Embedded Files
Завдання на карантин
Шановні учні 9а,9б класів, перегляньте відео матеріали!
Навчальні відеоролики з історії України 9 клас
Навчальні відеоролики з історії України 9 клас
§ https://www.citizen.in.ua/ . Основи права
Добрий день! Завдання з історії України
Всесвітня історія Параграф 16 план-конспект уроку.
Історія України Параграф 12-13 , письмово в зошити стор. 122-123. Удачи !
Добрий ранок ! 27.03.2020
САЙТ https://erudyt.net/novini-shkiln
Відеоуроки для 9-11 кл. на YOU TYBE каналі за посиланням
Шановні учні, батьки і вчителі!
Ви зареєструвалися на онлайн-уроки Всеукраїнської Віртуальної школи «Ранок».
РОЗКЛАД
Чекаємо на вас за посиланнями:
1–2 класи з 9:30 до 13:30 https://youtu.be/OHZyiwXYDYs
3–4 класи з 9:30 до 12:00 https://youtu.be/FZrFJIUDwpQ
5–7 класи — зустрінемось на уроках у вівторок і четвер
8–11 класи — https://youtu.be/FZrFJIUDwpQ
31.03.2020. Добрий ранок!
- Всесвітня історія параграф 23, завдання 1,2. пункти робота в зошиті стор. 145, 1-4.
- Історія України:Параграф 27 розгорнутий план-конспект, стор. 231 питання 3.
- Основи правознавства:Параграф 22 .Написати резюме для працевлаштування ( зразок стор. 169) Завдання надати до 09.04.2020
01.04.2020
Увага! Проект: Активна громадянська позиція людини – запорука успішної держави – Проекте навчання «На Урок» @MIUI| https://naurok.com.ua/project/aktivna-gromadyanska-poziciya-lyudini-zaporuka-uspishno-derzhavi-27
Буде зараховано, як тема за два урока
06.04.2020 Добрий ранок!
- Історія України: Параграф 27 стор. 231 п.2, 4.( робота в зошити)
- Всесвітня історія: Параграф 24 ( розгорнутий план-конспект в зошиті). Пропоную зробити презентацію: Роль самураїв у житті японського суспільства.Модернізація Японії в ост. третини ХІХ ст.
- Правознавство. Зробити в зошиті.стор.171,172, завдання 22.4
13.04.2020. Доброго дня!
Всесвітня історія.
- Завдання в зошиті
- Завдання Параграф 25
- прочитати текст параграфа й дати відповідь:
- Причини першої опіумній війни.
- Рух тайпінів: розгорнута відповідь, де з`явився цій рух, учасники руху, створення "Небесної держави".
- Причини повстання іхетуанів.
- Сіньхайська революція 1911-1913 рр.: три народні принципи Сунь Ятсена, підсумки революції.
Виконати завдання на 21.04 2020.
Історія України.
- Завдання в зошиті
- Завданя Параграф 28," Суспільне- політичне становище у 1907-1914 р.р."
- прочитати текст параграфа й дати відповідь :
- Якою була політика російського самодержавства щодо України в пореволюційні роки.
- Записати в зошиті визначення "шовінізм", стисло- про "справу Бейліса".
- Зробити у зошиті таблицю "Наслідки аграрної реформи Столипіна".
- Особливості національного руху 1908-1914.
Завдання надати до 17.04.2020
Основи правознавства.
- Завдання в зошиті
- Завдання Параграф 23, "Адміністративні правопорушення та адміністративна відповідальність"
- Попрацювавши параграф ви зможете:
пояснювати поняття "Адміністративний проступок",
навести приклади Админ.проступків
розглянути особливість адміністративної відповідальності.
- Запитання : Які правопорушення називають адміністративними
- Види адміністративних правопорушень.
- Адміністративні стягнення.
- Відповідальність неповнолітніх за адмін. проступки.
- Завдання надати до 17.04.2020
Доброго дня. 21.042020
Історія України.
- Завдання в зошиті
- Завданя Параграф 32,
- "Вплив греко-католицької церкви на формування національної свідомості населення західноукраїнських земель."
- прочитати текст параграфа й дати відповідь :
- Практичне заняття
Вплив греко-католицької церкви на формування національної свідомості населення західноукраїнських земель.
Вплив греко-католицької церкви на формування національної свідомості населення західноукраїнських земель.
На початку XX ст. греко-католицька церква, як і в попередньому столітті, відігравала важливу роль у житті українців Галичини й Закарпаття. Багато зробила вона для українського національного відродження, захисту прав та інтересів українців. Проте наприкінці XIX ст., коли український рух став набувати переважно світського характеру, відносини між греко-католицькою церквою та його провідниками загострилися. Ситуація змінилася, коли Галицьку греко-католицьку митрополію очолив Андрій Шептицький (1865—1944).
Видео YouTube
https://youtu.be/diwYL3aNCUI
Переглянути відео і відповісти на декілька питань https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSc9du6qI5uvnLuSuRYdXBdRB2Wa-LpzQLCo3DAAXPe7jHwrKA/viewform
Виконати до 24.04.
Всесвітня історія.Параграф 27. ( в зошиті)
Урок узагальнення:
"Модернізація країн Європи та Америки в останній третині ХІХ століття – на початку ХХ Пробудження Азії"
пройти тестове завдання за посиланням
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf5CPWWotIiKlNCgxbXxaWHls4agVSYERO0GFb8HPyinGhOEw/viewform
Виконати на 27.04.20
Основи правознавства
Узагальнення
Тема: Неповнолітні як суб'єкти цивільних,сімейних,трудових,адміністративних і кримінальних правовідносин.
Цивільне право — одна з провідних галузей національного права України. Це сукупність правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності особисті немайнові та майнові відносини за участю громадян, юридичних осіб і держави з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.
Малолітні й неповнолітні особи, як і всі інші громадяни нашої держави, відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України, є учасниками цивільних відносин, тобто наділені цивільною правосуб’єктністю.
Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють сімейні відносини. Цією галуззю права врегульовані відносини, що виникають між подружжям щодо порядку укладення шлюбу, особистих немайнових і майнових відносин між ними, порядку та умов припинення шлюбу. Крім того, сімейне право регулює відносини між батьками й дітьми, іншими родичами, а також відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування тощо.
