https://www.youtube.com/watch?v=L1_3j97bCMQ для 7 класу 21.04.

https://www.youtube.com/watch?v=bq98bdtTbvw для 7 класу 21.04

Шановні учні 6а та 7а класів, перегляньте відео матеріали!

Відеоматеріали для перегляду 6 кл.

Відеоматеріали для перегляду 7 кл. Історія України

Відеоматеріали для перегляду 7 кл. Всесвітня історія

Добрый день, дорогие 6-А! И так задание : параграф учебника № 35 задание на стр. 136 1,2, 3,4. письменно в тетрадях . После каникул проверю все.

Добрый день, дорогой 7-А класс!

Для Вас задание: История Украины- параграф 20-21, завдання п.п. з 1- 5.Письменно.Контурна карта за темою.

Всесвітня історія стор. 59 в зошиті письмово. відповіді на запитання Удачи.

27/03

Доброе утро

Сайт https://erudyt.net/novini-shkiln

Відеоуроки для 6-11 класів( розклад оновлено)

Відеоуроки для 6-8-х класів розпочнуться у п'ятницю, 25 березня 2020.на YOU TYBE каналі за посиланням

https://bit.ly/2y3uhsl

• Шановні учні, батьки і вчителі!
• Ви зареєструвалися на онлайн-уроки Всеукраїнської Віртуальної школи «Ранок».
• РОЗКЛАД
• Чекаємо на вас за посиланнями:
• 1–2 класи з 9:30 до 13:30 https://youtu.be/OHZyiwXYDYs
• 3–4 класи з 9:30 до 12:00 https://youtu.be/FZrFJIUDwpQ
• 5–7 класи — зустрінемось на уроках у вівторок і четвер
• 8–11 класи — https://youtu.be/FZrFJIUDwpQ

31.03.2020 Завдання для 6 класу

Параграф 36, надати відповіді на стор 137.Переглянути відео на стор. 140.

31.03.2020. Завдання для 7 класу.

Доброе утро!

Історія України: Параграф 20-21 завдання на стор.191-192,!-6,8 в зошиті , контурна карта

Всесвітня історія;Параграф 18 завдання на стор. 143 № 2,стор.144 № 4.

Для 6 и 7 класів -Завдання треба виконати до 07.04.2020.

Добрий ранок! 06.04.2020

Завдання для 6 класу

Параграф 36, завдання на стор 138( Основні елементи костюма давніх греків). Що таке симпосіони. Стор. 140(. Продовжити речення).

Переглянути відео на стор. 140. Завдання виконують в зошиті.

Завдання для 7 класу.

Історія України 20-21 завдання стр. 192: 13,17.

Всесвітня історія Параграф 19 . Скласти план-конспект в зошиті.

Для 6 и 7 класів -Завдання треба виконати до 14.04.2020.

Добрий ранок! 13.04.2020.

6 клас

Завдання : Параграф 37."Грецька релігія та міфологія. Олімпійські ігри".

Завдання в зошиті:

• Прочитати текст параграфа й дати відповідь:

1. який характер мала релігія греків
2. як греки намаалися привернути увагу богів до себе
3. яке головне змагання у греків було найголовніше
4. визначте які олімпійські види спорту зображено на мадюнку стор.143
5. виконати інтерактивну вправу "Релігія давніх греків"( стор.145, QR-код)
6. розгадати головоломку стор.145

Завдання треба виконати до 17.04.2020.

7 клас

Історія України

Завдання: Параграф22 " Держава Феодоро та Кримське ханство"

Завдання в зошиті:

• прочитати текст параграфа й дати відповідь:

1. де і коли утврилося князівство Феодоро
2. утворення Кримського ханства.( записати у зошиті визначення Хан, Султан,Ясир, Невільник
3. зробити контурну карту Кримське ханство.

Всесвітня історія.

• Завдання в зошиті
• Завдання Параграф:20( Практичне заняття)" Середньовічні школи та університети"
• прочитати текст параграфа й дати відповідь

1. Яку роль у розвитку середньовічної освіти відіграли монастирські школи
2. Які предмети, що вивчались у середньовічній школи,важливи й сьогодні
3. навчання в університеті : які факультети існували в університетах, з чим пов`язане виникнення університетів.

https://www.youtube.com/watch?v=bq98bdtTbvw

Завдання треба виконати до 17.04.2020.історія України

Завдання треба виконати до 20.04.2020.всесвітня історія

Добрий ранок! 21.04.2020.

6 клас

Урок-узагальнення 23.04.2020 рік

Тема Стародавній Рим за царської та республіканської доби»

Мета. Узагальнити уявлення учнів про природно-кліматичні та географічні умови Італії, утворення, розквіт та занепад Римської республіки, особливості та закономірності суспільних відносин у Римській державі; установлювати зв’язок між причинами та наслідками історичних подій; навчити характеризувати історичних осіб та визначати їхні ролі в історії; формувати вміння порівнювати, висловлювати власну думку та поважати думки інших.

Можно додатково отримати бали за тест за посиланням

Крилаті вирази з історії стародавнього світу відповіді у зошиті

Пройдіть тест за посиланням

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScQzCiUnYzQFPl3CFtR0TgnOVHP9HYYqcyyBD9UKjCyvj28ZQ/viewform

Завдання виконати до 30.04.2020 відповіді надати у вайбер

Доброго дня : 6 клас.

30.04.2020. Завдання Параграф 48.

Тема СТВОРЕННЯ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. ПРАВЛІННЯ ОКТАВІАНА АВГУСТА

Другий тріумвірат (виник у 43 р. до н. е.)

• 31 р. до н. е. — битва біля мису Акцій. Перемога Октавіана, Антоній та Клеопатра покінчили життя самогубством.

У 27 р. до н. е. на засіданні сенату Октавіан оголосив, що громадянські війни припинено, відновлено мир і що він відмовляється від влади. Сенатори, злякавшись відповідальності, стали благати його не полишати державне кермо й висловили згоду пристати на всі його умови. Тоді Октавіан продиктував розгубленому сенату свої умови, які було прийнято. Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Так він став принцепсом — найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях.

Принцепс (від латин. — перший серед рівних) — перший у списку сенаторів; головував на засіданнях сенату та висловлювався першим.

Принципат — державний устрій Стародавнього Риму, за яким зберігалися республіканські установи, але влада належала імператору (принцепсу).

Принципат Августа

Гай Юлій Цезар Октавіан (61 р. до н. е. — 14 р. н. е.).

30 р. до н. е. — 14 р. н. е. — одноосібне правління Октавіана.

• Мав довічні права першого сенатора, консула та народного трибуна.

• Довічно мав титул військового тріумфатора — імператора.

• Сенат надав йому почесне ім’я — Август («звеличений богами»).

• Римська держава стала називатися Римська імперія.

• Провінції поділені на дві частини: внутрішні (захоплені Римом до І ст. до н. е. — управлялися сенатом; нові (прикордонні) — управління принцепсом (тут була більшість легіонів). Провінціями управляли проконсули, яких призначав імператор.

• Скарбниця була розподілена — державна скарбниця та скарбниця імператора.

• Єгипет став власністю Октавіана Августа.

• Запроваджена посада префекта Риму (обирався із сенаторів і стежив за порядком у Римі).

• Для охорони імператора була утворена преторіанська гвардія.

• Розширилися кордони імперії — остаточно приєднані землі Іспанії та Галлії, кордон проходив по Дунаю. Почалося широке будівництво (робота для плебсу). Відновилися роздачі хліба та видовища.

Визначте території, завойовані римлянами за Октавіана Августа, назвіть нові провінції, які постали за часів його правління.

. На Сході він зумів замиритися з могутньою Парфією. На провінції було перетворено Мезію (сучасна Сербія і Північна Болгарія), Паннонію (сучасна Угорщина), розширивши кордон до Дунаю. У Центральній Європі були утворені провінції Норік і Реція (сучасні Австрія і Швейцарія). Також були остаточно приборкані Іспанія і Франція. Натомість просування на Схід від Рейну наразилось на сильний опір германських племен. Три римські легіони під керівництвом Квінтілія Бара потрапили у засідку в Тевтонбурзькому лісі та були повністю винищені. Загинуло 27 тис. римлян. У Римі ця поразка справила гнітюче враження. Імператор Август впродовж тривалого часу носив траур і часто вранці вигукував: «Квінтілій Вар, поверни легіони!».

В історію Октавіан увійшов не тільки як політик, а й як будівничий. За його наказом було споруджено форум Августа, храм Марса-Месника, який мав нагадувати римлянам, що принцепс помстився за смерть Юлія Цезаря. Із допомогою свого заможного друга Мецената він матеріально підтримував поетів. Тому і в наш час людей, які допомагають митцям, називають меценатами.

Август дожив майже до 76 років. Похований він був у Римі в спеціально збудованому мавзолеї. Після смерті (у 14 р. н. е.) Октавіана оголосили богом.

пройти тестове завдання за посиланням та надіслати на електрону пошту https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScoJkvD3l55Yww4-Bvq0AZe0dqdtASyJAIIQV4EHGY57pDU6g/viewform

6 клас. Доброго дня . Сьогодні 11.05.20. Використовуй текст (низче) зробить план-конспект у зошиті

Тема. Практичне заняття «Культура Стародавнього Риму»

Мета: описувати пам'ятки Стародавнього Риму; оцінити внесок Римської культури в історію людства; розвивати вміння самостійно здобувати нові знання за проблемою, опрацьовуючи додаткові джерела інформації; виховувати повагу до історичного минулого народів.

Римська культура доби Республіки

Римська культура доби Республіки формувалася під впливом культури еллінізму, але зберегла самобутність. Римляни надавали перевагу практичній користі наукових знань. Найбільше розвивалися науки, які мали прикладний характер: математика, біологія, географія, фізика. Велика кількість технічних винаходів — бетон, «гвинт Архімеда», акведук.

Римські риси — простота, суворість, міць відбилися в спорудженні фортець, шляхів, мостів, акведуків. Етруський та еллінський вплив відбився в громадських спорудах, храмах та палацах

Наука

У філософії римляни не додали нічого нового, а розвинули грецькі вчення. Стоїк Тит Лукрецій Кар («Про природу речей»), розвивалося і вчення кініків. Ораторське мистецтво — Марк Тулій Цицерон (період «золотої латини»)

Література

У III ст. до н. е. офіційною мовою була латина. Римська література почала розвиток із перекладу грецьких творів. Лівій Андронік — перший римський поет, переклав «Одіссею», Тит Плавт — автор комедій, Гай Валерій Катулл — любовна лірика, Цицерон — трактати з ораторського мистецтва та філософії, судові промови

Культура імператорського Риму

Рим — світовий культурний центр. Кінець І ст. до н. е. — початок І ст. н. е. — «золотий вік» римської культури. Період класичного стилю — правління династії Юліїв—Клавдіїв. Період імператорського стилю — династії Флавіїв, Антонінів.

