Поради батькам
Увага! Епідемічний сезон ГРВІ, грипу та COVID-19!
За перших ознак захворювання необхідно звернутися до сімейного лікаря, не вдаватися до самолікування, а під час хвороби подбати про безпеку рідних та колег (залишатися вдома, використовувати індивідуальний посуд).
Носити маску рекомендовано і потрібно людям, які мають ознаки захворювання, особливо, якщо вони перебувають у місцях масового скупчення людей: у транспорті чи лікарні, у бомбосховищі чи в укритті з недостатньою вентиляцією повітря. В такому випадку маска — обов’язкова для людини, яка занедужала, це дозволяє зменшити ризик зараження інших (здорових осіб) від хворого. Якщо людина відчуває ознаки застуди, краще залишатися вдома та зв’язатися з сімейним лікарем дистанційно.
Коли діти перебувають близько один до одного, існує підвищений ризик того, що вони передадуть одна одній респіраторні захворювання, такі як грип чи COVID-19. Ризик особливо високий серед дітей молодшого віку, які можуть ділитися іграшками, які могли бути у них в руках або в роті. Діти також частіше, ніж дорослі, хворіють на респіраторні захворювання та з більшою ймовірністю поширюють його серед інших, в тому числі серед своїх сімей.
Тому зараз, при проведенні занять в онлайн режимі треба нагадувати дітям основні принципи профілактики гострих респіраторних захворювань.
При проведені батьківськіх зборів нагадуйте їм наступні рекомендації:
Тримати дітей вдома, якщо вони захворіли (це стосується лише легких форм захворювання, при погіршенні стану обов'язково зверніться до свого сімейного лікаря). Дітям потрібен відпочинок, щоб одужати. Без достатнього відпочинку вашій дитині може знадобитися більше часу, щоб відчути себе краще. Людям з ослабленою імунною системою часто потрібно ще більше часу, щоб відновитися.
Уникати контакту із особами з проявами респіраторного захворювання, триматися на відстані не менше 1-2 м від хворих людей (краплі, що містять вірус грипу, можуть переміщатися не менше ніж на 1-2 м, тому залишаючись на такій відстані від хворих людей, можна знизити ймовірність того, що ваша дитина захворіє).
Навчати своїх дітей завжди прикривати рот під час кашлю і чхання
Переконайтеся, що ваші діти прикривають ніс і рот серветкою коли вони кашляють або чхають. Попросіть їх викинути використану серветку і негайно вимити руки.
Миття рук знижує кількість респіраторних вірусів, які можуть поширюватися, коли ви торкаєтеся рук інших людей або торкаєтеся поверхонь і предметів, таких як столи і дверні ручки. Тому навчіть дітей правильно мити руки.
Навчіть їх, як важливо мити руки, перш ніж торкатися їх очей носа або рота.
Очищуйте поверхні та предмети, до яких часто торкаються, такі як іграшки, столи, дверні ручки, поручні, клавіатури комп'ютера, телефони і іграшки.
Вірусні інфекції передаються не тільки повітряно-крапельним шляхом, а й контактним. Тому використання лише маски буде недостатньо. Найбільш ефективними методами профілактики в період респіраторно-вірусних захворювань й епідемій є комплекс з вакцинації, дотримання правил особистої гігієни (миття рук, обробка рук антисептиками, особливо після контакту з поверхнями, як дверні ручки, поручні в транспорті тощо), правильного харчування, регулярного провітрювання приміщень, уникнення тривалого перебування в місцях скупчення людей, ізоляції вдома у разі появи симптомів застуди.
Головне управління Держпродспоживслужби нагадує, що найефективнішим способом посилення імунітету проти грипу та COVID-19 у світі визнана вакцинація. Щеплення проти грипу рекомендовано робити щосезону.
Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини
Пам’ятка для батьків
Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. Свої поради батькам, як організувати дистанційне навчання дитини вдома так, щоб навчання було ефективним і дитина при цьому отримала задоволення, дає дитячий психолог, засновниця проєкту «Сила Казки» Аніта Вайаканті.
Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн. Це правильне рішення під час пандемії, АЛЕ! Організація навчального процесу онлайн відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ВДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.
Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде. Зараз цього немає. Натомість є купа обмежень: на вулицю не ходи; мій руки; обличчя не чіпай; не гуляй; питання не став тощо.
Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.
Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.
