Психологічна підтримка учнів, батьків, вчителів під час воєного стану


Психологічна підтримку, куди звертатись
Поради психолога під час воєного стану

Як надати дитині першу психологічну допомогу?

1. Режим дня.

Повертайте дитину у звичний режим дня, або створіть новий, з огляду на ті обставини, в яких ви перебуваєте. Це прискорює «загоєння» психотравми. У режимі дня дитини мають бути: гігієнічні процедури, прийоми їжі, елементи навчання, ігри з дорослими, вільна гра, час для бесід та казок (або цікавих історій), сон.

2. Обговорення тривожних подій.

Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен розповідає, що він відчував протягом цього тривожного періоду. Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її відчуття співпадають з відчуттями дорослих, а також зняти емоційне напруження.

3. Нові ритуали

Створіть нові ритуали, які допоможуть відчути дитині єдність та силу сім’ї. Це може бути читання вголос, вечірні обійми, спільні молитви або співи.

4. Щоденне спілкування на різні теми

Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травматичний для психіки подіях.

5. Емоційна близькість.

Щоб укріплювати та зберігати емоційну близькість дитини з батьками, потрібно обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за вміння, що демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції.

6. Почуття гумору.

Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, щоб посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює.

Джерело: UNICEF Ukraine


Як підтримати дітей. Поради.

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!


Олег Романчук

від імені команд «Кола сім’ї», УІКПТ та ІПЗ УКУ

*Як заспокоїти дитину*

Розповідає дитячий психолог Ольга Шакотько, яка з 2014-го року є кризовим волонтером і працює з дітьми-переселенцями.

Щоб заспокоїти дитину, спершу треба заспокоїтися самим. Ми можемо ділитися тільки тим, що є в нас.

Діти часто віддзеркалюють емоції батьків. Якщо бачимо, що дитина нервує, одразу перевіряємо наскільки знервовані самі.

Якщо відчуваєте, що емоції переповнюють, треба подихати і «заземлитися». Робимо кілька вдихів носом, надуваючи живіт на рахунок один-два, і кілька видихів, здуваючи живіт, на рахунок один-два-три-чотири-п'ять.

Коли заспокоїлися, спокійно говорите з дитиною тими словами, до яких вона звикла в звичайному житті.

Не можна кричати на дитину, коли вона сама кричить, це не допоможе.

Найчастіше дитина в паніці через те, що не розуміє, що відбувається і чому мама забрала її із затишної квартири й привела в підвал. Треба пояснити, що наразі батьки роблять найважливіше: піклуються про її безпеку.

Хвалити: як гарно тримається, швидко збирається.

Переключати увагу на тих, хто потребує підтримки: бабуся, мододша сестричка.

Окреслити зону відповідальності: дитина сама контролює, які іграшки треба взяти, знову спускаючись в підвал.



Пам’ятка для батьків


18-й день війни…

Стадія «шоку» поступово проходить.

Ми всі уже знаємо, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. У кожного з нас зібрана базова валізка/наплічник/сумка, яку ми беремо із собою переміщаючись в укриття.

Хтось перевіз дітей в максимально безпечне місце… Хтось створює таке місце вдома…Турбота про емоційний та моральний стан дітей — одне із основних завдань батьків.

1. Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.

В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.

2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.

Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.

3. Діти потребують тактильності.

Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.

Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.

Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.

І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…

4. Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.

Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх - це нормально.

5. Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.

Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.

6. Спостерігайте за грою дитини.

Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.

7. Не втомлюйтеся повторювати дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.

Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).

8. Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме - нагадайте про неї. Якщо загубить - дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.

9. Не ігноруйте можливості створити символічні ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.

10. Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.

Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:

- можна рвати або зминати папір;

- гра в «паперові» сніжки;

- можна «боксувати» м’яку подушку;

- запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

- «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;

- ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.

Пам‘ятайте: спершу киснева маска собі, потім - тим, хто поруч!


Все буде Україна!

© Анна Романик

СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА НАДСИЛЬНОГО СТРАХУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ:

відчуття нестачі повітря або задухи;

запаморочення, хиткість або млявість;

миготіння чи прискорене серцебиття;

тремтіння або дрижання;

потовиділення;

нудота або неприємні відчуття в животі;

деперсоналізація або дереалізація;

відчуття оніміння або поколювання;

припливи тепла/холоду;

біль або дискомфорт у грудях;

страх смерті;

страх втратити контроль чи збожеволіти.