Трудове право регулює трудові й тісно пов’язані з ними суспільні відносини. Трудові відносини — це відносини між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, згідно з якими працівник зобов’язується виконувати певну роботу з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник або уповноважений ним орган зобов’язаний оплачувати його працю, створювати належні умови для неї. Трудова правоздатність (як і дієздатність) виникає, як правило, із 16 років. В особливих випадках на роботу можуть прийматися особи віком 15 років, а також 14-річні для роботи під час канікул.
Адміністративне право регулює суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державного управління. Джерелами адміністративного права України є велика кількість нормативно-правових актів. Кримінальне право встановлює, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання застосовують до осіб, що їх вчинили.
Пройти тестові завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf7hzmI0_iUCFyf0KO_O4O72u4Wccy8X7pIvnOQLuhOisJuxg/viewform
Виконати на 24.04.20
27.04.2020 Історія України конспект
Урок узагальнення Україна на початку ХХ століття перед викликами модернізаці
Загальна характеристика українських земель на початку XX ст.
• На початку XX ст. українці не мали власної державності.
• Перебування українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
• Економічна та політична відсталість регіонів, у яких жило українське населення; слабка інтеграція в господарство держав, до яких вони входили.
• 1900—1903 рр. — світова економічна криза (криза охопила найрозвиненіші галузі промисловості як Наддніпрянщини (металургійна та кам’яновугільна), так і Західної України (нафтовидобувна; кризові явища в легкій та харчовій промисловості, у тому числі й у цукровій).
• 1904—1908 рр. — економіка українських земель перебувала у стані депресії (застою).
• Наслідки економічної кризи: збідніння значної частини населення; звуження внутрішнього ринку; зменшення іноземних інвестицій.
• 1908—1913 рр. — економічне піднесення.
• Продовження процесу індустріальної модернізації: інтенсивне формування індустріального суспільства в окремих регіонах Наддніпрянської України та слабкий процес індустріальної модернізації в західноукраїнських землях.
• Концентрація виробництва — зростання кількості великих підприємств і спрямування на їх розвиток більшої частини наявних у суспільстві коштів, робочої сили та ресурсів.
• Монополізація виробництва — процес створення наймогутніших підприємств або об’єднань підприємств, що призводить до завоювання економічної влади обмеженням та усуненням конкуренції.
• Найпоширеніша форма монополій — синдикати — договірні об’єднання однорідних підприємств, у яких передбачається централізація збуту продукції або централізація постачання сировини для його членів. Найвідоміші синдикати на українських землях — «Продамет», «Продаруд», «Продвагон» «Продвугілля» тощо).
• Посилення впливу іноземного капіталу.
• Зростання міст (Катеринослав — найбільший центр металургійної промисловості, Харків — осередок важкого машинобудування; Південна Україна — центр інтенсивного розвитку сільськогосподанрського машинобудування тощо).
• Активізація в умовах індустріальної модернізації процесу формування української еліти.
• Проблема мало- та безземелля українського селянства.
• Розгортання кооперативного руху.
• Переселення селян у пошуках землі на Далекий Схід та до Канади й США тощо.
• Початок переходу від традиційного до громадянського суспільства, який передбачав утвердження демократії та розширення громадянських прав і свобод: існування від середини XIX ст. системи парламентаризму на західноукраїнських землях; перша спроба обмежити самодержавство та скликати Державну Думу під час революції 1905—1907 рр. в Російській імперії
пройти тестові завдання за посиланням надати відповідь на пошту
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeckzPkBqP1SDtAxNbgePYhqNfozN03fGf6e-HdiagFr3Y6yg/viewform
Виконати до 04.05.2020 відповіді надіслати на пошту
27.042020 Всесвітня історія Параграф 29, конспект
Тема
Розділ 4. Міжнародні відносини (друга половина XIX - початок XX ст.)
Створення Троїстого блоку та Антанти Запитання : коли , які країни входили ( відповідь у зошиті)
Підтримка миру в Європі рівновагою військово-політичних союзів.
Гонка озброєнь, посилення мілітаризму.
Наближення світової війни.
Міжнародні кризи та конфлікти на початку XX ст.
Бури (африканери) — нащадки голландських, французьких та саксонських колоністів, які оселилися на півдні Африки ще в середині XVIII ст. У боротьбі з англійськими колонізаторами бури утворили республіки Трансвааль і Померанчеву.
АНГЛО-БУРСЬКА ВІЙНА (1899-1902 рр.) У грудні 1895 р. британці направили збройні підрозділи для захоплення бурської республіки Трансвааль, але бури, використовуючи партизанські методи ведення війни, відбили напад і розгромили англійців.
Німецький імператор Вільгельм II привітав президента Трансвааля телеграмою, висловивши захоплення тим, що бури здолали противника, «не вдаючись до допомоги дружніх держав»
На Далекому Сході значно посилювалася Японія. Отримавши перемогу над Китаєм (1894—1895 рр.), Японія завдала принизливої поразки Росії у війні 1904-1905 рр.
США розгромили Іспанію (1898 р.) та захопили іспанську колонію Філіппіни.
Перша Марокканська криза, 1905—1906 рр.
Виникла через вирішення міжнародного статусу Марокко: Німеччина спробувала перешкодити Франції встановити своє панування в Марокко (Північна Африка); конфлікт було розв’язано на користь Франції.
Друга Марокканська криза, 1911 р.
Викликана продовженням суперечок між Францією та Німеччиною; завершилася підписанням угоди, за якою німці погоджувалися на французьке домінування в Марокко й отримували натомість територію в колонії Середнє Конго.
Боснійська криза, 1908—1909 рр.
Міжнародний конфлікт, викликаний анексією Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини; визнання анексії Росією.
Італійсько-турецька війна, 1911 — 1912 рр.
Протистояння між Османською імперією та Італією, результатом якого стало захоплення Італією Лівії та островів Родос і Додеканес поблизу Малої Азії.
Перша Балканська війна, 1912—1913 рр.