Скласти чіткий розклад / режим.
Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.Організувати робочу зону.
Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.Організувати форму.
Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.Робити перерви.
Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.Заохочувати спілкування з однолітками.
Провідна діяльність школярів середніх і старших класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).Знизити очікування і вимоги.
Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.Мотивувати і помічати успіхи.
Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.
Навчання під час війни: поради психолога для дорослих
Найголовніші критерії під час вибору форми навчання – психологічний стан дитини та її безпека. Для того, аби полегшити процес онлайн-навчання, батькам слід запровадити чіткі правила та забезпечити дитині фізичну активність.
Часто батькам здається, що їхня дитина недостатньо активна під час онлайн-уроків. Тут треба пам’ятати, що головне – її психологічний спокій і просто забезпечення того, щоб інформація потрапила до учня. А батьківське спонукання до активності може спрацювати якраз-таки навпаки.
Якщо батьків дуже тривожить питання активності їхньої дитини на уроці, то про це слід поговорити з вчителем. І це прохання не повинно мати вигляд вимоги до викладача.
Якщо дитина постійно вимикає камеру під час уроку, то це теж не є проблемою. Часто учень може бути зайнятий чимось стороннім, але це не означає, що він не чує, що йому розповідають.
Батькам слід поговорити з дитиною щодо роботи камери, з’ясувати, у чому причина відмови її вмикати та подумати, чи слід наполягати на її роботі. З одного боку, вчителеві зручніше викладати матеріал, коли він бачить очі дітей. З іншого боку, індивідуальний підхід у цьому питанні теж потрібен.
Поради батькам: як мотивувати дитину робити домашку
Під час повномасштабної війни на більшість батьків збільшилося навантаження, адже потрібно і на роботу ходити, і волонтерством займатися, допомагаючи військовим. Тому важливо привчити дитину самостійно без нагадувань сумлінно виконувати домашні завдання, які задають у школі.
Небагато щасливих батьків можуть зізнатися, що їхня дитина легко без нагадування виконує домашні завдання. Особливо враховуючи попередні два роки пандемії на COVID-19, а нині — повномасштабну війну, яку цинічно та жорстоко веде росія проти України.
Чарівного для всіх ключика, щоб привчити дитину без примусу та допомоги виконувати домашку, немає, пояснює дитяча психотерапевтка, арт-терапевтка Мар’яна Серажим.
Щоб навчити дитину самостійно виконувати домашнє завдання психологиня радить кілька прийомів.
Створіть умови
Важливо розібратися поетапно в тому, чому дитина не хоче сідати за уроки. Почніть із фізіологічних нюансів. Може, голодна чи втомлена? У неї некомфортне робоче місце? Зручність важливо проконтролювати батькам: дитина може вважати ідеальними м’яке крісло та завалений динозаврами робочий стіл, але порушений кровообіг і розфокусована увага заважають їй зробити завдання.
Враховуйте темперамент
Одні батьки вважають, що дитині треба відпочити після шкільного дня. Інші, навпаки: поїв — займайся, а гуляти й розважатися можна, коли все виконано, інакше школяр захопиться і про уроки забуде. Помилка в тому, що дорослі вирішують це на власний розсуд. Насправді, найбільш плідний час у дітей — різний, і його треба разом шукати. А якщо дитина вже закінчила початкову школу, варто дозволити їй самій знаходити пікову працездатність. «Жайворонку» за біологічним годинником підійде виконання уроків рано вранці, «сові» — після вечері.
Темперамент теж важливий. Холерика після шкільних занять варто відправити погуляти чи зайнятися спортом, щоб він виплеснув зайву енергію. Флегматику краще залишити більше часу на виконання завдань, щоб він міг займатися у звичній неквапливій манері. Меланхоліки швидко перевтомлюються, у них низька стресостійкість. Перед заняттями для них корисні тихі приємні справи, релакс і навіть денний сон. А домашку краще розбити на невеликі підзавдання, після виконання яких робити перерви.
Приберіть спокуси
Вимкніть телефон, комп’ютер, телевізор. Самі не розмовляйте по мобільному поруч із учнем, не працюйте на його очах із ноутбуком, який навіває дитині думки про комп’ютерні ігри.
Бажано в цей час не затівати цікавих справ, у яких школяр хотів би взяти участь (наприклад, пекти пиріг, якщо донька любить допомагати).