️ЩО РОБИТИ:

1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікання.

Озирнись навколо ( Уяви собі...)

" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "

" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

8. При можливості випити теплий м'ятний чай.

9. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху ( панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч ( полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму ( рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі ) , подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна)

10. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

11. Пам'ятайте, чим спокійніші ви , тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ

З Інтернету

Зараз дуже складний етап того, що ми з вами проживаємо. І він потребує особливої уваги. Втома накопичується. Фізична, емоційна. Занадто багато невизначеності і болі.

Ми вже можемо відчувати ознаки емпатичного ді-стресу, коли сил на співчуття, на розуміння, на емпатію, на коректне реагування може не вистачати.

Ми можемо відчувати спустошеність, роздратування, сповільненість в реакціях та думках.

Якщо ми самі знаходимося у відносній небезпеці - з кожною новиною, фотографією, з кожним повідомленням про біль - ми отримуємо вторинну травматизацію.

Ми всі потерпілі.

Кожному з нас зараз потрібні слова:

Як ти? Я хочу почути твій голос - і потрібні ті, хто зможе вислухати.

Я не знаю, як ти витримуєш, але ти робиш все, що можливо, в тих обставинах, що склалися.

Кожному з нас потрібні слова - спирайся на мене.

ми точно впораємося!

А ще ми маємо в майбутньому щось робити з колективним ПТСР. Нам так будуть потрібні сили.

Зараз у нас може бути відчуття, що все, що ми робимо, скільки б ми не робили - замало. Будь ласка, давайте не знецінювати свої дії та вклади.

Я не знаю, які слова знайти, що зробити, щоб хоч трохи полегшити те, що відчувають всі, хто зараз під обстрілами. Кожен з нас обирає своє - молитву, переказ грошей, будь які дії і допомогу.

Всі реакції зараз зрозумілі.

Але, будь ласка, давайте не направляти один на одного напругу та агресію. Вона шукає виходу.

Я вже писала в одному коментарі, що лінія розмежування має проходити не по українцям.

У нас один ворог. І зараз дуже необачно витрачати сили на боротьбу та суперечки один з одним. Та міряння корисністю та патріотизмом.

Ми не можемо знати, через що проходить кожний і кожна з нас. Ми не можемо порівнювати біль.

Зараз точно не час звинувачень. Всі на своєму фронті.

Саме зараз, для того, щоб наша психіка мала змогу все, що з нами відбувається, переплавити та перетравити:

* Нам потрібні близькість

* Можливість просити про допомогу та приймати допомогу (приймати теж так складно!)

* Емпатія та одночасно можливість хоч трохи не включатись емоційно

* самоемпатія - самопідтримка

* Будь яка можлива зараз турбота про тіло

* Як тільки можливо - дивитись у вікно, бачити, що є день.(ми провели 10 днів в підвалі, в затемнені, і я вже знаю, як це впливає на психіку)

* Інформаційні паузи

* Будь яка можлива фізична активність. Будь яка.

* Все, що нам нагадує про мирне життя. Все, що зараз нас поєднує з життєвістю. Нам важливо не тільки вижити. Нам важливо зберегтися. Зберегти життєвість.

* Щоб не відбувалося, Вірити в те, що для нас важливо.

Цінності визначають наші цілі. У нас одна ціль!

Ми маємо бути разом. Ми точно переможемо!

Паніка послаблює імунітет, або Як позбутися напруження своїми руками


Нині не найпростіший період. Надлишок інформації провокує людину до паніки й внутрішнього напруження, що особливо передається дітям. Від цього страждає імунна система, перебуваючи постійно ще й в стресовому напруженні від інформації, що навколо нас.

Творчість — одна з небагатьох форм свідомої активності, що в цій ситуації може зняти зайве напруження з організму. Отже, розгляньмо кілька арт-терапевтичних прийомів, які можна застосовувати як дітям, так і дорослим при нападах тривоги за своє життя в період інформаційної паніки.

1. Малюйте зображення полів з квітами. Щойно прийшла деструктивна або лячна думка, створіть малюнок поля з квітами. Звичайно, краще це робити кольоровими олівцями, але, якщо під рукою тільки ручка, і це підійде. Образ поля і квітів на ньому дає відчуття повноти життя і продуктивності вітальної природи, що дуже корисно,коли оволодіває страх.

