Памятаємо їх імена

Дмитро Жанович Антонюк  (1961–2025) 

  Дмитро Жанович Антонюк  — український музикант, військовий диригент і педагог, заслужений діяч мистецтв України. Він став однією з ключових постатей у розвитку військової музики та культурної дипломатії Збройних Сил України. Очолював ансамблю пісні і танцю ЗСУ та естрадно-симфонічний оркестр Академії мистецтв імені Павла Чубинського. 

Академія мистецтв імені Павла Чубинського та Д.Ж. Антонюк пов’язані багаторічною та плідною співпрацею. На базі ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України було створено базу практики, яка відкривала студентам академії широкі можливості для творчого розвитку та професійного становлення. Участь у мистецьких проєктах ансамблю сприяла формуванню високого рівня виконавської майстерності та розширювала горизонти їхнього творчого досвіду.

Важливим чинником розвитку академії стало й те, що Д.Ж. Антонюк протягом тривалого часу очолював раду роботодавців навчального закладу. Його діяльність мала вагомий вплив на забезпечення випускників академії перспективами успішного працевлаштування та інтеграції у професійне мистецьке середовище.

Д.Ж.Антонюк залишив глибокий слід у  музиці, зробивши її важливим елементом національної ідентичності. Його концерти та виступи оркестрів стали символом єдності та сили українського народу. 

Музична спадщину Д.Ж.Антонюка включає численні аранжування українських народних пісень, військових маршів та патріотичних творів для ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України.  Зокрема, українських народних пісень «Ой у лузі червона калина» «Їхав козак за Дунай», «Реве та стогне Дніпр широкий», військові марші та патріотичні композиції «Марш Збройних Сил України» (оновлене аранжування для сучасного оркестру), «Слава Україні» — концертна версія для хору та оркестру, «Гей, соколи» — адаптація для військового ансамблю. Ці твори виконувалися ансамблем ЗСУ на державних урочистостях та міжнародних гастролях Його мистецькі проєкти сприяли зміцненню міжнародного іміджу країни через мистецтво, аранжування виконувалися на фестивалях військової музики у Польщі, Німеччині та Франції, де українські музиканти здобували високі оцінки.

Завдяки  роботам  Д.Ж.Антонюка українська військова музика стала впізнаваною у світі та асоціювалася з патріотизмом і силою духу

Він виховав цілу плеяду молодих диригентів та музикантів, які продовжують його справу.

Д.Ж.Антонюк поєднав традиції класичної диригентської школи з новими формами музичного мистецтва,  з українською традиційною музикою, що зробило його творчість актуальною і впливовою.   Його твори стали символом єдності та національної гордості.

. 

Дмитро Жанович Антонюк  — український музикант, військовий диригент і педагог, заслужений діяч мистецтв України. Він став однією з ключових постатей у розвитку військової музики та культурної дипломатії Збройних Сил України. Очолював ансамблю пісні і танцю ЗСУ та естрадно-симфонічний оркестр Академії мистецтв імені Павла Чубинського. 

Академія мистецтв імені Павла Чубинського та Д.Ж. Антонюк пов’язані багаторічною та плідною співпрацею. На базі ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України було створено базу практики, яка відкривала студентам академії широкі можливості для творчого розвитку та професійного становлення. Участь у мистецьких проєктах ансамблю сприяла формуванню високого рівня виконавської майстерності та розширювала горизонти їхнього творчого досвіду.

Важливим чинником розвитку академії стало й те, що Д.Ж. Антонюк протягом тривалого часу очолював раду роботодавців навчального закладу. Його діяльність мала вагомий вплив на забезпечення випускників академії перспективами успішного працевлаштування та інтеграції у професійне мистецьке середовище.

Д.Ж.Антонюк залишив глибокий слід у  музиці, зробивши її важливим елементом національної ідентичності. Його концерти та виступи оркестрів стали символом єдності та сили українського народу. 