Війна Балканського союзу (Болгарія, Греція, Сербія, Чорногорія) проти Османської імперії, яка завершилася підписанням договору, за яким Туреччина втратила європейські території на захід від лінії Енос— Медея та визнала незалежність Албанії.
Друга Балканська війна, 1913 р.
Швидкоплинна війна за розділ Македонії між Болгарією, з одного боку, та Османською імперією, Румунією, Чорногорією, Сербією і Грецією — з іншого; війна була спровокована Австро-Угорщиною та Німеччиною, які прагнули розвалити Балканський союз. Протистояння завершилося поразкою Болгарії, Сербії та отриманням Туреччиною більшої частини Македонії, а Фракією та Румунією — Південної Добруджі.
Отже, характерно для світу на початку ХХ століття -ГОНКА ОЗБРОЄНЬ, ПОСИЛЕННЯ МІЛІТАРИЗМУ, ШОВІНІСТИЧНА ПРОПАГАНДА.
Гонка озброєнь — організація державою масового виробництва військової продукції, зброї, використання наукових досліджень і винаходів для створення нових зразків зброї, здатної завдати найбільшої шкоди живій силі та техніці противника.
Чому поява таких бойових кораблів спричинила зростання напруженості в міжнародних відносинах і прискорила гонку озброєнь?
Шовінізм (від фр. chauvinism) — реакційна політика і практика, спрямована на розпалювання ворожнечі Й ненависті між народами, підкорення та поневолення інших народів. Для шовінізму характерні войовнича проповідь національної винятковості, поширення національного егоїзму, протиставлення інтересів однієї нації інтересам усіх інших націй, приниження інших націй, національний екстремізм.
пройти тестове завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfN7W7nR9q0gsrmm8bRkJE
Тести пройти до 04. 05.2020. надіслати відповіді на пошту.
Правознавство 27.04.2020
Тема: Професія «юрист». Юристи в нашому житті.
Юрист — це спеціаліст, який використовує свої правові знання на практиці, тобто він вміє вчиняти певні юридичні дії, складати юридичні документи.
Види юридичної діяльності різняться за змістом, функціями, професійними якостями.
Основними юридичними професіями (спеціальностями) є:
• суддя;
• слідчий;
• прокурор;
• адвокат;
• нотаріус;
• юрисконсульт...
Людина, яка здобула юридичну освіту, може працювати в:
• суді;
• прокуратурі;
• поліції;
• нотаріаті;
• фіскальній службі;
• органах державної влади та місцевого самоврядування;
• юстиції;
• органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС);
• юрисконсультом на підприємствах, в установах та організаціях;
• адвокатурі і т. ін.
Слідчий — це службова особа, яка здійснює слідство.
У нашій державі слідчі є в поліції, податковій поліції, прокуратурі, Службі безпеки України, Національному Антикорупційному Бюро, Державному бюро розслідувань.
Головне завдання будь-якого слідчого — якісне, всебічне, повне та об’єктивне розслідування кримінальних справ з дотриманням законодавства.
Основними завданнями та обов’язками слідчого є:
• організація роботи з розслідування злочинів за кримінальною справою;
• розробка слідчих версій, що забезпечують своєчасне розкриття злочинів і встановлення винних осіб;
• виявлення індивідуально-психологічних особливостей людей з метою встановлення психологічного контакту, вибору засобів психологічного впливу в процесі розслідування злочинів тощо.
Основні повноваження слідчого:
• виконує слідчі дії;
• викликає для участі у проведенні слідчих дій свідків, потерпілих, обвинувачених та інших учасників кримінального судочинства, всіх без винятку громадян, у тому числі посадових осіб, незалежно від їх службового стану та статусу;
• отримує від установ, підприємств, організацій, незалежно від форм власності, та об’єднань громадян безперешкодно та безкоштовно відомості на письмовий запит (у тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні для кримінальних справ, що знаходяться у провадженні;
Для того, щоб стати слідчим, потрібно закінчити вищий юридичний навчальний заклад факультет підготовки слідчих.
Прокурор (лат. procurare — «розпоряджатися, піклуватися») — посадова особа, що відповідає за виклад доказів проти особи, підозрюваної у здійсненні правопорушення, в ході судового розгляду у кримінальній справі.
Прокурори зазвичай є державними службовцями, які мають вищу освіту за спеціальністю (юриспруденція) і пройшли додаткову підготовку у сфері виконання правосуддя.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням і застосуванням законів.
Основними повноваженнями прокурора є:
• підтримання державного обвинувачення в суді;
• організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласною діяльністю органів правопорядку;
• представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом;
Суддя — це державний посадовець, представник судової влади, який здійснює правосуддя та виносить рішення в судовій справі.
Призначення на посаду професійного судді здійснює Президент України за поданням Вищої ради правосуддя на конкурсній основі.
На посаду судді може бути рекомендований громадянин України після досягнення ним 30 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як 5 років, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою. Особа, яка відповідає зазначеним вимогам, має право звернутися із заявою до територіального управління державної судової адміністрації щодо рекомендації її для призначення чи обрання професійним суддею. Відбір проводиться на конкурсній основі.
Суддя веде судове засідання і приймає рішення у формі постанови суду, ухвали, вироку тощо.
Адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.
Адвокат (лат. advocatus, той хто допомагає, особливо на суді) — особа, що надає юридичну допомогу, здійснює правовий захист, провадить справу у суді.
Адвокатом може бути особа, яка:
• має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни;
• стаж роботи у галузі права не менш ніж 2 роки;
• володіє державною мовою;
• склала кваліфікаційні іспити;
• одержала в Україні свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю;
• прийняла Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Основними видами адвокатської діяльності є:
• консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;
• складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
• посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;
Нотаріат — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріус — законодавчо уповноважена особа, в компетенцію якої входить вчинення нотаріальних дій.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.
Сайти правозахисних ораганізацій:
http://helsinki.org.ua
http://khpg.org
http://amnesty.org.ua
http://www.committee.org.ua/about
Пройти тестові питання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeD6l44M8S1lsaaIOaEkxVtr94P0tVKGtEOTNCe5fcgd1ntHQ/viewform
Відповіді надати до 04.05. 2020
Доброго дня. Сьогодні 04.05.2020.
