Найпоширенішим видом порушення прав дитини є жорстоке поводження.

В. Сухомлинський зазначав, що «горе чи зло, якщо вони оточують дитину в сім’ї, становлять для неї життєве середовище, травмують її психіку, отруюючи все її подальше життя. У цих випадках дитина хворіє душею, вся її життєдiяльнiсть стає зовсім не такою, як у дитини, здорової духом».

Сьогодні вже нікого не треба переконувати в тому, що діти в усьому світі потребують спеціального правового захисту. Насильство стосовно дітей стало однією з найскладніших проблем. Кожний рік реєструється близько 300 млн. випадків знущання над дітьми.

Як бачимо, насильство не є рiдкiстю у наших сім’ях. Як правило, ми не вважаємо це чимось особливим: так поводилися наші батьки, їхні батьки й батьки їхніх батьків. І ми часто не замислюємося над тим, як насильство може вплинути на нас i наших дітей.

У родинах, де у стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування їхніми потребами, тиск, приниження, дитина виростає або агресивною, або забитою, як правило, вона не може відстоювати власні інтереси.

Типи-схеми жорстокого поводження з дітьми:

«Дитина-мішень» – дитину вважають або надто пасивною, або надто активною і, як результат, вона стає об’єктом агресії в сім’ї. Така ситуація буває часто, якщо дитина має розумові чи фізичні вади. Ситуація дитини погіршується, якщо вона є улюбленцем одного з батьків.

«Критична ситуація» (збіг обставин) – втрата роботи, розлука з коханим чи інша ситуація можуть викликати жорстоке поводження з дитиною.

«Відсутність навичок батьківства та материнства» – батьки не готові до тієї відповідальності, яку на них накладає батьківство та материнство і не мають інших стратегій поведінки, окрім крику, залякування, побиття дитини.

«Неосвічені батьки» – відсутність елементарних знань про вікові особливості дитини та невміння враховувати особливості дитячої психіки.

«Модель домашнього насильства» – жорстока поведінка частіше спостерігається у батьків, які самі в дитинстві піддавались насильству від батьків або були свідками жорстких стосунків.

«Ізоляція від зовнішнього світу» – небажання та невміння налагоджувати контакти з іншими людьми і, як наслідок, потреба в самотності.

«Сімейні стереотипи» – порушення традиційних схем поведінки жорстоко карається батьками (підліткова вагітність, порушення традицій сім’ї, етичні порушення і т.д.)

Щоб визначити ступінь насильницьких дій, досить з’ясувати такі випадки насильства:

Фізичне насильство: хтось дитину штовхає, завдає болю ляпасами, стусанами, ударами кулаків; жбурляє предмети, загрожує зброєю або завдає ран; фізично перешкоджає при спробі вийти з дому; закриває ззовні дитину в помешканні; залишає одну в небезпечних місцях; відмовляється допомогти, коли дитина хвора; перешкоджає при спробі звернутися за медичною допомогою; не дає заснути вночі; відмовляється купувати продукти харчування та інші необхідні для дитини товари; псує її майно; ображає батьків, молодших братів та сестер; загрожує заподіяти шкоду родичам або друзям.

Сексуальне насильство: поводяться з дитиною як з сексуальним об'єктом; змушують роздягатися проти її волі; змушують вступати в статевий акт проти волі дитини, ґвалтують її; здійснюють статевий акт з особливою жорстокістю; змушують вступати у статевий акт після побоїв; змушують дивитися і/або повторювати порнографічні дії. За статистикою, одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.

Емоційна образа: постійно дитину принижують, кричать на неї та/або кривдять (наприклад, говорять, що вона занадто товста, худа, дурна і т.д.); ігнорують почуття дитини; висміюють її переконання; забороняють виходити на вулицю, гратися з однолітками; маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду; кривдять її родичів і друзів або проганяють їх; критикують її, висміюють.

Економічне насилля: економічні утиски (не давати грошей, машину, кредитні картки для зняття грошей з рахунку жертви та витрата їх на себе; використання правової системи проти жертви).

Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Отже, дитина потребує соціально-правового захисту.

Існують закони та органи, які захищають дітей, від усіх форм жорстокого поводження та насильства.

• Стаття 52 Конституції України встановлює: Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

• Стаття 150 Сімейного Кодексу України містить заборону на вживання щодо дітей методів впливу, заснованих на насильстві та приниженні гідності.

• Закон України «Про охорону дитинства», стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

• Держава здійснює захист дитини від:

• усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

• втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

• залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

• Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

• Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.

• Кримінальний кодекс України передбачає більш ніж у 20 статтях відповідальність за злочини, вчинені по відношенню до дітей в тому числі і батьками або особами, які їх замінюють.

• Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

• Якщо внаслідок використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, - покарання: позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

• Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, вчинені батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

• Стаття 156. Розбещення неповнолітніх

Вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

• Стаття 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування. Злісне невиконання батьками,… встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною,… що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Криком ви нічого не зміните.

3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).

6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період – підтримайте її.

7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.

10. Приймайте та любіть дитину такою, якою вона є.