ПРОФЕСІОГРАМИ ПРОФЕСІЙ

Приклад професіограми професії  "Агент з організації туризму"

Агент з організації туризму. Туризм є однією з процвітаючих галузей малого і середнього бізнесу України. Незважаючи на сезонність такого виду послуг, кількість туристичних фірм в нашій країні постійно збільшується. Без спеціальної підготовки працювати в туристичному бізнесі неможливо, тому попит на висококваліфікованих фахівців дуже високий. Агент — з французької мови – «agent» — збудник. Агент з організації туризму працює з метою збудження у клієнта бажання придбати туристичну путівку.

Зміст праці. Агент з організації туризму подає інформацію про сферу діяльності туристичної фірми, оформляє виїзну документацію на клієнтів туристичної фірми, організовує туристичні тури, ділові та комерційні поїздки, супроводжує туристичні групи до місця призначення, визначає туристичні маршрути в залежності від вимог клієнта, розміщує клієнтів в залежності від класу тура, контролює дотримання правил з техніки безпеки під час туристичних маршрутів, бере участь в реалізації планів підвищення економічної ефективності туристичної фірми.

Агенти вивчають законодавчі акти, постанови та інструкції, що стосуються роботи в туристичних фірмах; поняття і терміни сучасного бізнесу; правила оформлення бухгалтерських документів; правила оформлення страхових, виїзних, медичних документів.

Агент з організації туризму повинен знати: законодавство України про туризм, нормативні акти органів виконавчої влади в цій галузі, міжнародні договори і угоди щодо туризму, в яких бере участь Україна; види туризму та правила розробки туристичних маршрутів; технологію туристичного обслуговування, основи організації готельного господарства та туркомплексів, основи гостинності в сфері туристичного обслуговування; основні положення економіки туризму; правила складання кошторисів турів та екскурсій; способи вивчення попиту на туристичні послуги та правила організації рекламних заходів; порядок організації й умов проведення турів та екскурсій, обслуговування туристів; особливості туристичних маршрутів та тематику екскурсій; вартість турів та інших послуг, що надаються суб’єктам туристичної діяльності та обслуговування; порядок оформлення документів на туристичне обслуговування, ділову іноземну мову; географію туризму; організацію транспортних перевезень, технологію транспортного обслуговування; основи екологізації в туризмі, основи психології, етикету професійного спілкування,  елементи корпоративної культури та технологій вирішення конфліктних ситуацій.

Агент з організації туризму повинен уміти: виконувати роботи, пов’язані з реалізацією комплексу туристичних послуг та гостинного обслуговування; бути представником суб’єкта туристичної діяльності та обслуговування і виступати від його імені; діяти відповідно до законодавства України  про туризм та інших нормативних актів органів виконавчої влади в цій галузі; працювати під керівництвом професіонала з туристичної діяльності. Вивчати вітчизняний та зарубіжний ринки туристичних послуг та обслуговування, характеристики обертів туристичної індустрії; робити аналіз змісту, вартості, особливостей послуг гостинності: готелів, музеїв, транспортних підприємств. Брати участь у розробці обслуговування на внутрішніх та в’їзних (міжнародних) маршрутах; самостійно здійснювати підготовку даних для складання кошторисів турів або екскурсій; виконувати рекламну діяльність з метою залучення та гостинного обслуговування громадян (оздоровлення, раціональне використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем); надавати повну інформацію про обсяг, умови та якість туристичних послуг та забезпечувати екопривабливість туру, що пропонуються суб’єктом туристичної та готельної діяльності. Володіти навиками міжособистісного та професійного спілкування, в тому числі запобігати та в межах компетенції вирішувати конфліктні ситуації.  Самостійно вести облік заявок і договорів на проведення турів або екскурсій і складати відповіді документи звітності; брати участь в оформленні угод із споживачами туристичних послуг, туристичних ваучерів, путівок, маршрутних книжок, інших документів, що визначають статус туристів і є основою для здійснення туру або екскурсії; забезпечувати своєчасне придбання проїзних документів для груп туристів, виконувати інші обов’язки, покладені на нього суб’єктом туристичної діяльності. Виконувати роботу з посольствами та консульськими відділами для отримання віз. Володіти інформаційними технологіями , офісною технікою.

Області застосування. Агент з організації туризму може працювати:

– в туристичних агентствах, фірмах, базах за напрямками:

-       розповсюджувач туристичних послуг;

-       реалізатор туристичних послуг;

-       розроблювач туристичних маршрутів;

-       адміністративний менеджер туристичної діяльності.

Професійна спрямованість: на роботу з людьми.

Домінуючі інтереси: сфера обслуговування

Необхідні якості: високий рівень розвитку комунікативних і організаторських здібностей, врівноваженість, винахідливість, енергійність, ініціативність, емоційна стійкість, виразна дикція, грамотна мова, інтелект – вище середнього.

Оскільки робота агента з організації туризму базується на встановленні контактів між людьми, то нею, як правило, займаються люди дипломатичні, привітні та кмітливі, які уміють прихилити до себе інших.

Медичні обмеження: Тяжкі форми серцево-судинних захворювань, хронічні форми захворювань будь-яких органів або систем організму, захворювання опорно-рухової системи, психіки, дефекти зору, слуху та мови.

Споріднені професії: екскурсовод, реалізатор туристичних послуг.

Оплата праці. Заробітна плата агента з туризму становить певний відсоток від вартості проданих ним туристичних путівок і премій. Здебільшого заробітна плата агента з туризму досить висока і є комерційною таємницею.

Приклад професіограми професії "Адміністратор"

Адміністратор - працівник підприємства, що здійснює роботу з ефективного і культурного обслуговування відвідувачів, консультує відвідувачів із питань, що стосуються послуг, які надаються.

На сьогоднішній день адміністратор потрібний практично у всіх сферах діяльності — від салону краси до найбільшого виробничого підприємства.

Зміст праці. Професія адміністратора широка та багатогранна. Спектр завдань дуже великий, до обов’язків входить: координація роботи офісу; прийом і реєстрація замовників і клієнтів, отримання дзвінків, робота з документами. Займається діяльністю з обслуговування відвідувачів, створення для них комфортних умов. Контролює збереження матеріальних цінностей. Надає інформацію відвідувачам з питань, що стосуються послуг, які надаються. Приймає заходи із запобігання конфліктних ситуацій. Розглядає претензії, пов’язані з незадовільним обслуговуванням відвідувачів, проводить необхідні заходи щодо їх усунення. Контролює дотримання підлеглими працівниками трудової і виробничої дисципліни, правив і норм охорони праці, вимог виробничої санітарії і гігієни. Забезпечує виконання працівниками вказівок керівництва підприємства, установи, організації.

Сьогодні без адміністратора не обходиться жоден сучасний заклад, ресторан чи магазин, комп’ютерна фірма або склад. В обов’язки адміністратора входить розпорядження в будь-якому закладі або управління персоналом компанії. Існує кілька різновидів професії адміністратора, всі вони входять у так звану базову групу адміністративно-управлінського персоналу.

