Рекомендаційний список літератури.

Народився 12 червня 1892 р. у с. Тетильківцях Кременецького повіту (нині Шумського району Тернопільської області) в сім’ї дяка-псаломщика, а пізніше священика. Вчився у Кременецькій гімназії та Житомирській духовній семінарії. Проте священиком Арсен не став — кілька місяців він учителював у церковно-парафіяльній школі с. Сіднярки Луцького повіту, а з осені 1911 р. вступив на медичний факультет Варшавського університету. У зв’язку з початком Першої світової війни, А. Річинський перевівся в Київський університет Святого Володимира, який закінчив у травні 1915 р.

У цьому ж році А. Річинський приступив до виконання обов’язків дільничного лікаря в с. Хроліно Ізяславського повіту Волинської губернії. З початком військових дій на Волині державні заклади були евакуйовані, й він працював лікарем у селах Саратовської, Курської та Полтавської губерній. Навесні 1917 р. здав державні іспити при Київському університеті й отримав посаду лікаря Ізяславської лікарні, де й працював до березня 1920 р. Вже тоді він був людиною з великим досвідом громадсько-просвітницької та видавничої діяльності, — ще у 1911 р. започаткував часопис «Нові дороги». Але активна організаційна робота А. Річинського була призупинена польською окупацією Волині. Новій владі не сподобалися українофільські переконання молодого лікаря і його перевели до Заславля, а опісля дільничним лікарем у село Тростянець, що під Луцьком. Це своєрідне заслання тривало до квітня 1922 p., після чого він працював головним лікарем міської лікарні у Володимирі-Волинському. Звільнившись зі служби у 1925 р., був вільнопрактикуючим лікарем і не полишав активної громадської роботи. З 1924 р. А. Річинський редагував і видавав власним коштом «незалежний місячник українського церковного відродження» «На варті», працював у церковному комітеті. Згодом при часопису він організував власне видавництво з цією ж назвою, де друкувалися цікаві розвідки, започатковувалися цілі серії, зокрема «Джерела єпископату та повноти ієрархії Української Автокефальної Церкви». Саме завдяки наполегливості А. Річинського у соборі міста Володимира-Волинського запровадили почергові відправи українською і старослов’янською мовами, а у Миколаївській церкві — однією українською.

Одним із кульмінаційних моментів у справі демократизації православної церкви на українських землях, що були під протекторатом Польщі, став церковний з’їзд у Луцьку 5—6 червня 1927 р. Велику організаційну роботу з його скликання і проведення здійснили А. Річинський та І. Власовський. Спочатку планувалося скликати Український православний церковний з’їзд духовенства та мирян, але під тиском проросійських сил дозволу митрополита на його проведення не було отримано. Проте А. Річинський не зупинився. Від імені редакції «На варті», як активний діяч «Просвіти», він об’їздив практично всю Волинь, скрізь пропагуючи ідею з’їзду, проводячи наради з «життєвих духовно-релігійних потреб українського православного населення у межах сучасної Польщі». Зрештою відбувся З’їзд православних мирян-українців в церковних справах, на якому з ключовими доповідями «Сучасний стан церковно-релігійного життя українського православного населення Польщі» та «Справа канонічного внутрішнього устрою православної церкви в Польщі» виступив А. Річинський.

У прийнятих резолюціях наголошувалося на необхідності впровадження української мови у богослужіння та внутрішнє діловодство церкви, реорганізації окремих структур, які були розсадниками русифікації, проведенні просвітницької роботи. Для популяризації рішень з’їзду А. Річинський призупинив випуск часопису «На варті» і заснував журнал «Рідна церква».

Така позиція А. Річинського викликала різкий спротив церковної влади і у квітні 1929 р. синод православної церкви у Польщі відлучив його від церкви за «ворожу та шкідливу діяльність» і припинив випуск журналу. А. Річинський звернувся до церковного суду, комісія якого не виявила порушень з його боку і в березні 1930 р. відлучення було знято. Ці події не зменшили активності А. Річинського, він залишився одним із найбільш радикально налаштованих діячів серед українізаторів Польської православної церкви. Період 1929—1939 pp. став досить плідним у його житті. Коштами А. Річинського вийшли друком кілька власних праць та праць інших авторів з історії та теорії церковної практики. Він організував місцеве товариство «Просвіта», ініціював рух пластунів, був активістом кооперативного руху. Він був також одним із організаторів Почаївської маніфестації, що відбулася 10 вересня 1933 р. Вимоги маніфестантів стосувалися призначення на українські землі єпископів-українців та широкої українізації церкви.