Література

Гай Меценат (помічник Августа) — підтримка митців. Публій Вергілій («Енеїда»), Горацій (збірки од), Овідій («Метаморфози»), сатирична поезія — Марціал, Ювенал, Лукіан

Історія

Тит Лівій («Історія Риму від заснування»), Корнелій Тацит («Історія»), Аппіан («Громадянська війна»), Плутарх («Паралельні життєписи»)

Філософія

Стоїки: Сенека, Марк Аврелій, Епіктет

Право

II—III ст. римське право було доведено до досконалості

Географія

Птолемей (створив геоцентричну систему), Пліній Старший, Страбон

Медицина

Клавдій Гален («Лікарське мистецтво»)

Архітектура

Перевага надавалася інженерним якостям. Аппієва дорога (діє і нині). Акведуки (водогони). Використання бетону, винахід купола. Пишність та грандіозність — мавзолей Августа, Пантеон (храм усіх богів), терми (громадські лазні Каракалли, Колізей, тріумфальні арки, колона Траяна. Використання мозаїки та фресок. Помпея. Будівельна механіка — праці інженера Вітрувія

Скульптура

Копіювання грецьких творів. Приділення великої уваги портретній схожості. Барельєфи. Геми (різьблені зображення, часто з коштовного каміння)

Пройти тестові питання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdvCh2wNqCx3aSmP7jSz8bMRsGuK8dSoVUWzKRbFDGBPi-8bQ/viewform

на 14.05.2020

Історія рідного краю для 6 класу

"Готи і гуни на території сучасної України. Взаємини з місцевим населенням". Завдання у зошиті.

Добрий ранок! 21.04.2020.

7 клас

Історія України

Завдання: Параграф23 " Господарське життя в Україні"

Завдання в зошиті:

• Прочитати текст параграфа й дати відповідь:

1. Сільське господарство. Становище й повсякденне життя селянства

-що було основою економічного життя України в 14-15 ст.?

-хто такий господар, кріпак, кріпацтво ( в зошиті)

2. Вплив землеробства на спосіб життя українців.

3.Зростання міст.Магдебурзьке право, або німецьке ( в зошиті схема на стор.209).

4.Розвиток ремесел і торгівлі

4.Запитання на стор.212 № 5,8,9

Пройти тестові завдання за посиланням Пройти тестові завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSft48bWHVf7Ml15WhAG72oc

Завдання виконати до 29.04.

Всесвітня історія.

• Завдання в зошиті
• Завдання Параграф:22
• Тема Раннє Відродження і гуманізм

Середньовічна культура Західної Європи

Алхімія

• З’явилася у Європі через Візантію з Александрії (Єгипет).

• Поширилася із завоюваннями арабів, особливо в Іспанії.

• Учені-алхіміки вели пошуки: панацеї (ліків від усіх хвороб) та філософського каменя (матеріалу чи способу перетворення будь-якого металу на золото).

• Церква до алхімічних дослідів ставилася насторожено, часто негативно.

• Алхімією захоплювалися Альберт Великий, Фома Аквінський, Роджер Бекон та інші відомі правителі та вчені.

• Учені-алхіміки зробили багато наукових відкриттів.

• Надала поштовх для розвитку хімії та металургії.

Астрологія

• Учення, що ґрунтується на визнанні безпосереднього зв’язку між розташуванням і рухом небесних тіл та явищами суспільного життя або життя певної людини.

• Виникла через незнання людьми законів природи.

• Спочатку значною мірою сприяла розвитку астрономії.

• Цією наукою займалися Ібн Сіна (Авіценна), Томмазо Кампанелла, Аль-Біруні, Омар Хайям, Френсіс Бекон, Нострадамус.

Архітектура та мистецтво

Словник архітектурних термінів

Базиліка — громадська споруда в Давньому Римі — прямокутна будівля, поділена колонами або стовпами зазвичай на три (інколи на п’ять) поздовжні частини — нефи, орієнтовані із заходу на схід.

Барельєф — скульптурна прикраса на плоских поверхнях.

Вітраж — твір образотворчого або декоративного мистецтва з різнокольорового скла та інших матеріалів, що пропускають світло.

Карниз — виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима.

Портал — архітектурно оформлений вхід до будинку.

Розета — у мистецтві й архітектурі — прикраса круглої форми у вигляді квітки, яка розпустилась.

Фасад — зовнішній вигляд певного боку або частини споруди.

Шпиль — вертикальне й гостроконечне завершення будівель у вигляді сильно витягнутого конуса.

• До XI ст. — романський стиль — масивні приземкуваті будинки, товсті стіни, церкви у вигляді латинського хреста, схожі на бійниці вікна, напівкруглі арки, масивні колони, скульптура, яка лише умовно передає риси людини: людські фігури плоскі й видовжені, із завеликими головами та очима.

• Кінець XII — початок XIII ст. — готичний стиль — виникає у Франції — гостроверхі башти та стрільчасті арки (досягали висоти 40-поверхового будинку), тонкі стіни, уся вага припадала на каркас, зовнішні опорні ребра, легкі колони, ажурність, величність, скульптура, вітражі.

• XIV—XV ст. — готичний стиль затвердився у світській архітектурі.

• Готична скульптура — архітектурна прикраса, дотримання церковних вимог, реальність, набуття рис людьми.

• Готичне письмо — витягнуті догори та надламлені літери.

Романський стиль

Готичний стиль

до XI ст.

XII—XV ст.

• Масивні приземкуваті будинки

• Товсті стіни

• Важкий, напівкруглий звід

• Церкви у вигляді латинського хреста

• Схожі на бійниці вікна

• Напівкруглі арки, масивні колони

• Фрески

• Скульптури людських фігур плоскі й видовжені, із завеликими головами та очима

• Масивність і геометричність архітектурних форм (паралелепіпед, циліндр, напівциліндр, конус, піраміда)

3. Кафедральний собор (Майнц, Німеччина)

1.Кельнський собор (Німеччина)

• Тонкі стіни

• Високі стрімкі аркові стелі

• Тонкий, легкий та універсальний звід

• Стрільчаста форма у склепіннях

• Стрункі кам’яні арки, великі вікна

• Великі кольорові вітражі

• Уся конструкція спиралася на каркас, споруджений за стінами собору

• Ажурні великі й малі вежі, шпилі

• Готична скульптура (як архітектурна прикраса, дотримання церковних вимог, реальність)

Героїчний епос

• Виник у період Великого переселення народів.

• Оспівує стародавніх королів і героїв та їхню боротьбу за перемогу християнства.

• «Оповідь про Беовульфа».

• Ісландські саги — міфи про богів та героїв.

• «Пісня про Роланда» (Франція) — похід Карла Великого до Іспанії.

• «Пісня про Сіда» (Іспанія) — Реконкіста в Іспанії.

• «Пісня про Нібелунгів» — німецько-скандинавський героїчний епос.

Рицарська культура

Міська культура

Уславляла відданість васала сеньйору, мужність та героїзм рицарів

Правдиво зображувала життя городян, вельмож, феодалів. Висміювала негаразди суспільства

Рицарські романи про рицарів Круглого столу короля Артура

«Роман про Лиса» (Франція)

Куртуазні («придворні») романи

XIII ст. — виникнення міського театрального мистецтва

Трубадури, трувери (Франція), мінезингери (Німеччина) — рицарські поети

Ваганти — мандрівні студенти, поети (Франсуа Війон)

Рицарська культура

Міська культура

«Трістан та Ізольда» — розповідь про високе кохання і трагічну смерть головних героїв

Данте Аліг’єрі «Божественна комедія», Джеффрі Чосер «Кентерберійські оповідання»

Картина світу

• Відсутність інформації позначилася на розумінні світу.

• Час визначали за Сонцем.

• Відстань вимірювалася переходом людини чи коня або світловим днем, добою.

• Світ сприймався через релігію. Будова суспільства — від Бога.

• Кожен повинен займати своє місце.

• Гріховність життя — сім смертних гріхів: пихатість, жадібність, черевоугодництво, розкіш, гнів, заздрощі, лінощі.

• Спокута гріхів — сповідь та заступництво святих.

в XIV ст. у містах Північної та Центральної Італії починається період, названий Відродженням, або французькою — Ренесансом.

Античність (від латинського — «давній») — цивілізація Давньої Греції та Давнього Риму.

Відродження — епоха в історії Європи (XIV-XVI ст.), для якої характерні інтерес до людини та її внутрішнього світу, повернення до античних цінностей, світський (нецерковний) зміст культури.

Період XIV-XV ст. називають Раннім Відродженням.

Батьківщиною Відродження стала Італія — спадкоємиця античної культури.

Причини зародження ренесансу

• Наявність античної спадщини

• Зростання, могутність і самостійність італійських міст

• Поява меценатів, городян, зацікавлених у розвитку культури

Раннє Відродження в Італії

Гуманізм (від латинського — «людяний, людський») — течія в західноєвропейській культурі, яка визнає людину вищою цінністю, проголошує повагу до її природних прав.

Ставлення гуманістів до людини

• Людина — найвища цінність, найкраще і головне творіння Бога.

• Ідеал гуманістів — «універсальна людина» — всебічно розвинена особистість, яка досягла досконалості в різних сферах науки, у літературі, філософії, мистецтві.

• Право кожної людини на індивідуальний, вільний розвиток, чуттєві радощі, звичайні земні потреби.

• Повага до людської гідності.

Данте Аліг’єрі (1265-1321) — видатний італійський поеті мислитель, один із творців літературної італійської мови. Його основний твір — «Божественну комедію» — вважають провісником Відродження.

1. Лука Сігнореллі. Портрет Данте (XIV ст.)

2. Сандро Боттічеллі. Портрет Данте (1478 р.)

3. Пам’ятник Данте у Флоренції (1865 р.)

4. Ежен Делакруа. Ладья Данте (1822 р.)

5. Сальвадор Далі. Данте (1956 р.)

Франческо Петрарка (1304-1374) — великий італійський поет доби Відродження, учений, філософ та історик. Саме його вважають першим гуманістом, оскільки він наважився протиставити богослов’ю знання про людину. Петрарка уславився збіркою ліричних віршів-сонетів «Книга пісень», зверненими до своєї коханої Лаури.

Невідомий італійський художник XVII ст. Портрет Петрарки

Послідовником і другом Петрарки був Джованні Боккаччо (1313—1375). Він також писав вірші, але славу Боккаччо приніс збірник зі 100 новел (оповідань) «Декамерон».

У мистецтві нову еру започаткував флорентієць Джотто ді Бондоне (1266—1337). Він малював портрети, ікони, фрески.

