Поради психолога

Заспокоїтися перед НМТ: 12 порад психолога 

Як там зазвичай? Усе повторіть, мисліть позитивно, глибоко дихайте, розслабтеся, не хвилюйтеся? Ні, все навпаки. Чому спрацьовують нестандартні дії та що конкретно робити перед національним мультипредметним тестом (НМТ)?

 

1. Не вчіться, а вчіть когось

Що спадає на думку, якщо залишилося обмаль часу до тестування? Звісно, вчитися з ранку до ночі. Але стрес робить цей звичний процес не таким ефективним, як завжди. І що довше ви повторюєте матеріал протягом доби, то гірше він осідає в голові. Перерви допомагають не завжди і не повністю. 

Краще спробуйте навчити когось так, щоб він усе запам’ятав. Уявіть, що ви — репетитор, який готує до НМТ. По-перше, комусь вже це допоможе обманути підсвідомість, ніби перевіряти будуть не вас і напружуватися немає чого. Серйозна відповідальна справа стає грою — це теж розкриває наш потенціал. Бо креативність прокидається, коли є цікаві обставини та нестандартні умови. По-друге, коли ми пояснюємо, мозок намагається виокремити головне, відновити взаємозв’язки. По-третє, те, що ми не лише читали, а й проговорювали, краще запам’ятовується, бо підключається слухова пам’ять. 

Кого вчити? Якщо є час, пройдіть, так би мовити, кілька рівнів. Однокласник, який гірше вас знає матеріал, але вмотивований (бо теж чекає НМТ), — базовий рівень. Мама, трішки молодший брат чи сестра, інший родич, якому це все не потрібно, але слухає заради вас, — складний рівень. А просунутий — пояснити питання дитині 6–10 років так, щоб вона зрозуміла основне. Як казав Альберт Ейнштейн: «Якщо ви не можете пояснити щось шестирічній дитині, ви самі цього не знаєте». А ось якщо можете, тестами вас не налякати!

2. Не заспокоюйтеся, а хвилюйтеся

Спокій — не ідеал, бо не дає продемонструвати все, на що ви здатні. Нетривалий стрес мобілізує всі сили. Гіпоталамус активно виробляє гормон норадреналін. А той покращує пам’ять, здатність до обробки інформації, концентрацію уваги. Саме через це приймати заспокійливі — погана ідея, все одно не будете на вершині можливостей. Вони допоможуть тільки якщо стрес тривалий, мозок різко втомлюється, й інші нейрохімічні процеси заважають вчитися. Тому хвилюватися слід правильно: «пунктирними лініями». Є стрес — немає — знов є. Змістіть акцент із тестування на кожен окремий блок інформації, яку треба згадати. 

А ще хвилювання слід пояснити самому собі (підсвідомості) не як страх, а як азарт. «Зможу чи ні? Слабо запам’ятати оце одне питання? А ще це? Якщо відповім правильно, дам собі нагороду. Є, ура! А із цим — ні, не вдалося. Нічого. Зараз заспокоюся, я ж іще не на НМТ. Знову спробую». 

3. Повторюйте не один предмет, а три

Ця порада підійде не всім, але існує чимало людей, в яких домінує права півкуля мозку. Ось для них це буде знахідкою. Учнів зазвичай привчають закінчувати одну справу, перш ніж починати іншу. Але люди, про яких ідеться, з образним мисленням, мають перемикатися, щоб зберігати високу працездатність. Якщо вони зосереджуються на чомусь одному, їхня ефективність падає. 

Спробуйте так: видрукуйте ймовірні запитання з трьох блоків НМТ (із демонстраційного тесту, наприклад), розріжте на «екзаменаційні білети» та перемішайте. Тягніть — згадуйте матеріал. Якщо відчуєте, що в голові прояснилося і менше хвилюєтеся, значить, це ваш шлях. 

4. Не розслабляйтеся, а напружте м’язи

Якщо відчуваєте, що надто напружені напередодні чи вже під час тестування, не змушуйте себе розслабитися. Адже для цього слід мати навичку. Якщо ж не вмієте знімати напруження, це спрацює навпаки, як з наказом не думати про зелену макаку. Обов’язково на думку спадає мавпа трав’яного кольору. Тобто увага на м’язових затисках збільшує їх. 

Скористайтеся натомість методом парадоксальної інтенції (спрямування мислення). Простіше кажучи, робіть усе навпаки. Напружте м’язи, як тільки можете, намагайтеся триматися так якомога довше. І раптом відчуєте, як обм’якнете і повністю розслабитеся. 

Це правило діє і напередодні перевірки знань: чергуйте повторення та  фізичні вправи. 

5. Не зубріть усю ніч, а відпочиньте

Здається логічним використати весь час, що є, напередодні НМТ. Але брак сну значно підвищує хвилювання, тривогу, погано впливає на пам’ять. Якщо спростити: людина, яка добре відпочила вночі, згадує і те, що ледь знала. А сонна забуває навіть знайоме. Тож ви можете повторити за ніч з десяток тем, але ризикуєте всім, що вивчили раніше.

6. Робіть шпаргалки, але залиште вдома

Коли людина намагається на невеличкій площі занотувати величезні обсяги інформації, вона автоматично обирає важливе, підкреслює зв’язки елементів. Також коли пишете, друкуєте, малюєте, ви залучаєте кінестетичну пам’ять, яка може бути міцнішою за зорову.

Підсвідомість теж можна обдурити: відповіді на запитання тепер можна помацати, і це дає відчуття, що все під контролем. Зі «шпорами» спокійніше? Чудово! Але залиште їх вдома. Ми не радимо зазіхати на академічну доброчесність. 