Адміністратор повинен знати:

- постанови, розпорядження, накази, інструкції та інші нормативні документи і керівні матеріали, які стосуються організації підприємства, стандарти систем організаційно-розпорядчої документації;

- організацію і зміст роботи керівника;

-  організаційну структуру управління підприємства;

-  права і обов’язки працівників, режим їх роботи;

-  правила та методи організації процесу обслуговування відвідувачів;

-  правила користування технічними засобами оброблення документів, усної та писемної документаційної інформації, основи комп’ютерних інформаційних технологій, технологічні процеси оброблення інформації;

-  ділову мову асортимент послуг, що реалізуються;

-  основи маркетингу;

-  принцип планування і оформлення приміщень, вітрин, організацію реклами;

-  основи естетики, етики, психології і обслуговування відвідувачів, основи галузевої економіки, економічні досягнення для успішного виконання знань і обов’язків, організації праці і управління;

-  основи трудового законодавства, правила внутрішнього трудового розпорядку.

Адміністратор повинен уміти:

-  забезпечувати роботу з ефективного і культурного обслуговування відвідувачів. Створювати для них комфортні умови;

-  здійснювати контроль за збереженням матеріальних цінностей;

-  консультувати відвідувачів з питань наявних послуг. Вживати заходів щодо запобігання і ліквідації конфліктних ситуацій;

-  розглядати претензії, пов’язані з незадовільним обслуговуванням відвідувачів, і вживати відповідних організаційно-технічних заходів;

-  здійснювати контроль за раціональним оформленням приміщень, стежити за оновленням і станом реклами у приміщеннях і на будівлі. Забезпечувати чистоту і порядок в приміщеннях і на прилеглих до них територіях;

-  контролювати додержання робітниками підприємства, установи, організації трудової і виробничої дисципліни, правил і норм охорони праці, вимог виробничої санітарії і гігієни, протипожежного захисту;

-  інформувати керівництво підприємства, про наявні недоліки в організації обслуговування відвідувачів, вживати заходів щодо їх ліквідації, здійснювати контроль за виконанням працівниками вказівок керівництва підприємства.

Умови роботи. Адміністраторами можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку.

Області застосування. Адміністратор може працювати в закладах громадського харчування (ресторанах, кафе, барах), готельно-туристичного обслуговування (готелях, тур фірмах), у сфері побутового обслуговування (салони, перукарні, будинки побуту), сфері торгівлі.

Професійна спрямованість: на роботу з людьми.

Домінуючі інтереси: сфера обслуговування

Необхідні якості: висока стресостійкість, хороший рівень уваги (вміння тримати у полі зору багато об’єктів), гнучкість мислення, хороша пам’ять, виразна мова, вміння управляти емоціями, емоційна стійкість, комунікативні навики (вміння грамотно і чітко говорити, викладати інформацію, переконувати тощо), доброзичливість, гнучкість, організованість, відповідальність, самостійність, комунікабельність.

Для роботи адміністратором потрібно бути людиною відповідальною, активною, повною рішучості, а також комунікабельним, стриманим.

Медичні обмеження. Адміністратором може працювати практично будь-яка здорова людина, але недоцільно опанувати цю професію людям, які мають певні протипоказання: робота протипоказана особам, мають хронічні інфекційні захворювання, хвороби шкіри, опорно-рухового апарату і серцево-судинної системи, зниження слуху і зору.

Споріднені професії: менеджер, метрдотель, секретар-референт, продавець-консультант.

Оплата праці. Зазвичай заробітна плата кваліфікованого адміністратора перевищує середню заробітну плату в промисловості.

Приклад професіограми професії "Секретар", "Асистент референта"

 Домінуючий спосіб мислення: адаптація – аналіз.

Професійна область: соціальна (суспільна) сфера.

Міжособистісна взаємодія: часто по типу «віч-на-віч».

Домінуючий інтерес: конвенціональний.

Додатковий інтерес: соціальний.

Умови роботи: у приміщенні, сидячий.

Домінуючі види діяльності: виконання технічних функцій по забезпеченню й обслуговуванню роботи керівника організації чи її підрозділів; одержання для керівника зведень від працівників підрозділів, виклик їх по його дорученнях, організація прийому відвідувачів; організація телефонних переговорів керівника; оформлення ділового листування керівника, сортування кореспонденції; здійснення роботи по підготовці засідань чи нарад, проведених керівником (збір необхідних матеріалів, оповіщення учасників про час, місце, повістку дня чи засідання наради і їхня реєстрація); друк за вказівкою керівника різних матеріалів, документації і відправлення їх по адресатах з використанням оргтехніки; стенографування текстів підготовленої керівником документації, протоколів засідань з наступною їхньою розшифровкою і друкуванням на комп'ютері; складання на прохання керівника різних доповідей, листів, документів; формування справ відповідно до затверджених правил, забезпечення їхнього зберігання й у встановлений термін здача в архів; забезпечення керівника канцелярськими приладами, організаційною технікою, створення умов, що сприяють ефективній роботі керівника.

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:

Здібності: здатність ефективно працювати, не зважаючи на перешкоди; високий рівень розвитку стійкості, розподілу і переключення уваги (здатність тривалий час зосереджуватися на одному предметі чи дії, утримувати в полі зору кілька предметів чи робити одночасно кілька дій, швидко переключати свою увагу з одного предмета на інший чи з одного виду діяльності на іншу; гарний розвиток дрібної моторики рук (здатність швидко і чітко виконувати рухи за допомогою пальців рук); уміння чітко і ясно говорити, правильно будувати фрази і вимовляти слова, уміння лаконічно (коротко) виражати свої думки; високий рівень розвитку зорового сприйняття тексту (швидкість сприйняття); розвиток мнемонічних здібностей (добре розвита короткочасна і довгострокова пам'ять, здатність до механічного й осмисленого запам'ятовування інформації, розвиток слухової і зорової пам'яті); розвиток рухової пам'яті (здатність запам'ятовувати рухи для кожного пальця обох рук); здатність швидко діяти; уміння читати рукописний текст.

Особистісні якості, інтереси і схильності: емоційна стійкість; пунктуальність; акуратність; організованість; відповідальність; доброзичливість, тактовність; послідовність у справах; наполегливість і твердість; комунікабельність (товариськість); здатність планувати свою роботу; схильність до роботи з документами.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності: нездатність швидко переключатися з одного виду діяльності на інший; нездатність працювати в підпорядкуванні, сильно виражена схильність до лідерства, керівництва; повільність, нерозторопність; невміння планувати свою роботу; низький рівень розвитку усіх видів і типів пам'яті.

Області застосування професійних знань: фірми, організації, підприємства будь-якого профілю (приймальні керівників, директорів).

Історія професії

Деякі професії, що можуть підійти людині з даним типом особистості (конвенціональний і соціальний):

бухгалтер; касир; судовий виконавець; експедитор; нотаріус; страховий агент; суфлер.

Приклад професіограми професії  "Бармен"

Бармен: Бармен у перекладі з англійської мови – «людина за барною стійкою», що займається приготуванням напоїв і коктейлів.

Зміст праці. Він готує чудодійні коктейлі, показує барвисті вистави і за лічені секунди перетворює наше життя у свято. Він здатний прочитати наші думки й, немов старий друг, відверто надати пораду. Крім бездоганного володіння професійними навичками, бармену потрібно мати певні психологічні і фізичні дані. Гарний бармен – психолог або навіть психоаналітик: він повинен уміти слухати й чути, спілкуватися, відчувати людину. Від бармена часто чекають не тільки напоїв, але й розуміння, співчуття або просто гарного настрою. Часом саме бармен стає тим професіоналом, який допомагає пережити кохання, заспокоює після трудового робочого дня.