Після приходу в Західну Україну радянських військ не залишилася непоміченою і громадянська активність А. Річинського. 20 жовтня 1939 р. він був заарештований органами НКВС. Головним звинуваченням послужила його книга «Проблеми української релігійної свідомості», яка, на їх думку, була антирадянською. Крім того, наголошувалося на зв’язках підсудного з місцевими та закордонними українськими організаціями. У 1942 р. він був засуджений на 10 років таборів, а в 1949 р. направлений у Казахстан, де працював судмедекспертом. У журналі «Здоровье Казахстана» у 1952—1953 pp. друкувалися його статті.

Помер 13 квітня 1956 р. Похований на цвинтарі біля станції Джусали Кизилординської області.

Патріотична громадськість Західної України ще у 30-ті роки вшанувала подвижницьку працю А. Річинського, занісши його ім’я до енциклопедій. З 1998 р. у Кременці відбуваються Річинські читання, видруковано збірник наукових праць «Арсен Річинський — ідеолог українського православ’я». Його ім’я присвоєно Кременецькому медичному училищу. Українська автокефальна православна церква виготовила медаль Арсена Річинського «За духовність», а також розробила спеціальну програму вшанування видатного діяча і перевезення його праху на Тернопілля.

(Із книги «Визначні постаті Тернопілля»).

*****

1. Арсен Річинський — ідеолог українського православ'я : зб. наук. праць : [Текст] : до 65-річчя від друку праці «Проблеми укр. релігійної свідомості». — 1998. — 58 с.

2. Арсен Річинський. 1892—1956. Лікар, релігійний діяч [Текст] // Визначні постаті Тернопілля: біографічний збірник / уклад.: О. Бенч, В. Троян. — Київ : Дніпро, 2003. — С. 158—160.

3. Гудима, А. Етноконфесійний подвиг Арсена Річинського [Текст] / А. Гудима, П. Мазур // Тернопільський міський осередок Наукового товариства ім. Шевченка (ТМО НТШ) : зб. праць / відпов. ред. М. А. Андрейчин. – Тернопіль, 2006. — Т. 2 : Національно-визвольнізмагання українського народу у XX столітті. — С. 100—108.

4. Пундій, П. Річинський Арсен : лікар, літератор, громадський діяч, ідеолог українізації православ’я на Волині [Текст] / П. Пундій // Українські лікарі : біобібліографічний довідник / Я. Ганіткевич, П. Пундій ; НТШ ; Всеукраїнське лікарське товариство. — Львів : Афіша, 2008. — Кн. 3 : Учасники національно-визвольної боротьби й українського державотворення. Репресовані та реабілітовані лікарі України. — С. 168—171.

5. Річинський Арсен Васильович — лікар, публіцист, видавець, історик, етнограф, лінгвіст, композитор, громадський діяч [Текст] / М. Андрейчин, А. Гудима, А. Колодний, П. Мазур // Тернопільський енциклопедичний словник : в 3-х т. / голова редкол. Геннадій Яворський. — Тернопіль : Збруч, 2008. — Т. 3. : П—Я. — С. 184—185.

6. Чубата, Д. Вогонь лиш там, де світим його ми [Текст] : [А. Річинський — лікар, національний патріот] / Д. Чубата // Три дороги. — Тернопіль, Терно-граф, 2003. — С. 45—49.

*****

7. Кичук, Г. За що «любили» круки Арсена Річинського [Текст] : [канд. філософ. наук А. Гудима в книзі «Харизма Арсена Річинського» розповідає про лікаря, історика, богослова А. Річинського] / Г. Кичук // Свобода. — 2007. — 12 трав. — С. 4.

8. Лесів, С. Духовний подвиг, лікарська справа Арсена Річинського [Текст] : [про лікаря, подвижника українського православ’я на Волині у 20—30 роках ХХ ст.] / С. Лесів // Медична академія. — 2002. — № 13. — С. 8.

9. Мазур, П. Невідома книга Арсена Річинського [Текст] : [про лікаря, філософа, церковного композитора] / П. Мазур // Вільне життя плюс. — 2015. — 17 квіт. — С. 6 ; Медична академія. — 2015. — 11 квіт. — С. 11.

10. Ониськів, М. Згорівши сам, пломеніє для інших [Текст] : [про монографію тернопільського науковця А. Гудими «Харизма Арсена Річинського»] / М. Ониськів // Вільне життя. — 2008. — 1 берез. — С. 5.

2017 р.