На допомогу батькам

ВІДПОВІДІ НА ПОШИРЕНІ ПИТАННЯ БАТЬКІВ ПРО ЩЕПЛЕННЯ

Щороку вакцинація рятує мільйони життів у всьому світі. Проте деякі процеси імунізації потребують додаткового роз’яснення. Усі батьки турбуються про здоров’я своїх дітей, тому запитання щодо щеплень цілком нормально ставити своїм педіатрам, знайомим, які теж мають маленьких дітей, гуглити інформацію.

На жаль, відверті фейки досі продовжують розповсюджуватись в інтернеті, хоча їх давно спростували науковці.

Нагадаємо, що декларація з сімейним лікарем — один з найбільш важливих елементів турботи про своє здоровʼя та здоровʼя дитини. Саме сімейний лікар стежить за календарем профілактичних щеплень, нагадує про візити й радить робити додаткову вакцинацію.

Спеціально для Центру громадського здоров’я Леся Ющенко, кандидатка медичних наук, доцентка кафедри пропедевтики дитячих захворювань Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова. Учасниця Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики (НТГЕІ) при МОЗ, відповіла на поширені питання населення й батьків про щеплення.

Навіщо вакцинуватися від хвороб, яких стали непомітними?

На жаль, в Україні продовжується реєстрація випадків інфекційних хвороб, навіть тих, які можна попередити вакцинацією. Наприклад, спалах поліомієліту, який ми ще не подолали.

Є такий сталий зв’язок: як тільки знижується рівень охоплення щепленнями — ми отримуємо нові випадки захворювання та спалахи. Ще один приклад: спалах кору у 2018–2019 роках, коли захворіло щонайменше 100 тис. людей.

Національний календар профілактичних щеплень враховує усі ризики спалахів та гарантує безпеку громадського здоровʼя.

Що таке Календар профілактичних щеплень?

Календар профілактичних щеплень — це документ, що містить перелік обов’язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення.

Календар щеплень передбачає, обов’язкову вакцинацію проти 10 інфекційних хвороб:

·       туберкульозу;

·       вірусного гепатиту В;

·       дифтерії;

·       правця;

·       кашлюку;

·       поліомієліту;

·       гемофільної інфекції;

·       кору;

·       паротиту;

·       краснухи.

Календар щеплень в Україні передбачає, що повнолітні безплатно отримують щеплення від дифтерії та правця кожні десять років.

Календар вакцинації затверджений наказом МОЗ від 16.09.2011 №595 (у редакції наказу МОЗ від 11.08.2014 №551). Останні зміни в Календар щеплень МОЗ вносило наказом від 04.06.2018 №947.

Хіба від вакцини може бути достатній імунітет? Кращий за такий, коли сам перехворів?

Авжеж, від проведеного курсу вакцинації людина отримує достатній захист, і, якщо він короткотривалий, то підсилюється бустерними дозами у визначені періоди дитячого віку. Наприклад, у 6 років діти отримують щеплення проти дифтерії та правця, а в подальшому кожні 10 років мають робити ревакцинацію.

У випадку перенесеного захворювання взагалі не завжди формується стійкий імунний захист. Так, наприклад, після перенесеного правцю чи хвороби спричиненої папіломавірусом людини, стійкий імунітет не формується, а вакцинація ж дозволяє запобігти хворобі.

Інший приклад — грип. За сезон на грип можна перехворіти декілька разів, а вакцинація трьох або чотирьохвалентними вакцинами забезпечує захист проти найбільш поширених штамів грипу, які циркулюють в даному сезоні.

Як зрозуміти, що реакція на щеплення вже не в межах норми?

Усі клінічні прояви, які розвиваються після введення конкретного імунобіологічного препарату, називають несприятливими подіями після імунізації.

Ті реакції, які є найбільш частими, не є загрозливими. Зазвичай, медичні працівники попереджають про такі реакції після вакцинації:

·       підвищення температури тіла;

·       головний біль та нездужання;

·       біль, почервоніння та набряк в місці ін’єкції.

Зникають вони за 2–3 дні.

Найбільш загрозливі стани після вакцинації — вкрай рідкісні. Вони з’являються в перші 15 хв після вакцинації: до них належить анафілактичний шок. Саме тому, після проведення вакцинації людина протягом 30 хвилин повинна перебувати у закладі, де проведено щеплення.

Моніторинг за НППІ здійснюється згідно з Наказом МОЗ №898 «Про затвердження порядку здійснення фармаконагляду». За збір та аналіз відповідає Державний експертний центр МОЗ України окремий збір проводиться виробником вакцин.

Повідомлення про появу НППІ може подати будь-хто. Інформацію про погіршення самопочуття після вакцинації може надсилати й сам пацієнт: https://aisf.dec.gov.ua.

Ситуація: в медзакладі немає вакцини. Чи така перерва зашкодить дитині? Чи є межі, коли можна раніше й пізніше робити щеплення?