Бармен повинен знати:

– види і асортимент напоїв;

– товарознавчу характеристику сировини, температурний режим їх зберігання;

– технологію приготування напоїв;

– правильне оформлення звітних фінансових документів.

-         Бармен повинен уміти:

– працювати на спеціальному устаткуванні;

– готувати напої за рецептурами;

– оформляти звітні фінансові документи;

– швидко робити розрахунки.

Умови праці. Працювати доведеться в нічний час, серед гучної музики, сигаретного диму та, здебільшого, з не зовсім тверезими відвідувачами. Не завадить уміння з гумором сприймати критику на свою адресу. Одна з обов’язкових умов – відмінна фізична форма та відсутність схильності до вживання алкоголю.

Області застосування. Бармен може працювати у барах, ресторанах; нічних клубах; готелях; спортивних і розважальних клубах.

Професійна спрямованість: на роботу з людьми.

Домінуючі інтереси: сфера обслуговування

Необхідні якості: гарні знання правил подачі напоїв;

-                уміння працювати з барними аксесуарами й інструментами;

-                знання рецептури коктейлів; 

-                гарний розвиток моторики рук;

-                гарний розвиток нюху; 

-                гарний розвиток довгострокової пам'яті;

-                уміння швидко переключатися з одного виду діяльності на інший;

-                розвиток творчої уяви;

-                швидкість реакції; 

-                комунікативні здібності (уміння спілкуватися з людьми);

-                фізична витривалість (здатність тривалий час проводити за стійкою бара, обслуговуючи клієнтів);

-                фізично підготовлений, комунікабельний, ввічливий, тактовний, володіє гарними манерами, здатний запобігти конфліктним ситуаціям.

Медичні обмеження. Захворювання опорно-рухового апарату, хронічні інфекційні захворювання, шкірна алергія, епілепсія, різко виражені неврози, зниження слуху, хвороби серцево-судинної системи.

На ринку праці. На сьогоднішній день професія бармена є престижною. У наш час проходить багато Міжнародних конкурсів барменів з «флейрингу» (жонглювання пляшками і стаканами при виготовленні напоїв), у них беруть участь кращі бармени всього світу.

Споріднені професії: кухар, офіціант, буфетник.

Оплата праці: середня, висока.

Приклад професіограми професії  "Бляхар"

Бляхар - майстер, що виготовляє різні бляшані вироби. Традиційно бляхарі виготовляли стальний садівничий інвентар та домашні інструменти. Бляхарі також працювали з цинком і займаються покриттям дахів.

Зміст праці: В своїй роботі бляхарі виконує численні складні операції: розкрій металу, вальцює циліндричні метали, здійснює паяння, точкову зварку, свердлення і вибивання отворів, виготовлює вузли різних механізмів. Бляхарі також займаються правкою вм'ятин, наладкою пресів і іншого високоточного устаткування.

Бляхар повинен знати: Принцип роботи привідних верстатів та ножиць, які обслуговує. Призначення та правила застосування універсальних і спеціальних пристроїв та контрольно-вимірювального інструменту. Заходи прямолінійного та криволінійного різання металів та сплавів. Способи паяння м’якими   та твердими припоями простих деталей та вузлів. найменування, маркування металів та сплавів, які обробляє. Заходи виконання простих бляхарських робіт. Розмічальні позначення.

Бляхар повинен уміти: Виготовляти прості вироби з листових металів та пресованих профілів за кресленнями, шаблонами та взірцями. Виконувати прямолінійне ручне різання листового металу та ріже фасонні заготовки всіх розмірів за шаблонами та розміткою. Виконувати криволінійне різання простих деталей з дахової та тонколистової сталі на привідних верстатах. Згинати прямолінійні фальці. Правити малогабаритні деталі й вироби та невідповідальні великі деталі й вироби. Відпалювати листовий матеріал за кондукторами та розміткою. Свердлити отвори за кондуктором і розміткою. Відрубувати, обпилювати та обчищувати деталі. Паяти прості вироби та деталі. Установлювати та обладнувати нескладні кожухи та захисні огорожі. Виконувати складні та особливо складні бляхарські роботи під керівництвом бляхаря вищої кваліфікації.

Умови праці: Працює зазвичай індивідуально. Контакти нечисленні і короткочасні – з членами цеху, служби, клієнтами. Виконує свою роботу вускладнених (некомфортних) умовах – в цеху, майстерні, гаражі. Робочі пози - стоячи, сидячи, зігнувшись. Доводиться контактувати з різним паливом, оліями, мастильними речовинами, спеціальними рідинами, матеріалами для обслуговування іремонту, у тому числі з шкідливими для здоров'я речовинами(нафтопродукти, кислоти, вихлопнігази).

Області застосування: Працює на підприємстві автомобільної промисловості, авторемонтних службах автомобільних, автобусних парках, цехах по виготовленню металовиробів з листового прокату.

Професійна спрямованість Професія «Бляхар» відноситься до типу «людина-техніка» і пов’язана з виробництвом і обробкою металів.

Домінуючі інтереси: металообробка

Необхідні якості: фізична сила, хороша зорово-моторна координація (на рівні рухів рук), точний лінійний і об'ємний окомір, добре розвинена просторова уява і зорове відчуття, хороша образна пам'ять і наочно-образне мислення.

Медичні обмеження:

- захворювання серця або порушення артеріальноготиску;

- не кориговане зниження гостроти зору;

- розлади координації рухів;

- тремтіння рук;

- захворювання хребта, суглобів або нижніх кінцівок;

- захворювання кістково-м'язового апарату рук;

- поганий зір;

- радикуліт;

- хвороби, пов'язані з втратою свідомості.

Споріднені професії: покрівельник по жорсткій покрівлі, слюсар-інструментальщик.

Оплата праці середня, висока.

Приклад професіограми "Верстатник деревообробних верстатів"

Верстатник деревообробних верстатів. Верстатник деревообробних верстатів – фахівець, який займається спеціалізованою обробкою деревини.

Зміст праці. Верстатники деревообробних верстатів виконують поздовжній та поперечний розкрій пиломатеріалів з деревини м’яких і твердолистяних порід на однопильних верстатах, випилюють деталі з деревини за розміткою на стрічкопиляльних верстатах, розкроюють деревину та заготовки під кутом та по шаблону на кругло пиляльних верстатах; виконують свердління отворів у деталях на одношпиндельних свердлильних верстатах з механічною подачею; вибирають пази в деталях на свердлильно-пазувальних верстатах, налагоджують ці верстати. Виконують стругання в кут крайки та пласті брускових деталей на фугувальних та рейсмусових верстатах, фрезерувальні роботи на фрезерних верстатах. Виконують точіння деталей середньої складності.

Верстатник деревообробних верстатів повинен знати:

-          будову верстатів, які обслуговує;

-          породи, види та дефекти обробки деревини,

-          правила заточування дерево ріжучого інструменту;

-          припуски та допуски на обробку;

-          правила встановлення різального інструменту;

-          як застосувати шаблони при обробці матеріалу;

-          призначення контрольно-вимірювальних інструментів;

-          технічні умови на продукцію, деталі, що обробляються;

-          способи розкрою плитних матеріалів;

-          вимоги до якості обробки.