Завдання з Історії України виконати у зошиті.
Практична робота Скласти історичний портрет мецената,діяча української культури другої половини ХІХ -поч.ХХ століття
Як скласти історичний портрет?
1. Як відбувалося становлення особистості історичного діяча?
1.1. Де і коли він народився?
1.2. Де і в яких умовах жив, зростав, виховувався?
1.3. Як формувалися його погляди?
2. Особисті якості й риси характеру.
2.1. Як особисті якості діяча впливали на його діяльність?
2.2. Які з його особистих якостей вам подобаються, а які ні?
3. Діяльність історичного діяча.
3.1. Схарактеризуйте основні справи його життя.
3.2. Які успіхи й невдачі були в його справах?
3.3. Які верстви населення підтримували його діяльність, а які ні, і чому?
3.4. Хто був його друзями, а хто ворогами, і чому?
3.5. Якими були наслідки його діяльності: а) для сучасників; б) для нащадків.
3.6. За що людство пам'ятає цю людину?
4. Яке ваше особисте ставлення до історичного діяча?
4.1. Які почуття викликає у вас його діяльність?
4.2. Як ви ставитеся до засобів і методів його діяльності? Обґрунтуйте сво
Виконати до 11.05.
Завдання з Всесвітньої історії 05.05.20
Урок узагальнення за темою
Міжнародні відносини (друга половина XIX - початок XX ст.)
пройти тестове завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfoNLlYgkicK-rtv31BguqBvrOTNd3AiXRBhb8kyQpMEaLuVw/viewform
надіслати на пошту
Виконати до 08.05.20
Розділ 5. Розвиток культури та повсякденне життя (кінець XVIII - початок XX ст.)
Тема Наука та техніка
Із початком XIX ст. люди наполегливо проникали в природу електромагнітних явищ. Італієць А. Вольта створив перше штучне джерело електрики. Француз А.-М. Ампер і німець Г. С. Ом відкрили закони руху електричного струму. Англійці М. Фарадей і Д. К. Максвелл створили теорію електромагнітного поля.Найбільші відкриття у галузі належать французу О. Коші (основи теорії функції комплексної змінної), росіянам М. Лобачевському (система «неевклідової геометрії») та С. Ковалевській (диференційовані рівняння), німцям Б. Ріману (довів можливість існування інших геометрій) і Г. Кантору (теорії множинності) та ін.
Розвиток фізики відзначений успіхами француза С. Карно (основоположник термодинаміки), німців Р. Майєра (експериментально довів загальний закон збереження енергії) та Г. Гельмгольца (зробив математичний обрахунок закону збереження енергії). Подальшого розвитку набули дослідження електромагнітних явищ: американця Б. Франкліна (запропонував вважати електричний струм рідиною та ввів загальновідоме позначення електричних станів «+» та «-»); француза Ш. Кулона (розробив математичну формулу цієї рідини); данця Х. Ерстеда (установив факт відхилення магнітної стрілки під дією електрики); британців М. Фарадея та Дж. Максвелла (вивчали електромагнітне поле), німця Г. Герца (відкрив електромагнітну теорію світла). Наприкінці ХІХ ст. важливими здобутками фізиків стали введення Дж. Стоні поняття «електрон» для позначення «електричного атома»; відкриття В. Рентгеном Х-променів; розробка Г. Лоренцом теорії речовини; дослідження потоку заряджених частинок (електронів) в електричному розряді в газах Дж. Томсоном, відкриття подружжям П’єром та Марією Кюрі нових хімічних елементів полонію та радію з ефектом радіоактивності — розпад із випромінюванням певної енергії та заряду; Е. Резерфорд побудував планетарну модель атома, у якій навколо ядра обертаються електрони; Н. Бор вніс поправку: в його моделі електрони стрибкоподібно переходять з однієї орбіталі на іншу, випромінюючи при цьому порцію (квант) енергії.
У XIX ст. провідні держави Європи неодноразово споряджали свої кораблі в навколосвітні плавання з метою подальшого вивчення Світового океану. В історії науки особливу роль відіграла експедиція англійського корабля «Бігль» (1831 —1836 рр.), на борту якого перебував молодий натураліст Ч. Дарвін . За п’ять років подорожі він зібрав унікальну колекцію знахідок і склав багатотомний щоденник спостережень. Підсумком його роботи стала революційна праця «Походження видів шляхом природного відбору» (1859 р.).У 1897 р. французькі фізики А. Бек-керель, П. Кюрі та М. Склодовська-Кюрі відкрили й вивчили явище радіоактивності.
Для розвитку цих галузей важливе значення мало: випробування першого пароплава Р. Фултоном у 1803 р.; створення англійським винахідником Дж. Стефенсоном серії паровозів, здатних перевозити вантажі масою до 90 т; поява нових двигунів внутрішнього згоряння, сконструйованих німецькими винахідниками Н. Отто (1876) та Р. Дізелем (1897); конструкція перших автомобілів — М. Бенцом, Г. Даймлером (1885-1886) у Німеччині, А. Хаммелем (1886) — у Данії, Е. Батлером (1888) — у Великій Британії, А. Пежо (1889-1890) — у Франції, Г. Фордом (1896) — у США.
Винаходи британців А. Реомюра (отримання високоякісної сталі з чавуну), С. Томаса (конверторного способу виплавки сталі з чавуну), П. Еру та Ч. Холла (електролізного способу отримання алюмінію), братів Е. та П. Мартенів (винайдення печі для одержання сталі переплавленням чавуну в суміші із залізним або сталевим брухтом і шлаками) забезпечили значні успіхи у розвитку металургії.
Особливе значення мало винайдення М. Доливо-Добровольським системи трифазного змінного струму, що забезпечило можливість передавати електроенергію по дротах від потужних електростанцій на 170 км.
Наукові й технічні відкриття поліпшили засоби зв’язку та комунікації: у 1835 р. американець С. Морзе створив перший апарат, за допомогою якого можна було передавати інформацію на відстані короткими й довгими імпульсами («азбука Морзе»); у 1890 р. росіянин О. Попов за допомогою електромагнітних хвиль передав першу радіотелеграму; у 1876 р. А. Белл винайшов телефонний зв’язок, Т. Едісон — грамофон (1877), брати Л. та Ю. Люм’єр — кінематограф (1895).