2. Ріжемо переживання на смужки. Для цього прийому саморегуляції необхідні ножиці, клей і будь-який папір. Ріжемо аркуші на рівні й довгі смужки різної довжини та ширини, збираємо їх у геометричні аплікації. Так ми немов руйнуємо образ переживання і вибудовуємо з нього свою нову правильну структуру, що вмикає вольові процеси, перемикаючи нашу свідомість на пошук, в цьому випадку, творчого вирішення.

3. Найпростіший і перевірений метод — малюємо символи захисту свого здоров'я. Це можуть бути будь-які зображення, які вам спадають на думку — як образи того, що може захистити. Але я рекомендую для малюнків мої улюблені мотиви: червоне яблуко здоров'я, море здоров'я, очищувальний дощ, бик здоров'я, дерево здоров'я та інше, що спадає на думку як необхідний образ.

4. Прекрасний метод зняття паніки —картини з тканини. Якщо ви точно усвідомлюєте, що тривога перемагає логіку — знайдіть будь-які шматочки тканини, мереживо й завдяки звичайному клею робіть гармонійні для вас картини здоров'я. Навіть не помітите, як кардинально стабілізується ваш стан.

5. Малюнки на камені. Метод прекрасний і цікавий: будь-який камінь, що знайшли на вулиці, потрібно добре відмити і за допомогою акрилових фарб створити на ньому необхідний малюнок, наприклад, геометричний візерунок або зображення кам'яної фортеці. Сам камінь — це про надійність, а інтеграція з ним підсвідомо створює відчуття впевненості.

6. Пісні завжди долали страх. Марші й мажорні композиції позитивно впливають на наш емоційний фон, пробуджуючи в нас воїна, який все переможе. Створіть свій плейлист для здоров'я і сили та слухайте на здоров'я.

7. Трохи про гігієну — чарівне мило. Досить складно нагадувати дітям про миття рук, що в нашій ситуації є основним методом безпеки. Так ось, розтопіть туалетне мило в мікрохвильовці й покладіть туди дрібні дитячі іграшки. Повірте, ваша дитина буде мити руки так часто, що це вас здивує. Зробіть смішні пляшки для антисептиків, щоб вони привертали увагу малюка. Прикрасьте захисні маски або наклейте на них кумедні малюнки.

Загалом, у житті буває багато тривог і прикрощів, але не треба створювати їх собі додатково! Творіть своє здоров'я в артбуці, листівках, блокнотах, полотнах, і тоді на токсичні думки просто не залишиться місця.

Будьмо здорові!

Більше нового та цікавого зі світу арт-терапії на офіційному сайті: nazarevich-art.com

Що казати дитині, яка в евакуації?

Найперше хочу донести до кожного, коли з території війни забирають дітей та людей похилого віку, хворих та немічних - це особлива форма допомоги армії, тому що для забезпечення безпеки та підтримки життєдіяльності вони потребують допомоги інших.

Цими питаннями найчастіше займаються волонтери. Однак не потрібно зловживати і розпорошувати ресурси людей, які спроможні допомогти солдатам. Не заважати військовим робити свою справу.

Якщо ваша дитина в евакуації та в безпеці, щоб не відчувати потім синдрому «вцілілого» вони теж мають працювати щодня на перемогу.

Які настанови мають дати батьки:

1. Ми маємо бути сильними та здоровими, щоб потім допомагати відновити Країну

2. Ми маємо час, щоб доносити світу правду про жахливі події, діяти в інтернет-просторі на перемогу

3. Ми маємо підтримувати та допомогти тут тим, хто не зможе адаптуватись та втрачає віру

4. Ми маємо молитись за перемогу, щоб ті, хто залишився були під Божим захистом

5. Ми маємо отримувати знання та показувати себе дійсно гідними підтримки

6. Ми маємо витримати та повернутись, щоб з новими силами допомагати тим, хто постраждав

7. Ми маємо з повагою та розуміння ставитись до вибору кожного, притримуватись толерантності, не висловлювати власні думки, як добре, а як ні. На війні вирішує сам що йому робити

8. Ми маємо підтримувати всіх хто залишився боронити твій дім, бо якщо їх там не буде і дома твого також не буде

9. Ми маємо бути разом де б ми не були, і якщо зараз ти в безпеці це добре, шануй це і людей, які дали тобі цю можливість.