Музична спадщину Д.Ж.Антонюка включає численні аранжування українських народних пісень, військових маршів та патріотичних творів для ансамблю пісні і танцю Збройних Сил України.  Зокрема, українських народних пісень «Ой у лузі червона калина» «Їхав козак за Дунай», «Реве та стогне Дніпр широкий», військові марші та патріотичні композиції «Марш Збройних Сил України» (оновлене аранжування для сучасного оркестру), «Слава Україні» — концертна версія для хору та оркестру, «Гей, соколи» — адаптація для військового ансамблю. Ці твори виконувалися ансамблем ЗСУ на державних урочистостях та міжнародних гастролях Його мистецькі проєкти сприяли зміцненню міжнародного іміджу країни через мистецтво, аранжування виконувалися на фестивалях військової музики у Польщі, Німеччині та Франції, де українські музиканти здобували високі оцінки.

Завдяки  роботам  Д.Ж.Антонюка українська військова музика стала впізнаваною у світі та асоціювалася з патріотизмом і силою духу

Він виховав цілу плеяду молодих диригентів та музикантів, які продовжують його справу.

Д.Ж.Антонюк поєднав традиції класичної диригентської школи з новими формами музичного мистецтва,  з українською традиційною музикою, що зробило його творчість актуальною і впливовою.   Його твори стали символом єдності та національної гордості.

Микола Михайлович Краснитський

(1944-2023)

Микола   Михайлович   Краснитський   значну  частину  свого   життя   присвятив  Київщині. З 1989 року він очолював концертно-творчу організацію «Рок-академія», а з 1993    року    концертно-творчу   організацію    «Київщина».    Творчу діяльність  М.М.Краснитський поєднував з педагогічною  у  Палаці дітей та юнацтва Залізничного району м. Києва,  Київському національному університеті ім. Б. Грінченка, Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Як режисер та організатор  М.М.Краснитський брав участь у проведенні багатьох творчих заходів обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів, був співзасновником Міжнародного фестивалю мистецтв «Словʼянський базар» (1992 – 1995 рр. щорічно очолював на ньому творчу делегацію України) та низки всеукраїнських фестивалів. В  доробку М.М.Краснитського -  співавторство з  Геннадієм Татарченком під час створення лібрето рок-опери «Мr. Сковорода», де М.М.Краснитський виступає її постановником (Київ, Київська обл., Харків, Полтава). Його сценічні рішення завжди були сміливими, але виваженими. Він не боявся поєднувати фольклор з електронікою, класику з перформансом. І завжди це було цікаво, видовищно і професійно. 

М. М. Краснитський був ініціатором запровадження нової спеціальності в обласному училищі культури «Музичне мистецтво естради» і з 1994 року очолював цю предметну (циклову) комісію. У 2002 року призначений заступником директора з організаційно-творчої роботи, художнім керівником училища. Під його керівництвом створено сучасну студію звукозапису. М. М. Краснитському вдалося  сформувати якісний викладацький склад із відомих  митців, досвідчених та молодих фахівців, запровадити  сучасну новаторську систему підготовки молодих спеціалістів естрадно-музичного напряму. Студенти отримували глибокі знання та  практичну підготовку,  систематично долучалися до участі у творчих заходах освітнього закладу, всеукраїнського та міжнародного рівнів, зокрема Міжнародному фестивалі дитячої та юнацької творчості  «Сузір’я» в Австрії, Німеччині, Словаччині, Чехії, Угорщині, Україні.

М.М.Краснитський - член Асоціації діячів естрадного мистецтва України, за вагомий внесок у розвиток національної культури і мистецтва М.М.Краснитському присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», у 2012 році  удостоєний звання «Почесний громадянин міста Богуслава».

Тетяна Федорівна Ясюк — яскрава представниця української мистецької спільноти, чия творча діяльність охоплює широкий спектр напрямів: теорію та практику мистецької освіти, мистецтвознавство, музичну регіоналістику та виконавське мистецтво. Її індивідуальний стиль вирізняється глибоким аналітичним мисленням, художньою чутливістю та прагненням до культурної автентичності

Т.Ф.Ясюк у 1965 році почала працювати Київському обласному училищі культури  і все  своє життя присвятила викладацькій роботі, з 1979 року очолювала  предметну (циклову) комісію «Народні інструменти».

