Профілактика саморуйнівної та суїцидальної поведінки

ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРЕБІГУ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ У МОЛОДІ

Характерними для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх учинків. Значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та однолітками. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні зі згаданими рисами породжує відчуття безвиході, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та са­мотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може призвести до суїциду дитини або підлітка. Можна визначити такі фактори ризику для тих, у кого є схильність до суїциду:

•      сімейні проблеми;

•      попередні спроби самогубства;

•      суїцидальні загрози (прямі й замасковані);

•      суїциди чи суїцидальні спроби у родині;

•      алкоголізм;

•      вживання наркотиків і токсичних препаратів;

•      афективні розлади (особливо — важкі депресії);

•      хронічні або невиліковні захворювання;

•      тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини).

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та мо­лоді, належать:

•  серйозні проблеми у сім'ї;

•  відсутність контакту з однолітками;

•  смерть коханої або значущої людини;

•  розрив стосунків з коханою людиною;

•  міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

•  проблеми з дисципліною або законом;

•      тиск групи однолітків, передусім пов'язаний із насліду­ванням самоушкоджувальної поведінки інших;

•  тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувайла»;

•      розчарування оцінками у школі чи інституті, невдачі у навчанні;

•      високі вимоги до підсумкових результатів навчальної діяльності (іспитів);

•      проблеми із працевлаштуванням і скрутне економічне становище, фінансові проблеми;

•  небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

•      зараження СНІДом або хворобами, що передаються ста­тевим шляхом;

•  серйозні тілесні недуги;

•  надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які вплива­ють на суїцидальність підлітків і юнаків, то до них належать:

•      психічні відхилення у батьків, особливо афективні (де­пресії та інші душевні захворювання);

•      зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти-суспільної поведінки у сім'ї;

•      сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

•  насилля у сім'ї (особливо фізичне і сексуальне);

•      брак батьківської уваги і турботи, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

•      часті сварки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;

•      розлучення батьків, ситуації, коли один із батьків йде з родини або помирає;

•  часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї;

•  надто низькі або високі очікування батьків щодо дітей;

•  надмірна авторитарність батьків;

•      брак у батьків часу й уваги до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу довколиш­ньої дійсності.

Психологи вважають, що деякі риси особистості юної люди­ни також можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема:

•  нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

•  агресивна поведінка, злостивість;

•  антисоціальна поведінка;

•  схильність до демонстративної поведінки;

•      високий ступінь імпульсивності, схильність до необдума­ного ризику;

•  дратівливість;

•  ригідність мислення;

•      погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі, ПТНЗ, ВНЗ, серед однолітків);

•  нездатність до реальної оцінки дійсності;

•  тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;

•      ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються пе­реживаннями нікчемності;

•  почуття розчарування, яке надто легко виникає;

•      надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих недугах або невдачах;

•  надмірна самовпевненість;

•      почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відторгнення або демонстративної по­ведінки щодо друзів-однолітків або дорослих;

•  проблеми з визначенням сексуальної орієнтації;

•      складні неоднозначні стосунки з дорослими, зокрема з батьками.

Шкільний психолог В. Силяхіна вважає, що мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:

•  шкільні проблеми;

•  втрата близької, коханої людини;

•      ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагіт­ність;

•  переживання, образи;

•  самотність, відчуженість;

•  неможливість бути зрозумілим, почутим;

•  почуття провини, сорому, невдоволення собою;

•  страх покарання, тортури;

•  почуття помсти, протесту, загрози;

•  бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

•      втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

Вона зазначає, що це лише загальні мотиви, а конкретні у кожній ситуації можуть бути настільки різними, що їх важко перерахувати. 

За спостереженнями спеціалістів, існують обставини, які захищають учнівську молодь від суїцидальної поведінки. Вони поділяються на культурні й соціодемографічні, сімейні й особистісні.

Культурні й соціодемографічні фактори:

•  участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо);

•  добрі, врівноважені стосунки з однолітками у навчальному закладі;

•  хороші стосунки з учителями та іншими дорослими;

•  підтримка близьких людей.

Захисні фактори сім'ї:

•  розвинуті навички спілкування в сім'ї, добрі, щирі сто­сунки між усіма членами родини;

•  підтримка сім'ї.

Особистісні захисні фактори:

•  добрі навички спілкування, уміння спілкуватися з одно­літками і дорослими;

•  впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей;

•  уміння шукати і звертатися по допомогу при виникненні труднощів, приміром, у школі та ПТНЗ;

•  прагнення радитися з дорослими при прийнятті важливих рішень;

•      відкритість до думок і досвіду інших людей;

•  відкритість до усього нового, здатність засвоювати нові знання.

До антисуїцидальних чинників належать усі фактори розвит­ку гармонійної, духовної, нормальної особистості. Однак серед них слід виділити ті, що протистоять суїцидальним тенденціям безпосередньо, створюють особливий імунітет, запас протисуїцидної міцності особистості. До них спеціалісти відносять:

•  формування сенсу життя, життєвої перспективи, міцних зв'язків із близькими, сім'єю, суспільством, природою, адапто­ваність, інтегрованість у суспільство;

•  такі риси особистості, що сприяють її спілкуванню з людь­ми (щирість, доброзичливість, взаєморозуміння, емпатійність, підтримка, приязнь тощо);

•      віра в Бога, в божественні цінності Всесвіту і Вічності;

•  підвищення значущості особистості у кризових ситуаціях, відповідно до поглядів О. Бондаренка;

•  інтелектуальний опір смерті в усіх її видах, зокрема і са­могубству;

•  піднесення цінності людини як вершини неперервного еволюційно-історичного процесу і носія генетичного і культур­ного багатства людства і Всесвіту;

•  піднесення цінності особистості як суб'єкта і об'єкта, центру культурно-історичного процесу;

•  підвищення цінності життєвого шляху людини як невід'ємної складової еволюційно-історичного поступу люд­ства.