@Вікторія Назаревич 06.03.2022

Як дитині пережити розлучення з близькими

Ситуація цієї війни терміново вимагає, щоб дітей та жінок було в країні якнайменше, щоб наші хлопці могли вільно боронити наши землі без постійних поглядів у сторону хати, де плаче його мала дитина. Та і те, що зараз відбувається, бачити та чути дітям не варто. Вони вже і так будуть мати в несвідомих спогадах ці тривожні дні та жахливі вибухи.

Війна робить дітей тихими!

Отже, на що варто звернути увагу, щоб мінімалізувати втрати від травми прив'язаності під час евакуації:

1. На власні реакцїї. Сховати дітей в цей час - це власне військове завдання кожної мами, вона веде боротьбу за добробут своєї дитини. Тому мужньо приймайте рішення їхати та витримати всі лиха такої евакуацїї.

2. Не піддаватись іллюзії, що скоро буде кінець, для дитини треба ліки, догляд, тепло, постійний доступ до води та їжі, туалету, памперсів. Як відомо, вже є 5 дітей, які народились у бомбосховишах.

Це неймовірне додаткове навантаження.

3. Діти не розуміють, що відбувається, та дуже лякаються, це природня ситуація. Не хвилюйтесь: страх - це захисна реакція нашого лімбічного мозку та є основа виживання; страх у таких ситуаціях може й організувати дитину. Але ні в якому разі додатково не лякайте, тому що страх мами та страх дитини - це те, що приводить до травми. Страх малюка Ви зможете сконтейнерувати, а він ваш - ні. Лякається дитина - спокійно, саме спокійно її вгамовуйте.

4. Не влаштовуйте істерик перед дитиною! Мама теж жива і плаче, проробляючи емоціями жахливу ситуацію. Порада: плачте багато та довго, але коли дитина спить, вона не повинна цього бачити та пам'ятати. Для дитини немає нічого більш страшного, ніж сльози мами, - це для неї справжнє випробовування. Це жахіття та розгубленість, які формують страх смерті.

5. Коли дитина питає: "Де мій тато?". Кажіть правду: "Твій тато боронить наш дім, щоб ми могли вільно там жити". Бо дійсно зараз кожен тато, що залишив свого малюка, - це герой. Вчора я стала свідком, як мужньо один тато відправляв свою дружину з місячним малюком за межі країни, жінка, яка народила менше місяця, - водій; уявіть мужність цього народу!

6. Коли діти питають, чому тато не з ними! Саме зараз вся нація прийняла роль воїна. І мама теж стала воїном. А кожен воїн має бути хоробрим і дитина теж підсвідомо приймає цю позицію. Граючи, малюючи та проговорюючи страшні події, ідентифікуйтесь з татом: він захищає дім, а ми захищаємо своє життя для нього. Це найкращий зв'язок!

7. Намагайтесь контактувати за графіком при можливості! Наразі якщо немає можливості фізичного контакту по відеозв'язку, пригадуйте з дитиною якісь смішні або цікаві спільні події, що у вас були, - це також буде зв'язок. Малюнки та листи підтримки теж так працюють.

8. Створюйте питання звернення про адаптацію на новому місці. Якщо дитина щось цікаве побачила, спробувала чи почула, запитайте: "А як ти розповіси татові або іншим родичам (які значущі для дитини, але їх немає поруч)?". Так дитина ніби контактує з близькою людиною, й емоційна депривація буде менш складною.

9. Не поспішайте з адаптацією, це складний процес, та вимагає часу. Щоб він пройшов вдало, пригальмуйтесь, не поспішайте, зменшіть темп власних дій та реакцій, це дасть дитині сигнал, що немає загрози і можна набути спокою.

10. У кожного з нас життя після 24.02.2022 змінилось назавжди і те, що переживає зараз ваша дитина, це стане історією її мужності завтра. Робіть фото та показуйте дитині, яка вона мужня, що витримала це, як мама й тато, бабуся та дідусь, як солдати, що збили страшний літак, як весь Український народ, який веде боротьбу проти зла! Ми сьогодні пишемо нову історію кожної сім'ї.