Верстатник деревообробних верстатів повинен уміти:

-         розміщувати заготовки на робочих місцях;

-         приймати деталі після обробки на верстатах і складувати їх на підступні місця;

-         раціонально організувати робоче місце та планувати виробничі дії;

-         правильно підбирати інструмент;

-         забезпечити самоконтроль роботи;

-         дотримуватися технологічної послідовності виконання роботи;

-         опановувати основи професійної культури;

-         вирішувати проблеми незалежно; має практичний досвід у роботі як у простих так і у виняткових ситуаціях;

-         дотримуватись правил та норм охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки.

Умови праці. Сучасна деревообробка є високомеханізованим та високопродуктивним і в той же час небезпечним і шкідливим виробництвом.

Небезпека і шкідливість деревообробки пояснюється наявністю двох груп специфічних особливостей:

-          перша група особливостей пов‘язана із специфікою матеріалів, що обробляються та застосовуються;

-          друга група особливостей пов‘язана із специфікою конструкції технологічного обладнання та режимами їх роботи.

Верстатники працюють у різних умовах: на будівельному майданчику, на деревообробних підприємствах. Вони працюють з інструментами і механізмами, які мають різальні органи, швидкообертаючі частини. При роботі використовують захисні засоби: навушники протизвукові, захисні окуляри, робочий одяг, взуття.

Області застосування: Верстатники працюють у сфері виробництва, будівництва, обслуговування, комунальному та сільському господарстві, приватному секторі. Представники даної професії затребувані при комплексній механізації і автоматизації технологічного процесу деревообробного виробництва, а також при впровадженні обладнання з програмним керуванням.

Професійна спрямованість. Професія «Верстатник деревообробних верстатів» відноситься до типу «людина-техніка» і пов’язана з обробкою деревини.

Домінуючі інтереси: сфера деревообробки

Необхідні якості: робітник даної професії повинен мати хорошу координацію рухів, добре розвинені м‘язові відчуття, точний окомір, просторову уяву, точне відчуття кольорів та відтінків, розвинену вольову організацію, врівноважений характер, повинен бути рішучим, самостійним, акуратним, зібраним і відповідальним, добре креслити і малювати.

Медичні обмеження: захворювання органів дихання, слуху; порушення опорно-рухового апарату; із захворюванням нервової системи; хворі на бронхіальну астму; з нестійкою увагою; недостатньо швидкими та неточними реакціями.

Споріднені професії: професія верстатник деревообробних верстатів та столяра є вдалим поєднанням родинних професій, представляючи унікального співробітника, що займається як безпосередньою підготовкою лісоматеріалу до подальшого використання; його обробітку, так і майстра з конструювання і збирання столярно-будівельних виробів за заздалегідь розробленим ескізом.

Робота верстатника, як правило, пов’язана з механічною обробкою деревини і перетворенням необробленої деревини в деталі та заготовки для столярних виробів. А столяр займається виготовленням та конструюванням дверей, вікон, арок, сходів та інших виробів з масиву деревини з можливим застосуванням фанерування, шпонування та ламінування.

На ринку праці ця професія є однією з найбільш затребуваних в нашій області, так як у нас найбільш широко використовуються площі лісів для виробництва виробів з деревини.

Оплата праці середня, висока.

Приклад професіограми "Верстатник широкого профілю"

Верстатник широкого профілю - фахівець, який обробляє деталі з металу і інших матеріалів на токарних, фрезерних, свердлувальних і шліфувальних верстатах.

Багато людей в наші дні не вважають престижною роботу в цеху чи на будівельному майданчику. Усім чомусь хочеться потрапити в офіс з комп'ютером. Але ж дарма. Чим менше охочих отримати робочу спеціальність, тим цінніше вважаються такі фахівці. Те ж саме і з верстатниками, без їх послуг суспільству просто не обійтися.

Зміст праці. Професія верстатник широкого профілю поєднує кілька верстатних професій: токар, фрезерувальник, шліфувальник, оператор верстатів з програмним керуванням. Верстатник працює на металообробному виробництві, в ремонтних майстернях, ремонтних цехах різних підприємств. Спеціальність виникла у зв’язку з необхідністю оперативного виготовлення невеликих партій деталей різної складно- сті для ремонту верстатів і механізмів. Верстатник обробляє деталі з металу і інших матеріалів на токарних, фрезерних, свердлувальних і шліфувальних верстатах.

Керуючись кресленням деталі, визначає послідовність її виготовлення. Підбирає необхідні для цього інструменти. Використовує довідники і проводить необхідні розрахунки. Вибирає режим різання, проводить наладку верстата, встановлює інструмент і заготівку, здійснює обробку деталі. Вивіряє за допомогою оптичних приладів розміри деталі і якість її обробки. Використовує ручні інструменти, механічне устаткування (токарні, свердлувальні, фрезерні, шліфувальні верстати) і вимірювальні прилади.

Верстатник широкого профілю повинен знати: конструкцію і правила перевірки на точність токарних верстатів різних конструкцій; способи установки, кріплення, вивіряння деталей і методи визначення технологічної послідовності їхньої обробки; влаштування та правила теплообробки, заточування і доведення всіх видів різального інструменту; способи досягнення встановленої точності та чистоти обробки; правила визначення режимів різання по довідниках і паспорту верстата. 

Верстатник широкого профілю повинен уміти: виконувати роботи по кресленнях, визначати режими різання, вибирати оптимальний порядок обробки деталей, виробляти розрахунки, пов'язані з виконанням особливо складних токарних робіт.

Верстатник виконує всі операції, пов'язані з круглим обточуванням деталей. Він розточує всілякі поверхні, торцеву плоскість, робить різьблення, свердлить, калібрує деталі.

Верстатнику доводиться працювати з різними матеріалами - бронзою, латунню тощо - від цього залежить вибір різального інструменту, швидкість і глибина різання.

Заготовки токарі отримують у вигляді металевого прута або болванки. Вона нарізається на шайбочки або циліндри, залежно від форми майбутньої деталі. Поступово, крок за кроком, шматок металу перетворюється на готовий виріб.

Умови праці: Верстатник працює у закритому приміщенні, при доброму освітленні, нормальній температурі повітря. Робота двозмінна, режим вільний. Тривалість робочого дня - 8 годин. Робота токаря кваліфікується як праця середньої важкості. Вона добре механізована, виконувати її можуть як чоловіки, так і жінки. Працює токар, в основному, стоячи.

Області застосування: Верстатники широкого профілю працюють на багатьох підприємствах - промислових, комунальних, монтажних, ремонтних і т. п. Токарна ремесло - не просто технічна спеціальність; це свого роду мистецтво. Адже з грубої заготовки цей фахівець робить акуратну деталь з блискучою поверхнею.

Професійна спрямованість: професія «Верстатник широкого профілю» відноситься до типу «людина-техніка» і пов’язана з обробкою металу.

Домінуючі інтереси галузі господарства та сфери діяльності.

Необхідні якості: фізична сила нормальна гострота зору, точне розрізнення кольорів, тонке вміння сприйняти предмет на дотик, точний лінійний і об'ємний окомір, хороша зорово-моторна координація, технічне мислення, просторова уява, стійкість уваги.

Медичні обмеження: захворювання опорно-рухового апарату, серцево-судинної та нервової систем, дихальних органів, а також пониженим зором (що не компенсується окулярами), органів слуху (знижена гострота слуху), підвищеною чутливістю до дії хімічних речовин.