        З роками удосконалювався педагогічний талант Тетяни Федорівни – він набував майстерності та  зрілості і був відзначений почесним  званням – Заслужений працівник культури України (1995р.).

Її  робота  пов’язана з пошуком нових форм та методів навчання, впровадження змін на основі аналізу  сучасних стилів та методик викладацької діяльності. Так, до складу оркестру народних інструментів училища введена група скрипок та сопілок. 

Т.Ф.Ясюк забезпечувала активну участь предметної комісії у культурному житті закладу. Вона була ініціатором створення  і керівником ансамблем народних інструментів викладачів, до складу якого входили викладачі: С.Білокнев (баян), С. Тітов (баян), С.Зубар (баян), Н.Малій (баян), В. Тертишник (домра), О.Любімова (домра), С.Титаренко (домра), Р.Вахрамєєва (гітара),  Л.Жданова (бандура), Ю.Ясинський (контрабас). Учасники колективу активно популяризували українське та світове мистецтво, здійснюючи гастрольні тури в Україні та за її межами. 

Більше 20 років Т.Ф.Ясюк керувала оркестром народних інструментів.

Важливе місце в роботі предметної (циклової)  комісії приділялося співпраці з професійним середовищем, організовувалися  творчі зустрічі студентів з   М.Різолем, І. Яшкевичем, К. Мясковим, Ю.Тарнопольським, В. Власовим, В. Бесфамільновим, В. Ілляшевичем.

Т.Ф.Ясюк автор аранжувань понад 500 музичних творів  для  оркестру народних інструментів, розробляла авторські програми «Диригування та читання партитур», «Інструментознавство та  інструментовка», «Оркестровий клас та диригентська практика», «Клас ансамблю народних інструментів», методичних рекомендацій для здобувачів денної та заочної форм навчання. 

За часи керівництва комісією «Народні інструменти» Ясюк Т.Ф. підготувала багато спеціалістів народної інструментальної музики, зокрема: Віктор Тетеря, Микола Губар, Ганна Задворна, Наталія Пелих, Геннадій Понамарьов, Наталія Слободянюк та інші. Учні Т.Ф.Ясюк  працюють в професійних творчих колективах, директорами і викладачами мистецьких шкіл, активно впливають на розвиток культурного життя громад. 

Михайлов Михайло Трохимович

(1938 – 2016)

Михайлов Михайло Трохимович — визначний педагог, організатор та наставник, який понад два десятиліття (1988–2010) очолював Київське обласне училище культури. Його діяльність стала прикладом відданості справі, любові до освіти та служіння українській культурі.

Під його керівництвом заклад перетворився на сучасний освітній осередок, де поєднувалися високий професіоналізм викладачів, належні умови для навчання та атмосфера творчого розвитку студентів. Завдяки його наполегливості було зміцнено матеріально-технічну базу, створено ефективну систему виховання та навчання.

За багаторічну сумлінну працю М.Т. Михайлов удостоєний знака «Відмінник освіти України» та почесного звання «Заслужений працівник освіти України» — відзнак, що засвідчують його вагомий внесок у розвиток національної освіти.

Як викладач курсу «Історія України» він був не лише носієм глибоких знань, а й наставником, який умів надихати студентів на пошук власних шляхів у культурно-мистецькій сфері. Його лекції поєднували сучасні методи навчання з глибоким змістом, а щира турбота про кожного вихованця створювала атмосферу довіри й підтримки.

Михайло Трохимович залишив по собі світлу пам’ять як людина високої культури, педагогічної майстерності та людяності. Він користувався глибокою повагою серед колег, студентів та працівників культури Київської області. Його ім’я назавжди вписане в історію української освіти як символ професійної честі та відданості справі.