Гаряча лінія – це ініциатива, що впроваджується НПА за сприяння Програми розвитку ООН в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу, урядів Данії та Канади.

Психологічна лінія Національної психологічної асоціації працює щоденно з 10:00 до 20:00 телефоном та через відеозв‘язок.

Двічі на тиждень по вівторках та четвергах з 10:00-15:00 на лінії чергують лікарі психіатри, які ведуть онлайн прийом.

Всі звернення - безкоштовні. Будемо вдячні за поширення інформації серед тих, хто потребує допомоги https://youtu.be/e0yfLsAF-jE

0-800-100-102

Ви обов’язково маєте знати:

– З ким товаришує Ваша дитина, в яких компаніях буває.

– Хто її найкращий друг або подруга.

– Де дитина проводить вільний час.

– Чим захоплюється та які інтереси має.

Ви повинні тривожитися, якщо ваша дитина:

– Грубить Вам, іде з дому, не повідомляючи Вам про це.

– Бреше Вам; вимагає у Вас гроші.

– Стає залежною від алкоголю.

– Перестає спілкуватися з Вами й не реагує на Ваші зауваження.

Що робити, якщо ви дізнались, що ваша дитина стала жертвою булінгу:

– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не тисніть на дитину

– Поговоріть з дитиною. Дайте їй зрозуміти, що не звинувачуваєте її, а навпаки, готові вислухати і допомогти

– Запитайте, яка саме допомога потрібна їй, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації

– Поясніть дитині, що у разі цькування вона може звернутися за допомогою до психолога, керівника групи, адміністрації коледжу, інших студентів

– Підтримайте дитину у налагодженні стосунків з однолітками, та підготуйте її до того, що вирішення проблеми може зайняти деякий час

У разі, якщо ситуацію з булінгом не вдається вирішити на рівні коледжу – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

Рекомендації  батькам у вихованні підлітків, які схильні до девіантної поведінки

Інтерес

З’ясуйте, що подобається Вашій дитині. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії Вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею. Пам’ятайте: щоб бути гарними батьками Вам також потрібно бути гарними друзями.

Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю. Дайте зрозуміти Вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності  безглузда. Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

Спілкування щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме Вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні. Якщо Ваша дитина навчається не в Вашому населеному пункті, обов’язково дзвоніть кожного дня. Часто, відірвавшись від дому, підлітки вважають, що нема потреби кожного дня розмовляти з батьками по телефону. Якщо Ви не переконаєте свою дитину в іншому, то спілкуватись з нею будете тоді, коли дитині потрібні гроші або потребують вирішення проблеми, яких можна було уникнути, порадившись з батьками. Щоденне спілкування покаже Вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійних однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, навіть якщо це по телефону. Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як Ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що Ви не єдиний у такій ситуації. Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на тому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, Ваше терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків Вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацією значно краще.

Упереджувальний підхід

Тільки-но Ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, Вам необхідно зменшити фінансування, чи змінити місце проживання підлітка (квартиру на гуртожиток?). Негайний початок дій покаже Вашій дитині, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити їй вживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких Ви не схвалюєте. Упереджувальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що Ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.

Постійно підтримуйте зв’язок з керівником групи.

Часто керівник групи може розповісти те, що Ваша дитина замовчує. І завжди з керівником групи можна розробити єдину стратегію по профілактиці девіантної поведінки.

Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків

- Виявляйте до підлітка більше уваги, любові та ласки.

- Завжди стежте за своєю поведінкою в сім’ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій.

- Не застосовуйте фізичні покарання.

- Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджайте її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

- Пояснюйте підлітку наслідки агресивної поведінки.

- Враховуйте у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

- Надавайте підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

- Обмежуйте перегляд відеофільмів та комп’ютерних ігор зі сценами насильства.

- Спрямовуйте енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочуйте його до участі в культурних заходах.

Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми

Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки виявів жорстокості й агресивності.

Агресія підлітків безпосередньо не пов’язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від девіантної поведінки.

Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність буде знижена.

Дайте підлітку можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів чи колег.

