Т3. Урок 4

Урок 1. Правила та засоби надання долікарської (першої) допомоги потерпілім у разі нещасних випадків

Підручник: А. А. Гудима,..Основи медичних знань. 10 клас. Тернопіль. 2018.

§ 14. Вступ до курсу тактичної медицини. Причини превентивних смертей

унаслідок бойових травм. Етапи надання домедичної допомоги............................................. 84

Перегляньте відео та прочитайте текст.

Складіть опорний конспект прочитаного і дайте відповіді на запитання вказані нижче.

Підготуйтесь до тестового опитування у режимі Viber

Надання першої невідкладної допомоги при нещасних випадках

При нещасних випадках дуже важливо до приїзду лікаря своєчасно надати першу долікарську допомогу потерпілому.

Схема послідовності дій при наданні першої долікарської допомоги:

1.Вивести потерпілого з оточення , де стався нещасний випадок.

2.Вибрати потерпілому найбільш зручне положення , що забезпечує спокій.

3.Визначити вид травми (перелом, поранення, опік тощо).

4.Визначити загальний стан потерпілого, встановити, чи не порушені функції життєво важливих органів.

  5.Розпочати проведення необхідних заходів:

• зупинити кровотечу;

• зафіксувати місце перелому;

• вжити реанімаційних заходів (оживлення): штучне дихання, зовнішній масаж серця;

• обробити ушкоджені частини тіла.

 6. Одночасно з наданням першої долікарської допомоги необхідно викликати швидку допомогу або підготувати транспорт для відправки потерпілого до найближчої медичної установи.

 7. Повідомити адміністрацію про те, що трапилось.

  Важливо знати обставини, при яких сталася травма , умови, які спонукали до її виникнення, та час, годину і навіть хвилину , особливо коли потерпілий втратив свідомість.

Перша допомога при переломах:

        При всіх видах переломів повинна бути проведена транспортна іммобілізація (знерухомлення). Фіксація проводиться готовими шинами або пов'язкою з використанням підручних матеріалів (палки, дошки тощо).         Фіксація створює максимальний спокій ділянки перелому, що попереджує подальшу травматизацію м'яких тканин гострими уламками кісток та вторинне зміщення уламків, а також зменшує біль та, відповідно, можливість поглиблення больового шоку.

        Транспортна шина повинна фіксувати не менше двох суглобів, поєднаних з місцем перелому (вище та нижче).

        При переломі плечової та стегнової кісток потрібна фіксація трьох суглобів (променевозап'ястковий суглоб при переломі плеча, гомілковий — при переломі гомілки). При транспортуванні постраждалому стараються ввести наркотичні анальгетики(наприклад: морфін).

        При відкритих переломах під час транспортної іммобілізації вправлення кісток не проводять. На рану накладають стерильну пов'язку. При артеріальній кровотечі накладають джгут.

Процес лікування та його складність залежить від багатьох факторів:

• чинників, які спричинили виникнення рани

• розміру ран (-и)

• фази раневого процесу

• наявності ускладнень

• та інш..

        Наприклад, для очищення ран у хірургічній практиці застосовують гіпертонічний розчин NaCl, прикладаючи змочені ним марлеві пов'язки. Вдаються до заходів асептики та антисептики

        Для зупинки кровотечі, можуть застосовуватись місцеві і загальної дії медикаменти, до станніх належить наприклад,амінокапронова кислота - є гемостатичним, кровозупиняючим засобом.

Правила накладання джгута

       Матеріалом для джгута може бути гумова трубка, косинка, носова хустинка галстук та ін. Джгут чи закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення. Під нього підкладають якусь тканину – одяг, рушник та ін. Необхідно особливо підкреслити, що джгут або закрутка накладається не більше, ніж на 1,5-2 год., а у холодний час і при променевих ураженнях не більше, як на 1 год., інакше може виникнути омертвіння кінцівки. Час накладання джгута або закрутки обов'язково повинен бути відмічений на папірці, який підкладають під джгут, або на самій пов'язці. 

        Якщо з моменту накладання джгута або закрутки пройшло більше 1-2 год., то необхідно послабити джгут – до появи рожевого кольору кінцівки і відновлення чутливості. Роблять це повільно, з тим, щоб у випадку відновлення кровотечі потік крові не виштовхнув кров’яний згусток, який утворився у рані. 

        Зупинення кровотечі із ран кінцівок їх згинанням у суглобах з наступною фіксацією є другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик із марлі або вати. Транспортувати хворих із зупиненою кровотечею необхідно обережно, без поштовхів і різких рухів, щоб не викликати повторну кровотечу. 

        Для захисту рани від можливого ураження бактеріями, отруйними або радіоактивними речовинами на неї накладають пов’язку. Пов’язка також сприяє зупинці кровотечі і утримує пошкоджений орган у зручному спокійному стані. При ударах, здавлюванні, падінні можуть виникнути внутрішні кровотечі, ознаками яких є: головокружіння, слабкість, блідість шкіри, іноді втрата свідомості. До прибуття медичного працівника рекомендується підняти кінцівки потерпілого, щоб збільшити приплив крові до мозку і створити абсолютний спокій, на забите місце накладають пов’язку, змочену в холодній воді, або лід.

Щоб через кілька днів на місці травми не утворилася інфікована рана, потрібно правильно обробити її в момент ушкодження (або якомога швидше після травми) - туалет рани. Перед обробкою рани треба вимити руки з милом і протерти їх спиртом. Рану можна промивати тільки 3% розчином перекису водню (або кип'яченою водою з милом). Шкіру навколо рани можна протерти етиловим спиртом (горілкою, самогоном, розчином йоду), не допускаючи потрапляння рідини в рану, тому що, потрапивши в рану, дія йоду або спирту викличе загибель живих клітин та ускладнить загоєння. Перед накладанням пов'язки не кладіть на рану вату, тому що ватяні волокна присохнуть до поверхні рани і потім видалити їх буде дуже складно.