Споріднені професії. Токар-універсал, токар-шліфувальник, свердлувальник, фрезерувальник, заточувальник, слюсар-ремонтник.

На ринку праці. Спеціалісти цієї професії завжди користуються попитом. 

Оплата праці. Заробітна плата верстатника залежить від кваліфікації і складності виконуваної роботи. На підприємствах, крім цього, діє система матеріального заохочення: премії за виконання виробничих планів, за хорошу якість продукції, за раціоналізацію і винахідництво.

Приклад професіограми "Вишивальник"

Вишивальник. Вишивання - не тільки захоплення, а й професія, яка в котрий раз стає модною, сучасною і допомагає стверджувати естетичний смак.

Зміст праці. З древніх часів люди прагнули прикрасити свій одяг і предмети домашнього побуту різними візерунками, орнаментами, малюнками. Жінки були зобов'язані володіти мистецтвом вишивання і проводили багато часу за цим заняттям. В даний час майстри-вишивальниці вручну і на машині працюють у швейній промисловості. На вишивальних машинах або вручну виконують вишивку гладдю, ришельє, ажурну, аплікацію, строчечні мотиви. Вишивальниці виконують вручну різні малюнки, портрети, картини, емблеми, символи різноманітними видами вишивки: гладдю, хрестом, напівхрестом, розписом, ришельє, технікою "вологодське скло", "венеціанське шиття". Оформлення виробу вишивкою - творчий процес, оскільки вишивка - один з елементів композиції. Вишивальниця по ескізах художника або самостійно розробляє технічний малюнок вишивки, підбирає необхідні по кольору і фактурі нитки, бісер. У виробах можливе сполучення ручної і машинної вишивки.

Вишивальник ручної вишивки повинен знати:

-         матеріали та інструменти для ручної вишивки;

-         основи малюнка та живопису;

-         види, технологію виконання початкових швів та їх призначення;

-         види та технологію виконання технік прозоро - рахункової групи;

-         види та технологію технік поверхнево-нашивної не рахункової групи;

-         види та технологію виконання аплікації;

-         прийоми зміни величини малюнків та перенесення їх на тканину;

-         способи перенесення їх на тканину;

-         стандарт вишитих виробів;

-         основні види дефектів, причини їх виникнення та способи усунення;

Вишивальник ручної вишивки повинен вміти:

-         організовувати своє робоче місце;

-         робити зарисовки вишивок;

-         виконувати нескладні композиції для різних видів технік вишивки;

-         виконувати початкові шви, обробку країв виробів ними;

-         виконувати техніки прозоро-рахункової-групи;

-         виконувати техніки поверхнево-нашивної не рахункової групи;

-         виконувати аплікацію різних видів;

-         виконувати остаточну обробку виробів;

-         усувати дефекти під час виконання роботи;

-         дотримуватись правил техніки безпеки, пожежної безпеки.

Умови праці. Праця вишивальника проходить у приміщенні з мікрокліматом, близьким до побутових норм. Продуктивності праці та зняттю втоми сприяють засоби відео екології: стіни у приміщенні фарбують у спокійні пастельні тони, широке розповсюдження набули в інтер’єрі цехів кімнатні рослини, які естетизують середовище а також виконують роль гігієнічного фактору, що поліпшує мікроклімат.

Фізична праця середньої складності. Її специфічною особливістю є вимушена фіксована поза у процесі виробничої діяльності, обмеження загальної рухливості. Типова робоча поза характеризується нахилом уперед зі зміщенням шийного відділу хребта, навантаження на рки і зір. Мається імовірність травматизму.

Області застосування: підприємства швейної промисловості, надомна праця, як викладача на курсах вишивки.

Професійна спрямованість- художній образ (сполучення реалістичного й артистичного професійних типів). Ведучі інтереси - образотворче мистецтво; супутні інтереси легка промисловість. Вишивальниця повинна знати техніку і прийоми усіх видів вишивки; основи композиції, закони колірних гармоній; види і властивості тканин, ниток, інших використовуваних матеріалів; технологію виготовлення різних видів машинної вишивки; правила експлуатації вишивальних машин і устаткування; вимоги до якості виконуваної роботи; вимоги техніки безпеки.

Домінуючі інтереси сфера обслуговування і образотворче містецтво.

Необхідні якості: творчі здібності, розвита уява; розвита колірна чутливість; розвита дрібна моторика і координація рук; стійкість уваги; акуратність, посидючість, терпіння;

Медичні обмеження: захворювання верхніх відділів хребта, що обмежують рухливість рук; органів травлення (виразкова хвороба, цукровий діабет та ін.); нирок і сечових шляхів; органів зору.

Споріднені професії: швачка, оператор швейного устаткування, кравець, художник по костюму, художник по текстилі, декоратор.

На ринку праці попит на професію високий.

Оплата праці середня. Затребуваність на ринку праці середня.

Приклад професіограми професії "Візажист"

Візажист – майстер, який під-креслює окремі риси обличчя за допомогою вмілого нанесення макіяжу з урахуванням форми обличчя, кольору шкіри, волосся, очей.

Довгий час уживання декоративної косметики вважалося аморальним. На щастя, останнім часом думка змінилася, і абсолютно усі жінки можуть вільно користуватися декоративною косметикою.

Зміт праці створити певний образ, але підкреслити переваги обличчя людини і приховати недоліки. Працюючи з обличчям, візажист повинен урахувати природні дані клієнта, знати, що потрібно підкреслити за допомогою макіяжу, а що приховати. Фахівець повинен знати, які кольори і текстури підходять даному типу зовнішності, костюм, образ, доречні для певного періоду, року, події..

Візажист повинен знати:

– склад, компоненти косметичних засобів та декоративної косметики;

– історію макіяжу;

– технологію та техніку виконання різних видів макіяжу: повсякденного,

ділового, вечірнього, святкового, авангардного, сучасного макіяжу

для дефіле, портфоліо моделей, кіно, телебачення;

– основи професійного гриму;

– технологію виконання face– , body-art;

– основи корекції обличчя за допомогою зачіски та декоративної

косметики;

– анатомічні особливості голови людини;

– основи анатомії та фізіології шкіри обличчя;

– основи техніки малюнка та живопису, закони кольорознавства і

композиції;

– психологічні аспекти впливу кольору.

Візажист повинен уміти:

– правильно користуватись професійним інструментом, обладнанням;

– виконувати підготовчі роботи для обслуговування клієнтів;

– виконувати демакіяж та підготовку обличчя клієнта до роботи;

– виконувати макіяж різних напрямів та стилів, створювати імідж

клієнтів шляхом виконання творчих робіт композиційної системи

«костюм» (зачіска, макіяж, вбрання);

– виконувати корекцію різних форм і деталей обличчя.

Умови праці. Візажист працює в приміщеннях, стоячи з невеликим нахилом вперед з великим навантаженням на спину.

Області застосування: салони краси, дома моди, кабінети на окремих підприємствах.

Професійна спрямованість: на роботу з людьми, художнім образом.

Домінуючі інтереси: сфера обслуговування і образотворче мистецтво.

Необхідні якості:

– художні здібності;

– здатність установлювати контакт з людьми;

– розвинута творча уява;

– розвиток образної пам’яті;

– високий рівень розвитку колірного сприйняття;

– почуття гармонії і симетрії;

– гарний зір.