Важливо, щоб підліток повсякчас відчував, що ви любите, цінуєте і приймаєте його. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти його. Нехай бачить, що потрібний і важливий для вас.

Рекомендації  батькам «конфліктних» підлітків:

Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Звертайте увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.

Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши всіх причетних в її виникненні і захищаючи свою дитину. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

Після конфлікту обговоріть з підлітком причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте при підліткові проблеми його поведінки. Він може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Як запобігти вживанню наркотиків дитиною

Для уникнення проблем, пов’язаних з уживанням наркотиків, Вам слід:

Бути найближчою людиною для своєї дитини незалежно від тих важких ситуацій, у які вона може потрапити.

Не замовчувати проблему, якщо дитина виходить з – під Вашого контролю, звертатися до фахівців.

Звертати увагу на те, чи курить Ваша дитина, чи вживає спиртні напої, бо ви не застраховані від того, що вона не вживає наркотики.

Створювати вдома найсприятливішу атмосферу, аби дитині не захотілося змінити домашній світ сварок і скандалів на світ щастя і спокою з допомогою наркотиків у поганій компанії.

Рухаємось від «перевтомленого учня» до «амбіційного студента»

 Адаптація – це активне пристосування індивіда до умов середовища: як фізичного, так і соціального. Але зміни в житті потрібні для нашого здоров’я, благополуччя та досягнення цілей! Етап вступу до коледжу вважається одним із найбільш важких адаптаційних періодів у житті кожного, оскільки від успішності цього процесу великою мірою залежить подальша професійна кар’єра й особистісний розвиток. Тому тривожність, сум за рідними і друзями, ностальгія за шкільними роками, відчуття розгубленості у незнайомому місті, страх перед навчанням – це нормально. Дайте собі час на те, щоб нове місце стало «своїм».

Процес адаптації буде проходити легше, якщо дотримуватися таких простих правил:

• Турбуйтеся про свої ресурси. Коли незадоволені Ваші базові потреби (їжа, сон, почуття безпеки), Ви не зможете задовольнити потребу в самореалізації. Пам’ятайте,  треба спати 8-10 годин на добу!

• Провітрюйте кімнату та не забувайте про фізичну активність. Це знімає напруження в тілі, піднімає настрій та надихає на нові ідеї!

• Їжте смачну та корисну їжу щодня. Ламайте стереотип – будьте вічно ситим студентом!

• Любіть себе і дякуйте своєму тілу приємними бонусами та особливими радостями: похід у кіно, бажані подарунки, спонтанні поїздки на природу, улюблене хобі – все це додає сили, енергії та мотивації!

• До навчання – без фанатизму з усіх боків! Головне – практичні вміння і знання, а не те, як тебе хтось оцінив. Адже сьогодні важливіше реалізувати свій творчий потенціал, аніж просто мати диплом про вищу освіту!

• Старайтеся уникати (мінімізуйте) спілкування з «токсичними» людьми, які вічно тривожні, злі, ображені та зосереджені на негативі. Вони можуть «забрати» і Ваш душевний спокій, і енергію, і хороше самопочуття! Натомість співпрацюйте з групою та не відмовляйте у допомозі тим, хто цього потребує.

• Користуйтеся принципом «Менше хвилювань – більше віри». Не витрачайте сили на негатив, адже думки матеріалізуються в модель поведінки і Ви вже підсвідомо будете робити все для того, щоб погане сталося. Дайте собі час і налаштуйся на позитивний сценарій подій! До речі, емоційна реакція в мозку проходить від 7 до 12 хвилин. Більше часу витрачати на хвилювання і гнів не потрібно.

• Не забувайте про спілкування! З батьками та друзями підтримуй зв’язок по Skype, відеомесенджерах, і при цьому знайомтеся із старшокурсниками, сусідами, одногрупниками. Так Ви дізнаєтися багато корисної інформації, а Ваша тривога зменшиться.

• Викладачів треба не боятися, а розуміти. Виконуйте їхні рекомендації щодо навчання, задавайте запитання, проявляйте активність, беріть участь в обговоренні. Це все безцінний досвід та саморозвиток!

