Емоційне вигорання (burn-out) - це симптом нашого часу. Це стан виснаження, який призводить до паралічу наших сил, почуттів і супроводжується втратою радості та задоволеності життям. У наш час випадки синдрому вигорання частішають. Це стосується не тільки педагогічних працівників, для яких цей синдром був характерний і раніше, але й загалом особистого життя людини.

Спочатку симптом вигоряння проявляється у підвищеній втомлюваності і сонливості, зниженні концентрації уваги, погіршенні пам'яті. У роботі це призводить до дрібних помилок, неуважності, легкої напруженості.

На другому етапі з'являються психосоматичні симптоми у вигляді безсоння, хронічних головних болів, гастриту, проблем з тиском та ін. Людина майже завжди роздратована, стає замкнутою і нетовариською, може грубити клієнтам і конфліктувати з колегами, у неї пропадає мотивація і зацікавленість в роботі, з'являється ухиляння від роботи.

На третьому й останньому етапі людина стає апатичною, впадає в глибоку депресію, у неї повністю пропадає інтерес до роботи і життя в цілому, немає цілей на майбутнє, вона не бачить сенсу й цінності життя.

Важливо помічати й усувати причини професійного вигорання заздалегідь.

Виникає вигоряння через накопичення негативних емоцій, пов'язаних з роботою і колективом. Переживання, стреси, які людина накопичує в собі довгий час і не вміє вивільняти, призводять до хронічного стресу і депресії. Кожен новий робочий день додає в скарбничку негативних емоцій нові приводи для переживань. З часом це призводить і до психосоматичних захворювань. Всі ці процеси, якщо на них не звертати уваги і нічого не міняти, виснажують ресурси людини — емоційні, фізичні та енергетичні, і можуть в результаті зруйнувати особистість. 

• ідсутність поваги серед колег або з боку керівництва, конфлікти всередині колективу;

• неадекватні (нездійсненні) вимоги керівництва, незрозуміла система покарань і оцінки праці;

• несправедлива система оплати праці;

• складний графік роботи, підвищене навантаження, відсутність часу для перепочинку;

• стреси, пов'язані з щоденними обов'язками (наприклад, спілкування зі складними клієнтами, відповідальна або небезпечна робота);

• страх втратити роботу (наприклад, через вік) і підвищена конкуренція;

• внутрішній конфлікт, пов'язаний з роботою (наприклад, неможливість збалансувати роботу і сім'ю, невідповідний робочий графік, неможливість змиритися з інтенсивним навантаженням);

• монотонна робота;

• тривалий час роботи на одному місці і відсутність перспектив;

• нерозуміння сенсу своєї роботи (людина не бачить, що її робота комусь потрібна).

Також дуже важливо звернути увагу на внутрішні причини, які призводять до емоційного вигоряння. Це зазвичай пов'язано з особливостями характеру і темпераменту, але також часто і з звичками і ставленням до життя і роботи, які при бажанні можна змінити:

• зайва замкнутість, невміння виражати і проживати негативні емоції. Якщо людина накопичує негативні емоції і переживання, не ділиться ними з іншими або не дає їм вихід в іншій прийнятній формі, це призводить до постійного емоційного напруження і стресу;

• висока самокритичність, невпевненість в собі, низька самооцінка, надмірна емоційність і нестабільність, постійне невдоволення собою;

• слабкі комунікативні навички, невміння спілкуватися і вирішувати конфлікти;

• наявність внутрішніх конфліктів (наприклад, небажання займатися обраної діяльністю, вимушена робота, що йде в розріз з особистими цілями, бажаннями і цінностями);

• загальне песимістичне ставлення до життя, звичка думати про себе, людей і події в негативному ключі і невміння бачити позитивні сторони.

1. Негативним емоціям потрібно давати вихід — регулярно «випускати пару» і скидати напругу після роботи. Наприклад, через активні фізичні заняття — спорт, боротьба, плавання або танці; у крайньому випадку — активне збирання в будинку. Це скине фізичне напруження і зробить зміни всередині організму буквально на хімічному рівні — знизиться кількість гормонів стресу і натомість зросте кількість гормонів радості — серотоніну і ендорфінів. При регулярних фізичних навантаженнях організм буде відновлюватися емоційно і фізично.