Розвиток науки сприяв удосконаленню військової техніки та зброї: у 1836 р. сконструйовано нарізну рушницю; у 1867 р. А. Нобель винайшов динаміт; американський інженер X. Максим у 1883 р. сконструював станковий кулемет.
Наприкінці XIX ст. набувають розвитку воєнна авіація та будівництво підводних човнів.
Нові транспортні засоби XIX ст.
Суспільні науки
СТВОРЕННЯ НОВИХ ТИПІВ ШКІЛ
У XIX ст. у країнах Заходу з’явився новий тип навчального закладу — вища початкова школа.
Її поява була відповіддю на потреби суспільства в підвищенні рівня масової освіти.
У XIX ст. в Західній Європі й США відбувається становлення систем середньої освіти. У Великій Британії основним типом середньої школи була граматична школа. З порівняно доступної в минулому вона перетворилася на заклад для заможних. У Пруссії у сфері середньої освіти співіснували два основних типи шкіл: гімназія й міська школа (реальне училище). У Франції основними типами шкіл у системі середньої освіти були ліцеї та коледжі. У США головним типом навчального закладу середньої освіти на початку XIX ст. була академія. Досить високу репутацію мали вищі навчальні заклади в Лондоні, Ліверпулі, Ньюкаслі, Бірмінгемі, Глазго, Единбурзі та інших містах Великої Британії. Диплом приватної школи дозволяв завершити освіту в Оксфорді або Кембриджі, що, у свою чергу, відкривало широкі можливості для успішної кар’єри в парламенті або уряді.
Університет (від лат. universitas — сукупність, спільність) — вищий навчальний заклад, де навчаються майбутні фахівці з фундаментальних і багатьох прикладних наук. Як правило, університет здійснює й науково-дослідну роботу. Університети поєднують у своєму складі кілька факультетів, на яких представлена сукупність різних дисциплін, що становлять основи наукового знання.У XIV ст. з’явилися університети в Празі — у 1342 р., у Кракові — 1364 р., у Відні — 1365 р., у Гейдельберзі — 1385 р., потім у Лейпцигу — 1409 р., у Базелі — 1459 р. і т.д.
Гейдельберзький університет. Сучасне фото
Пройти тестові завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfuFqVdeSCDe0aPxreb5RRCQoGMDpuNi5-nS7Htfg6RElAv1Q/viewform
Виконати до 13.05 конспект в зошиті , згідно матеріалу на сайті
Завдання з Основ правознавства
Тема: Правоохоронні органи: патрульні, дільничні офіцери поліції.
Правоохоронні органи — система державних органів, що діють на основі й відповідно до закону, головною функцією яких є забезпечення законності та правопорядку, боротьба зі злочинністю та іншими правопорушеннями.
Для правоохоронних органів характерні такі ознаки:
• здійснюють свою діяльність на основі закону та відповідно до закону;
• їхня діяльність спрямована на забезпечення законності та правопорядку (правоохоронна діяльність);
• наділені відповідними правами та мають специфічну компетенцію для запобігання правопорушенням, розгляду справ, що пов’язані з правопорушеннями;
• наділені повноваженнями застосовувати певні заходи державного впливу (арешт, штраф, конфіскація майна і т. ін.).
Національна поліція України — це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У поліції діють такі підрозділи, як:
• кримінальна поліція;
• патрульна поліція;
• органи досудового розслідування;
• поліція охорони;
• спеціальна поліція;
• поліція особливого призначення.
Завдання поліції:
• забезпечення публічної безпеки і порядку;
• охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
• протидія злочинності;
• надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Патрульна служба. Взаємодія поліції та громади
Патрульна служба працює цілодобово — 24 години.
Патрульна служба складається із:
• патрулів на машинах, які патрулюють свої квадрати і забезпечують порядок у них, швидко й оперативно реагують на виклики;
• піших патрулів, головне завдання яких працювати із жителями мікрорайону, де здійснюється патрулювання, і вирішувати проблеми на місцях, в тому числі спільно з населенням.
Основними завданнями патрульної служби є:
• запобігання злочинам;
• затримання правопорушників;
• забезпечення безпеки на вулицях і в громадських місцях;
• домагатися того, щоб люди почувалися в безпеці;
Дільничний офіцер поліції
Дільничні інспектори поліції працюють на територіях, що закріплені за кожним із них. Це може бути як мікрорайон у місті, так і окремо взятий населений пункт, — одне чи декілька сіл.
Головні завдання дільничних:
• проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед жителів адміністративної дільниці;
• охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на території, що обслуговується;
При затриманні складається протокол про затримання. Також має бути складений і протокол про адміністративне правопорушення. На прохання затриманого про місце його перебування мають бути повідомлені його родичі, а також підприємство, установа, організація, де він працює чи навчається. У разі затримання неповнолітнього про це обов’язково мають бути повідомлені його батьки чи особи, що їх замінюють.
Пройти тестові питання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfVWDktZsEWDPXno0SrlvZJJKPuUlQPgmrOcUIYErWkqOBNww/viewform
Доброго дня ! Сьогодні 11.05.20
Завдання з Історії України.
Тема: Наш край у ІІ пол.ХІХ - поч.ХХ століття . Завдання можна виконати у вигляді презентації, або реферату. до 14.05.2020.
Завдання з Всесвітньої історії.
Тема Література та мистецтво (кінець XVIII - початок XX ст.)
ЛІТЕРАТУРА
Йоган Ґете
Неокласицизм (друга половина XVIII — початок XIX ст.)
Неокласицизмом називають напрям у літературі, що визнавав свою художню правду у відкинутому класицизмі. Неокласицизм звертався до античної спадщини як до норми й ідеального зразка, був тісно пов’язаний із Просвітництвом, прагнучи відображити високі героїчні й моральні ідеали. Видатними представниками цього напряму були Вольтер, Ш. Монтеск’є, Ф. Шиллер, Й. Ґете.