Мазаччо (1401—1428). Найвідомішою стала сцена «Вигнання з Раю» з фрески однієї з флорентійських церков.

живопис Сандро Боттічеллі (1445—1510). Його картини «Весна», «Народження Венери»

Донателло (бл. 1386—1466 )скульптура біблійного Давида.

Філіппо Брунеллескі (1377—1446)-купол собору Санта-Марія-дель-Фьйоре у Флоренції.

Виконати тестове завдання за посиланням

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSc5KoP7plrJ0WrVMiBw0IoO42kaRsVOj8ycQFrPbw2DTRa-XA/viewform

• прочитати текст параграфа й дати відповідь за планом:

1. Назвіть групи слов`ян і напишіть, які сучасні народи входять до кожної з них.
2. На контурній карті позначте кордони та замалюйте території Великого князівства Литовського, Польського, Угорського,та Чеського королівств.
3. Охарактеризуйте гуситські війни за планом:

а.причини війн,б. склад гуситського руху, в. тактика таборитів в. причини поразки,г.наслідки

Завдання виконати до 29.04.

Історія рідного краю Тема: "Ранні слов´яни на території Запорізької області". ( за вибором : презентація чи реферат)

Завдання виконати на 30.04.

27.04.2020. Історія України. Параграф 25

Завдання

Тема Господарський розвиток українських земель у другій половині XIV — XV ст.

Господарське життя України другої половини XIV — першої половини XVI ст.

Сільське господарство

Залишається провідною галуззю економіки, поряд із перелогом і двопільною системою сівообігу поширюється трипілля, розвиваються тваринництво, городництво, садівництво, бджільництво; суттєву роль продовжують відігравати рибальство й мисливство; у зв’язку зі зростанням великих феодальних господарств до середини XVI ст. майже зникають вільні общинні землі; збільшується грошова й натуральна рента для селян, додається панщина — 14 днів на рік

Промисли

Традиційними є солеваріння, виробництво дьогтю, смоли й поташу; селяни виготовляли сукно й полотно, гончарний посуд, предмети з металу й дерева для домашнього вжитку

Ремесло й торгівля

Розвиток пов’язаний зі зростанням міст, у яких від XV ст. поширюється магдебурзьке право — міське право, яке передбачало звільнення міста від управління, судової та адміністративної влади місцевих феодалів-власників міст і створення місцевого самоврядування.

Існування в середині XVI ст. близько 130 ремісничих спеціальностей.

Поширення на українських землях, що входили до Польщі, цехів (щоправда, православні українці не могли стати цеховиками, оскільки до цеху приймали тільки католиків).

Зростання міжнародної торгівлі (центрами зовнішньої торгівлі були Київ, Львів, Кам’янець-Подільський і Луцьк).

Основна форма внутрішньої торгівлі — ярмарки, що проводилися кілька разів на рік

Життя селянина. Упродовж XIV—XV ст. у господарському житті населення українських земель продовжувало домінувати сільське господарство, яке мало переважно натуральний характер. Традиційними його видами були землеробство, тваринництво і промисли — рибальство й бортництво. Проте в цей час відбулося його помітне піднесення: запроваджувалася нова техніка, зокрема колісний плуг, соха з лемешем та сошником. Завдяки цьому селяни могли розорювати нові землі. Сіяли, як і раніше, ячмінь, жито, пшеницю. Значного поширення набули городництво й садівництво. Бортництво заступило присадибне бджільництво. Продовжували розвиватися промисли, передусім ті, що займалися переробкою сільськогосподарських продуктів

різних сортів борошна, круп), винокурний (виготовлення горілки) та пов’язаний із ним корчмарський. Солеварінням займалися в Карпатах і на соляних озерах Північного Причорномор’я.

Першим відомим документом, який започаткував закріпачення селян, вважають рішення шляхетського сейму Галицької землі 1435 р. За ним селянин мав право піти від землевласника лише на Різдво, сплативши йому великий викуп. На українських землях у Великому князівстві Литовському почали закріпачувати селян з 1447 р. згідно з привілеєм Казимира IV.Переважна більшість сільського населення проживала в селах руського (українського) права. У XIV ст. більшість селян на українських землях були вільними й лише сплачували данину за користування землею, яка розподілялася ланами (волоками) по 16,8—21,4 гектарів між селянськими дворищами. Дворище складалося з 5—10 хат (димів), у яких жила велика селянська родина. Податок — подимне — сплачували з кожного диму. Кілька дворищ утворювали сільську общину (село), яку очолював отаман. Кілька сіл об’єднувалися у волость — копу, головою якої був старець. На зборах копи розглядалися всі важливі справи. Також діяв копний суд.

Крім того, за правовим становищем селяни поділялися на дві основні групи: «похожих» (вільних), які мали право відходити від феодала, та «непохожих» («отчичів»), позбавлених такого права. Протягом XIV — першої половини XVI ст. відбувався процес перетворення рабів, челяді, холопів (тобто рабів) на залежних селян. (Третій Литовський статут у 1588 р. перевів їх у стан «отчичів».)

Фільварки — багатогалузеві господарчі комплекси, які базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян і були зорієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча й зберігали чимало рис натурального господарства.

Остаточне закріпачення селян відбулося на території Польщі в 1573 р., а на землях Великого князівства Литовського в 1588 р., що було законодавчо закріплено в сеймовому законі й Литовському статуті

Ремесла й торгівля.

На кінець XV ст. налічувалося вже понад 200 ремісничих спеціальностей (за часів Русі — 70).

Для захисту власних інтересів і регулювання виробництва міські ремісники певних спеціальностей об’єднувалися в особливі організації — цехи, діяльність яких визначалася цеховими статутами. Цех мав право здійснювати судову владу над своїми членами, обкладав їх податками, а в разі потреби створював власне ополчення для «оборони міста». Цехи очолювали виборні посадові особи — цехмістри. Ремісники були зобов’язані випускати якісну продукцію та збувати її за однаковою ціною. Конкуренція між членами цеху не допускалася. Тих ремісників, які не входили до складу цеху, називали партачами. Цехи намагалися витіснити партачів за межі міст.

Перші цехи на українських землях виникли наприкінці XIV ст. на Галичині й у Закарпатті, а від кінця XV ст. цеховий устрій поширився на ремісників міст Волині, Київщини і Західного Поділля. Оскільки цехова організація була запозичена з Німеччини та Польщі, то формально членами цехів могли ставати лише католики. Унаслідок цього православні українці позбавлялися права бути членами цехів.

У XIV ст. у Львові проживали 10 тис. осіб, із яких 500 були ремісниками. Вони об'єднувалися в 14 цехів. Згодом кількість цехів зросла до 35. Зберігся реєстр цехів міста першої половини XIV ст. Кожен цех мав свій порядковий номер згідно з послідовністю їх заснування. У реєстрі поданий такий перелік цехів: купці, різники, пекарі, ковалі, шевці, кравці, римарі й сідельники, солодовники (пивовари), грабарі, кушніри. Ремісники рідкісних спеціальностей у цехи не об'єднувалися.

У торгівлі теж з’являються нові явища. Так, купці для спільного захисту своїх інтересів і взаємодопомоги об’єднувалися в гільдії. У XV ст. набули поширення ярмарки, які постійно існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та інших містах. Ярмарки були першою ознакою становлення ринку. Саме в цей час на українських землях розпочалися активні торговельні відносини. Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) держави, які були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція та ін.), переорієнтували свою торгівлю. Основним перевалочним пунктом зернового експорту стало місто Гданськ на Балтійському морі. Це сприяло істотному пожвавленню виробництва зернових у Польщі та на українських землях.

Проте торгівля відбувалася в умовах численних обмежень. Для неї існували спеціальні торгові дні, також вона здійснювалася під час великих ярмарків, які влаштовувалися лише кілька разів на рік. Купецькі каравани могли рухатися лише визначеними в королівських та князівських указах шляхами. Від 1343 р. відома «татарська дорога», що вела з Німеччини в Орду через Краків, Львів, Кам’янець, Київ. На той час це був фактично єдиний торговельний шлях Європи, що поєднував її зі Сходом. Інший важливий шлях міжнародної торгівлі проходив від Кафи (тепер Феодосія) через Київ до Москви і Новгорода.

Пройти тестові питання за посиланням та надіслати відповіді на електрону пошту

https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeeBy9jqV87AHI0lko3viS4qQ9kIjPFNEiE9CsAE3P2PSp1_Q/viewform

Всесвітня історія 27.04.2020. Параграф 23, конспект в зошиті

Тема Країни Центральної та Східної Європи в 10-15 ст.

Перші держави західних та південних слов’ян

Поляки, чехи, моравани, померяни, полаби, лютичі

Серби, болгари, хорвати, словени

VII ст. — князівство Само

Середина IX — кінець X ст. — Великоморавська держава Засновником Великої Моравії вважають князя Моймира (818—846). Наступники — князі Ростислав (846—870) , Святополк (870—894) ,

VII ст. — Болгарське царство У 679 р. на ці землі з Приазов’я переселилися племена булгар на чолі з ханом Аспарухом.За хана Крума (802—815) під владою болгар перебувала територія сучасних Болгарії, Румунії та частини Угорщини Добою найбільшої могутності Першого Болгарського царства було правління Симеона Великого (893—927).

• Слов’яни до кінця І тис. н. е. сповідували язичництво.

• Поступове поширення християнства.

• Князь Ростислав запросив із Візантії проповідників, які б навчали слов’ян християнської віри рідною мовою.

• «Солунські брати» — Кирило та Мефодій: проповіді православ’я; створення слов’янської абетки; переклад із грецької мови церковних книг.

Чеське Королівство Чехія

Розпад Великої Моравії

Угри (мадяри) захопили землі словаків

Чехія — окреме князівство

Князь Вацлав І Пржемислович (924—936 рр.): укріплення єдності країни; поширення християнства; визнання залежності від Німеччини; столиця — місто Прага.

• 1085 р. — проголошення Чехії королівством.

• Друга половина XII ст. — Чехія у складі Священної Римської імперії.

• XIII ст. — посилення Чеського королівства.

• XIV ст. — розпад Чехії, боротьба за королівський престол, який дістався німецькому імператору.

