Ти або перемагаєш, або навчаєшся і рухаєшся далі...

Мені дуже імпонує думка про те, що не варто говорити про поразку як протилежний бік перемоги. Якщо відкинути поняття поразки, то навіть всі невдачі можна сприймати як досвід, що навчає та вдосконалює нас Таке сприйняття дозволяє нам не витрачати час на негативні емоції та картання себе, але дає можливість тверезо оцінити ситуацію, зрозуміти причини невдачі та рухатися далі.

Саме зараз у школі таку ідею відображає формувальне оцінювання, яке базується на індивідуальному підході, та саме за допомогою розлогих і детальних коментарів вчителя дозволяє учню побачити, над чим конкретно йому необхідно попрацювати, та що вдосконалити. Не варто повністю ігнорувати оцінювання: діти мають знати власні можливості, свої сильні та слабкі сторони, мають прагнути до самоудосконалення.

Сучасні перетворення в освіті спрямовані, передусім, на те, щоб зробити дитину суб’єктом навчання та допомоги їй зрозуміти, що знання не надаються, а здобуваються. А для цього дитина має бачити, що знання, потрібні тут і зараз. В неї має виникнути щире бажання досліджувати світ навколо, поглиблювати й розширювати свої знання.

Переконана, коли ми не боїмося програти, так само як і дітям, нам простіше рухатися вперед та не зупинятися, навіть якщо нам щось не вдається.