Історія відкриття навчального закладу тісно пов'язана з історією болгарських переселенців та заснуванням нашого міста Болград.

Життя болгарського народу упродовж віків залежало від Туреччини. 1393 рік для Болгарії став фатальним. Болгарський народ, втративши свою незалежність, потрапив під ярмо Туреччини. Віками боровся народ Болгарії за свою свободу, але лише російсько-турецька війна 1877-1878 років відкрила йому шлях до позбавлення від турецького ярма.

3 березня 1878 року Болгарія стала вільною. Рятуючись від турецького ярма, ще на початку 19 століття болгари почали масово переселятися у Південну Бессарабію.

На цих землях болгари знаходять свою Батьківщину. Поселенці засновують 83 села і 2 міста - Болград і Комрат. Цей край вони назвали "Новою Бессарабією". Ще в 1812 році на річці Ялпуг виникає болгарське село Табаки - центр болгарських переселенців. Указом від 1819 року село Табаки було перейменовано у Болград.

Жіноча школа, а пізніше й училище стали центром освіти і культури. У школі, а потім і в училищі навчалися діти із заможних родин з усієї Бессарабії. В училищі вивчали закон божий, російську та болгарську мови,   математику, латинську , грецьку , німецьку і французьку мови, географію, історію. Таким чином,жіноче училище давало своїм випускникам світську освіту з характерними для європейських країн рисами.

Тоді   будівля навчального закладу була одноповерхова. Другий поверх було добудовано у 1907-1910 роках.

Ситуація різко змінилася після поразки Росії в Кримській війні 1856 року, коли Бессарабія увійшла до складу румунського князівства Молдавії. Почався процес "румунізації". Навчання велося  румунською мовою, з навчальних планів було вилучено російську . У цей період в училищі навчалося від 80 до 120 дівчат

У 1878 році Бессарабія знову увійшла до складу Росії. У 1879 році жіноче училище було перейменовано в жіночу гімназію. У 1914 році гімназію закінчили 30 дівчат, 10 із них продовжили навчання в університетах. У 1914-1918 роках - нове випробування для Росії. Жіноча гімназія переживає важкий час.

У 1918 році територія Бессарабії переходить до Румунії, гімназія знову стає румунською. Відновився процес "румунізації". У 1919-1920 роках було повністю переведено на навчання румунською мовою молодші класи, а в 1920-1921 - старші класи. З 1926 по 1949 роки директором гімназії була Марія Канчел. У цей період у гімназії навчалося 300-400 учениць.