Протидія булінгу
ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"
План заходів щодо профілактики булінгу на 2021-2022 навчальний рік
https://docs.google.com/spreadsheets/d/1LezmHWWJFr7zrBleKgMLJqNSJSi2vq9P0fLJDN-9hPU/edit?usp=sharing
Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденціальної) заяв про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти
1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
3. Здобувач освіти, який став свідком булінгу у школі, зобов’язаний повідомити про це вчителя, вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти .
4. Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
5. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
6. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
7. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
8. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
9. Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)
1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення
розслідування із визначенням уповноважених осіб.
2. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі –
Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог,
соціальний педагог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу
освіти та скликається засідання.
3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне
рішення:
якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий
конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер,
про це повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної
поліції України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей;
якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а
постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до
органів Національної поліції України із заявою.
Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в
паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії.
5. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності —
спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з
розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
Телефони гарячих ліній
1. Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
2. Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
3. Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
4. Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
5. Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
6. Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
7. Національна поліція України 102.
Навіть, якщо ваша дитина добре спілкується з однолітками у садочку — це зовсім не означає, що вона не стане жертвою булінгу в школі. За статистикою, 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього.
Віддаючи дитину до школи, з’ясуйте, на скільки вона толерантна до дітей, які не спілкуються з іншими. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Завдання школи і батьків — сформувати толерантне ставлення до дітей-«вигнанців».
У початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути нетолерантними до інших. Щойно вчитель починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу.
Обов’язок шкільного психолога — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Ознаки того, що дитину цькують у школі:
Відмова іти до школи з різних причин — «не хочу, не цікаво, не бачу сенсу…»
Відсутність контакту з однолітками: немає друзів, зідзвонювань, не ведеться переписка у соцмережах, похід до школи і повернення звідти наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
Обмальовані руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Бажання іти до школи іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Причини булінгу
Як правило, це ЗАНИЖЕНА САМООЦІНКА. Навіть якщо дитина виявляє це через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
АТМОСФЕРА ВДОМА. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, з якими вдома поводяться як з жертвою. Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла маніпулювати своїм становищем жертви, щоб отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, якщо звикла, що до неї краще ставляться, коли вона бідна й нещасна, то вона відтворюватиме навколо себе таку ж атмосферу і в школі.
Часто такими дітей роблять бабусі, підживлюючи ідею безпорадності дитини. Як результат — дитина не може себе відстояти за наявності сильного лідера.
ЗАРЯДЖЕНА ЧАСТИНА В КЛАСІ. Це дитина агресор, якій чхати на почуття інших, яка шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.
Відрізнити таку дитину-жертву агресора від «вигнанця» можна за однією ознакою. «Вигнанець» буде таким у всіх колективах. А от дитина-жерва агресора може бути в інших колективах навіть лідером (де його психологічна структура вважатиметься сильною).
Що робити батькам
ПОЯСНИТИ ДИТИНІ, що таке булінг. Задосліжденнями UNICEFв Україні 80% дітей рано чи пізно стають жертвами шкільного цькування. Більшість на ранніх етапах не розуміють, що це таке, і що треба розповідати вчителям про образи. Тому варто пояснювати дітям, що інші мають право робити з ними і на що не мають права.
Це починається з дитячого садка, коли, наприклад, на скаргу про примушування їсти батьки відповідають: ну, ти ж нічого їси, а цілий день у садку. Таким чином даючи іншій людині право на фізичне насилля над своєю дитиною. І коли уже в школі інші діти крадуть її зошити, змушують носити свій портфель, зганяють з місця — їй це видається невинними жартами, про які вона не розповідає.
СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ.Не бігти одразу до школи. Спершу дізнатися, у дитини, що вона думає про цю ситуацію і підтримати. Якщо вона не зможе впоратися, тоді йти до школи.
Або ж, коли застосовується фізична сила — в такому разі, як би соромно не було дитині, що б вона не казала (агресори зазвичай присоромлюють дітей, яких захищають батьки) треба йти до школи.
ПорадитиПРОВОДИТИ БІЛЬШЕ ЧАСУ ЗІ СТАРШИМИ.За можливістю не відходити надовго від учителя, щоб не допускати насилля.
НЕ ВКЛАДАТИ СВОЇ ІДЕЇ В ГОЛОВУ ДИТИНИ.Коли щось радите — запитуйте, чи зможе дитина так учинити. Якщо відповідь буде — мені незручно, соромно, я так не зможу — шукайте інші варіанти. Головне не присоромлювати — «чому ти не можеш дати відпір?!!»
Не можна злитися на дитину за те, що вона не здатна на дорослі вчинки. Стежте за собою, завдання батьків — допомогти.
З юридичної точки зору ви НЕ МОЖЕТЕ ПРИЙТИ І ПОГОВОРИТИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО З ДИТИНОЮ, ЯКА ОБРАЖАЄ вашу. Це можна ініціювати лише через школу або психолога. Інакше можна отримати судовий позов за залякування чужої дитини.
ПІДТРИМУВАТИ ДИВАКУВАТУ РИСУ в характері або зовнішності дитини, якщо саме через це з неї насміхаються. Перетворіть її на сильний бік дитини. Якщо йдеться про особливості зовнішності — зробіть фотосесію, щоб підкреслити. Якщо ж про замкнутість — знайти діяльність, де саме ці якості будуть найнеобхіднішими.
Якщо булінг триває кілька місяців, —БЕЗ ДИТЯЧОГО ПСИХОЛОГА НЕ ОБІЙТИСЯ.
ЯК ЗАПОБІГТИ БУЛІНГУ В УЧНІВСЬКІЙ СПІЛЬНОТІ. ЯКЩО ВИ ПОМІТИЛИ АБО ЗАПІДОЗРИЛИ БУЛІНГ, ПОВІДОМТЕ АДМІНІСТРАЦІЮ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.
Не приховуйте випадки булінгу в класі заради збереження репутації школи. Доведіть до відома батьків дітей ситуацію з обох сторін конфлікту.
Залучіть психологічну службу до розв’язання проблеми.
Не ігноруйте прояви агресивної або провокативної поведінки учнів. Негайно втручайтеся у конфлікт.
Не підтримуйте жодну сторону учасників конфлікту.
Ретельно аналізуйте причини виникнення булінгу. Не шукайте винного.
Допоможіть однокласникам потурбуватися про того, кого ображають. Будьте неупередженими у своїх оцінках, діях і висловлюваннях.
Говоріть з учасниками конфлікту наодинці. Не вимагайте від них публічних пояснень чи вибачень. Створіть умови, щоб ситуація не повторилася.
Розкажіть дітям, що таке насилля. Можливо, булери самі потерпають від агресії батьків, старших братів або сестер і просто копіюють звичну модель поведінки.
Створіть у класі атмосферу довірливого спілкування, шукайте спільні інтереси, об’єднуйте дітей.
Будьте прикладом толерантного й виваженого ставлення до інших.
Покажіть дитині, що вона не наодинці з проблемами, підтримайте її й дайте зрозуміти, що вона може розраховувати на вашу допомогу.
Проконсультуйтеся з практичним психологом. Не залишайте справу, як є, сподіваючись, що ситуація сама зійде нанівець. Без допомоги фахівця не обійтися.
Національна дитяча "гаряча" лінія
0 800 500 225
або
116 111
(для дзвінків з мобільного телефону)