Не беріть на себе зайвого
Якщо на тілесному рівні все добре, проблеми слід шукати в психологічному настрої. І перш за все — батьків. Складно домогтися від дитини продуктивності, якщо, займаючись із нею, батьки роздратовані. Мама часто перевтомлена, і допомога школяру забирає в неї час на відновлення сил. Тоді краще рідше перевіряти домашні завдання, але робити це в спокійному настрої.
Іноді батьки настільки зацікавлені в тому, щоб завдання були виконані швидше, що починають самі робити їх за дитину. Але якщо мама більше, ніж дитина, переживає за уроки, мотивація знижується. Важливо не брати на себе відповідальність за домашні завдання дитини, інакше школяр так і буде думати, що це клопіт мами з татом. Батьки мають усвідомими, що вони просто допомагають, а результат залежить від учителя та учня. Якщо дитина зовсім не справляється, допоможе репетитор. Якщо вчитель погано викладає, у школяра є законне право отримати після уроків відповіді на запитання, пояснення.
Позбавтеся синдрому ексшколяра
Чому батьки перетворюють домашку на надцінну ідею? Чому поводяться так, ніби зроблені уроки важливіші за здоров’я, отримані знання, досвід? Можливо, згадується власний дитячий страх перед учителем, провина за невиконані домашні завдання, відчуття, що все було «не так, як треба», а ось у моєї дитини має пройти ідеально. Батькам варто визначитись, навіщо їм оцінки сина чи доньки. Можливо, варто прийняти, що в усіх свої здібності та нахили: з одних предметів школяр буде успішним, з інших — ні, і «вичавлювати» високі бали немає сенсу. При цьому боятися домашнього завдання син або донька перестане.
Дитина засмучена, боїться? У деяких школах принижують тих, хто має проблеми з навчанням, не даючи природного права на помилку. Позбувшись власного страху, батьки зможуть додати позитиву. Будь-яке зауваження до домашки варто робити за правилом бутерброда: до і після критики говоріть про помічені плюси. Їх немає? Навіть у затятого двієчника можна знайти акуратно написані рядки, крок у правильному напрямку або хоча б витрачені зусилля.
Чи треба нагороджувати? Це вирішують батьки. Краще, якщо нагородою буде не щось матеріальне, а спільно проведений час, улюблені розваги. Такі стимули краще застосовувати не щодня, а після успішного виконання найскладніших завдань або на вихідних — як результат роботи за тиждень.
Створіть звичку
У початкових класах батькам важливо створити максимально доброзичливе поле навколо уроків. У дитини є право тестувати свої здібності, помилятися, не робити домашнє завдання — і дивитися, що з цього виходить.
Допоможуть довірчі стосунки з батьками, які підтримають і допоможуть, яку б оцінку учень не приніс.
Дайте дитині особистий простір
Краще залишити дитину наодинці, поки вона робить уроки.
Спочатку варто спланувати разом, що слід зробити, розбити завдання на конкретні операції. Часто доводиться ще пояснювати умови задач і вправ. Безліч зривів відбувається через те, що школяр просто не розуміє, чого від нього вимагають. Потім батькам варто піти, але бути в зоні доступності на випадок, якщо виникнуть нові запитання до матеріалу.
Наприкінці треба перевірити уроки, знайти помилки (корисніше вказати на них, а не давати відповіді — переробити їх має сам учень). Але школяр буде впевнений, що він не один на один із незрозумілими завданнями, разом із батьками він впорається.
Говоріть про те, що важливо дитині
Мотивуйте не тим, що турбує вас, а тим, що близько дитині. В одного це конформістський настрій: не опинитися єдиним, хто не зробив уроків, бути в темі, як решта учнів. В іншого — розвинений дух змагання: зробити краще або оригінальніше за інших. Батькам варто пофантазувати разом про «момент слави», якого варто прагнути.
Того, хто боїться стресу, батьки мають переконати, що домашня робота — як репетиція контрольної, тільки мама поруч. Потренуєшся — і буде легко. Якщо в учня сильні пізнавальні інтереси, важливо додати до уроків щось цікаве. Так, доведеться «попітніти», розшукуючи додаткову інформацію. Але це не складніше, ніж воювати, заганяючи дитину за зошити. Якщо є дослідницький настрій, школяру хочеться отримати особистий досвід. Його турбуватиме, як застосувати ці знання в житті, навіщо вони. Батьки можуть показати або знайти відео на потрібну тему. Ще краще — запропонувати учневі самому пошукати його й обговорити з батьками. Важливо підкреслювати, що домашка — справа більш доросла, ніж заняття в класі, адже дитина вчиться працювати самостійно.
