Коментар

12 років в світі викладання англійської: виклики, відкриття та віра в майбутнє

2020-2025 пять років викладання англійської та зарубіжної літератури

2012-2020 роки в чудовому колективі ДНЗ ОВПУ МТС — роки побудови робочих стосунків, шліфування своєї принциповості, отримання нового досвіду, критики, помилок та досягнень.  

2020-2025 роки — все той же чудовий колектив, зміна директора, заступника директора, нові посади та нові колеги, і, звичайно, на щастя, незмінний потік нових здобувачів освіти з їх амбіціями, прагненнями та характерами. Ти вже досвідчений викладач, що легко готується до відкритих уроків, позакласних заходів та викликів, але все так само з замиранням серця й деякою тривогою готуєшся до першого уроку для І курсу. Ці п'ять років ти викладаєш зарубіжну літературу — новий досвід, сповнений всесвітньо відомими авторами, їхніми творами, сильними героями, психологією, філософією, фантастикою та розкриттям проблем людства. Глобально, цю височінь треба донести до учнів цікаво, доступно й так, щоб їм і справді захотілося зануритися в цей неймовірний світ літератури. Все так же прагнеш передати здобувачам освіти любов до читання та допомогти їм розкрити глибину літературних творів, вивчати англійську, розвиватись.  

Ти намагаєшся не зупинятися — курси підвищення кваліфікації, круглі столи, конференції, публікації, пошук нових методів навчання, плюс до всього ти — класний керівник: новий рівень роботи з майстрами та викладачами, батьками та, головне, з групою. Підтримувати їх цілісність як групи, допомагати, наставляти, контролювати, хвалити та журити — ще один цікавий та важливий досвід.  

Попри успіхи здобувачів освіти: участь в олімпіадах, проходження співбесід на англійській, ти завжди порівнюєш різні випуски і розумієш, яка колосальна різниця між ними. Учні цього періоду атестації — це представники дистанційної форми навчання, які потребують постійного контролю, нагадування, відкриті, прямолінійні, але через це порушують поважні стосунки викладач — учень і навіть не розуміють цього; учні, яким нічого не треба, і тому існує потреба в пошуку додаткових мотиваційних інструментів.  

Створюєш, на твою думку, цікаві уроки, проводиш з колегами тижні іноземної мови, конкурси, змагання, мотивуєш до участі в олімпіадах та волонтерстві й отримуєш непогану віддачу, але завжди прагнеш до більшого.  

Проблема відсутності стійкої зацікавленості у вивченні англійської мови — це вічна проблема, дистанційне навчання лише погіршує ситуацію, і, як би ти не намагався знайти баланс між традиційними та інноваційними методами навчання, розробляв нові інтерактивні завдання та використовував сучасні технології для створення цікавого навчального середовища, спілкувався з колегами та обмінювався досвідом, завжди знайдеться студент, якому простіше звернутися до ШІ (використання новітніх технологій цінується в наш час) і виконати завдання, і добре, якщо й так; а третій частині учнів простіше пройти завдання на 1-4 бали і так його й здати, навіть не намагаючись якось покращити свою роботу. А ти все ще не покидаєш надію, що завдяки постійному пошуку нових підходів та інновацій ви зможете все ж підвищити мотивацію здобувачів освіти та досягти нових висот у своїй професійній діяльності.

Викладання – це не просто робота, це захопливе протистояння небажання вчитися й бажання надати знання, зацікавити, допомогти. Я вірю, що кожен здобувач освіти має потенціал досягти успіху. Спробую й надалі працювати над тим, щоб розкрити цей потенціал, зробити процес навчання цікавим і натхненним.