Ян Гус - Проповідник Віфлеємської каплиці у Празі, професор і перший ректор Празького університету .Критикував пороки духівництва — жадібність, хабарництво та інше

Назвав Папу Римського антихристом за продаж індульгенцій та церковних посад

Запропонував Підкорити церкву королю, Відібрати в церкви багатства та землі, Скасувати продаж індульгенцій та плату за обряди ,Перекласти службу Божу чеською мовою

1415 р. — на соборі в Констанці був звинувачений у єресі та страчений

Причини гуситських війн (1419—1439 рр.)Чеські рицарі,Городяни,Селяни

Збільшення власних багатств, незадоволення втручанням церкви

Вимагання здешевлення обрядів, скасування десятини, участі в самоврядуванні, вигнання іноземців

Боротьба за реформу церкви поєднувалася з антифеодальним рухом

Чашники — помірковані — вимагали дозволу причащатися чашею — рицарі, заможні городяни, частина ремісників

Таборити — укріплення на горі Табор — будівництво Царства Божого на землі, очолював Ян Жижка

1419 р. — повстання у Празі стало початком гуситських війн

Перебіг подій гуситських війн 1419 р.

Повстання у Празі, повстанці тимчасово захопили місто, вигнали німецьких багатіїв, пограбували монастирі 1420 р.

Заснування міста-фортеції Табор. Імператор Сигізмунд та Папа Римський Мартін V проголосили хрестовий похід проти повстанців. Загалом відбулося п’ять хрестових походів Серпень 1420 р.

Перемога повстанців під керівництвом Яна Жижки над 100-тисячною імперською армією біля Праги на Витковій горі 20-ті — початок 30-х рр. XV ст.

Походи таборитів до Угорщини, Австрії, Німеччини, до Балтійського моря30 травня 1434 р.

Поразка таборитів у битві при Ліпанах. Завершення гуситських війн

Причини поразки та наслідки гуситських війн

Серед гуситів була відсутня єдність

Чеські феодали-католики та помірковані домовилися з імператором

Армія хрестоносців краще озброєна та навчена

Населення було розорено війнами

1434 р. — Базельський собор частково задовольнив вимоги гуситів: чехи здобули право на власну церкву; населення Чехії припинило платити десятину; богослужіння почало вестися чеською мовою; церква не відновила свої празькі володіння.

Угорщина

• Кінець IX ст. — через Карпати вторглися кочові племена угрів (мадярів) — розгромили Велику Моравію, захопили Паннонію (сучасна Угорщина). Угри були загрозою для всієї Західної Європи і припинили набіги наприкінці X ст. Сім племен угрів очолив вождь Арпад. Цю подію угорці назвали «віднайденням Батьківщини», а Арпад започаткував першу князівську (невдовзі королівську) династію Угорщини.

• Близько 1000 р. — угорський князь Іштван об’єднав племена і став королем. В Угорщині поширилося католицтво.

• XI—XII ст. — війни з Німецькою та Візантійською імперіями.

• 1241 р. — вторгнення монголів.

• Угорське королівство підкорило Далмацію, Південну Хорватію.

• Королівська влада була слабкою. Головну роль відігравав сейм, який обирав короля. Міста не впливали на життя держави.

• 1222 р. — «Золота булла» закріпила привілеї та пільги феодалам.

У 1301 р. династія Арпадів припинила своє існування. За підтримки папи римського королем було обрано Карла Роберта (1310—1342).

Лайош І Великий (1342—1382), який отримав своє прізвисько за безперервні воєнні авантюри. Йому вдалося поширити свою владу на Сербію, Боснію і частину Болгарії,

• 1526 р. — турецька армія розбила угро-чеське військо та окупувала Східну Угорщину. Західна Угорщина була захоплена Австрією.

Велике князівство Литовське

Перша згадка про Литву датується 1009 роком.

• 30-ті рр. XIII ст. — об’єднання литовських племен князем Міндовгом: війна з Тевтонським та Лівонським орденами; прийняття християнства; убитий у 1263 р. заколотниками.

• Князь Гедимін (1316—1341 рр.) — повторне об’єднання земель, боротьба з німецькими рицарями; приєднання земель Західної Русі; боротьба з Москвою у союзі з Твер’ю.

• Князь Ольгерд (1345—1377 рр.): перемога над Тевтонським орденом; розгром монголів під Синіми Водами; приєднання Київського й Чернігівського князівств; три невдалих походи на Москву.

• Литовці становили меншість населення; християнство поширене слабко; писемною мовою була руська; поширені руські звичаї та традиції.

Польське королівство

• Мешко І (960—992 рр.): об’єднав племена навколо Вісли; прийняв християнство (католицтво); уклав союз зі Священною Римською імперією.

• Болеслав І Хоробрий (992—1025 рр.): завершив об’єднання польських земель; посилив позиції християнської церкви; прийняв титул короля Польщі; втручався у справи Чехії, Німеччини, Русі-України.

• Казимир І (1034—1058 рр.): нове піднесення Польщі; повернення втрачених територій; посилення центральної влади.

• Болеслав III — поділив країну між синами, чим започаткував феодальну роздробленість: гальмування економіки; послаблення державної влади; загроза від Тевтонського ордену.

• Князь Владислав І Локетек (1320—1333 рр. — король Польщі): боротьба з чеським королем за престол; боротьба з великими магнатами; боротьба з Тевтонським орденом; об’єднання більшості польських земель.

• Князь Казимир III (1333—1370 рр.): припинив війну з Тевтонським орденом — віддав Східне Помор’я; повернув Мазовію; захопив Галицьке князівство, Волинь; видав збірку законів — Статути .Для українського народу правління Казимира ІІІ ознаменувалося загарбанням у 1349—1352 рр. Галичини, а в 1366 р. — частини Волині. Галицько-Волинська держава припинила своє існування.

• Слабка королівська влада. Сильний вплив магнатів та шляхти (середні та дрібні феодали). Влада належала сейму, де кожен мав право «вето»

Кревська унія

Унія — об’єднання двох держав або церков.

Польське королівство

Велике князівство Литовське

Королева Ядвіга

Великий князь Ягайло

Литва входила до складу Польщі

У Литві запроваджувалося католицтво

Ягайло ставав королем Польщі

Кревська унія не привела до повного об’єднання держав.

ОТЖЕ

Безпосереднім наслідком Кревської унії стало те, що об’єднані сили Польщі та Литви спромоглися зламати силу свого основного ворога — Тевтонського ордену (Грюнвальдська битва, 1410 р.).

Добрий ранок, 6 клас ! Сьогодні 04.05.2020

Завдання Зробити конспект в зошиті

Тема. Виникнення християнства

Мета: описувати процес появи християнства, становище перших християн; характеризувати зміну ставлення держави до християнства; розвивати вміння поєднувати інформацію з різних джерел й підручника для здобуття нових знань

Основні терміни та поняття: християнство, Символ віри, Святе письмо, церква, діаспора.

Християнство — одна з трьох світових релігій поряд із буддизмом та ісламом. Основою є віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога.

Христос — перекладене грецькою мовою слово «Месія».

Месія — посланець бога, спаситель, який врятує народ від зла та покарає його ворогів.

Євангеліє (у перекладі з грецької — «добра новина») — викладене вчення Ісуса Христа та розповідь про його життя і діяння.

Церква — релігійна організація, яка об'єднує прихильників тієї чи іншої релігії; споруда, де відбуваються богослужіння.

Єресі — течії в християнстві, що відхилялися від офіційного віровчення і були заборонені церквою.

Причини поширення християнства

1. • Язичницькі боги не могли бути втіхою для рабів та бідноти.
2. • Християнство проголошувало рівність усіх перед Богом.
3. • Рівність в общині, община однодумців, готових померти за віру.
4. • Обіцяло порятунок усім пригнобленим.
5. • Зрозуміле представникам усіх народів.
6. • Приваблювало простотою й доступністю, невеликою кількістю обрядів, обов’язків та заборон.

Ісус Христос

• Ісус — давньоєврейське ім’я, що означає «Бог рятує», Христос — від грец. — Месія, посланець Божий.

• Приблизно в 30 років почав проповідувати, навчати людей любові та смиренності, говорити про пришестя Царства Божого і що треба зробити, щоб потрапити до нього.

• Розіп’ятий на хресті в Єрусалимі (на горі Голгофа).

• Похований учнями-апостолами.

• Через три дні Ісус Христос воскрес і пізніше з’явився перед учнями, пообіцявши друге пришестя для здійснення Божого суду.

Християнська община

• Після страти Христа його учні — апостоли — почали проповідувати нове вчення в різних частинах Римської імперії.

• Наприкінці І ст. н. е. християнські общини існували в усіх великих містах імперії.

• Виникла християнська церква. Церква означає «дім Божий» — святе місце, призначене для богослужінь та молитов, община віруючих.

• Римська влада жорстоко переслідувала християн. Нерон звинуватив християн у підпалі Рима, Діоклетіан видав едикти (закони) про заборону християнства.

• Поступово ставлення до християн змінювалося.

Християнська церква

Роки

Подія

І—II ст. н. е.

У складі християнських общин перебувала значна кількість римської та провінційної знаті. Хоча перші общини переважно складалися з рабів та бідняків

III—IV ст.

Змінилася структура церкви

IV ст.

Християнська церква перетворилася на могутню організацію, яка володіла великими багатствами та налічувала у своїх лавах багато аристократів, військових, вищих римських чиновників

Початок IV ст.

Константин І Великий узаконив християнство; прийняв Міланський едикт (закон), який надав право християнам вільно сповідувати свою релігію, будувати храми; повернув конфісковане церковне майно, звільнив священиків від сплати податків та несення військової служби

325 р.

Імператор Константин у м. Нікеї скликав собор (з’їзд) усіх християнських єпископів Римської держави. Собор установив основне положення християнської релігії — Символ віри

330 р.

Константин прийняв християнство

360—363 рр.

Імператор Юліан Відступник позбавив християнські храми привілеїв, які їм надав Константин

392 р.

У 380 р. імператор Феодосій I визнав християнство державною релігією.

Імператор Феодосій видав едикт про заборону язичницьких обрядів на території всієї імперії.

394 р.

Були заборонені Олімпійські ігри

Християнство стає офіційною релігією Римської імперії

Перші Вселенські Собори

Рік проведення

Місце проведення

Основні рішення

325 р.

м. Нікея

Затвердження Символів віри,Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.

Заборонено було аріанство -ересі.

381 р.

м. Константинополь

Уточнення рішень Нікейського собору та боротьба із сектами

431 р.

м. Ефес

Боротьба за владу в християнській церкві

451 р.

м. Халкидонія

Перегляд деяких священних канонів, зміна текстів та їх тлумачень

ОТЖЕ

За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян.

Пройти тестові запитання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfFcJWvEaTvLHmStF6b9gYfz_nJobnjamDKFd7skNVKW-m6Xg/viewform

виконати до 07.05.2020 року

• Доброго дня 7 клас. Сьогодні 04.05.2020
• Завдання з Історії України.
• Зробити конспект, використовуй мій матеріал.
• Тема
• Тема Культура українських земель у другій половині XIV — XV ст.

XIV—XV ст. - масове замкове будівництво.

1397 р. - Київський Псалтир.