Застосуйте новітні техніки тайм-менеджменту
Підберіть індивідуально те, що допоможе впорядкувати навчання. Наприклад, посидючим дітям із рівномірною працездатністю корисно виділити найнеприємніші завдання — «жаби» і займатися, «з’ївши жабу», тобто переходити від складного до легкого.
«Помідорова техніка» підійде тим, хто не дуже посидючий. Її автор — студент Франческо Чірілло, якому загрожувало відрахування. Застосувавши цей метод, він завершив виш так, що удостоївся рукостискання прем’єр-міністра Італії за видатні навчальні досягнення. Досить розбити роботу на 25-хвилинні відрізки — «помідори» (так виглядав кухонний таймер Чірілло) і поставити таймер. Справу зроблено? П’ять хвилин перерва. Чотири «помідори з’їдено»? Пів години задоволення: перегляд «четвертинки» фільму, прогулянка, улюблена комп’ютерна гра, друзі. Якщо ж 25-хвилинний цикл був перерваний, до «бонуса» далеко: ставте таймер і знову займайтеся завданням.
А вішліст за системою «Автофокус» зачепить серця навіть тих, хто боїться уроків. Досить поділити домашку на дрібні завдання (розв’язати один приклад, прочитати вірш, який треба вивчити) і записати. А потім читати список і робити тільки те, що краще за решту. Хоч щось здасться дитині підсильним і терпимим. І так, вибираючи із залишків, поступово вона зробить усе. Адже акцент буде не на ненависному «треба», а на «хочу».
Нагадаємо, Київська міська державна адміністрація оголосила, що у Києві з 17 жовтня заклади освіти працюватимуть у змішаному форматі.
Джерело: https://vseosvita.ua/news/porady-batkam-iak-motyvuvaty-dytynu-robyty-domashku-76140.html
Звуки війни: як допомогти дитині не боятися сирени й гучного гуркоту
Вже восьмий місяць чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу. МОЗ запитало у дитячої та сімейної психологині, авторки книг з дитячої психології Світлани Ройз про те, як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги.
Боятися того, що насправді лякає, – нормально. При цьому діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається, які дії пропонуємо. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях. Тож нижче – поради від Світлани Ройз.
Як заспокоїти дитину під час гучних звуків сирени чи вибухів
Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, психологиня радить діяти за таким алгоритмом:
Нормалізація
Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що наші ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.
Підтримка
Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою весь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватись про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
Завершення
Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».
Закцентуйте увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.
Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха і уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов з води і струшує з себе всю воду.
Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо у дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.
Прості «практики», щоб зняти напругу аудіального каналу
Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, повʼязану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини. Тож ви можете запропонувати дитині:
Співати пісні.
Послухати аудіоказку в навушниках.
На кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції.
Помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами.
Застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих з відкритим ротом).
Пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо.
Пограти в «комахи» – одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними.
Викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати.
Смоктати льодяник, сухофрукт або жувати жувальну цукерку чи гумку.
Якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
Щоб допомогти дітям та їхнім батькам пережити війну, навчитися правильно реагувати на стресові ситуації та залишатися сильними було розроблено онлайн-курс «Як підтримати дитину під час війни?». Психологиня Світлана Ройз, яка вестиме його, порадить, як говорити з дитиною про війну, долати її страхи та тривоги, боротися з панічними атаками та реагувати на істерики.
За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців, серед яких і діти. Щоб допомогти українцям подолати стрес і тривожність, пов'язані з війною, пережити наслідки травматичних подій перша леді України Олена Зеленська, Міністерство охорони здоров’я України разом із партнерами працюють над Національною програмою психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.
Про те, як заспокоїти дитину, яка лякається звичайних гучних звуків повсякденного життя (звук трамвая, машини, літака, грому), перебуваючи на безпечній території, МОЗ розкаже у наступному матеріалі.
Джерело:
https://moz.gov.ua/article/health/zvuki-vijni-jak-dopomogti-ditini-ne-bojatisja-sireni-j-guchnogo-gurkotu