• Не порушуйте норм та правил поведінки. Регулярно відвідуйте заняття – практичні, лабораторні, контрольні. Виконані завдання потрібно здавати вчасно, не відкладайте їх на потім. Здавати все одно ж прийдеться.

• Беріть активну участь у заходах, які проводяться в коледжі. Різноманітні культурні заходи, студентське самоврядування, театральні та танцювальні гуртки, громадські організації і т.д. Боїтесь виступати перед аудиторією? Парадоксальна порада: виступайте як можна частіше! Навик публічних виступів ще не раз пригодиться в житті (та й екзамени здавати буде набагато легше).

• Ефективно плануйте і організовуйте свій день. Кожні 20 хвилин інтелектуальної праці робіть перерву на 5 хвилин і змінюйте вид діяльності на фізичний. Обов’язково ведіть блокнот, де будете писати розклад занять, дзвінків, номери телефонів, адреси, домашні завдання, плани на тиждень. Це допомагає знизити тривожність та тримати все під контролем.

• Якщо щось не так – це треба змінювати, а не терпіти. Якщо щось не так, як хочеться, подобається чи потрібно, слід або змінити ситуацію, або змінити своє ставлення до неї.

• Пам’ятайте про те, що Ви не самотній і в будь-який момент можете звернутися за компетентною рекомендацією до психолога нашого навчального закладу, куратора, викладачів, студентського самоврядування та старшокурсників.

• Думайте над власними корисними варіантами створення безпечно-комфортного простору для непростого періоду життя.

 Поради стосовно комплексів пов’язаних з нашою зовнішністю:

• Працювати над собою. Не подобається фігура? Почніть займатися спортом. Лице з висипаннями? Тоді старайтеся правильно харчуватися та доглядати за собою. Це не буде легко, можливо Ви захочете залишити це все, перегорите. Але без дій не буде ніякого результату.

• Експериментувати. Можливо спробувати новий колір волосся, чи стиль одягу, який більше пасуватиме.

• Полюбити себе та прийняти свою унікальність. Тільки усвідомте, наскільки наш світ чарівний, кожна істота різна, хіба це не чудово?  Ви ніколи не бачили себе, як Ви виглядаєте вживу, коли смієтеся ,коли плачете,коли просто радієте, тільки на фотографіях або в дзеркалі, чи не так? Будьте певні, що виглядаєте Ви набагато краще, ніж Ви думаєте.

 Тримаймося!

• Військові наші Герої і при можливості бажано висловити їм нашу вдячність і підтримку. Можливо, підійти до військового і привітатись, і уточнити чи він має декілька хвилин і бажання поспілкуватись. Якщо воїн буде мати можливість, то висловіть подяку, поспілкуйтесь. Військові мають бачити і відчувати, що захищають порядних і вдячних людей. Ви також можете вітати ветеранів, військовослужбовців, рятувальників, військових і парамедиків простим жестом — прикладеної до серця долоні. Захисникам і захисницям цей жест говорить про те, що суспільство цінує їхню боротьбу та зусилля. Коли зустрічаєте людину у формі в кафе чи транспорті, на вулиці, блокпості чи деінде, прикладіть долоню до серця на знак подяки. Тримаймося!

Для цього насамперед потрібно скласти список власних  якостей.

Оцініть свої навички і професійні якості, пригадайте трудові досягнення, проаналізуйте риси характеру (наприклад, чи властива Вам цілеспрямованість, ентузіазм, звичка доводити справу до кінця). Крім основної освіти, не варто «забувати» і про додаткову: музична, художня або спортивна школи, стажування і тренінги за фахом.

Обов´язково пригадайте свої захоплення і хобі. Навіщо це потрібно? Припустимо, у вільний від роботи час Ви любите кататися на конях на іподромі. Це заняття виробляє у Вас любов до природи, терпіння, відповідальність – такі необхідні для роботи якості… Складаючи шпаргалку, не забудьте про нагороди, подяки і премії: їх наявність не можна переоцінити. Обов´язково повідомте про знання іноземних мов, рівень володіння комп´ютером, вміння водити автомобіль. Чим більше Ви пригадаєте, тим упевненіше відчуватимете себе перед інтерв’юером.

