Ніколи не варто забувати

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Доктор Тіна узагальнила основні мотиви підліткових самогубств. Тож суїцидальні реакції можуть виникати:

• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;

• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);

• за мотивом «синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Важливо знати

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу? Доктор Берадзе наголошує, тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду; дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї; соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

1.Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

2.Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

1. Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.

2. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.

3. Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.

4. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.

5. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Алгоритм психолого-педагогічного супроводу дітей і підлітків, схильних до суїцидів

1. Виявіть джерело психологічного дискомфорту

2. Дізнайтеся, як дитина вирішувала схожі ситуації в минулому

3. Визначте, що може бути корисним для вирішення даної проблеми

4. Визначте, що залишається позитивно значимим для підлітка

5. Навчіть використовувати методи зняття психологічної напруги

6. Намагайтесь зменшити ступінь психологічної залежності від причини, що спричинила суїцидальні поведінку

7. Вселяйте надію на краще майбутнє

8. Спробуйте сформулювати найближчу реалістичну ціль для дитини

9. Не залишайте підлітка одного в ситуації високого суїцидального ризику

Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною

2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень

3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх

4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі

5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми

6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей

7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра

Рекомендації

щодо попередження суїцидальної поведінки учнів

(За матеріалами інформаційно-методичних збірників)

Суїцид (самогубство) – дія людини, спрямована на позбавлення себе життя. Ця проблема має актуальний характер у зв’язку з прогресуючою кількістю суїцидів. Чинниками, що зумовлюють суїцидальні спроби молоді, бувають важкі психічні захворювання, конфлікти самооцінки, самотність, порушення міжособистісних стосунків, незадоволеність своєю зовнішністю, розчарування у стосунках із представниками протилежної статі, депресивні стани. Часто ці спроби виявляються спровокованими суто ситуативними чинниками, котрі через певний час втрачають свою значущість.

Суїцидальні дії у юнацькому віці часто бувають імпульсивними, ситуативними і не плануються заздалегідь, але вони видаються їм єдиним вирішенням тривалої кризової чи конфліктної ситуації.

Вирізняють три ознаки передсуїцидального стану:

— обмеження всієї сфери психічного життя, яке виявляється в страхові перед соціальними контактами, в униканні раніше привабливих ситуацій, у втраті інтересів, безініціативності, спотвореному сприйнятті подій, розриві міжособистісних зв’язків, почутті самотності і повного нерозуміння з боку оточення:

— гальмування агресії, спрямованої назовні, і переключення її на власну особистість;

— бажання померти і фантазування на теми самогубства.

Діти, які вдаються до спроб суїцидального характеру, здебільшого з неповних сімей, де ситуація загострена складними економічними умовами, а також ті, що зловживають наркотиками та алкоголем. Невдала гонитва за успіхами, страх перед майбутнім також є причиною самогубств. Існують ще й інші причини: смерть чи самогубство одного з батьків або друзів;постійне обговорення цієї теми у засобах масової інформації;«романтизація» цього акту у свідомості дітей;розлучення батьків;уявна або реальна втрата батьківської любові;страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;страх перед покаранням;любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;почуття помсти, погрози, шантаж; бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття; наслідування героїв кінофільмів («ефект Вертера»).

Схильність до заподіяння суїциду можна виявити за такими критеріями:

— часті дисфоричні стани – почуття туги, журби, образи, пригніченість;

— психосоматичні порушення – безсоння, змінена харчова поведінка, стомлюваність, вегетативні розлади;

— розмови про самогубство і, зокрема, про конкретні засоби його здійснення; існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати проблем», «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони ще пожалкують, коли я їх залишу» і т.п.;

— попередня спроба самогубства;

— раптові стани ейфорії (щасливий вигляд після тривалого пригніченого стану – це означає, людина відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення).

До профілактичних заходів відносять бесіди про самоцінність людського «Я», власної особистості учня, про сенс життя і смерті. Дуже часто такі діти просто не мають змоги висловити те, що їх турбує, поділитися своїми проблемами, поглядами на світ, самого себе.

Допомога при потенційному суїциді

Підбирайте ключі до розгадки суїциду

Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів. Обов’язково слід з’ясувати чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

Прийміть суїциданта як особистість

Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте відповідно своїх власних почуттів і переконань.

Налагодьте турботливі стосунки

Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок уперед, якщо зрозумієте людину, яка перебуває у відчаї. В цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловити не лише словами, але й невербально.

Будьте уважним слухачем

Ви можете надати неоціненну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було – смуток, провина, печаль, гнів, страх. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

Не сперечайтеся

Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи у дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.

Запитуйте

Найкраще запитати прямо: «Ти думаєш про самогубство?». Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і, нарешті, знаходить когось, кому не байдужі її хвилювання і хто погоджується обговорити цю заборонену тему, то вона часто почуває полегшення, отримує можливість зрозуміти свої почуття.

Не пропонуйте невиправданих утіх

Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, у інших такі ж проблеми, як і в тебе», оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

Пропонуйте конструктивні підходи

Потенційному самогубцеві потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.

Вселяйте надію

Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м’яко. Дуже важливо підкреслити людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротне.

Не залишайте на самоті людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику

Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза або не з’явиться допомога. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете укласти з людиною так званий суїцидальний контракт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як вона наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви могли ще раз обговорити можливі альтернативи.

Оцініть міру ризику самогубства

Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом. Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенціальний ризик.

Зверніться за допомогою до спеціалістів

У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Хорошим помічником може бути священник, сімейний лікар, психолог, психіатр. Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.

Важливість збереження турботи і підтримки

Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблятися. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

До людей, які робили суїцидальні спроби, багато хто ставиться як до невмілих і невдах. Часто їх зустрічають з подвійним презирством: з одного боку, вони «ненормальні», тому, що хочуть померти, а з іншого – настільки «некомпетентні», що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше у минулому. Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується у соціумі.

Рекомендації батькам

щодо профілактики суїцидальної поведінки дітей:

ФАКТОРИ РИЗИКУ СУЇЦИДУ:

• попередні спроби самогубства;

• погрози суїцидом (прямі й замасковані);

• сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);

• суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;

• алкоголізм батьків;

• уживання наркотиків і токсичних речовин;

• афективні розлади (особливо – важкі депресії);

• хронічні й смертельні захворювання (СНІД);

• важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);

• фінансові проблеми.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

• втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

• скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);

• негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;

• відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;

• припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

• порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;

• занурення в роздуми про смерть;

• відсутність планів на майбутнє;

• різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.

Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, - це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.

Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

1. Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.

2. Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.

3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар. 7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

• забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);

• пити багато води (не менше 2 л на день);

• нормоване фізичне навантаження;

• повноцінний відпочинок, достатній сон;

• дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;

• контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;

• заборону на лихослів’я у домашньому колі;

• формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;

• допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;

• розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;

• підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;

• ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;

• спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

• вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

• виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;

• виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.