Варто зрозуміти, що між введеннями різних доз однієї і тієї ж вакцини є мінімальний інтервал. Доза, яка проведена з меншим часовим проміжком — просто не зараховується. Але максимального часового проміжку немає. Тому, відповідаючи на запитання, — більший проміжок не зашкодить. Можна надолужувати щеплення й пізніше. Бо, зверніть увагу, якщо курс вакцинації не закінчений, то ми не можемо говорити про формування імунного захисту. Максимальний захист можливий лише за дотримання Календаря. 

Вакцинація в дорослому віці: календарна й додаткова.

В дорослому віці, згідно з Національним календарем щеплень, передбачена вакцинація державним коштом, тобто безоплатно, від правця та дифтерії кожні 10 років. А також безоплатне щеплення проти COVID-19 в період пандемії.

Наразі ми знаходимося на початку епідсезону грипу, тому рекомендуємо всім вакцинуватися проти недуги, особливо людям з груп ризику тяжкого перебігу. Дітей можна щепити починаючи з 6 місяців.

Також людям з груп ризику та віком старше 65 років рекомендована вакцинація проти пневмококової та менінгококової інфекції.

Не можу не згадати про вакцинацію проти вірусу папіломи людини для жінок молодого віку, якщо вони не були вакциновані у підлітковому віці.

Усім дорослим, які народилися раніше 2000 року, варто перевірити чи є у них щеплення проти вірусного гепатиту В. Також корисним буде щеплення проти вірусного гепатиту А.

Дорослим, які не хворіли в дитинстві на вітряну віспу, варто потурбуватися про щеплення від цієї недуги, адже фактором ризику є вік старше 20 років і будь-які імунодефіцитні стани.

Вакцинація вагітних жінок. Безпечно?

Рекомендовано вакцинувати вагітних жінок неживими (інактивованими) вакцинами під час вагітності:

·       вакцина проти грипу — кожній вагітній жінці рекомендується робити щеплення від грипу під час кожної вагітності, адже вони перебувають у групі ризику захворіти тяжкою формою грипу з серйозними ускладненнями;

·       щеплення проти кашлюку;

·       вакцинація проти коронавірусної інфекції.

Чи вакцинація не шкодить людям з хронічними захворюваннями?

Вакцинація абсолютно безпечна для людей з хронічними захворюваннями. Саме ці люди є більш вразливими до інфекційних хвороб, належать до груп ризику тяжкого перебігу та мають бути вакциновані першочергово. Перед вакцинацією треба обовʼязково проконсультуватися з лікарем.

Чи можуть внутрішньо переміщені люди та сімʼї робити щеплення дитині в медичному закладі, де немає підписаної декларації з сімейним лікарем? І чи буде це безкоштовно?

Усі вакцини, які входять в Календар щеплень, надаються дитині та дорослому безоплатно. Незалежно від прописки та наявної декларації, будь-який медичний заклад в місті робить цю послугу для ВПО. 

ВПО не має на руках картку профілактичних щеплень, що робити у такому випадку? Які нормативні акти це регулюють?

Міністерство охорони здоров’я спільно з Центром громадського здоров‘я розробило рекомендації щодо отримання даних про проведену вакцинацію внутрішньо переміщеними особами (ВПО) та особами, які виїхали за кордон через початок повномасштабної війни росії проти України.

У яких документах є записи про статус щеплень?

Підтвердити статус щеплень можна завдяки записам у первинній обліковій документації:

·       «Історії розвитку дитини» (форма № 112/о);

·       «Карті профілактичних щеплень» (форма № 063/о);

·       «Медичній карті амбулаторного хворого» (форма № 025/о);

·       Електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ);

·       Міжнародному свідоцтві про вакцинацію;

·       Довідці про проведені щеплення;

·       Інших медичних документах, що містять відомості про проведені щеплення.

Як підтвердити дані про вакцинальний статус особи, яка є ВПО в Україні?

Якщо ви перемістилися всередині країни і не маєте документів, що підтверджують вашу вакцинацію або вакцинацію дитини, вам або законному представнику дитини потрібно:

1. Зв’язатися з лікарем, із яким укладена декларація, або з відповідальним представником медичного закладу, де працює лікар, із запитом про отримання довідки про проведені щеплення або для внесення медичних записів до ЕСОЗ (за наявності технічної можливості та/або фізичної доступності).

2. Якщо лікар чи медзаклад мають технічну можливість та/або фізичний доступ, вони вносять дані про вакцинацію до ЕСОЗ на підставі записів у паперовій первинно-обліковій медичній документації.

3. Якщо можливості внести дані до ЕСОЗ немає, медичний працівник формує довідку про проведені щеплення із використанням відомостей «Карти профілактичних щеплень» (форма № 063/о), яка зберігається у лікаря чи в закладі, та відомостей, що вже внесені в ЕСОЗ.

4. Довідка формується або в електронній формі з накладанням електронного цифрового підпису, або в паперовій формі з засвідченням підписом медпрацівника, який її сформував, та печаткою медзакладу.

5. Електронний документ або електронна копія паперового документа надсилається запитувачу засобами електронної комунікації. Обирати форму довідки треба з урахуванням технічної можливості її надавача.

6. Варто зауважити, що назви антигенів, проти яких проведені щеплення, в довідку про проведені щеплення вносять відповідно до назв кодів вакцин (наприклад, вакцина від кору, паротиту і краснухи (КПК) має позначку MMR, а проти гепатиту В — HepB).