Медичні обмеження: захворювання шкіри; алергія на косметичні засоби; психічні розлади; слабкий зір (гострота зору з корекцією нижче 0,8 на кращому і нижче 0,5 на гіршому оці);

– дальтонізм; порушення опорно-рухових функцій, особливо кистей рук; судинні захворювання кінцівок; органічні ураження центральної нервової системи; епілепсія.

Споріднені професії: перукар, перукар-модельєр, стиліст.

На ринку праці. Майстри працюють в інститутах косметології, спеціалізованих медичних установах, які надають косметологічну допомогу (косметологічні лікарні і кабінети), спеціалізованих установах у сфері побутового і комунального господарства (косметичні кабінети, салони, перукарні, лазні, готелі, будинки моди).

Оплата праці середня, висока.

Приклад професіограми "Водій автотранспортних засобів (категорії «С», «С1»)"

Водій автотранспортних засобів (категорії «С», «С1») - фахівець, який професійно управляє легковими і вантажними автомобілями всіх типів і марок, а також машинами спеціального призначення.

Зміст праці. Керує автомобільними транспортними засобами, які відносяться до категорії «C», «С1» за різних дорожніх умов. Виконує вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Забезпечує належний технічний стан автотранспортного засобу. Керує спеціальним обладнанням, яке встановлене на цих автотранспортних засобах. Буксирує автопричіп дозволеною максимальною масою до 750 кг. Перевіряє технічний стан автотранспортного засобу перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу. Забезпечує справність обладнання автотранспортного засобу відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища. Виконує роботи з щоденного технічного обслуговування автотранспортного засобу. Подає автотранспортний засіб для навантаження та розвантаження. Контролює правильність завантаження, розміщення та кріплення вантажів (у тому числі - небезпечних, великовагових, негабаритних) у кузові. Усуває технічні несправності, які виникають під час роботи на лінії і не потребують розбирання головних механізмів. Виконує регулювальні роботи. Заправляє автотранспортні засоби паливом та іншими експлуатаційними матеріалами. Оформлює дорожню документацію. Надає першу медичну допомогу потерпілим під час дорожньо-транспортної пригоди.

Водій автотранспортних засобів (категорії «С», «С1») повинен знати: законодавство України про автомобільний транспорт і дорожній рух; правила дорожнього руху; правила перевезення вантажів (в т.ч. небезпечних, великовагових, негабаритних), порядок і умови перевезення пасажирів і багажу; призначення, розташування, будову, принцип дії агрегатів, складових одиниць, механізмів і систем автотранспортних засобів категорії "C" та правила їх технічної експлуатації; будову, правила експлуатації і технічного обслуговування причепів; основи керування автотранспортними засобами; можливі причини дорожньо-транспортних пригод та способи запобігання; характер впливу природних умов (дощ, туман, ожеледиця та інше) на безпеку руху; несправності, що виникають в процесі експлуатації автотранспортних засобів, способи їх виявлення і усунення; порядок проведення технічного обслуговування; правила безпечного ведення робіт, протипожежної безпеки та санітарії під час технічного обслуговування автотранспортного засобу та при роботі на лінії; особливості користування експлуатаційними матеріалами (паливо, мастила, електроліт та інше); правила зберігання автотранспортних засобів на відкритій стоянці і в гаражі; правила надання першої допомоги потерпілим під час дорожньо-транспортних пригод; правові основи і відповідальність за порушення правил дорожнього руху, правил експлуатації автотранспортного засобу, завдання матеріальної шкоди та шкоди навколишньому середовищу.

Водій автотранспортних засобів (категорії «С», «С1») повинен уміти: Керувати автомобільними транспортними засобами, які відносяться до категорії «С», «С1» за різних дорожніх умов. Виконувати вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів, пасажирів та багажу. 3абезпечувати належний технічний стан автотранспортного засобу. Буксирувати автопричіп дозволеною максимальною масою до 750 кг. Перевіряти технічний стан автотранспортного засобу перед виїздом на лінію та після повернення з рейсу. 3абезпечувати справність обладнання відповідно до вимог стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища. Виконувати роботи з щоденного технічного обслуговування транспортного засобу. Подавати автотранспортний засіб під навантаження та розвантаження або до місця посадки і висадки пасажирів. Контролювати правильність завантаження, розміщення та кріплення вантажів у кузові автотранспортного засобу малої вантажопідйомності , а також порядок розміщення пасажирів у легкових автомобілях. Усувати технічні несправності, які виникають під час роботи автотранспортного засобу на лінії і не потребують розбирання головних механізмів. Виконувати регулювальні роботи. 3аправляти автомобільні транспортні засоби паливом та іншими експлуатаційними матеріалами. Оформлювати дорожню документацію. Надавати першу допомогу потерпілим під час дорожньо-транспортних пригод.

Області застосування:

-       автотранспортні підприємства (таксопарки, автобусні парки, автобази, компанії по автоперевезеннях і т.д.);

-       промислові підприємства;

-       автомобільний спорт;

-       робота в галузях сільського господарства;

-       приватне перевезення.

Професійна спрямованість: Професія «Водій автотранспортних засобів категорії «С2 і «С1» відноситься до типів «людина-техніка» і «людина-людина».

Домінуючі інтереси: сфера обслуговування.

Необхідні якості: У роботі водія величезне значення має вміння ефективно діяти у напружених критичних ситуаціях, які нерідко складаються на дорогах. Високій рівень емоційної стійкості дає йому змогу діяти швидко, точно і правильно. Щоб стати водієм- професіоналом, необхідно володіти наступними особистими якостями: спостережливістю, рішучістю, спритністю; врівноваженістю, розсудливістю; емоційною зрілістю, соціальною пристосованістю; великим обсягом уваги; гарною зоровою пам’яттю; гарною моторною пам’яттю; гарною реакцією на можливі несподівані ситуації на дорозі.

Медичні обмеження. захворювання опорно-рухового апарату, серцево-судинної та нервової систем та ревматичними захворюваннями, а також пониженим зором (що не компенсується окулярами), органів слуху (знижена гострота слуху) а також захворювання, які супроводжуються непритомністю (епілепсія).

Споріднені професії: слюсар з ремонту автомобілів, бульдозерист, таксист, комбайнер, тракторист.

На ринку праці. Водій - одна з найбільш потрібних професій на ринку праці. Вона дуже потрібна для нашого суспільства. Роботи для водіїв не зменшується. Люди цієї професії користуються все більшим авторитетом і попитом, як в державних структурах, так і в приватному секторі.

Оплата праці. Середня, висока.

Приклад професіограми "В'язальник трикотажних виробів та полотна" 

В'язальник трикотажних виробів та полотна - майстер, який за допомогою різних видів ниток виготовліє готові вироби.

Зміст праці. Професія в’язальника трикотажних виробів та полотна має ряд спеціалізацій.

В залежності від виду обладнання і асортименту продукції, в’язальник обслуговує різну кількість машин. Контролює їх технічний стан та якість пряжі. Під час роботи регулює натягнення і щільність в'язки. Відповідає за якість і комплектує вироби.

В'язальники високої кваліфікації можуть разом із художником-модельєром розробляти зразки трикотажних переплетень, виготовляти моделі за ескізами.

