У 20-х роках на півночі села, на бугрі було збудовано нове приміщення для початкової школи – цегляний будинок, покритий залізом, дві класні кімнати, там був один учитель, який і жив зі своєю сім’єю при школі. Вчилися діти 3 – 4 класи. В першому класі починалися вчитеся діти з 8, а то й з 9 років. Більшість дітей села були охоплені навчанням, тому закінчували чотири класи.

В 1929 році колгосп почав будівництво школи семирічки. Велось будівництво на колишньому подвір’ї маєтку пана Зарудного. На повір’ї вже не було ніяких колишніх будов, але зберігся ставок і частина старого саду.

В 1931 році – школа почала своє життя. Було збудоване нове приміщення для школи. Першим її директором був Тимошадченко Яків Іванович. Він вчив дітей історії. Намагався добре поставити роботу в школі. Багато робилося цікавого для відпочинку дітей. Почалася Велика Вітчизняна війна 1941 – 1945 роки, Тимошадченко Я.І. був мобілізований на фронт.

З вступом в дію Домашанської семирічної школи змінилося положення сільської молоді. Більшість дітей стали одержувати семирічну освіту і продовжувати вчитися далі, одержуючи середню спеціальну освіту.

В роки Вітчизняної війни 1941 – 1943 рр. в приміщенні семирічної школи була казарма німецьких, румунських солдатів. Будинок школи був дуже пошкоджений, меблі були спалені.

Коли у 1943 році 16 вересня Лозівщина була звільнена від загарбників, відновилась робота в Домашанській школі. Вікна залатали, в класах було дуже темно, меблі приносили в школу батьки, діти.

Влітку 1944 року з дозволу голови сільської ради, спиляли біля ставка стовбури уцілілих старих верб. Вчителі і старші учні перевезли ці колоди в Лозівське вагонне депо, де було розпилено колоди на дошки. Зробили з них декілька лав і столів. Підручників школа не одержувала. Користувалися тими, що збереглися у дітей. Зошити робили з рижого обгорткового паперу.

В 1945 – 1946 навчальному році школа вже одержувала підручники, зошити, деяке обладнання. В цьому році вже більше дітей прийшли до школи.

Село в 1946 – 1948 рр. повільно відбудовувалося. В 1948 році учнів було більше 400 чоловік. Всі кімнати приміщення було облаштовано під класи. Працювали в дві зміни. В 1946 році директором школи був призначений Кравець Василь Ісайович, завучем – Штейнберг Ганна Денисівна. Поступово відбудовувались старі приміщення. Школа отримувала наочні посібники, шкільне обладнання. 1947 році біля школи учнями був посаджений фруктовий сад. Кравець В.І. був директором до 1953 року.