Після цього співставте вимоги, що висувають кандидату на бажану посаду, з власними характеристиками. Спробуйте скласти невелику лаконічну розповідь про себе, хоча, як кажуть, немає нічого важчого, ніж розказувати про близьку людину. А хто Вам ближчий, ніж Ви самі?

Розповідь на зразок «закінчила школу, два курси інституту, вийшла заміж, народила» не підходить, незважаючи на те, що стислість – сестра таланту. Власну біографію потрібно гарно подати. Ось приклад правильної розповіді кандидата, що претендує на вакансію бухгалтера: «Із самого дитинства я обожнювала рахувати, цифри, в школі завжди мала «відмінно» з математики, вступила до державного університету на економічний за спеціальністю «Бухоблік». На третьому курсі вийшла заміж і народила, але паралельно встигала вести бухгалтерію декількох фірм». Як кажуть, відчуйте різницю. Не треба писати художню розповідь, якщо Ви в собі впевнені – напишіть хоча б тези.

   Потенційному працедавцю не цікаво знати про вас «у загальних рисах» – перш за все Ви йому цікаві, як людина, що претендує на вакантну посаду за певною спеціальністю. Про це інтерв’юер може дізнатися лише з Вашої розповіді!

   Обдумайте і свої слабкі сторони, адже вони є в кожної людини. Наприклад, Ви нещодавно закінчили коледж і ще не маєте достатнього досвіду. Не приховуйте цього. Спробуйте скромно  попросити дати Вам завдання будь-якої складності і продемонструйте свої здібності на практиці.

   У кожній роботі є неприємні моменти (наприклад, монотонність), труднощі різного характеру. Представник фірми, який із Вами розмовляє, повинен знати, що Ви не живете ілюзіями і готові до неприємних моментів своєї майбутньої діяльності. Якщо вже зовсім заженуть в кут, зізнайтеся, що поки що маєте не зовсім чітке уявлення про майбутню роботу, але легко навчаєтеся і у Вас є для цього необхідні знання і риси характеру. Це нормально.

Навіть питаючи про дозвілля або літні канікули, працедавець переслідує одну мету: з´ясувати, чи підходите Ви його компанії. У цьому випадку привабливими є такі якості, як чесність, надійність, ініціативність, ентузіазм, уміння працювати в команді. Приміром, Ви були старостою групи – значить, маєте лідерські якості. Врахуйте, що на співбесіді випадкових питань не буває. Ретельно обдумуйте відповіді, не поспішайте, але й не «тримайте паузу». Прагніть уникати гострих кутів. Ви на співбесіді, а не в подруги на кухні або з другом у барі! Часто молоді люди клюють на вудку приємного ставлення до себе і можуть бовкнути зовсім не те, що б хотілося почути працедавцю. Є у інтерв’юерів й інший прийом: замість приємного спілкування Ви можете отримати бурю і натиск у вигляді колючих питань «у лоб». Не лякайтеся: Вас перевіряють на стресостійкість. Зосередьтеся і не ображайтеся.

   Будьте готовими до будь-якого результату співбесіди, але налаштуйте себе на позитивне рішення, не падайте духом і, незважаючи на результат, будьте ввічливими. У будь-якому випадку Ви повинні залишити про себе хороше враження.

   Майте на увазі, що людина або люди, які будуть із Вами розмовляти, теж хвилюються перед зустріччю. Хоча деколи і приховують це досить вміло. Не всі добре знають методики відбору потрібного їм співробітника. Ви можете відразу потрапити безпосередньо до майбутнього начальника, і тоді більше уваги під час співбесіди буде приділено професійній діяльності. У будь-якому випадку Ваше завдання – переконати кожного, з ким говоритимете, що Ви акуратний, старанний, впевнений у собі, діловий співробітник. Саме той, хто їм зараз потрібен. Створіть образ професіонала.

Запам’ятайте: головне в підготовці перед співбесідою – не поставити себе на п’єдестал, а об’єктивно проаналізувати свої знання та якості і бути впевненим у собі. Тоді й потенційний працедавець зможе бути у Вас впевненим.

Тримаймося!

