Домашнє насильство — це умисні дії або бездіяльність фізичного, психологічного, сексуального чи економічного характеру, які вчиняються в сім’ї або між близькими людьми. Воно може відбуватися незалежно від віку, статі чи соціального статусу та завжди є порушенням прав людини.
Домашнє насильство — це не «сімейна справа». Це проблема, яка потребує негайного реагування та допомоги.
🔗 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
Домашнє насильство може мати такі форми:
Фізичне — побої, штовхання, завдання тілесних ушкоджень;
Психологічне — погрози, приниження, контроль, ізоляція;
Сексуальне — примус до дій сексуального характеру;
Економічне — позбавлення коштів, заборона працювати чи навчатися.
Ознаки: страх, замкнутість, різка зміна поведінки, тривожність, постійне почуття провини, зниження успішності, сліди травм.
🔗 Детальніше про види насильства:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
Кожна дитина має право на безпечне середовище, захист від усіх форм насильства та своєчасну допомогу.
Працівники закладу освіти зобов’язані реагувати на ознаки домашнього насильства, повідомляти відповідні служби та діяти в інтересах дитини.
🔗 Закон України «Про освіту»:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text
У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних, медичних працівників та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти, їх уважне ставлення до здобувачів освіти та здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дитини.
Педагогічні, медичні працівники та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти:
-у разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, ознак чи факторів, що можуть вказувати на домашнє насильство, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини повідомляють уповноважену особу закладу освіти;
-у разі відсутності уповноваженої особи повідомляють безпосередньо директора чи заступників директора про дитину з метою планування подальших дій.
Уповноважена особа закладу освіти:
-у разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) зустрічається з дитиною, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження щодо неї;
-намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надає емоційну підтримку;
-дотримується принципу конфіденційності щодо постраждалої особи;
-у процесі розмови, якщо дитина підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства до неї, необхідно з’ясувати терміни події та отримати їх опис;
-повідомляє директора закладу освіти;
-повідомляє практичного психолога, у разі необхідності повідомляє чи
направляє до інших спеціалістів;
-здійснює соціально-педагогічний супровід з жертвою та її кривдником.
Практичний психолог закладу освіти:
-складає план колекційної роботи (за потреби) з жертвою та її кривдником;
-здійснює психологічний супровід з жертвою та її кривдником, постраждалих, у разі необхідності повідомляє чи направляє до інших спеціалістів;
-проводить інформаційно-просвітницькі заходи з питань запобігання та протидії насильству.
Директор, заступники директора закладу освіти:
-у разі виявлення фактів насильства протягом доби за допомогою телефонного зв’язку, електронної пошти інформують уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей (у разі коли постраждалою особою та/або кривдником є дитина), забезпечує надання медичної допомоги (у разі потреби) та фіксує необхідну інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти);
-забезпечують проведення з учасниками освітнього процесу з інформаційно-просвітницьких заходів з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;
-організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми.
У разі булінгу можна звернутися:
до класного керівника;
до практичного психолога або соціального педагога;
до адміністрації школи.
Також доступні національні гарячі лінії:
Національна дитяча “гаряча лінія”: 116 111 (дзвінки безкоштoвні, 24/7) або 0 800 500 225 (з мобільних та стаціонарних).
Голоси дітей : 1.Телефон: 0 800 210 106 (з 08:00 до 20:00). 2.Онлайн-підтримка через чат-боти у Telegram та Viber.
Ла Страда: Гаряча лінія запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 116 123 (з мобільного), 0 800 500 335 (з мобільних та стаціонарних). https://la-strada.org.ua
Teenergizer: Консультації "рівний-рівному" або з психологом, доступні онлайн та через чат-бот в Telegram і Viber.
Урядова лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45
За вчинення домашнього насильства передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність. До кривдника можуть бути застосовані термінові заборонні приписи, обмежувальні заходи та інші санкції.
🔗 Кримінальний кодекс України (ст. 126-1):
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text
У закладі освіти проводиться системна профілактична робота: інформаційні заходи, виховні години, тренінги, індивідуальні консультації, співпраця з батьками та соціальними службами.
Мета — сформувати середовище, де насильству немає місця, а допомога — поруч.