11. Вигадуйте казки про мужність та перемогу, запишіть їх з дитиною, зробіть цілий артбук, щоб дитина вільно відредагувала всі емоції, більшість з яких вона не розуміє, пояснюйте, якщо пояснити неможливо, просто утримуйте ці емоції!

Все буде добре! Україна витримає, ми серце Європи, а Бог не любить, коли руйнують Серце, яке він створив, бережемо своє Серце та маленьке Серденько свої дитини.


@Вікторія Назаревич #Україна_без_війни #Хочу_Мир

Емоційна саморегуляція – це керування людиною власними емоціями у процесі її діяльності чи спілкування з іншими людьми. Це здібність швидко відновлювати фізичні та душевні сили, адаптуватися до умов поточної життєвої ситуації. Також це вміння поводитися з почуттями, долати негативні емоції та конструктивно управляти інтенсивністю емоцій і їх вираженням. Одна з найважливіших навичок в емоційній регуляції – вміння відпускати неприємні і хворобливі відчуття. Людина схильна застрявати в негативі під час аналізу події. Замість того щоб просто відпустити такі емоції,задає собі руйнівні питання на кшталт «Чому це сталося саме зі мною?».

ПСИХОТЕХНІКА ДНЯ - STOPP

STOPP – це техніка, яка допоможе в самій складній ситуації, коли всередині вирують емоції. Вона включає в себе аспекти когнітивної поведінкової терапії і медитацію усвідомленості. Ви можете керувати своїми емоційними реакціями навіть в самій запеклій ситуації.

STOPP означає:

· Стоп! (S, Stop). Зробіть паузу на секунду.

· Зробіть вдох (T, Take a Breath). Зверніть увагу на своє дихання, як вдихаєте і видихаєте.

· Спостерігайте (O, Observe). Які думки зараз у вашій голові? Де знаходиться фокус вашої уваги? На що ви реагуєте? Які відчуття ви зараз бачите у своєму тілі?

· Відступіть назад (P, Pull Back). Яка загальна картина? Подивіться на ситуацію здалеку (буквально). Як ще можна глянути на цю ситуацію? Чи є ваша люта думка фактом або думкою? Що є більш розумним поясненням? Наскільки це важливо? Наскільки важливо це буде через шість місяців?

· Дійте (P, Proceed). Що краще всього зробити прямо зараз? Що краще буде для мене, інших, для ситуації? Що я можу зробити, щоб відповідати моїм цінностям? Зробіть те, що буде ефективним і доцільним.

Якщо ви можете вивчити лише один навик, який допоможе більш ефективно регулювати емоції, це саме він. Здатність взяти паузу в момент найвищого роздратування допоможе вам зробити гігантський крок в оволодінні мистецтвом емоційної регуляції.



ТІЛЕСНІ ТЕХНІКИ боротьби зі стресом для дітей

Нехай дитина уявить себе лінивим кошеням. Вона має глибоко позіхнути і потягнутися у різні сторони. Під час таких простих дій тіло напружується ще сильніше, а згодом приходить розслаблення. Для позитивних емоцій можна урізноманітнити гру мурчанням і нявканням.

Стрес може проявлятися у гіперактивності. Замість того, щоб заспокоювати дитину, дайте їй ще більше фізичного навантаження — зробіть разом активну зарядку, потанцюйте, пострибайте. Так само, якщо ви бачите, що дитина тремтить, можете розтерти її, або легенько розтрусити. Після такого штучного підсилення напруги згодом має прийти розслаблення.

Пограйте з дитиною у гру «пиріжок», коли вона виступає тістом, а ви — пекарем. Тісто мнуть, замішують, розкочують, а потім «запікають у духовці» — накривають ковдрою і нагрівають диханням. Під час тривоги від невизначеності перше, що допомагає — відчути межі свого тіла.

При тривожних станах допомагає концентрація на органах чуття. Пограйте з дитиною в гру. Називайте по черзі 3 речі, які ви зараз бачите/чуєте/відчуваєте на смак/запах/дотик.

У ситуаціях зовнішньої напруги, якщо є така можливість, пропонуйте дітям будувати халабуди. Так дитина буде укріплювати хоч і в такий наївний спосіб відчуття безпеки. Окрім того, в кризах може бути корисною можливість побути на самоті.

ВАЖЛИВО Діти дзеркало дорослих: якщо ви бачите, що дитина занадто знервована— варто стабілізувати власний емоційний стан!

#рекомендації