Вальтер Скотт
Романтизм (кінець XVIII — перша половина XIX ст.)
Творчість представників цього напряму була звернена до минулого або абстрактних мрій, роздумів про добро й зло. Романтики намагалися розкрити таємницю особистості, осягти її духовний світ. Німецький романтизм вирізняє інтерес до казкових і міфологічних мотивів, що виразилося у творчості братів В. і Я. Грімм, Е. Гофмана. Г. Гейне. Для англійського романтизму характерний інтерес до суспільних проблем. Представниками романтизму були Дж. Байрон, В. Скотт, В. Гюго, А. Міцкевич, Е. По, в українській літературі — Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко (еволюціонував у бік реалізму), П. Куліш, М. Костомаров.
Оноре де Бальзак
Реалізм (з початку 30-х років XIX ст.)
Принципами реалізму в літературі були: об’єктивне відображення всіх сторін життя в гармонії з авторським ідеалом; відтворення типових характерів, конфліктів, ситуацій при повноті їхньої художньої індивідуалізації. Перевага надавалася проблемам «людини й суспільства», життю «маленької людини». Представниками реалізму в літературі XIX ст. були О. де Бальзак, Стендаль, Ч. Діккенс, Г. Флобер, М. Твен, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. Франко (він працював і під гаслами модернізму).
Еміль Золя
Натуралізм (остання третина XIX ст.)
Представники натуралізму прагнули до «об’єктивного», безстороннього відтворення реальності, уподібнюючи художнє пізнання науковому. Вони виходили з уявлення про те, що доля, воля, духовний світ людини соціальним середовищем, побутом, спадковістю, зумовлені фізіологією. Серед представників натуралізму були: Е. Золя, Г. Гауптман, брати Е. і Ж. Гонкур, А. Хольц, С. Крейн, Ф. Норріс та ін.
Поль Верлен
Символізм (1870-1910 рр.)
Представники цього напряму в літературі й мистецтві зосереджувались переважно на художньому вираженні своїх почуттів й інтуїтивному розумінні сутності речей за допомогою символів. Головними ознаками символізму були багатозначність образів, гра метафор й асоціацій. Символісти виражали неприйняття буржуазності й позитивізму, тугу за духовною волею. Серед представників символізму в літературі були: П. Верлен, П. Валері, С. Малларме, А. Рембо, М. Метерлінк, О. Блок, Андрій Білий. Яскравими модерністами були М. Коцюбинський, Леся Українка
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ФРАНЦІЇ, БРИТАНІЇ, РОСІЇ
Французький художник Е. Делакруа (1798—1863 рр.) вважається творцем історичного живопису нового часу. Краща з його історичних картин — «Вступ хрестоносців у Константинополь».
Реалістичний напрям у французькому образотворчому мистецтві започаткував пейзажний живопис художників так званої «Барбізонської школи» (які працювали в селі Барбізон біля Парижа)
Лідером реалістичного напряму у французькому живописі середини XIX ст. був Г. Курбе (1819—1877 рр.). Кращі його картини «Каменярі», «Похорони в Орлеані» здобули художникові світову славу.
Англійський художник В. Тернер (1775—1851 рр.) прославився серед сучасників як «історичний» живописець, тому що його пейзажі зазвичай доповнювалися міфологічною або історичною сценою («П’ята страта єгипетська», «Загибель армії Ганнібала в Альпах» і багато інших).
Творчість англійського художника Дж. Констебля (1776-1837 рр.) пов’язана як з реалістичним мистецтвом, так і з романтизмом.
У картинах В. Тропініна (1776-1857 рр.) й особливо О. Венеціанова (1780—1847 рр.) розкривалися моральні якості селян, змальовувалася російська природа.
Явищем світової культури стала картина К. Брюллова (1799-1852 рр.) «Останній день Помпеї». О. Іванов (1806-1858 рр.) більш як 20 років працював над своїм монументальним полотном «Явлення Христа народу», основною темою якого є духовне переродження людей.
Головною подією російського живопису другої половини XIX ст. стала організація в 1870 р. «Товариства пересувних художніх виставок», яке об’єднало художників-реалістів. Були серед них і майстри історичного живопису (В. Суриков), пейзажу (О. Саврасов, І. Шишкін), портретисти (І. Крамськой, В. Серов та ін).
І. Рєпін (1844—1930 рр.) творив у багатьох жанрах. Його картини розкривали вільнолюбство, духовну красу народу («Бурлаки на Волзі», «Царівна Софія», «Не чекали» та ін.). Творчість Рєпіна тісно пов’язана з Україною; він сам походив з козацького роду (одним з його предків був український козак Ріпа). Ілля Юхимович знав українську мову й історію українського народу. Під час роботи художника над всесвітньо відомою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану» йому позували відомі діячі науки та культури
Цю картину вважають одним із найкращих досягнень реалістичного художнього мистецтва. На Всесвітній виставці у Відні вона здобула високу нагороду.
МОДЕРНІЗМ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ОБРАЗОТВОРЧОМУ МИСТЕЦТВІ
Навколо Е. Мане (1832-1883 рр.) об’єдналася група молодих художників, які шукали нові шляхи в мистецтві. За художниками закріпилася назва, дана на сміх спритним журналістом — імпресіоністи. Приводом послужила назва картини К. Моне (1840—1926 рр.) «Враження. Схід сонця».
Увесь шлях розвитку імпресіонізму пов’язаний із творчістю пейзажиста К. Моне. Він нерідко писав той самий краєвид у різний час доби. Відомі такі його серії, як «Скирти сіна» та «Руанський собор».
Життєрадісне сприйняття світу, властиве імпресіонізму, виявилося у творчості О. Ренуара (1841—1919 рр.). В одному з кращих своїх творів «Бал у саду Мулен де ла Галет» він зобразив широку панораму рухливої багатолюдної маси, осяяної нерівними відблисками світла.
Образ людини привертав увагу художника-імпресіоніста Е. Дега (1834-1917 рр.). Головним засобом характеристик своїх персонажів Е. Дега вибирає рух («Блакитні танцівниці», «Перед стартом» й інші картини).
