Автопортрет «Я – педагог і особистість»

«Щоб бути хорошим викладачем, потрібно любити те, що викладаєш, і любити тих, кому викладаєш»,-стверджував відомий педагог В. Ключевський.

Ці слова стали ключовими у моїй діяльності. Без любові до справи і дітям у моїй професії не обійтися! Та й професією те, чим займаюся, не хочеться називати. Швидше, покликання. Покликання, голос якого почула ще в дитинстві, коли гралася з ляльками «в школу». Сумнівів не було. Йду до вчителя! Йду, щоб дітям відкривати очі на красу світу і безмежність його в пізнанні, не зациклюючись на обраному предметі. Тому дуже люблю інтелектуальну гру «Що? Де? Коли?» В ній і кмітливість, і логіка, і інтелект. Захоплень в житті багато... Це і волейбол, і викладання в недільній школі Свято-Андріївського кафедрального Собору, складання ребусів і кросвордів.

Але головне у справі, яким «хворію» ,так, так, саме вболіваю ось уже понад 20 років – це не стільки передати знання (це потрібна річ), скільки духовно наповнювати дитячі душі. Відкривати крок за кроком їм вічний і непорушний закон: «Все може зникнути, але любов залишиться; вона все пересилить і все здолає, тому людина створена для внесення любові у всі сфери буття і свідомості.»

Завершити розповідь про себе хочу словами геніального Пушкіна, в яких і криється призначення справжнього вчителя: «Глаголом жги сердца людей!»