1450—1494 рр. - життя та діяльність Юрія Дрогобича (Котермака).

1483 р. - видання в Римі першої друкованої книги українського автора Ю. Дрогобича (Котермака) «Прогностична оцінка поточного 1483 року».

1491 р. - початок книгодрукування церковнослов'янською мовою богослужебних книг («Октоїх», «Часослов») Швайпольтом Фіолем.

Культура України XIV - початку XVI ст.

Загальні риси

Складні умови розвитку української культури спочатку за умови навали монголо-татар, а згодом експансії Польщі та Литви, переходу українських територій під владу Польщі, Литви, Угорщини, Молдови

Освіта й наука

Існування українських шкіл при монастирях, церквах, маєтках феодалів; учителями були дяки, які навчали дітей грамоти, молитов, церковного співу.

Навчання дітей окремих можновладців у школах Польщі, Чехії, Німеччини.

Діяльність українського науковця Юрія Котермака (Дрогобича) — професора медицини Болонського й Краківського університетів (його відома праця — «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яка вийшла в Римі й містила відомості з астрології, філософії, географії, економіки). Він був доктором медицини та філософії, професором Болонського університету.

Творчість поета Павла Русина, якого вважають одним із носіїв європейського літературного стилю.

Вплив на розвиток української культури Франціска Скорини — білоруського вченого, який певний час жив в Україні й був носієм гуманістичних традицій Відродження

Франциск Скорина. Гравюра. XVI ст.

Початок книгодрукування

1491 р. в Кракові відомий друкар, виходець із Німеччини, Швайпольт Фіоль надрукував кирилицею книжки, написані церковнослов’янською мовою; це були «Часословець», «Тріодь пісна», «Тріодь цвітна» і «Октоїх» — усі релігійного призначення

Література

Провідне місце посідає церковна література, у якій від XIV ст. поширюються південнослов’янські впливи; їхніми речниками в Україні стали митрополити Кипріян і Григорій Цамблаки.

Здійснення нових редакцій оригінальних творів Київської Русі: Києво-Печерський патерик (Арсеніївська і дві Кас’янівські редакції), житія святих. Королівське Євангеліє 1401 р., створене Станіславом «Граматиком многогрішним» на Закарпатті в селі Королеве, «Четьї-Мінеї» (1489 р.)

Виникнення світських творів («Троянська історія», «Сказання про індійське царство», збірник «Ізмарагд» тощо).

Важлива роль належала літописам, які подавали цікаві факти з історії України та Білорусі (так звані литовсько-руські літописи).

Усна народна творчість представлена історичними піснями, думами, що оспівують подвиги українського народу в боротьбі з ворогами («Утеча трьох братів з-під Азова», «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка» тощо).

Виникнення перших балад, серед яких «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

Книжкова мініатюра

Євангеліє 1393 р. і Псалтир 1397 р. (містить 301 малюнок-мініатюру), виконані в Києві дияконом Спиридонієм

Архітектура й живопис

Будівництво оборонних споруд (поява мурованих замків і фортець: замок у містах Кременці, Білгороді (Дністровському), Луцьку).Будуються дерев’яні замки в Києві, Житомирі, Вінниці, Черкасах

Споруджуються й перебудовуються укріплення з каменю і цегли: Високий Замок у Львові, Кременецький, Острозький, Одеський, Мукачівський, Хустський, Кам’янецький і Меджибізький замки, Хотинська й Білгородська фортеці

Розвиток церковного будівництва (збереження традицій Київської Русі, вплив військового архітектурного стилю). Від початку XVI ст. в Україні знаходить відображення європейський ренесансний стиль — Петропавлівська церква на Поділлі (XV ст.), церква в Рогатині (XIV—XV ст.) та ін.

Панування в XIV—XV ст. церковного стилю перехідного періоду, у якому поєднувалися попередні зразки візантійського стилю та нові європейські впливи готичного стилю (церква Різдва Христового в Галичі (XIV ст.), у Межиріччі на Волині (XV ст.), у Лаврівському монастирі на Бойківщині (XIV—XV ст.) та ін.).Будівництво мурованого Верхнього замку розпочалося в 14 ст. за князювання на Волині Любарта Гедиміновича (1340-1383) на місці старого дерев’яного. Тоді споруджено Надбрамну (В’їзну) вежу та палац з напільної сторони укріплень дитинця, тоді ж закладено й Стирову(Свидригайлову) вежу За Вітовта Кейстутовича з’явилася Владича вежа (14 м), а мури замкнули кільце між усіма трьома баштами замку. За Свидригайла Ольгердовича Стирову вежу вивищено до рівня Надбрамної (27 м), нарощено стіни, закладено додатковий ряд аркоподібних бійниць для вогнепальної зброї (для їх обслуговування встановлено додатковий ярус дерев’яних галерей). Згодом замок зазнавав перебудов, але загальний вигляд його не змінився.

Надбрамна (В'їзна), Стирова (Свидригайлова) та Владича вежі Луцького замку. Луцький замок. Сучасний вигляд.

Кам’янець-Подільська фортеця (нині фортеця має 11 веж, 12-та - Водяна - розташована на березі Смотрича, з фортеці проглядається лише її зруйнований верхній ярус).

Фортеця в Білгород-Дністровському (місто засноване греками як Тіра в останні десятиліття 6 ст. до н.е.).

Високий розвиток українського малярства.Багато фресок українських майстрів збереглося в пам’ятках, розташованих у Польщі (розписи в каплиці Святої Трійці в Любліні 1418 р. та каплиці Святого Хреста Вавельського замку у Кракові 1470 р.).

Інтер’єр каплиці Св. Трійці в Любліні.Ікону Богородиці з Дмитрівської церкви с. Підгородці (Львівська обл.) створено в другій половині 15 ст. Вона є зразком перемишльської школи українського малярства. Це найдавніша українська ікона Богородиці з пророками.

Пройти тестові питання за посилання https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSey4qC5k4h8jY-TL828haS8v9EByg99Fp-QWRjKXcaSt0RaWQ/viewform

Виконати до 08.05.2020

Всесвітня історія 04.05.2020

• Зробити конспект, використовуй мій матеріал.
• Тема

Північно-східна Русь. Утворення та зміцнення Московської держави

Володимиро-Суздальське князівство

• Торговельний шлях по Волзі на Схід; родючі землі; віддаленість від степів (кочовиків); природний захист від вторгнень — ліси; фіно-угорські племена, які були асимільовані слов’янами; межиріччя Волги та Оки; Ростов, Суздаль, Володимир.

• Юрій Долгорукий (1125—1157 рр.): перша згадка про Москву (1147 р.); перетворив Москву на фортецю; кілька походів на Київ.

• Андрій Боголюбський (1157—1174 рр.): переніс столицю до міста Володимира; воював із волзькими болгарами; здійснив похід на Новгород, але був розбитий; узяв штурмом Київ (1169 р.); боровся з боярами, але був убитий у результаті заколоту; прийняв титул «князь всієї Русі».

• Всеволод Велике Гніздо (1176—1212 рр.): мав багато синів та онуків; спирався на служилих людей та городян; мав вплив на інші князівства. Після смерті Всеволода князівство було поділено на уділи між синами та онуками.

Новгородська боярська республіка — держава в Північно-Східній Русі, вищою владою якої вважалося загальноміське віче — загальноміські збори всіх дорослих чоловіків. Віче розглядало питання війни та миру, обирало посадових осіб, зокрема й князя, розподіляло повинності. Влада князя була обмежена: йому заборонялося володіти землями на новгородських територіях, призначати посадових осіб, судити новгородців.

• Новгородська земля — північно-західні кордони Київської Русі, між Ільменським і Чудським озерами.

• Місто Новгород розташовувалося на річці Волхов.

• Основні заняття населення — ремесло (ковальство, ювелірна справа, ткацтво), промисли (бортництво, хутра, віск), торгівля (через Балтику — із Європою, через Волгу — зі Сходом, через Дніпро — із Візантією).

• Торговельний шлях «із варягів у греки».

• Боярсько-купецька республіка. Основна влада належала знатним боярським родинам.

• Управління Новгородом здійснювало віче (збори дорослих чоловіків-новгородців): обирали посадника і тисяцького; оголошували війну; запрошували князя; ухвалювали закони; ухвалювали або відкидали рішення ради; впроваджували податки; обирали архієпископа.

Вулиці міста вкривали дерев’яним настилом; діяли водогін і каналізація.

• З’являються кам’яні споруди, але поширеним залишалося дерев’яне будівництво.

• Більшість населення була письменною — знайдено багато «берестяних грамот».

Колонізація Прибалтики

Заснування міста Юр’єв (Дерпт)

1240 р. — поразка шведів на Неві від новгородського війська на чолі з князем

Олександром, за що його назвали Невським

Наступ німецьких рицарів, захоплення Пскова

1242 р. — розгром німецьких рицарів у битві на Чудському озері

МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА НА РУСЬ

Монголи (проживали в степах Центральної Азії, основним заняттям було скотарство)

1206 р.

Об’єднання монгольських племен під владою Темуджина (Чингізхана)

1211—1215 рр.

Підкорення Північного Китаю

1218—1221 рр.

Підкорення Середньої Азії та Південного Закавказзя

1223 р.

Битва на р. Калка — розгром об’єднаного русько-половецького війська загонами Джебе та Субедея

1236 р.

Захоплення монголами Волзької Булгарії, початок походу на Русь

1237 р.

Взяття Рязані

1238 р.

Підкорення Володимиро-Суздальського князівства

1240 р.

Розорення Переяславського та Київського князівств, узяття Києва

1241—1242 рр.

Похід у Європу, повернення на Схід

Утворення держави Золота Орда (Причорномор’я, Прикаспій, Південний Сибір) зі столицею в місті Сарай

Руські князівства стали данниками Золотої Орди: отримання ярлика (дозволу) на право княжити; виплата данини; вплив на життя у князівствах; придушення повстань; толерантне ставлення до церкви; використання монголів у внутрішній боротьбі князів; гальмування економічного розвитку; направлення баскаків на Русь

Розвиток Московської держави

Об’єднання земель навколо Москви

● Зручне географічне розташування: важливі торговельні шляхи та захищеність від набігів кочовиків.

● Особисті якості московських князів, які не зупинялися ні перед чим задля досягнення поставленої мети.

● Швидке зростання кількості населення за рахунок переселення з розорених монголами районів.

● Встановлення московськими князями союзу з Ордою.

● Вдала господарська політика князів, що забезпечила швидкий економічний розвиток земель.

● Перехід на службу до московських князів бояр і дворян із різних куточків колишньої Київської Русі.

● Чітко визначена система престолонаступництва.

● Перетворення Москви на духовний центр після перенесення до неї резиденції митрополита.