Профілактична робота соціального  педагога навчального закладу з попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків

1.     Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів:

·         бесіди з вчителями, класними керівниками;

·         спостереження в класах;

·         тестування, анкетування школярів.

2.     Переадресування до спеціалістів:

·         дитячого психоневролога;

·         психотерапевта;

·         в соціальні служби.

3.     Робота соціального педагога з сім’єю, рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, стилю виховання.

4.     Рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з дитиною.

5.     Соціально-педагогічна просвіта вчителів та батьків:

·         соціально-психологічні семінари;

·         батьківські лекторії;

·         виступи на батьківських зборах;

·         індивідуальні консультації, бесіди, тренінгові заняття.

6.     Робота з педагогічним колективом:

·         соціально-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїцидів.

·         Індивідуальні бесіди, консультації з педагогами за результатами анкетувань, спостережень, рекомендації з вибору адекватних методів стосовно класу в цілому і окремих учнів.

1.Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів:

• створення у школі інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про телефон довіри, даними про адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;

• проведення у школах психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів запрошених фахівців на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Як підняти соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?», «Конфлікти між учителями і підлітками», «Вибір адекватних методів педагогічної дії»;

• під час підготовки до педрад проводиться вивчення психологічного клімату в учнівських колективах, виявлення соціального статусу учнів: лідерів чи відторгнутих;

• проведення індивідуальних консультацій з вчителями і батьками дітей із групи суїцидального ризику;

• організація роботи батьківського психологічного класу або Батьківського всеобучу з тем «У сім‘ї – підліток», «Емоційні порушення у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів»;

• організація роботи груп зустрічей для батьків проблемних учнів (за потреби);

• проведення циклу бесід з учнями про цінність особистості й сенс життя; диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Основні проблеми підліткового віку», «Стрес і депресія».

2.Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.

Міністерство освіти і науки України рекомендує використовувати батарею спеціальних психодіагностичних методик (Лист МОН України «Щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів» № 1/9-179 від 28.03.2014):

1. Карта виявлення ризику суїцидальності В. Прийменко.

2. Малюнкові тести ДДЛ і «Моя сім‘я».

3. Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська).

4. Методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі «Прогноз». Багаторівневий особистісний опитувальник «АДАПТИВНІСТЬ» (МЛО-АМ).

5. Методика діагностики рівня суб‘єктивного відчуття самотності (Д. Расел і М. Фергюсон).

6. Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд) та методика «Наскільки адаптований ти до життя?» (А.Фурман).

7. Методика Шуберта «Діагностика ступеня готовності до ризику».

8. Модифікований опитувальний для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (О.Лічко, С. Подмазін).

9. Об‘єктивна методика визначення типу темпераменту за Б. Цукатовим.

10. Опитувальник депресивності Бека (Веск Depression Inventory – ВDІ).

11. Опитувальник оцінки душевного болю (автор Е.Шнейдман).

12. Соціометрія і референтометрія.

13. Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н.Шваровська, О. Гончаренко, І.Мельникова).

14. Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45.

15. Шкала депресії (адаптація Г. Балашова).

Даний банк методик має бути наявний у кожного практичного психолога навчального закладу.

Методики діагностики можливої схильності до суїциду (рекомендації від ОНМЦ)

1.Укладення соціального паспорту класів та школи.

2.Соціометрія і референтометрія.

3.Малюнкові тести ДДЛ і «Моя сім‘я».

4.Методика Шуберта «Діагностика ступеня готовності до ризику».

5.Методика визначення нервово-психічної стійкості та ризику дезадаптації у стресі «Прогноз».

6.Багаторівневий особистісний опитувальник «АДАПТИВНІСТЬ» (МЛО-АМ).

7.Опитувальник депресивності Бека (Веск  Depression Inventory – ВDІ).

8.Опитувальник оцінки душевного болю (автор Е.Шнейдман).

9.Патологохарактерологічний опитувальник А. Лічко.

10.Модифікований опитувальний для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (С. Подмазін).

11.Тест незакінчених речень «Установче поле» (С.Подмазін).

12.Карта виявлення ризику суїцидальності В. Прийменко.

13.Об‘єктивна методика визначення типу темпераменту за Б. Цукатовим.

14.Тест на виявлення суїцидального ризику СР-45.

15.Тест на виявлення суїцидальних намірів (Н. Шваровська, О.Гончаренко, І. Мельникова).

16.Методика вивчення схильності до суїцидальної поведінки (М. Горська).

17.Методика діагностики соціально-психологічної адаптації (К. Роджерс і Р. Раймонд) та методика «Наскільки адаптований ти до життя?» (А. Фурман).

18.Шкала депресії (адаптація Г.Балашова). Методика діагностики рівня суб‘єктивного відчуття самотності (Д.Расел і М. Фергюсон).

●

• Даний банк методик має бути наявний у кожного шкільного психолога.