2. Знайдіть свій спосіб безпечно звільнятися від негативних думок і переживань — ділитися з друзями або близькими людьми, обговорювати робочі ситуації з колегами або говорити з психологом про питання, які вас турбують, і ви не можете самостійно їх вирішити. Це особливо важливо тим людям, кому потрібно почути зворотний зв'язок, отримати пораду або розібратися в якому-небудь питанні, про яке не вистачає знань або особистого досвіду. Для інтроверта хороший спосіб виписувати свої переживання в щоденник. Можна писати вірші, малювати шаржі на складних клієнтів або просто розмальовувати аркуші паперу кольоровими плямами, виражаючи накипілі емоції. Можна співати весь вечір в караоке або покричати на стадіоні або в порожньому лісі, побити тарілки з непотрібного сервізу, постріляти в тирі або побити боксерську грушу. Будь-який з цих способів може стати прекрасним засобом для емоційного відновлення. Сенс в тому, щоб якимось найбільш підходящим для вас і екологічним способом висловити накопичені емоції, виплеснути їх і звільнитися від внутрішньої напруги. Це не скасовує необхідності вирішення проблемних ситуацій, якщо вони вимагають активних дій. Але після такого «сеансу емоційного звільнення» і наведення порядку в думках, ви відчуєте полегшення всередині і зможете продумати свої дії з ясною головою.

3. Для відновлення енергетичних ресурсів необхідно обов'язково висипатися — спати потрібну конкретно вам кількість годин, і подбати про поліпшення якості сну. Друге — це проводити час на свіжому повітрі. Брак кисню відразу ж позначається на занепаді сил. Третє — навчитися розслаблятися, особливо перед сном. Якщо ви засинаєте насилу долаючи мішанину думок у голові, або після перегляду десятка передач в телевізорі, ви не зможете повноцінно відновитися вночі. Тут допоможуть будь-які способи релаксації — масаж, теплий душ, медитація, дихальні техніки або йогівські вправи.

4. Брати паузи в роботі і відпустки кілька разів на рік, хоча б короткі. У проміжках між відпустками хоча б раз на місяць присвячувати один або два вихідних дні своєму відновленню і максимальному відпочинку від поточних справ і роботи.

5. Ставити цілі на перспективу і найближче майбутнє. Це дає мотивацію до роботи і розуміння, заради чого ви власне працюєте. А регулярне відстеження своїх досягнень і прогресу допомагає підтримувати впевненість в собі, оптимізм і бажання діяти.

6. Уміння радіти. Це одна з найважливіших навичок — мати свої способи наповнюватися позитивними емоціями. Кожен день. Робити те, що приносить вам радість, або хоча б читати веселі книги і дивитися позитивні передачі, сміятися і жартувати зі своїми близькими. Навіть якщо спочатку це будуть 10 хвилин перед сном. Ви будете засипати в хорошому настрої і відчувати себе краще. З таких маленьких звичок з часом складається спосіб життя. Далі — виховайте в собі звичку помічати хороше в своєму житті, радійте всьому, що бачите позитивного, і найголовніше — відзначайте і святкуйте свої успіхи. Навіть невеликі перемоги потрібно вміти святкувати. Це буде надавати вам нових сил для руху вперед і в цілому сприйняття життя стане позитивним.

7. Самовдосконалення і професійний розвиток — один з основних способів профілактики вигорання. Курси підвищення кваліфікації, тренінги, конференції, нове утворення й обмін досвід з колегами розширюють кругозір, дають приплив нових думок та ідей, дають відчуття більшої причетності і потрібності, підвищують самооцінку і професіоналізм, відкривають нові горизонти і цілі. Живучи в потоці постійного розвитку, людині інколи буде фіксуватися на стресі своєї окремо взятої компанії, його світ стає набагато ширшим і цікавішим.