Князь, роки правління

Юрій Данилович (1303—1324 рр.)

Збільшення земель (Можайськ, Переяслав-Залеський); отримання ярлика на Володимирське князівство

Іван І Калита (1325—1340 рр.)

Приєднання нових земель, збільшення багатств князівства, переїзд митрополита Київського та всієї Русі до Москви

Дмитро Іванович (Донський) — (1359—1389 рр.

)Василій ІІ (1425—1462)

Послаблення Золотої Орди (1374 р.), припинення виплати данини Московським князівством; 1378 р. — розгром карального загону Бегіча (битва на р. Божі); 1380 р. — Куликовська битва — перемога об’єднаних руських військ на чолі з Дмитром Донським над монгольськими військами темника Мамая; 1382 р. — похід хана Тохтамиша — спалення Москви

продовжив політику зміцнення Москви як центру Північно-Східної Русі. Усі, хто зазіхав на його владу, підлягали знищенню

Іван III (1462—1505 рр.)

Шлюб із племінницею останнього візантійського імператора — Софією Палеолог; 1476 р. — приєднання Новгородських земель, відмова сплачувати данину Орді; 1480 р. — похід хана Ахмеда на Москву — «стояння на Угрі» — падіння золотоординського ярма; 1485 р. — приєднання Тверського князівства; московський князь стає Великим князем всієї Русі; 1497 р. — створення Судебника Івана III — збірника законів Московської держави. Було встановлено Юріїв день (26 листопада), за тиждень до якого і тиждень після якого селянинові дозволялося переходити до нового господаря. Крім того, Іван ІІІ започаткував створення центральних урядових установ — приказів, що відповідали за певні галузі управління державою.

Культура Московської держави

• Грамотність поширена слабко (у монастирях та при княжих дворах). Писали на пергаменті або бересті, із XIV ст. з’являється папір. Відновилося літописання — Троїцький, Лаврентіївський літописи. Історичні повісті — «Задонщина», «Сказання про Мамаєве побоїще», «Житія» князів, святих, ченців.

• Афанасій Нікітін «Ходіння за три моря». Усна народна творчість — билини, пісні.

• Розвиток архітектури — кам’яне будівництво (церковні споруди, княжі палаци) — білокам’яні стіни Кремля (середина XIV ст.), Успенський собор, Троїцько-Сергіїв монастир. Феофан Грек.

. Найвидатнішим іконописцем був Андрій Рубльов. Він розписав собори в Троїцькому монастирі (місто Загорськ), Успенський собор у Володимирі тощо. Найвідомішим твором А. Рубльова є ікона «Трійця». Традиційний біблійний сюжет живописець наповнив глибоким поетичним і філософським змістом. Усупереч канонам у центрі композиції він розмістив чашу — символ жертовної смерті, а по колу — трьох ангелів. Усі елементи ікони органічно поєднані, передаючи головну ідею твору — самопожертви як найвищого стану духу, який створює гармонію життя.

Пройти тестове завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdTLZpMsAK2QPhob3VAtDi

Виконати до 08.05.2020

ри

Доброго дня. Сьогодні 11.05.2020

Історія України.

Практичне заняття виконати в зошиті. Можна в вигляді реферату.

ТЕма: "Виявити в пам'ятках народів Центрально-Східної Європи прояви візантійської , руської та західноєвропейської(католицької) культурних традицій" використовуй параграф підручника №25.

Всесвітня історія.

Уважно прочитати текст ( нижче ) и дати відповіді на тест.( відповідь надіслати)

Утворення Османської імперії. Правління Мехмеда II

Перші турецькі держави

Турки-сельджуки захопили Середню Азію, Персію, Сирію, Ірак

Близько 1000 р. вторглися до Європи

1071 р. — розбили візантійців та захопили в полон вазилевса (імператора)

Захопили Малу Азію

Злилися з місцевим населенням

Виник Сельджуцький султанат

Середина XIII ст. — сельджуки розбиті монголами

1243 р. — Сельджуцький султанат розпався на окремі князівства

Виникнення Османської держави

• 1299 р. — посилення емірату на чолі з князем Османом.

• Підкорення турками-османами мусульманських князівств Малої Азії.

• Князь Османської держави прийняв титул султана.

Осман І (середньовічна мініатюра)

Турки-османи — основне населення Османської імперії.

Султан — титул правителя в мусульманських державах.

Яничари — піхотний корпус, який створювався шляхом насильницького набору хлопчаків-християн. їх навертали в іслам, при цьому кожному давали інше ім’я.

• Добре організовані армія (кіннота й піхота) та державне управління.

• Жорстоко розправлялися з усіма, хто чинів опір. Хто підкорявся — спокійно жили, сповідували свою віру, платили менші податки.

• Турки-османи завоювали практично всі володіння Візантії.

• 1362 р. — захоплення Адріанополя (Балкани), візантійський імператор визнав себе васалом султана.

• 1389 р. — битва на Косовому полі в Сербії — поразка сербів, смерть султана Мурада І.

• Султаном став Баязид Блискавка.

• 1393 р. — захоплення турками Тирново (столиці Болгарії).

• Яничари — піші воїни, озброєні ятаганами (криві шаблі); набиралися з християнських хлопчиків, яких виховували турки.

• 1402 р. — поява Тимура, поразка турків, султан Баязид потрапив у полон, де помер.

Османська імперія

Джентіле Белліні. Портрет Мехмеда II (XVI ст.)

• 20—30-ті рр. XV ст. — поновлення завоювань турків на Балканах, підкорення Македонії, Греції, Сербії.

• Поява вогнепальної зброї в турецької армії.

• Мехмед II Завойовник (1451 —1483 рр.).

• 1453 р. — захоплення Константинополя, перетворення міста на столицю Османської імперії — Істанбул (Стамбул).

Розвиток держави потребував освічених людей, тому Мехмед II приділяв велику увагу шкільництву. За його наказом у Стамбулі відкривалися школи — медресе, де учнів навчали основ ісламу, граматики, логіки, астрономії, права.

Мехмед II упорядкував звід світських законів держави — Канун (від назви візантійського законодавства — Канон).

XV—XVI ст. — Османська імперія

.У 1469 р. турки вторглися в землі Священної Римської імперії, а 1477 р. вступили у володіння венеціанців.

Європа

Азія

Африка

Балкани, Дунайські князівства, Молдавія, Валахія, Трансильванія, Крим

Вірменія, Західна Грузія, Месопотамія, Сирія, Палестина, Аравія

Єгипет, Лівія, Туніс (уся Північна Африка, крім Марокко)

• Сулейман І (1520—1566 рр.) — період найвищого розквіту імперії.

• Султан — халіф (духовний та світський правитель).

При султані діяла вища рада — диван, яка виконувала дорадчі функції

• Візир — голова уряду, диван — дорадчий орган влади.

• Наприкінці XVI ст. почався занепад Османської імперії.

державний устрій та адміністративна структура підпорядковувалися потребам війни. Провінції (на початок XVI ст. їх було 16) поділялися на округи, їхні правителі здійснювали як цивільні, так і військові функції, вони очолювали ополчення сипахів (воїнів-кіннотників) і місцеві гарнізони яничарів.

Кожен ополченець (сипах) отримував у користування землю (уся земля в імперії була державною), але за це мусив брати участь у воєнних походах. У мирний час він жив у своєму окрузі, де виконував охоронні функції та обов’язки збирача податків. Сипахи отримували матеріальне забезпечення за рахунок державного податку з населення, розмір якого був чітко визначений.

Чиновники центрального апарату також отримували за службу землю — великі володіння, які заборонялося передавати в спадок. Проте, як правило, посада батька переходила до сина.

Така система управління імперією виявилася найбільш вдалою на час, коли її територія зростала і землі було багато. Невеликі податки із селян компенсувалися великою воєнною здобиччю.

Культура Османської імперії

Дивовижною є архітектура османського Середньовіччя. Мечеті й мавзолеї, палацові й ринкові споруди, прикрашені мармуром, різьбленням із каменю, дерева й металу, оздоблені шедеврами образотворчого та прикладного мистецтва.

1. Ворота Адріана (Анталія)

2. Мавзолей Шарафеддина (Конья)

3. Мечеть Аладина (Конья)

4. Зелена мечеть, внутрішній інтер’єр (Бурса)

5. Велика мечеть (Конья)

6. Фортеця (Аланья)

ОТЖЕ

1302 р.

Утворення держави турків-османів

1389 р.

Битва на Косовому полі

1451—1481 рр.

Правління султана Мехмеда ІІ

1453 р.

Пройти тестове завдання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSe8_NHYNOhx_tfK6

виконати до 15.05.20

Добрий день.17.05 2020 Завдання для 6 класу.

Тема Початок Великого переселення народів та падіння Західної Римської імперії

Вторгнення варварів

• Варвари — іноземці, які не розмовляли латиною чи грецькою мовою. Римляни називали варварами всіх, хто стояв нижче за них у суспільному та культурному розвитку.

• У III ст. посилився натиск на кордони імперії готів та сарматів. Переселення народів розпочалося пересуванням готів із Прибалтики у Причорномор'я, де розселялися племена різного етнічного походження, зокрема східні слов'яни. Готські племена, що осіли між Дністром і пониз­зям Дунаю, дістали назву вестготів, а ті, що зайняли землі по Нижньому Дніпру, — остготів.• Не маючи змоги відбити наступ варварів, імператори відкуповувалися від них, а потім почали оселяти на кордонах союзницькі племена, які їх захищали. Імперія перейшла до оборони, скорочуючи кордони.

Поділ Римської імперії

395 р. імператор Феодосій Західна Східна

Столиця Рим

Столиця Константинополь

Італія, Галлія, Іспанія, провінція Африка

Греція, Фракія, Мала Азія, Близький Схід, Єгипет

Захоплення Рима варварами І—III ст. н. е.

Занепад імперії посилив вторгнення варварів. Відбулося вторгнення готів (германські племена — остготи та вестготи)

IV ст.

Велике переселення народів — величезне переселення народів, яке торкнулося Азії та Європи. Із Центральної Азії до Європи вторглися племена гунів, які підкорили племена аланів (Кавказ) та розбили державу готів у Північному Причорномор’ї. За дозволом імператора вестготи переселилися на землі імперії, але через зловживання чиновників підняли повстання

378 р.

У битві під Адріанополем повстанці розбили римську армію (загинув імператор Валент), а вестготи розселилися на Балканах . Перше королівство створили вестготи: у 418 р. в Південно-Західній Галлії зі столицею в Тулузі (пізніше влада вестготського правителя поширилася і на терени Піренейського півострова). Згодом на теренах Римської імперії виникли королівства вандалів - у Північній Африці, англів і саксів - у Британії, бургундів і франків - у Галлії.

435 р.