Імпресіонізм (фр. impression — враження) — напрям у мистецтві останньої третини XIX — початку XX ст., представники якого прагнули відобразити світ у його рухливості й мінливості, передати свої скороминущі враження.
Враження. Схід сонця. Картина художника Клода Моне (1872 р.)
Художників В. Ван Тога, П. Гогена, П. Сезанна, А. де Тулуз-Лотрека іноді називають постімпресіоністами. Вони не сприймали інтерес імпресіоністів до випадкового й швидкоплинного. Для них був характерний інтерес до філософських і символічних аспектів зображення.
В. Ван Гог (1853-1890 рр.) у своїх картинах виразив той глибокий трагізм, з яким він сприймав життя. П. Гоген (1848—1903 рр.) залишив Європу й багато років провів на Полінезійських островах. Природа й життя тубільців, які здавались йому сповненими первозданної чистоти, стали джерелом його творчого натхнення.
Класицизм (від лат. classicus — зразковий) — стиль і напрям у літературі й мистецтві кінця XVIII — початку XIX ст., що звертався до античної спадщини як до норми й ідеального зразка.
5. АРХІТЕКТУРА
За доби Наполеона від французької архітектури зажадали помпезної величі Римської імперії. Одне з відомих творінь цього періоду — Тріумфальна арка на площі Каррузель у Парижі (1806 р.) архітекторів Ш. Перс’є й П. Фонтена.
У Німеччині архітектори (Шинлель, Кленце) і скульптори (Шадов, Раух) дотримувалися традиційних, існуючих ще з XVIII ст. форм класицизму.
Архітектура «Вікторіанської епохи» у Великій Британії відрізнялася співіснуванням класицизму й готичного стилю. У 40—50-х роках XIX ст. в готичному стилі побудовано будинок парламенту в Лондоні (Ч. і Е. Беррі). У 5 0-х роках починаються нові пошуки вдосконалення технічних форм будівництва: «Кришталевий палац» для Всесвітньої виставки в 1851 р. в Лондоні побудовано Дж. Пакстоном із заліза та скла.
Кращі зразки російської архітектури — Адміралтейство А. Захарова, Казанський собор і Гірничий інститут А. Вороніхіна, споруди К. Россі в Петербурзі; комплекси будівель О. Бове, Д. Жилярді й інших майстрів.
Інженери й архітектори другої половини XIX ст. творили нову, модерністську архітектуру.
У 1889 р. в Парижі відбулася Всесвітня виставка, яку відвідали понад 25 млн осіб. До її відкриття спорудили 300-метрову вежу, названу Ейфелевою на честь проектувальника А. Ейфеля (1832—1923 рр.).
У США сталеві конструкції найбільше застосовували в мостобудівництві (міст над Ніагарою, Бруклінський міст, 1869 р.). У Чикаго в 1885 р. побудовано перший надвисотний будинок — хмарочос.
В архітектурі, як і в декоративному мистецтві другої половини XIX ст., популярною стала еклектика.
Модернізм — загальний термін для різних нових напрямів в образотворчому й іншому видах мистецтва, які намагались порвати з художніми традиціями XIX ст.
Еклектика (від грец. eklektikos — той, що обирає) — свідоме поєднання різнорідних, органічно несумісних елементів і деталей (наприклад, архітектурних) в одному творі.
6. МУЗИКА
Творчість австрійського композитора Й. Гайдна (1732—1809 рр.) відзначається стрункістю і пропорційністю. Й. Гайдна називали «батьком» симфонії й струнного квартету.
Геніальний В. Моцарт (1756—1791 рр.) — автор популярних і сьогодні опер «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Реквієм» та інших творів, зокрема симфоній, смичкових квартетів, клавірних концертів.
Національним генієм німецького народу є Л. ван Бетховен (1770—1827 рр.), класик симфонічного жанру. Він створив відомі сонати «Патетична», «Місячна», «Аврора» й ін.
Найвидатніший представник французької музики XIX ст. Г. Берліоз (1803—1869 рр.) відомий як творець цілого ряду симфоній.
Опера Ж Бізе (1838—1875 рр.) «Кармен» не сходить зі сцени вже більш як 100 років. Ж. Оффенбах (1819—1880 рр.) став одним з основоположників французької класичної оперети («Прекрасна Єлена», «Перикола» й ін.).
Вершиною італійської оперної школи стала творчість Дж. Вербі (1813-1901 рр.). Деякі його оперні хори стали гімнами національного руху.
Видатний композитор і скрипаль Н. Паганіні (1782—1840 рр.) домагався різноманіття звучання скрипки й підсилював вплив на слухачів віртуозними технічними прийомами — грою на одній струні, імпровізаціями.
Польська музика набула світового значення завдяки творчості свого національного генія Ф. Шопена (1810-1849 рр.). Всесвітню популярність здобули його мазурки, полонези, балади, сонати, ноктюрни. Творчість М. Глинки (1804-1857 рр.) започаткувала класичний період російської музики. Відомі його опери «Іван Сусанін», «Руслан і Людмила», романси й пісні.
Всесвітнє значення мала творчість П. Чайковського (1840-1893 рр.), який мав українське походження. Основними його жанрами були опера й симфонія. Серед творів П. Чайковського, які дотепер не сходять зі сцен провідних театрів світу, — опери «Пікова дама», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва»; балета «Лебедине озеро», «Спляча красуня», «Лускунчик».
Особливості розвитку культури народів Азії та Африки
Культура народів Азії та Африки кінця ХVIII — початку XX ст.