Для того, щоб цілі надихали і розкривали Ваш потенціал , а не були тягарем  потрібно спробувати змінити підхід :

• планувати свої цілі виходячи з аналізу різних сфер свого життя;

• планувати конкретні кроки для досягнення своїх цілей;

•  створювати систему звичок, що сама по собі просуватиме Вас у бажаному напрямку без зациклення на одиничних цілях;

•  казати собі  : «Я це зроблю і в мене це обов’язково вийде!»;

• шукати серед  свого оточення тих, хто Вас підтримує в Ваших починаннях.

Тримаймося!

• Емоційна залежність – це модель поведінки, яка змушує людину страждати. Таке ставлення формується у дитинстві через взаємодію з батьками, які не задовольняють базові потреби дитини – відчуття безпеки, комфорту, довіри й таке інше. У дорослому житті емоційна залежність проявляється у надмірній прив’язаності до близьких – родичів, друзів, партнерів. Їхні слова, поведінка, схвалення чи неприйняття мають великий вплив на психологічний стан і самопочуття.

    Частіш за все для вирішення даної ситуації потрібна психотерапія з фахівцем. Тримаймося!

Для початку і батькам, і молодим людям важливо знати і розуміти, що відбувається з організмом  у підлітковому віці.

 Біологічні зміни можуть початися вже з 8 років, хоча зазвичай припадають на 10-14. У цей час спостерігається значне прискорення зростання та зміна силуету тіла. У віці десь у 21 рік у хлопців темпи росту та видозмін сповільнюються. Важливим аспектом, що викликає зміни в тілі підлітка, є статеве дозрівання. Воно контролюється складною взаємодією між головним мозком, зокрема гіпофізом, і статевими залозами. Не останню роль у цій взаємодії відіграє середовище . 

  Для підлітка його перехідний вік є не простішим, ніж для батьків та інших членів сім’ї, які стикнулися з несподіваною зміною поведінки їхньої дитини. Цілком зрозуміло, що тінейджерам простіше за все знайти спільну мову зі своїми однолітками, ніж з дорослими, які їх “не розуміють”. Але підлітки, так само як і раніше, потребують допомоги дорослих та здебільшого налаштовані на хороші стосунки з ними. Є гостра необхідність вибудовувати  довірливі стосунки в сім’ї.

  Хоча дорослі члени родини найчастіше вважають своїм обов’язком наставляти підлітка на правильний шлях, давати іноді нав’язливі та непрохані поради – це є не кращим шляхом до взаєморозуміння. Треба зосередитися на спілкуванні з підлітком, а не про нього.  Це означає, що він повинен стати таким самим учасником діалогу, як і дорослий. Часто навіть важливішим є просто терпляче вислухати дитину без підвищення голосу та напруженості. І в жодному разі не наполягати на розмові, якщо підліток цього не хоче. Краще дати знати, що коли він буде готовий до бесіди, то зможе до Вас звернутися. 

  Крім цього, важливо бути так само чесними з тінейджерами, як цього вимагають від них. Не потрібно вдавати з себе усезнавців і мудрих наставників, це нормально – визнати, що Ви чогось не знаєте і попросити час на обмірковування чи запропонувати знайти рішення разом. Сюди відноситься й уникання обіцянок, яких Ви не зможете або не схочете виконувати, та визнання своєї провини, коли це необхідно. Не варто уникати незручних тем, приміром, сексу, наркотиків чи психічних розладів, сподіваючися, що однолітки та інтернет зроблять це за Вас. Водночас не зайвим буде розповісти підлітку про зміни в його тілі, про гормони , які впливають на його рішення і поведінку. Відвертість покаже дитині, що вона може звернутися до Вас із будь-яким проблемним питанням. Хоча тінейджери не мають такого досвіду, кількості знань та мудрості, як дорослі, їхня логіка працює у такий самий спосіб. Тож замість наказового тону та простих заперечень, краще пояснити, чому ті чи інші рішення є раціональними або ж недоцільними, а іноді і небезпечними для життя.

Отже, основою батьківської  підтримки  дитини,  яка дорослішає  є розуміння, довіра і бесіда діалог.                     

Тримаймося!