375 р. гуни підкорили остготів, розгромивши державу Германаріха, примусили вестготів перейти Дунай. Кіннота гунів здійснювала спустошливі набіги на терени Західної та Східної Римських імперій

Гуни утворили державу на території Середньодунайської низовини, яку в 435 р. очолив вождь Аттіла. Гуни почали загрожувати Римській імперії

451 р.

У 451 р. вони зуміли спрямувати величезну армію гунів та їхніх союзників через Рейн у Галлію. Біля Орлеана командувач римської армії Аецій, спираючись на великі союзні сили варварів (зокрема, Вестготського королівства), у битві на Каталаунських полях узяв гору над Аттілою. Битву на Каталаунських полях гуни програли.

453 р.

Після смерті Аттіли держава гунів розпалася

Причини падіння Римської імперії

• Неефективна праця рабів.

• Наймана армія.

• Економічні кризи.

• Громадянські війни.

• Війни з варварами та іншими державами.

• Прагнення провінцій до самостійності.

• Повстання підкорених народів та племен.

• Духовна криза (втрата Римом мови та культури).

Падіння Західної Римської імперії 401 р.

Вестготи на чолі з Аларіхом напали на Західну Римську імперію, але були розбиті римською армією на чолі зі Стиліхоном

Початок V ст.

Становище імперії погіршилося — імператор Гонорій переніс столицю до Равенни, стратив Стиліхона, від імперії відійшла Британія

410 р.

Перше падіння Рима. Аларіх утретє підійшов до Рима і захопив його

Середина V ст.

Після захоплення Рима Аларіх помер, а Західна Римська імперія відновила владу над Римом

455 р.

Рим захопили вандали на чолі з Гейзеріхом і 14 днів грабували місто, вивозячи все до Карфагена (столиці вандалів)

476 р.

Командир гвардії, германський вождь Одоакр усунув від влади імператора Західної Римської імперії Ромула Августа ,відіслав знаки імператорської влади (корону та пурпурову мантію) до Константинополя, а себе проголосив правителем Італії. Цей рік і вважають датою остаточного падіння Західної Римської імперії.

ОТЖЕ , УIII—VII ст. германські, сарматські, слов'янські та інші племена пересе­лялися зі своєї історичної батьківщини на територію Європи, Азії та Північної Африки. Цей процес дістав назву Великого переселення народів.

Пройти тестові питання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScKifkLmM7myT7OO2NWK8AOahDh-UJGjiQW6ljcBNWoIu95-g/viewform

Слов’яни та їхні сусіди

Історичні джерела з Історії слов’ян

Писемні

Речові

Усні

Праці грецьких, римських та візантійських істориків, ЛІТОПИСИ

Археологічні знахідки часів давніх слов’ян

Билини, легенди, казки

Найбільш ранні писемні згадки про слов’ян, на думку деяких істориків, належать до початку І тис. н. е. Під назвою венедів (венетів) вони згадуються у працях римських авторів І ст. н. е. Плінія Старшого й Тацита. Згодом венеди згадуються в «Певтингеровій таблиці» (копія з римської карти І ст. до н. е. — перша половина V ст. н. е.)

Самоназва слов’ян (слов'яни — ті, хто володіє словом, розмовляє зрозумілою мовою) з’явилася на межі IV—V ст. н. е. Однак у працях пізніших авторів вони згадуються також під назвами антів і склавинів.

Теорії походження слов’ян

Міграційна

Автохтонна

Слов’яни — народ, який переселився

Слов’яни — корінне населення

Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен.Протягом IV—VI ст. анти славилися як могутня військова сила. Однак на початку VII ст. назва «анти» зникла з писемних джерел. Востаннє її згадують візантійські історики Феофілакт Сімокатта й Феофан Сповідник. Зокрема, вони повідомляли, що 602 р. анти зазнали поразки від аварів на чолі з Апсихом.

Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста.

Основні етапи становлення слов’янської спільноти

Період

Подія

І—VI ст. н. е.

зарубинецької культури — басейни Прип'яті, середнього і частково верхнього Дніпра. Час — приблизно з 200 року до н. е. до 200 року н. е..

Черняхі́вська культу́ра — археологічна культура, яка існувала в 100–500 роках нашої ери.

Слов’яни перебували на завершальному етапі розпаду первіснообщинного ладу, панівна патріархальна община (родова, потім сусідська), племена

Перша половина IV ст.

Починається процес державотворення, виникнення Антської держави

V ст.

Виникнення держави у склавинів

VI ст.

Період воєнної демократії у слов’ян, об’єднання племен у військові союзи

VII—VIII ст.

Складання сільської громади, формування класів, виникнення ранньофеодальних держав (Само, Велика Моравія)

Напрямки розселення слов’ян

Південь

Північ

Захід

Боротьба з аварами, розпад Антського союзу

Рух із Лівобережжя Дніпра в північному напрямку

Переселення склавинів на Дунай та до Ельби

Розселення слов’ян на балканських землях

Життя в оточенні германських племен

Зародження південнослов’янських народів

Зародження східнослов’янських народів

Зародження західнослов’янських народів

Словаки, морави, чехи, частина поляків

Українці, росіяни, білоруси

Серби, полаби

Слов'яни — найбільша (300-350 млн осіб) в Європі спільнота споріднених народів, що населяє значні території Центральної, Східної, Південної Європи. Слов'яни розмовляють схожими мовами, однак за територією розселення виділяють три гілки слов'янства: східнослов'янську (українці, білоруси, росіяни), західнослов'янську (поляки, кашуби, чехи, словаки, лужичани), південнослов'янську (серби, хорвати, словенці, боснійці, болгари, македонці, чорногорці)

ОТЖЕ Велике розселення слов'ян — процес розселення спільнот давніх слов'ян територією Східної, Південної та Центральної Європи, який тривав у V—VII ст. і є складовою частиною Великого переселення народів.

Пройти тестові питання за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdb8gCGYel0qY4hMeLuu9eVtUjn0Ml-L9dUWG8GK-z3aT-b5A/viewform

Доброго дня 7 клас.18.05.2020

Завдання з історії України. Записати в зошиті план- конспект теми:

Урок- узагальнення на 21.05.2020 р.

Тема Руські удільні князівства у складі сусідніх держав.Кримське ханство.

Боротьба Польщі та Угорщини за галицько-волинські землі

Основні події

1340 р.

Польський король Казимир III здійснив два походи на Львів. Обидва були невдалими. Між цими двома подіями до Галичини прибули угорські загони

1349 р.

Казимир III проголосив себе «щитом християнства» і, заручившись нейтралітетом татар, здійснив хрестовий похід на Русь проти язичників-литовців і схизматиків-православних. Оволодів містами Львів, Белз, Берест, Володимир

1350 р.

Казимир III уклав угоду зі своїм небожем угорським королем Людовіком І, що після його смерті польські, галицькі, холмські та белзькі землі переходять під владу Угорщини. Того самого року литовсько-волинське військо повернуло більшу частину Волині, але Галичина залишилася під польською владою

1351—1352 рр.

Війна Казиміра III і Людовіка І з Великим князівством Литовським за галицько-волинські землі

1352 р.

Мирна угода, згідно з якою польський король зберіг права на Галичину, а волинський князь Любарт — на Волинь

1353—1366 рр.

Війна князя Любарта з поляками за галицько-волинські землі

1366 р.

Мирна угода між Польщею і Литвою. Під владу польського короля, крім Галичини, відійшла Західна Волинь із Холмом, Белзом і Володимиром

1370 р.

Князь Любарт відвоював у поляків Володимир.

Після смерті Казиміра III польський престол успадкував угорський король Людовік І. Галичина стала вважатися окремим королівством, залежним від Угорщини. Його очолив намісник, силезький князь Владислав Опольський

1376—1378 рр.

Запекла боротьба між Людовіком І і Любартом за Західну Волинь

1382 р.

Смерть Людовіка І. Розпад династичної унії Угорщини і Польщі

1387 р.

Польські війська увійшли в Галичину, витіснили звідти угорців й остаточно приєднали її до Польщі

Адміністративний поділ українських земель у складі Польського королівства

Закарпаття у складі Угорщини

Закарпаття — українські етнічні землі, розташовані на південних схилах Карпатських гір та в басейні річки Тиса.

Подія

30-ті рр. XI ст.

Скориставшись усобицями, які розпочалися у Київській Русі після смерті Володимира Великого, угорський король Іштван І захопив південну частину Закарпаття, а його син отримав титул «князя русинів»

XII ст.

Угорщина захопила всі землі Закарпаття

1280—1320 рр.

Тимчасове перебування східної частини Закарпаття у складі Галицько-Волинського князівства

XIII ст.

Запровадження на Закарпатті угорського адміністративно-територіального устрою. Поділ земель краю між сімома комітатами (жупами): Спишським, Земплинським, Шаризьким, Ужанським, Угочанським, Березьким і Мармароським

XIII—XV ст.

Переселення у Закарпаття волохів, німців, словаків, угорців. Закріпачення місцевого українського населення і позбавлення його будь-яких політичних прав і свобод

1514 р.

Участь українських селян і міщан Закарпаття разом з угорцями в антифеодальному повстанні, очолюваному семигородським шляхтичем Д’єрдєм Дожем. Повстання було жорстоко придушене

1526 р.

Унаслідок поразки, завданої турецькою армією у битві під Мохачем, Угорщина припинила своє існування як незалежна держава. Східна частина Закарпаття відійшла до Семиградського або Трансільванського князівства, західна — стала володінням австрійських Габсбурґів

Буковина у складі Молдавського князівства

Буковина — українські етнічні землі, розташовані між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії річок Прут та Серет.

Подія

XII — перша половина XIV ст.

Перебування Буковини у складі Галицького князівства, а згодом Галицько-Волинської держави

Початок XIV ст.

Унаслідок послаблення зв’язків краю з іншими галицько-волинськими землями після монгольської навали тут виникає окрема Шипинська земля (в основному збігалася з територією сучасної Чернівецької області), що визнавала залежність від Золотої Орди

40—50-ті рр. XIV ст.

Перебування Шипинської землі у складі Угорського королівства. Призначення королем Людовіком І своїм намісником у краї воєводи Драгоша, який сприяв переселенню сюди волохів із Мармарощини та Семиграддя

1359 р.

Утворення Молдавського князівства, яке майже одразу підпорядкувало собі Шипинську землю, проте зберегло її автономію у складі князівства

Середина XV ст.

Шипинська земля втратила автономію. Її територію було поділено на Чернівецьку і Хотинську волості, а відтак зникла і її назва

1514 р.

Молдавське князівство потрапило у васальну залежність від Османської імперії. На території Буковини була створена турецька військово-адміністративна одиниця Хотинська райя

Московсько-литовські війни наприкінці XV — на початку XVI ст

Подія

1487—1494 рр.