7. Тренуйтеся не відповідати, а пропускати запитання

Поширена помилка на тестуванні — застрявати на складних завданнях або тих, у відповідях на які маєте сумніви. Час минає, і можна впоратися з міцним горішком, але на десяток питань не встигнути відповісти. Оберіть ЗНО минулих років, безкоштовно пройдіть демонстраційний мультитест від iLearn, але цього разу зосередьтеся на часі. На що відповідаєте найдовше? Спробуйте щоразу збільшувати швидкість проходження тестування. Скажімо, до години замість двох. Для цього пропускайте те, що займає найбільше часу. Знайдіть оптимальний для себе варіант кількості та якості: щоб більшість відповідей ви встигали давати, але робили це швидко. 

Якщо (як у пораді №3) повторюєте по видруках, попросіть друга чи родича додати математичні завдання, які не мають розв’язання, неправильно сформульовані питання з історії тощо. Вчіться їх розпізнавати та спокійно відкладати.

Окрім того, що буде легше не застрягати, ви почуватиметеся спокійніше, адже на НМТ у вас так багато часу на відповіді!

8. Згадайте мінімум, а не максимум

Розкажіть (краще надиктуйте на аудіо) або запишіть усе, що знаєте з кожної теми, яка винесена на НМТ. Якщо якісь питання провисають, загалом це все одно ваш багаж. Те, що ви точно не забудете. Переслухайте, передивіться, зосередьтеся на тому, що вже є у вашій голові. Ви відчуєте, як стає спокійніше. Підсвідомості потрібні матеріальні підтвердження того, що ви знаєте. Ось тепер можна добирати там, де є прогалини в знаннях. Намагайтеся не вивчити кожну тему ідеально в останню мить, а проходитися по всьому обсягу. Перевіряйте себе кілька разів. Якщо багаж збільшується, ви на правильному шляху. Ваш мозок пересвідчиться, що панікувати не варто, і ймовірність зрозуміти більше питань тесту зросте.  

9. Не сидіть у тиші — співайте

Звуки заважають? Кому як. Одна з методик, яка дає змогу повторювати та заспокоюватися при цьому: співати матеріал під улюблену музику. Ні, ніхто не вимагає римувати, потрапляти в ноти. Головне: приємний ритм допомагає бути в оптимальному режимі легкого і приємного хвилювання. Дати, терміни вигукуйте під улюблені пісні — і вони легше закарбуються в пам’яті. 

10. Дотримуйтеся безглуздих ритуалів 

Ні, психологи не вірять у студентські прикмети. Одягати футболку, в якій щастить, або класти під подушку підручник — це просто ритуал, який ні на що не впливає. Ні на що, окрім нашого мозку: ритуали знижують емоційне напруження, допомагають повірити, що в нас усе під контролем. Якщо інші способи заспокоїтися не допомагають, спробуйте цей, але з гумором. 

11. Заплануйте справи після НМТ

Подумайте про те, що будете робити після завершення тестування. Заплануйте просто на цей вечір справу, яку давно відкладали. Скажімо, зустрітися з приятелем, якого давно не бачили, продемонструвати рідним хобі, яким займаєтеся, знайти спортивні заняття влітку, попри воєнний стан, допомогти старенькій сусідці. Це має бути не лише чимось приємним, а й досить важливим для вас. Суть у тому, щоб відчувати: життя після тестування не завершується. Думайте про те, що робитимете після НМТ, і хвилювання зменшуватиметься. 

12. Не повторюйте, а змінюйте

Саме слово «повторювати» — помилка. Адже пам’ять краще сприймає не те, що подається багато разів одноманітними порціями, а те, що емоційно забарвлено. Тоді в організмі виділяється гормон дофамін, який покращує здатність до навчання, збільшує нашу мотивацію.

Якщо намагатися те саме хоча б згадати іншими словами, це вже дасть новий поштовх. Можна пофантазувати на тему: а якби в певний час до влади прийшла інші історична постать? А якщо в задачі замінити червоні та жовті яблука на гуманоїдів і рептилоїдів? Різноманітність — ключ до легкого повторення матеріалу, а це принесе більшу впевненість на НМТ. 

Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

Плутарх 

Поради батькам, діти яких стоять на порозі підліткового віку

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.

2. Головне новоутворення підліткового періоду — відкриття своєї індивідуальності, свого „Я”.

3. У цей час починається перебудова організму — дитина стає імпульсивною, у

неї часто змінюється настрій, виникають конфлікти з ровесниками, бунт проти батьків.

4. У дітей настас криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися

від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям.

5. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в сім’ї, у школі.

6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю з початком самовиховання.

7. Підліток дуже вразливий, легко піддається впливам, як позитивним так і негативним.

8. Дитина має підвищений рівень тривожності, не підсилюйте його.

9. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати дітей

без нагляду.

10. Розширюється коло спілкування, підвищується інтерес: до свого тіла, зовнішності, з’являються нові авторитети, враховуйте це.

11. Недоліки і суперечності в поведінці близьких сприймаються гостро і хворобливо.

12.У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Десять заповідей для мами

і тата майбутнього першокласника

·        Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

·        Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

·        Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

·        Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

·        Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

·        Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

·        Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

·        Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

·        Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. 


Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного.

Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з’явилися 2005 р.

Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);

задирство;

фізичні і психічні приниження;

різного виду знущання;

бойкот та ігнорування;

псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

переслідувач (булі);

жертва;

спостерігач.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький

психолог Д. Ольвеус:

вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;

вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;

вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.

Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.