7. Якщо у вас немає документального підтвердження вакцинального статусу, вважається, що ви не зробили щеплень і курс доведеться починати спочатку.

Як довго формується і зберігається імунітет після щеплення?

Тривалість імунного захисту залежить від типу вакцини. Деякі з них в дитячому віці потребують ревакцинації, як наприклад: дифтерія, правець, які проводять в 6 років, а в подальшому кожних 10 років. А деякі можуть вводитись разово, згідно з інструкцією, якщо дитина старше 2 років, наприклад, вакцина проти пневмококової, менінгококової інфекцій. Деякі роблять щороку, як проти грипу.

Чи можна в один день зробити кілька щеплень водночас?

Так, введення декількох вакцин за один візит є рутинною практикою в більшості розвинутих країнах, і сьогодні в Україні також. Декілька вакцин вводять у різні ділянки тіла. Доведено, що імунний захист формується досить ефективно і скорочується кількість візитів до лікаря, береже ваш час.
  

ПРО ВІЛ/СНІД

ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції)  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини. Хвороба характеризується прогресуючою дисфункцією імунної, нервової, лімфатичної та інших  систем організму. Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого. 

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих; загальна кількість людей,  які живуть з ВІЛ в Україні, сягає 377 600.

ВІЛ передається: 

·       Через кров - при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від  ВІЛ-інфікованої особи до здорової  людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами.

·       Статевим шляхом - підчас незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.

·       Внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини підчас вагітності, пологів та годуванні груддю. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

·       При спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні

·       У лазні та сауні

·       Підчас поцілунків

·       Обіймах та рукостисканні

·       При чханні та кашлі

·       Через поручні, дверні ручки, столи, стільці

·       При укусах комарів чи інших комах.

Після інфікування вірус починає швидко розмножуватись, вражає різні клітини, органи та системи організму. Через 6-8 тижнів у третини інфікованих розвивається гостра ВІЛ-інфекція, яка протікає у формі лихоманки зі слабкістю, підвищенням температури, болях в суглобах, як це часто спостерігається при ГРЗ, у інших - цей період проходить непомітно. Через 1,5-3 місяці після інфікування в крові інфікованої людини з’являються антитіла до ВІЛ, на виявленні яких ґрунтується діагностика ВІЛ-інфекції. Період, що проходить від часу інфікування до формування антитіл до ВІЛ, називають «сероконверсіонним або діагностичним  вікном». 

Після закінчення гострої стадії ВІЛ-інфекції розвивається безсимптомний період, який триває 8-10-12 років: здебільшого людина відчуває себе здоровою, веде звичайний спосіб життя, хоча періодично збільшуються лімфовузли, часто з’являються простудні захворювання. Такі люди є носіями ВІЛ і являють найбільшу загрозу для своїх сексуальних партнерів та партнерів по голці, не можуть бути донорами крові і органів. Вірус, що знаходиться весь цей час в організмі, постійно вражає клітини імунної системи, так звані СД4 лімфоцити, які захищають організм від вторгнення мікроорганізмів ( бактерій, вірусів, грибків і т.ін.). В здоровому організмі їх кількість становить 1000 в мл. крові. Кожного року кількість СД4 в крові ВІЛ-інфікованого зменшується в середньому на 50 клітин, і коли їх кількість падає до 300-200 і нижче порушується система імунного захисту і розвиваються захворювання, спричинені збудниками різних інфекцій, які в практиці ВІЛ-інфекції/СНІДу мають назву опортуністичних інфекцій. Людина погано себе почуває, відзначає схуднення, слабкість, стомлюваність. Ця стадія хвороби називається СНІД і проявами його можуть бути герметична інфекція ( насамперед оперізуючий герпес), грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, активується або первинно розвивається туберкульоз. 

Щороку в Україні діагностується від 2 до 3 тисяч хворих на СНІД. Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування. Починаючи з 1996 року, в світі впроваджується так звана комбінована  антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету, зростанню кількості СД4, що повертає хворому здоров’я. В законодавчому порядку встановлено безоплатне лікування  хворих на  ВІЛ-інфекцію за рахунок Державного і місцевих  бюджетів, коштів донорських організацій.

Головним важелем у попередженні поширення ВІЛ-інфекції в країні є дотримання здорового способу життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів  індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину проти СНІДу поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще в 1983 р. французькими вченими  в лабораторії М.Л.Монтаньє та американського дослідника Р.Галла.

Хочемо повідомити, що діють телефони гарячих ліній, за якими діти можуть отримати психологічну підтримку в разі, якщо вони потрапили в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами,

– йдеться у повідомленні МОН.

Куди звертатися за допомогою:

Національна дитяча гаряча лінія:

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних)

116-111 (безкоштовно з мобільних)

Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства – 15-47

Безкоштовна Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству –

116-123

Чат-бот "КІБЕРПЕС" у телеграмі та вайбері допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.

Також на сайті МОН можна знайти розділ "Безпека дітей в інтернеті" для підвищення рівня обізнаності батьків і вчителів