Актуальність. 

Природа – могутнє джерело пізнання, яке через спілкування розкриває людині свої таємниці й робить її більш чутливою до навколишнього світу. Людина – частина природи, потяг до всього живого закладений у ній від самого народження, та чи не найяскравіше виявляється в дитячому віці. Дошкільний вік – найважливіший етап у становленні екологічного світогляду людини, передбачає створення передумов гуманної взаємодії з природним довкіллям. Головною умовою реалізації завдань екологічного виховання є створення еколого – розвивального предметного середовища, яке сприяє формуванню в дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі. Вивченням даної проблеми займалися видатні педагоги минулого: О.Духнович, К.Ушинський, В.Сухомлинський. І в наш час багато науковців та педагогів – практиків присвятили свої дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Лисенко Н.В., Яришева Н.Ф., Глухова Н., Скребець В., Фокіна В., Ніколаєва С., Плохій З., Кондратьєва Н. та ін.

На сучасному етапі державні вимоги до рівня обізнаності дітей з цього напрямку викладені в освітньому напрямку «Дитина в природному довкіллі» Базового компонента дошкільної освіти.

Органічно сприймати єдність Природи і Людини допомагає вдало прокладена екологічна стежка. На ній відбувається навчання і виховання безпосередньо в природі. Вона дає можливість спостерігати об’єкти і явища у природних умовах, бачити взаємозв’язки між ними.

Так поступово формується екологічний світогляд. Дитину поступово підводять до розуміння, що вона – лише частинка великого світу, Всесвіту.

Екологічна стежка допомагає доторкнутися до чарівних витворів природи, сприйняти, пізнати та реалізувати унікальну форму екологічного навчання та виховання не лише як освітній полігон, а й як перспективний засіб формування норм екологічної етики, культури, що спрямовані на розв’язання екологічних проблем.

Використання різноманітних форм, методів навчання і виховання на екологічній стежці допоможе докорінно змінити наше ставлення до природи, не допускаючи її руйнації заради матеріальних благ.

Дитина дошкільного віку активно пізнає всі сфери людського життя, а особливо цікавиться природним середовищем. Її допитливість охоплює все: від способу життя найдрібнішої комахи до влаштування Всесвіту. Завдання педагогів — не лише пояснити дитині, чому небо блакитне, а трава зелена. Потрібно також навчити її цінувати й оберігати природні ресурси, усвідомлювати наслідки своєї діяльності для довкілля.

Мета проєкту: Створення умов для екологічно грамотної поведінки старших дошкільників в навколишньому природному середовищі. Формування знань про природне довкілля, природно-наслідкові зв’язки. Виховання ціннісного ставлення до природи.

Завдання проекту:

• розкрити різноманітність значення об'єктів та явищ живої і неживої природи у житті людини;

• формувати у дитини свідоме ставлення до природи;

• навчити дітей норм і правил поведінки в довкіллі;

• активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності у природі;

• ознайомлювати дітей з перлинами народної мудрості з екологічної тематики;

• включати батьків в процес екологічного виховання дітей.

Учасники проекту:

• педагоги дошкільного закладу;

• дошкільники старшого дошкільного віку;

• батьки вихованців.

Характеристика типу проекту:

• за метою проектної діяльності - творчий;

• за кількістю учасників - колективний;

• за тривалістю - довготривалий.

Очікувані результати:

• сформувати у дітей позитивно спрямоване ставлення до природи, дослідницької та трудової діяльності;

• сформувати у дітей розуміння причинно-наслідкових зв’язків в природі:

• сформувати у дошкільників поняття необхідності заощадливого використання природних багатств;

• підвищити педагогічну майстерність педагогів;

• згуртувати дітей, батьків та вихователів.

Форми та методи роботи:

• заняття;

• екскурсії;

• прогулянки;

• екологічні акції;

•  виставки;

• екологічні ігри;

• спостереження;

• експерименти;

• читання художньо-пізнавальної літератури;

• бесіди;

• розгляд картин, ілюстрацій, фото тощо.

Принципи роботи:

• активізація пізнавальних процесів у дошкільників;

• активізація в бесідах особистого досвіду дітей;

• інтеграція різних видів дитячої діяльності;

• поступове підведення дітей до самостійних висновків та узагальнень;

• використання народознавчого матеріалу (приказок, прислів’їв, прикмет, пісень).

Види діяльності:

• навчальна;

• пошуково-дослідницька;

• трудова;

• ігрова.

Етапи створення екологічної стежини:

1. Вибір місця.

2. Поетапне обстеження території.

3. Виділення найцікавіших об’єктів.

4. Розробка маршруту (добірка назв зупинок, обговорення маршрутів).

5. Створення карти-схеми, на яку наносяться маршрути.

6. Облаштування стежини інвентарем, інформаційними щитами, табличками з малюнками, символами.

7. Здійснення контролю за станом стежини та природних об’єктів на ній.

Вимоги до екологічної стежини:

• доступна для відвідувачів;

• природні об’єкти стежини мають бути привабливими, уособлювати та підкреслювати його красу і вражати різноманітністю видових форм рослин, тварин та їх пристосувань;

• включати до маршруту стежини (якщо є така можливість) незвичні для даної місцевості об’єкти природи;

• рух за маршрутом стежини повинен проходити в одному напрямку.