В’язальник трикотажних виробів та полотна повинен знати:

-           будову і принцип роботи обладнання, правила догляду за ним;

-           призначення замків, способи їх переміщення;

-           призначення механізмів і пристосувань;

-           види переплетень;

-           основні заправні дані, лінійну густоту нитки або пряжі;

-           перерахунок заправних даних за мірками замовника;

-           норми відходів і заходи по їх зменшенню;

-           правила регулювання щільності;

-           режим чистки машини і змазки тер тьових поверхонь;

-           вимоги до якості виробів, прийоми ліквідації дефектів в’язання;

-            безпечні методи роботи , виробничі інструкції і правила внутрішнього розпорядку.

В’язальник трикотажних виробів та полотна повинен вміти:

-           підготовлювати пряжу необхідних кольорів і заправляти її в машину;

-           проводити заміну і правку голок, заміну бабин, ліквідовувати обрив ниткщрозраховувати петлі і структуру в’язання;

-           регулювати щільність в’язання;

-           в'язати напіврегулярні та регулярні вироби верхнього трикотажу, оздоблювальні деталі всіх видів переплетень, різнокольорові та однокольорові вироби верхнього трикотажу, дитячі комплекти;

-           спостерігати за технічним станом в’язального обладнання, здійснювати часткову чистку машин і змащування окремих деталей;

-           піднімати петлі і підшивати зриви з відновленням малюнку;

-           ліквідовувати дефекти в’язання;

-           перевіряти якість виробів і визначати їх розміри.

Умови праці. За ступенем важкості та напруженості, праця в’язальника трикотажних виробів та полотна характеризується як фізична середньої тяжкості. Шум, монотонна робота - вимагають здорової нервової системи та психіки Її специфічною особливістю є вимушена фіксована поза у процесі виконання діяльності, обмеження загальної рухливості. Обмежень за статтю та віком немає, але ця професія переважно жіноча.

Області застосування працюють на трикотажних фабриках, в ательє, вдома. Професія надає широкі можливості для індивідуальної трудової діяльності.

Професійна спрямованість: художній образ, техніка (сполучення реалістичного й артистичного професійних типів).

Домінуючі інтереси: образотворче мистецтво, сфера обслуговування.

Необхідні якості: наочно- образна пам'ять - запам’ятовування деталей виготовлюваних виробів, просторового співвідношення частин і деталей тощо, наочно- дійове, наочно - образне мислення; висока швидкість моторних реакцій, хороша зорово- моторна координація (на рівні рухів пальців рук), уміння розподіляти увагу і тривало її концентрувати в умовах монотонності; художнья уява і здібності, розуміння художніх ефектів, наочно-образна уява, схильность до творчості; несприятливість до перешкод, що проявляється у здатності зберігати зосередженість в умовах дії різних перешкод, витривалість (психічна і фізична); висока працездатність, терпіння, посидючість, вміння протистояти втомі в умовах монотонності і одноманітності виконуваних робочих рухів; урівноваженість, зібраність і витримку, дозволяє встановити рівномірний темп роботи; добросовісність, охайність, ретельність, доброзичливість, емоційна врівноваженість, самовладання, висока емоційна стійкість.

Медичні обмеження захворювання органів зору, серцево-судинної системи, бронхо- легеневої системи, спинномозкового хребета, опорно - рухових функцій, шкіри, нирок.

Споріднені професії: Вишивальник ручної вишивки, вишивальник на вишивальних машинах і напівавтоматах, мереживниця, майстер народного промислу (художній розпис, мініатюра), ткач, швачка.

Оплата праці має місце постійний попит на працівників швейної промисловості.

Приклад професіограми з професії "Електрогазозварник"

Електрогазозварник. Зварювання - це один із найпоширеніших технологічних процесів з'єднання металів. Воно широко використовується у всіх галузях металургії та значно економить час та метал при ремонтних роботах.

 Зміст праці. Електрогазозварник - це «вогняна» професія. Праця електрогазозварника належить до класу перетворюючих професій ручної праці і здійснюється переважно на відкритому повітрі в умовах перепадів температури і вологості. Без зварювання немає, напевно, жодної галузі народного господарства. Розроблено технології, створено устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах на землі, під водою і в космічному просторі. Спеціалісти можуть зварювати спеціальні сталі, кольорові і рідкоземельні метали та їх сплави. Сучасні зварні конструкції не бояться високих температур, тиску і радіації. Вони призначаються для атомної промисловості, кібернетики та електромеханіки, інших галузей техніки.

Металеві конструкції - важливі елементи промислових, громадських, житлових, мостових, гідротехнічних, енергетичних та інших споруд. Як правило, кожна конструкція складається із великої кількості окремих деталей, які повинні бути надійно закріпленими.

Електрогазозварник має справу зі складним зварювальним обладнанням, володіє технікою дугового та газового зварювання, здійснює зварювання деталей в різних просторових положеннях шва. Паралельно з оволодінням професією електрогазозварника можна отримати додаткову професію газорізальника.

Електрогазозварник повинен знати: 

-         основи знань про будову і принцип дії:

-         електрозварювального обладнання: зварювальні трансформатори; зварювальні випрямлячі; баластні реостати; зварювальні агрегати; перетворювачі;

-         основи знань про будову і принцип дії газозварювальної апаратури і газорізальної апаратури: пальники (інжекторні; безінжекторні, для роботи на газах-замінниках); різаки (інжекторні, безінжекторні для роботи на рідинному пальному); ацетиленові генератори; запобіжні затвори (водяні; сухі); газові балони та вентилі до них; редуктори; трубопроводи і рукави; 

-         зварювальних напівавтоматів: для механізованого зварювання в активних газах і під шаром флюсу; 

-         зварювальних автоматів: для зварювання під шаром флюсу і середовищі активних газів; газової апаратури;

-         види, способи і основні прийоми підготовки кромок; виробів для зварювання, вимоги до прихваток; типи зварних з’єднань і швів, види типи розбирань та позначення зварних швів на кресленні;

-         правила вибору режимів дугового і газового зварювання та кисневого 

-         різання;

-         основні властивості і вимоги до електродів, зварюваного металу і сплавів, газів (кисень, ацетилен, гази-замінники, вуглекислий газ) і горючих рідин (газ, бензин), які застосовує під час зварювання;

-         залишковий тиск газу в балонах, який допускається;

-         правила забезпечення захисту шва під час зварювання в захисному газі і під шаром флюсу;

-         призначення і марки флюсів, які застосовуються під час зварювання; 

-         призначення і умови застосування контрольно-вимірювальних приладів (вольтметр, амперметр, манометр); 

-         причини виникнення дефектів під час зварювання і способи їх запобігання; характеристику газового полум’я;

-         габарити лому за Державним стандартом.

