розмір різьби та є цифри 1 і 2 для правильного встановлення в клупі.

Плашки:

а - кругла (1 — калібрувальна частина; 2 — напрямна частина; 3 — канавка для стружки); б — розрізна; в — розсувна призматична

Вороток для круглих плашок     Клуп:

1   —   рамка;   2,   6   —   рукоятки; З — напівплашки; 4 — сухар; 5 — гвинт

Круглу плашку закріплюють у воротку  трьома гвинтами. Для фіксації розміру розрізної плашки є четвертий гвинт. Розсувну плашку закріплюють у клуп. Він складається зі скісної рамки 1 із двома рукоятками 2, б. У гнізда рамки вставляють напівплашки 3, які ставлять на потрібний розмір гвинтом 5 через сухар 4.

Для нарізування різьби вручну деталь закріплюють у лещатах і чорновий мітчик покривають потрібним мастилом. Спочатку лівою рукою злегка натискають на мітчик, а правою повертають вороток, доки мітчик не вріжеться в метал і не займе правильне положення. Далі прокручують вороток двома руками. Після одного-двох повних обертів мітчик повертають назад на чверть оберту. Цим самим ламають стружку й запобігають заклинюванню мітчика. Середній та чистовий мітчики спочатку вкручують у різьбу вручну й тільки після цього прокручують воротком. Глухі отвори нарізують дуже обережно. Час від часу мітчик викручують з отвору й очищають від стружки.

Нарізуючи різьбу на стержні, на його кінці спочатку роблять фаску. Щоб зубці плашки не зламалися, діаметр стержня має бути на 0,1...0,4 мм меншим від зовнішнього діаметра різьби. Діаметри стержнів для найчастіше застосовуваних різьб наведено в таблиці:

Стержень закріплюють у лещатах. Злегка натискають на плашку до її врізання в метал (для кращого врізання стержень спочатку не змащують). Досягнувши правильного положення плашки, стержень змащують, роблять один-два оберти, а потім півоберту назад для ламання стружки.

Клупом нарізують різьбу за кілька проходів. Плашки розсу­вають, клуп надівають на стержень і щільно зсувають плашки гвин­том. Після першого проходу клуп обертають у зворотний бік до сходження зі стержня. Далі підтискають плашки гвинтом і роблять наступний прохід, і так до утворення різьби потрібного розміру, який перевіряють калібром або гайкою.

Як мастило для сталевих деталей використовують оліфу або оливу, для алюмінієвих — гас, для мідних — скипидар. Бронзу та чавун нарізують в суху.

У разі невмілої роботи або затуплення мітчики можуть заклинитися в отворі й зламатися. Видаляння зламаного мітчика — трудомістка операція, в ході якої псується різьба, а часто й уся деталь. Якщо кінець зламаного мітчика виступає з отвору, то можна спробувати викрутити його плоскогубцями (для полегшення в отвір заливається гас). Якщо виступаючої частини немає, то можна в канавку мітчика просунути зігнутий удвоє сталевий дріт і спробувати викрутити мітчик. Для цього краще застосовувати спеціальну оправку з ріжками . Іноді зламаний мітчик удається розламати на шматки й витягти їх з отвору. Якщо дозволяє деталь, то можна нагріти мітчик на горні або газопроменевому пальнику до червоного жару, дати остигнути, а потім відпалений мітчик висвердлити. Якщо мітчик залишився в алюмінієвій деталі, то можна приварити до нього дротик для викручування, оскільки алюміній і сталь не зварюються.

Видаляння зламаного мітчика спеціальною оправкою:

1— мітчик; 2 — ріжки

Джерела інформації

1. «Технічне обслуговування та ремонт металевих кузовів автомобілів» Б.С. Бабіч, В.В. Лущик Київ «Либідь» 2001 р.

2. «Загальний курс слюсарної справи» Н.И. Макієнко, «Вища школа»1989 р.