Далі ми з вами помандруємо на правий берег нашого району, а саме до селища Біленького.
Воно розташоване на правому березі Дніпра, за 25 км на південь від м. Запоріжжя, сполучене з ним водним шляхом та шосейною дорогою. Засноване у другій половині XVIII ст. поблизу річки Біленької, від якої і пішла назва поселення. 1780 році землі ліквідованої Запорізької Січі, розташовані навколо Білої гори, Катерина II віддала у рангову дачу генерал-фельдмаршалові графу Каменському.
На початку 1802 року село разом з землями і людьми придбав поміщик Миклашевський. Відчуваючи нестачу робочих рук, він купив 495 кріпаків і перевіз їх з Комишів Полтавської губернії до Біленького.
Архітектурною пам`яткою Запорізької області є садиба Миклашевського. Вона була зведена в кінці 19 століття. У садибу входило кілька різних приміщень. Сьогодні одне з них займає місцева сільська школа, а в іншому знаходиться храм Миколи Чудотворця. Садиба Миклашевського збереглася і до наших днів у чудовому стані.
На околицях села є кілька курганів, в яких виявлено поховання доби бронзи (II — початок І тисячоліття до н. е.), скіфського часу (V–IV ст. ст. до н. е.) та кочівників (X–XII ст. ст. н. е.). В одному з скіфських поховань, в т. зв. Товстій Могилі, знайдено золоті та срібні прикраси, а також бронзові наконечники стріл.
Славиться Біленьке своєю дитячою музичною школою. Діти вчаться грати на різних музичних інструментах та співати. Неодноразово учні школи займали призові місця та були лауреатами як обласних, так і міжнародних конкурсів та фестивалів.
Ознайомитися із творчістю Віри
Коваль детальніше можна на сайтах:
Відомою запорізькою письменницею, що походить родом із Біленького, є Віра Миколаївна Коваль. Вона народилася 28.09 1948 року в селі Біленькому Запорізького району. Уже школяркою почала писати вірші. Закінчивши філологічний факультет Запорізького педінституту, шість років учителювала у Великих Копанях на Херсонщині. Лише потім повернулася в Біленьке, в рідну школу.
Якось 1994 року почула по обласному радіо передачу Наталі Нескородової за участю молодого запорізького композитора Анатолія Сердюка, який звернувся до слухачів із проханням надсилати йому вірші для нових пісень. І вона їх надіслала. Співаку сподобалися її поезії, народилася перша спільна пісня "Журавлик". І з того часу почалася плідна багаторічна співпраця поетеси і виконавця. 1996 року вийшов альбом Анатолія Сердюка «Запоріжанки», в який увійшло десять пісень Віри Коваль: «Свічечка», «Ромашка», «Шкільні романи», «Люби мене», «Сліпий дощ», «Дві коханки», «Зухвале дівчатко», «Відлуння», «Телемани», «Розлучаюсь із тобою».
Авторка двох поетичних збірок: «На хресті любові» (2004) та «Дідизна»(2007). Нині мешкає у місті Запоріжжя і продовжує творчо працювати над новими роботами. Часто друкується в районній газеті "Червоний промінь".
Пісні на слова поезій Віри Коваль є в репертуарі відомих українських співачок: Алли Кудлай, Наталії Бучинської, Таісії Повалій, Катерини Бужинської, Світлани та Віталія Білоножків.
Із недавніх пір – учасниця засідань Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ». Її можна побачити не лише на концертах і презентаціях, але й на святах Запорізької дитячо-юнацької спортивної школи бойового мистецтва «Спас» або на Козацькому колі чи святилищах доби бронзи на Хортиці… Там і знаходить вона теми для нових поезій.
(за правильно виконані завдання-10 балів)
У виділених клітинках отримаєте слово, яке часто зустрічається
у поезіях Віри Коваль. Назвіть це слово (2 бали).
Віра Коваль і Анатолій Сердюк
Віра Коваль із нагородою міжнародного фестивалю сучасної пісні «Шлягер року-2003»