Оскільки когнітивні упередження є нашими власними думками, ми здатні їх змінювати.
✅Існує багато технік та способів для виявлення автоматизмів сприйняття та корекції ментальних викривлень. Ми наведемо деякі з практик, які є простими для самостійного засвоєння та практикування.
4 практики для самостійного застосування
🟢Рефрейминг.
Подивіться на ситуацію з іншої сторони. Наприклад, якщо ваша думка звучить як: “Я завжди не можу нічого нормально зробити”, рефреймингом буде: “Так, я помилився цього разу, проте ніхто не ідеальний” або “Так, цього разу я помилився, проте я отримав цінний досвід, який допоможе мені діяти інакше наступного разу”.
Тобто ідея полягає в тому, щоби замінити думку на більш конструктивну, спираючись на об’єктивні факти, а також у тому, щоби підтримати себе замість самокритики.
Запитайте, що б ви сказали вашому близькому другові у подібній ситуації та використайте ці слова по відношенню до себе.
🟢Доведіть собі, що ви помиляєтесь.
Те, що ми думаємо про себе, впливає на наше самопочуття. Наприклад, за думки “Я невдаха, оскільки не можу розібратися у тому, як функціонує ринок цінних паперів”, нагадайте собі, в якій справі ви – майстер.
Ідея полягає в тому, щоби уникати надмірних узагальнень, що в дійсності не відображають всю правду про вас.
🟢Протиставляйте позитивні судження негативним.
Якщо ви “спіймали” себе на моменті внутрішньої критики, скажіть собі щось приємне, що також є правдою. Це вирівняє баланс.
Так, спочатку це буде сприйматися як улесливість або фальш, особливо, якщо ви не звикли бути лагідним із собою. Проте завжди потрібно з чогось починати.
Любов до себе починається з усвідомлення тих речей, які вам в собі подобаються, які ви в собі любите, за які ви собою пишаєтеся, за які собі вдячні.
🟢Пам’ятайте, що думки – це не факти.
Ваші думки та почуття – вагомі, проте вони ще не є реальністю. Ви можете почуватися непривабливими, проте це може бути неправдою. Часом буває так, що ми є ворогами самим собі, в той час, коли інші бачать нас зовсім в іншому світлі.
Перевіряйте ваші уявлення про себе: наприклад, запитайте близьких, наведіть п’ять аргументів проти тощо.
❗️Поодинокі когнітивні упередження легко виявити та змінити, проте часто на практиці зустрічається змішування декількох ментальних викривленнях. Якщо ви помічаєте за собою суб’єктивність сприйняття, ви схильні до надмірної тривоги або депресії, радимо звернутися за професійною допомогою, що допоможе розібратися у проблемі.
🙏 Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Психолог Ольга ЛозовськаДжерело: MentalCode
Шкільна адаптація - процес пристосування організму школярів до нових умов життєдіяльності, нового виду діяльності, нових навантажень, пов'язаних з систематичним навчанням.
Психологічна адаптація -прийняття ролі школяра, позитивне емоційне ставлення до школи, відсутність емоційного дискомфорту, помірна тривожність.
Рівні
високий
середній
низький
Проблема адаптації дитини в початковій школі нерозривно пов'язана з проблемою виникнення шкільної дезадаптації - складного соціально-психологічного і соціально-педагогічного явища, що перешкоджає успішному оволодінню школярем в процесі навчальної діяльності знаннями, вміннями, навичками спілкування і взаємодії. Поняття "шкільна дезадаптація" є комплексним і включає:
- психофізіологічні ознаки (відхилення психофізичного розвитку, соматичне ослаблення, церебрально-органічна недостатність);
- психологічні ознаки (порушення поведінки, зниження навчальної мотивації);
- соціально-середовищні ознаки (характер сімейних відносин, особливості шкільного освітнього середовища, міжособистісних відносин).
ПРИЧИНИ ПОРУШЕННЯ АДАПТАЦІЇ:
• неадекватність вимог педагога, батьків;
• стрес обмеження часу;
• негативне підкріплення, суперечливість вимог, завищені вимоги і т.п .;
• перевантаження (емоційні, інтелектуальні та фізичні);
• невідповідність програм, методик, технологій віковим та індивідуальним можливостям;
• порушення режиму і організації навчальних і позанавчальних занять;
• порушення психічного і фізичного здоров'я;
• психологічна і функціональна неготовність до умов і вимог процесу навчання.
ДЕЗАДАПТОВАНИХ ДІТЕЙ МОЖНА ВИЗНАЧИТИ ПО РЯДУ ОЗНАК:
1) когнітивний компонент шкільної дезадаптації: неуспішність у навчанні за програмами, відповідними здібностям дитини, включаючи такі формальні ознаки, як хронічна неуспішність, другорічництво, і якісні ознаки у вигляді недостатності загальноосвітніх відомостей без системних знань і навчальних навичок;
2) емоційно-оцінний компонент шкільної дезадаптації: постійні порушення емоційно-особистісного ставлення до окремих предметів і навчання в цілому, до вчителів, життєвої перспективі, пов'язаної з навчанням, наприклад, байдуже-байдуже, пасивно-негативний, демонстративно-зневажливе і ін.;
3) комунікативний компонент шкільної дезадаптації: систематично повторювані порушення поведінки в шкільному навчанні і шкільному середовищі, неконтактність і пасивно-відмовні реакції, включаючи повну відмову від відвідування школи; активне протиставлення себе однокласникам, вчителям; демонстративне нехтування правилами шкільного життя.