Рекомендаційний список літератури.

Василь Семенович Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінниччині в селянській родині. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів. Протягом 1944—1954 рр. В. Стус навчався в середній школі м. Сталіно. У 1954—1959 рр. навчався в Сталінському педагогічному інституті за спеціальністю «Українська мова та література», після закінчення працював учителем у Таужнянській середній школі Кіровоградської області. У 1959—1961 рр. В. Стус служив у лавах радянської армії, потім у 1961—1963 рр. працював учителем української мови та літератури в середній школі № 23 у Горлівці Донецької області. Згодом був підземним плитовим на шахті «Октябрьська» в Донецьку.

Переїздить до Києва. У 1964 р. Стус відніс у видавництво «Молодь» першу збірку віршів «Круговерть». У вересні 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури. Заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966—1972 рр. — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.

Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів «Круговерть» відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — «Зимові дерева». Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета «Зимові дерева» потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради Стус критикував панівну систему, протестував проти арештів своїх колег. На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини.

Все це та його літературна діяльність спричинили арешт у січні 1972 (9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі). Під час затримання було створено збірку «Час творчості». На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Весь термін ув’язнення перебував у таборах Мордовії. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалася і знищувалась, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини. 1977 — був звільнений, але його вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. 1978 року поета прийнято до PEN-клубу. Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини.

Після повернення відмовився від радянського громадянства. У травні 1980 був знову заарештований, як особливо небезпечний рецидивіст і засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.

Помер в ніч з 3 на 4 вересня 1985, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця. В будь-якому разі смерть Василя Стуса слід розглядати як вбивство, скоєне радянською тоталітарною системою: воно полягало у багаторічних переслідуваннях поета, зокрема й фізичних, що врешті-решт призвели до його передчасної смерті. Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Поховання відбулось без присутності рідних.

Перепохований 1989 р. в Києві на Байковому кладовищі.

За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі. Але незважаючи на це його вірші відомі сучасності, він залишив значний відбиток в українській літературі.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Мистецтво

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vasil-stus-biografiya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

1. Стус, В. Вибрані твори [Текст] / В. Стус. — Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. — 352 с.

2. Стус, В. Дорога болю [Текст] : поезії / В. Стус ; упоряд. М. Коцюбинська. — Київ : Радянський письменник, 1990. — 222 с.

3. Стус, В. І край мене почує [Текст] : поезії / В. Стус. — Донецьк : Донбас, 1992. — 295 с.

4. Стус, В. Листи до сина [Текст] / В. Стус ; упоряд.: О. Дворко, Д. Стус. — Вид. друге. — Івано-Франківськ : Лілея НВ, 2002. — 192 с.

5. Стус, В. Під тягарем хреста [Текст] : поезії / В. Стус ; упоряд. О. Орач. — Львів : Каменяр, 1991. — 159 с.

6. Стус, В. С. Феномен доби (сходження на Голгофу слави) [Текст] / В. С. Стус ; ред. Л. Паламарчук. — Київ : Знання, 1993. — 96 с.

*****

7. Василь Стус (1938—1985) [Текст] // Україна — єдина країна. Традиції, обряди, побут. Пам’ятки України. Люди , що змінили Україну. —

Київ : Видавництво Глорія, 2016. — С. 294.

8. Стус, Д. Василь Стус: життя як творчість [Текст] / Д. Стус. — Київ : Дух і Літера, 2015. — 384 с.

9. Стус, Д. В. Життя і творчість Василя Стуса [Текст] / Д. В. Стус. — Київ : МП «Фотовідеосервіс», 1992. — 88 с.

*****

10. Кущ, Л. «До вас їде дисидент. Будь ласка, працюйте» [Текст] : [музей-кімната Василя Стуса на заводі «Еластомор» в м. Горлівці] / Л. Кущ // Голос

України. — 2013. — 26 жовт. — С. 14.

11. Кущ, Л. Спадщину Стуса розділили навпіл [Текст] : [літературний музей Василя Стуса] / Л. Кущ // Голос України. — 2013. — 5 січ. — С. 14.

12. Кущ, П. Він є, Донбасе! [Текст] : [музей Василя Стуса] / П. Кущ // Урядовий кур'єр. — 2013. — 30 жовт. — С 26.

13. Кущ, П. У творчості він був переконаним максималістом / П. Кущ // Урядовий кур'єр. — 2013. — 5 січ. — С. 19.

14. Полянський, О. Василь Стус: сходження на Голгофу [Текст] / О. Полянський // Вільне життя плюс. — 2017. — 13 січ. — С. 3 ; 20 січ. — С. 3.

15. Сверстюк, Є. Василь Стус (1938—1985) [Текст] / Є. Сверстюк // Українська культура. — 2013. — № 3. — С. 48.

16. Сиротенко, В. Таборові мотиви у творчості поетів-донбасівців Василя Стуса, Миколи Руденка та Івана Світличного [Текст] / В. Сиротенко // Дивослово. — 2015. — № 7—8. — С. 56—60.

17. Скрипник, В. Василь Стус — людина совісті та кришталевої душі [Текст] / В. Скрипник // Голос України. — 2012. — 28 січ. — С. 17.

18. Чубата, Д. «Птах душі» його з нами! [Текст] : [Василь Стус] / Д. Чубата // Вільне життя плюс. — 2012. — 7 верес. — С. 5.

2018 р.