Література
упроваджується європейське просвітництво (переклад європейських творів);
з’являються «вірші нової форми» (європейський стиль);
продовжують розвиватися лірична мініатюра, танка (коротка пісня), хокку
розвивається «тунгуський стиль» (копіювання творів ІІІ-ХІ ст.);
у літературних творах висвітлюються теми: рівності, боротьби проти західних держав;
починає розвиватися видавнича справа;
найпопулярніший твір — «Квіти у дзеркалі» Лі Жучженя
розвивається індійська поезія («Океан любові» Лаллуджі Лала);
з’являються нові (європейські) жанри (повість, роман, драма): Рабіндранат Тагор, Дінобондху Мітра, Модхушудон Дотто
представлена казками, прислів’ями, приказками;
поява паперу сприяє розвитку книговидавничої справи
Архітектура
з’являється новий західноєвропейський історичний стиль;
для будівництва та оздоблення будинків використовуються залізо і скло
залишається середньовічний вигляд міст (дві широкі перехресні вулиці, низькі будинки);
розвивається будівництво імператорських палаців, заміських парків, храмів;
надається перевага червоним тонам
починає розвиватися індо-сарацинський стиль (вільне поєднання неоготики з національними індійськими елементами: палац раджі Марварі, палац раджі Майсора)
переважає геометрична форма будівель
Образотворче мистецтво
надається перевага мистецтву каліграфії;
класичний живопис представлений пейзажем
занепадає порцелянове виробництво;
розвивається народна картина;
відроджується класичне мистецтво Китаю з урахуванням досягнень західного живопису (Ці Байші)
реалістичний стиль у живописі;
акварельний розпис протиставляється європейському живопису;
запозичення європейської мальовничої техніки
образотворче мистецтво представлене малюнками на гончарних виробах, релігійними фігурками людей, тварин
Пройти тестове завдання за посиланням за темою Розвиток культури та повсякденне життя (кінець XVIII - початок XX ст.)
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdpMEoA5sRzO7xMUtnDtymRT_jE4s6oVpUbpQASplzqN7v73A/viewform
Виконати до 19.05.20
Основи правознавства зробити конспект у зошиті.
Тема: Практична робота: Ігровий суд - кримінальний процес
Процес розгляду справ у суді чітко регламентовано. Кожен з учасників процесу має права та обов’язки, які дозволяють забезпечити чесніть, неупередженість та змагальність при розгляді справи в суді. Галузі права, що регулюють судовий розгляд, називаються процесуальними. При цьому для різних ситуацій застосовуються різні процедури. Так, розгляд справ про злочини регламентується Кримінальним процесуальним кодексом України. Судовий розгляд цивільно-правових спорів урегульовано Цивільним процесуальним кодексом України. Порядок проведення судових процесів між суб’єктами господарської діяльності визначається Господарським процесуальним кодексом України. Кодекс адміністративного судочинства України встановлює порядок судового розгляду справ, у яких однією зі сторін виступає держава.
Кримінальний процес — це діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді й суду з порушення, розслідування і судового розгляду кримінальних справ, а також з вирішення суддею питань, пов’язаних із виконанням вироку.
Порядок розгляду кримінальних справ регулює Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінальний процес відбувається за певними етапами (стадіями). Обов’язковими стадіями є:
Необов’язковими стадіями можуть бути:
• перегляд справи шляхом подання апеляції;
• перегляд справи шляхом подання касації;
• провадження у Верховному Суді України;
• перегляд справи за надзвичайними обставинами.
Кримінальний процес починається з:
• моменту прийняття офіційної заяви або повідомлення про злочин;
• явки з повинною;
• безпосереднього виявлення ознак злочину.
Наявність таких юридичних фактів дає початок кримінальному процесу та його першій стадії — стадії дослідчого провадження.
Дослідче провадження здійснюється протягом 24 годин з моменту отримання заяви чи повідомлення про злочин. Протягом цього часу слідчий (прокурор) зобов’язаний внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) відповідні відомості та розпочати розслідування.
У кримінальному провадженні беруть участь безпосередні учасники процесу:
• суд;
• сторона обвинувачення: прокурор, органи досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи;
• сторона захисту: підозрюваний, обвинувачений та їх законні представники, виправданий, засуджений, захисник;
• потерпілий і його представник;
• інші учасники кримінального провадження: заявник, цивільний позивач і відповідач та їхні представники, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Потерпілим визнається фізична особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, має право давати показання у справі.
Кримінально-процесуальний кодекс України: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
Доброго ранку. Сьогодні 18.05.2020.
Завдання з Історії України.
Тема Українські землі на початку ХХ століття. Готуємось до річній контрольній
Завдання з Всесвітній історії
Практична робота
Зародження масової культури кін.ХУІІІ - поч.ХХ століття
Масова культура — культура, що є популярною й переважає серед широких верств населення в суспільстві.
«Масова культура кінця ХІХ — початку ХХ ст.»:
Передумови зародження
1. Індустріалізація та урбанізація суспільства.
2. Становлення всезагальної грамотності населення.
3. Занепад багатьох форм традиційної буденної культури доіндустріального типу.
4. Розвиток технічних засобів тиражування і трансляції інформації
Основні характеристики
1. Комерційний характер, що має розрахунок на масове споживання.
2. Швидкодоступність.
3. Цікавість.
4. Зрозумілість.
5. Власний набір жанрів.
6. Динамічний сюжет
Типи масової культури
1. Література.
2. Кіно.
3. Преса.
4. Музика.
5. Фото
28 грудня 1895 р. у «Гран-кафе» на бульварі Капуцинок у Парижі брати Люм'єр уперше продемонстрували сінематограф — апарат, який показував рухомі фотографії.
Класичними пригодницькими романами стали твори американця Фенімора Купера, англійців Томаса Майна Ріда і Роберта Льюїса Стівенсона, французів Луї Жаколіо, Ежена Сю, Гюстава Емара і Луї Буссенара. Американець Едгар По в 1841 р. написав перше детективне оповідання «Убивство на вулиці Морг». У 1887 р. англієць Артур Конан Дойль надрукував перше оповідання, героєм якого став Шерлок Холмс.
Отже Масова культура є комерційною, її зразки мають добре продаватися. Не має значення, що це: книжки чи фільми, театральні вистави чи мюзикли.
Тому, з одного боку, творці масової культури орієнтуються на смаки пересічної людини, особливо не переймаючись її культурним чи інтелектуальним розвитком. З іншого боку, твори масової культури мають бути якісними, інакше вони не користуватимуться попитом.
Масова культура не є синонімом поганого смаку, а користування її плодами не є ознакою низького культурного рівня.
Завдання :Створити малюнок або плакат реклами одного типу масової культури і надіслати на пошту.
Завдання з основ правознавства. Готуємось до річній контрольній .
Переглянути відео
Page updated
Report abuse