Війна була спричинена масовим переходом верхівських князів зі своїми вотчинами до московського царя Івана III. Завершилася перемогою Московської держави. За умовами миру 1494 р. великий князь литовський Олександр визнав перехід до Москви верхівських князів

1500—1503 рр.

Війна була спричинена переходом до московського царя разом зі своїми вотчинами стародубського, новгород-сіверського і чернігівського князів, незадоволених спробами великого князя литовського Олександра примусово окатоличувати православне населення їхніх князівств. Завершилася перемогою московського князя і укладенням мирного договору, що закріпив за ним право на Чернігово-Сіверські землі

1512—1514 рр.

Війну розпочав московський князь Василь III, який прагнув оволодіти західною частиною Смоленської землі. Завершилася взяттям 1 серпня 1514 р. Смоленська. У битві під Оршею у вересні 1514 р. литовці завдали поразки московським військам, але скористатися своєю перемогою і взяти після цього Смоленськ не змогли

1517—1522 рр.

Війну розпочала литовська армія, очолювана Костянтином Острозьким. Жодна сторона не змогла досягти вирішального успіху. За перемир’ям 1522 р. Литва визнала перехід Смоленська під зверхність московського князя

1534—1537 рр.

Остання московсько-литовська війна. Її розпочав польський король і великий князь литовський Сигізмунд (1506—1548 рр.), що прагнув повернути втрачені землі. Литва не змогла здобути перемогу

Виконати контрольну роботу за посиланням https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScN_CRYsPvp8qUjrUwXGG0JCS3zjTGRfL97OiuOXzAe1Q9wlA/viewform

Завдання з Всесвітньої історії 18.05. 2020 Зробить план-конспект теми у зошиті

Тема :Середньовічний Китай

IV—VI ст. — «Епоха 16 царств»: вторгнення кочовиків, варваризація життя, перейняття кочовиками китайської культури.

Династія

Тан

618—907 рр. Захоплення влади полководцем Лі Юанем, початок правління нової династії. Придушення повстань, припинення великих будівництв. Розвиток міст та ремесел. Імператор — «Син Неба» — мав необмежену владу. Поділ імперії на провінції. Величезний державний апарат, запровадження іспиту для чиновників. Відродження сільського господарства. Столиця Чан-ань мала близько двох мільйонів жителів. 874—884 рр. — Селянська війна, придушена. Занепад країни, падіння династії Тан

«Період п’яти династій і десяти царств»

Династія

Сун

960—1280 рр. Об’єднання Китаю полководцем Чжао Куан Інь. Виплачування данини кочовикам — киданям. Відродження міст та ремесел. Проведення земельної та військової реформ. 1127 р. — захоплення столиці чжурчженями, полон імператора.Вони утворили державу Цзінь — «Золота» (1115—1234 рр.). На півдні, куди змушений був переїхати китайський імператор, затвердилася династія Південна Сун (1117—1279 рр.). На підвладній їй території розташовувалися головні центри вирощування рису, чаю, виробництва шовку, виготовлення порцеляни. У державі Сун було винайдено папір, порох, книгодрукування, що відіграло величезну роль в історії людства. Саме тут уперше в історії випустили паперові гроші. Важливі винаходи було здійснено у військовій справі. Імперія Сун мала на озброєнні потужні метальні пристрої, посудини із запалювальною сумішшю, рухомі башти з таранами, перші гармати. Вторгнення монголів

Династія

Юань

1235 р. — підкорення чжурчженів монголами. 1276 р. — захоплення столиці Сун. 1280 р. — заснування нової династії Юань монгольським ханом Хубілаєм. 1280—1368 рр. — династія Юань. Столиця Ханбалик (сучасний Пекін). Чиновники набиралися тільки з монголів. Величезна кількість рабів. Нехтування іригацією призводило до повені. Розвиток торгівлі у кордонах держав монголів. Монголи потрапили під вплив китайської культури та звичаїв. Середина XIV ст. — повстання «червоних пов’язок» припинило панування монголів

Династія

Мін

1368—1644 рр. Столиця Нанкін, потім Пекін. Піднесення господарства. Земля, відібрана селянами під час повстання, залишалася в них. Зменшення податків, звільнення всіх рабів. Відновлення іригації, розвиток ремесла, поширення виробництва шовкових та бавовняних тканин, паперу, порцеляни. Успішні війни з монголами, частина монголів визнала себе васалами. Приборкання японських піратів. Початок XV ст. — сім великих морських експедицій до Індії, Індонезії, Індокитаю, Малайзії та навіть до берегів Африки очолював адмірал Чжен Хе в 1403—1433 рр. Посилення впливу державного апарату — чиновників. Поступове ослаблення країни

Суспільство

• Поділ на багатих та бідних.

• Існування рабства.

• Великий вплив чиновників.

• Контроль із боку держави.

• Відсутність самоврядування в містах.

• Регламентування життя селян (що саджати, скільки здавати, заборона пересування та ін.).

• Мандарини (чиновники) перебували під контролем держави.

• Державний іспит на посаду чиновника.

• Корупція у державній сфері управління.

• Верховна влада — імператор — «Син Неба».

• Палац у Пекіні — «Заборонене місто».

Культура

• VIII—IX ст. — золота доба поезії — Лі Бо, Ху Фу.

• Ієрогліфи — кожен знак означає слово або склад, існує кілька тисяч.

• Освіта. У кожному окрузі — школа, де навчалися всі бажаючі. Після іспитів — навчання у школі для підготовки урядових чиновників.

• Друкування — VIII ст. — друк із дерев’яних дошок — винайдення шрифту. Перша друкована газета.

• Розвиток науки — математики (розв’язання рівнянь, добування коренів та ін.), астрономія (пояснення затемнень, атласи зоряного неба), медицина (хірургічні операції, щеплення від віспи).

• Винайдення пороху, сейсмографа, компаса.

• Музика. Існування музичних шкіл, понад 100 музичних інструментів, оркестри, які налічували близько 1500 музикантів. «Пекінська опера».

• Енциклопедія (XV ст.) — 11 тис. томів — 900 тис. сторінок.

• Архітектура. Вписування будівель у природний ландшафт. Пагоди — храми у вигляді високих веж та із закругленим схилом даху. Скельне будівництво.

• Живопис. Малювання фарбами й тушшю на папері або шовку, розписи храмів та палаців.

• Декоративно-ужиткове мистецтво. Вироби з порцеляни, різьблення на кістці, ювелірні вироби.

Тема Середньовічна Індія

Кастовий лад

Ще зі стародавніх часів індійське суспільство поділялося на чотири великі групи — варни. Вищі варни (брахмани і кшатрії) продовжували управляти та воювати, а нижчі (вайш’ї та шудри) — працювати на полях і в майстернях.

Походження варн із частин тіла Брахми

Для варн характерно: відчуженість одна від одної, члени різних каст не можуть укладати шлюб; для кожної касти є своя виняткова і незмінна професія; спільність занять; спільне виконання релігійного культу; зобов’язання взаємодопомоги; внутрішня адміністрація; регламентація виробничого процесу; певні правила спілкування з членами інших каст.

Касти — закриті групи людей в Індії, які займалися певним видом діяльності та посідали відповідне місце в суспільстві.

Імперія Гуптів виникла в 320 р. завдяки діяльності її правителя Чандрагупти

• На межі IV—V ст. виникла держава Гуптів із територією від Аравійського моря до Бенгальської затоки.

• Єдиний централізований бюрократичний апарат.

• Існували різні форми самоврядування — сільські громадські ради, кастові та професійні об’єднання тощо.

• Тривало освоєння нових земель, що певною мірою було наслідком державної політики, частково відбувалося стихійно унаслідок втечі населення з районів, спустошуваних війнами, повенями і голодом, соціальним гнітом, що посилювався.

• Була знищена вторгненням кочових племен — гунів. Місцеві індійські правителі визнали верховну владу гунів.

• 528 р. — гуни розгромлені. Почався період існування численних держав-князівств, які воювали між собою.

Делійський султанат

• На початку XI в. був завойований Пенджаб (Північна Індія).

• У 1192 р. Кутб ад-дін Айбек заволодів містом Делі, яке стало його резиденцією.

• У 1206 р. Кутб ад-дін Айбек оголосив себе султаном значної частини індійських володінь Гуридів.

• Правління в Делі тюркських правителів — династія Гулямів.

• Офіційною мовою стає фарсі (перська мова), офіційною релігією — іслам. Насильницькі методи навернення в іслам застосовувалися, але, як правило, лише до місцевих феодалів. Решта населення продовжувала вірити у своїх богів.

• Земля — власність держави, збережені селянські общини.

• Султанат поділений на губернії на чолі з губернатором, який відповідав за збір податків та мав наймане військо.

• Влада опиралася тільки на мусульманське населення.

• Податки для мусульман були нижчими, ніж для інших.

• 1398 р. — вторгнення Тимура, пограбування Делі.

• 1525 р. — султан розбитий Бабуром (онуком Тимура), заснована Імперія Великих Моголів

Досягнення індійської культури

• Навчання в школах (тільки діти заможних людей).

• Розвиток математики (цифри, арифметика, операції з дробами), астрономія, медицина, хімія (у Делі стоїть семиметрова колона з чистого заліза).

• Гра в шахи з Індії поширилася в усьому світі.

Санскрит — літературна мова Давньої Індії, мова науковців, священиків, освічених людей країн Південної Азії.

• Поет Калідаса.

• Після приходу мусульман з’являється арабська та перська література.

• Мало цікавилися історією, тільки з приходом мусульман з’являються історичні твори.

• Архітектура. Будівництво храмів — кам’яні, вирізьблені у скелях. Скульптура. Мавзолеї. Фортеця Туглакабад, мавзолей Тадж-Махал.

Готуємося до уроку річного узагальнення 29.05.2020 р.

«ВНЕСОК ЦИВІЛІЗАЦІЙ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ В ІСТОРІЮ ЛЮДСТВА ТА СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ЄВРОПИ»

Ціле тисячоліття охоплює епоха Середніх віків, яку історики називають ще «середньовічний міленіум». На цьому уроці ви пригадуватимете основні досягнення Середньовіччя, але це — лише частина його реального спадку. У V-XV ст. утворилися нові держави, було закладено основи сучасних націй і демократії, виникла нова світова релігія — іслам. У європейських державах склалися представницькі органи, а в містах — виборні ради та університети. Людство розвинуло матеріальну культуру: почали застосовувати вітряки й водяні млини, з’явилися перші домни, винайшли порох, компас і вдосконалили кораблі. Середньовіччя починалося зі ствердження, що «людина — пасивне знаряддя Бога», а закінчувалося ідеями про унікальність кожної особистості.