Електрогазозварник повинен уміти:

-           виконувати ручне дугове, плазмове, газове, автоматичне і механізоване дугове зварювання простих деталей, вузлів і конструкцій  із вуглецевих сталей першої групи зварюваності, Ст. 1-Ст. 4 (кп, пс, сп) 08-25 15К, 20К  в нижньому і вертикальному положеннях зварного шва товщиною до 10мм, встик без скосу кромок, зі скосом кромок суцільним однобічним і двобічними швами; зварювання пластин однакової і різної товщини суцільним і переривчастим одношаровим швом; зварювання кутових з’єднань без скосу і зі скосом кромок;

-           виконувати ручне кисневе різання бензинокисневими різаками  і газокисневими різаками сталевого легковагового і важкого лому;

-           виконувати кисневе і плазмове прямолінійне і криволінійне різання простих і середньої складності деталей з вуглецевих сталей першої групи розрізуваності (Ст1-Ст6; 10; 20; 25; 15Г; 10Г2) за розмічанням вручну, на переносних, стаціонарних та плазморізальних машинах;

-           готувати газові балони до роботи. Обслуговувати газову апаратуру відповідно до ДСТУ;

-           прихвачувати деталі, вироби, конструкції у всіх просторових положеннях;

-           готувати вироби, вузли та з’єднання під зварювання. Зачищати шви після зварювання;

-           забезпечувати захист зворотної сторони шва в процесі автоматичного і механізованого зварювання в захисних газах; 

-           наплавляти прості невідповідальні деталі. Усувати раковини і тріщини в простих деталях, вузлах, відливках;

-           читати прості креслення (до двох основних проекцій).

Умови праці. Зварникам доводиться працювати в найрізноманітніших місцях: і у виробничому цеху, і в полі, і під землею. Робота електрогазозварника - це робота в приміщенні, цехах, на відкритому повітрі, на будівельних майданчиках, в замкнутих ємкостях. Виконує роботу як вручну, так і з використанням спеціального устаткування. Займається виробництвом нерозбірннх деталей устаткування, монтажем трубопроводів, мостів, галерей для устаткування, металоконструкцій будівель.

Фізичне навантаження лягає на зварника під час піднімання і переносу заготовок, деталей і конструкцій, а також виконання повільних рухів з пальником, коли інші частини тіла залишаються нерухомими. У цьому разі на м’язи спини і ніг припадає значне статичне навантаження. Встановлено, що у зварника втома виникає більше від статичної, ніж динамічної напруги. Напруженість праці зварника залежить від тривалого зосередженого спостереження за зоною зварки, від ступеня напруги зору.

Його робота вважається працею підвищеної важкості і шкідливості. Несприятливо діють на організм високі температури, ультрафіолетове випромінювання, шкідливі хімічні речовини (чадний газ, окис азоту, металеві аерозолі та ін.). Зварник часто працює у незручних позах (стоячи, сидячи, інколи і лежачи), у важкодоступних місцях з поганою витяжкою. Значному навантаженню під час виконання зварювальних робіт піддається центральна нервова система.

Професія зварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах у зв’язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена. Забороняється застосування праці жінок при зварюванні в закритих ємкостях (цистернах, котлах тощо), а також при виконанні зварювальних робіт на висоті.

До виконання зварювальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які мають кваліфікаційне посвідчення і пройшли інструктаж з техніки безпеки. Вини повинні також пройти попередній медичний огляд.

Електрогазозварник працює 7-годинний робочий день, йому надається встановлена чинним законодавством відпустка, до якої додається певна кількість тижнів за важкі і шкідливі умови праці. Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні: чоловіки мають право виходу на пенсію в 55 років при стажі роботи не менше 20 років, жінки при стажі роботи 15 років йдуть на пенсію в 50 років.

Обасті застосування Електрогазозварник - одна з найпоширеніших робітничих професій. В умовах загальної нестачі робочого персоналу професія зварника на особливому рахунку. Зварювальні роботи потрібні практично на будь-якому виробництві: на великому і малому підприємстві, на будівництві і в ремонтних майстернях.

Професійна спрямованість. Професія «Електрогазозварник» відноситься до типу «людина-техніка» і пов’язана з виробництвом і обробкою металу.

Домінуючі інтереси – сфера обслуговування.

Необхідні якості: фізична сила і витривалість, гострий зір і кольоросприйняття, гнучкість і рухливість рук, ніг і усього тіла, вестибулярного апарата, хороша зорово-моторна координація, розвинена просторова уява і технічнемислення, бути акуратним, уважним і врівноваженим

Медичні обмеження: захворювання дихальних органів, опорно-рухового апарату (радикуліт, остеохондроз тощо), серцево-судинної і нервової систем, розлади психіки і виражені дефекти зору і слуху.

На ринку праці. На сьогоднішній день – це найбільш затребувана професія. Електрогазозварники без особливих ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках, заводах, в авторемонтних майстернях та станціях технічного обслуговування тощо Можна працювати як вселі, так івмісті.

Оплата праці. Заробіток електрогазозварника залежить віл обсягів виконаних робіт, кваліфікаційного розряду, форми власності та спеціалізації підприємства (організації, установи), де він працює.

 Приклад професіограми професії «Закрійник»

Зміст праці. Закрійник – майстер, який допомагає обрати фасон моделі одягу відповідно до тенденцій моди, індивідуальних особливостей фігури, віку і зовнішності замовника, а також пошивних властивостей тканини; здійснює розкрій матеріалів згідно зі зробленими вимірами для пошиття чи ремонту одягу. Закрійник знімає мірки, виготовляє лекала, проводить розкладку лекал на тканині, розкроює, після чого за справу беруться швачки. 

Під час виготовлення одягу закрійник проводить примірки, уточнює, коректує, робить підгін моделі по фігурі і, врешті-решт, здає виріб замовникові. Загалом, на всіх етапах створення одягу закрійник – ключова фігура. Тому, вимоги до його професіоналізму високі. Робочі інструменти закрійника – олівець, лінійка, вимірювальна стрічка, крейда. У процесі виготовлення одягу використовується також комп’ютерні програми, що значно полегшує професійні обов’язки. 

Закрійник повинен знати: основи конструювання і розкрою; технологію розкрою, пошиття та ремонту виробів, білизни і корсетних виробів; сучасний напрямок моделювання; призначення та властивості матеріалів, що використовуються; кращий досвід роботи за професією на підприємствах, в установах, організаціях даної та суміжних галузей, конкуруючих фірм в інших країнах; економічні досягнення, необхідні для успішного виконання професійних завдань і обов’язків; нові технології виготовлення та розкрою, сучасне обладнання; встановлення норм праці, тарифних ставок, посадових окладів, розцінок; виробничі (експлуатаційні) інструкції, інструкції з охорони праці, пожежної безпеки та правила внутрішнього трудового розпорядку; норми ділової поведінки та етики професійних відносин; основні положення і порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, положення Кодексу законів України про працю та інших законодавчих актів, що регулюють професійну зайнятість громадян та ін..

Умови праці. Робота закрійника відноситься до праці середнього ступеня важкості і напруженості. Закрійники в ательє чи кравецькій майстерні працюють в одну зміну (робота триває 8 годин) в комфортних умовах – в розкрійному цеху – просторому, чистому, світлому приміщенні. 

Області застосування. Закрійники працюють в ательє з пошиття одягу, на швейних підприємствах де існує розподіл праці. Але закрійник, що досконало опанував всі операції, може працювати з модельєрами, конструкторами (дизайнерами) одягу чи займатися виготовленням одиничних моделей (ексклюзивних) – перших екземплярів моделей пальт, суконь, костюмів, працювати приватно.

Професійна спрямованість: на роботу з людьми, з художніми образами, формами, кольорами, комп’ютерними програмами тощо.

Домінуючі інтереси:  сфера обслуговування, образотворче мистецтво, підприємництво, сучасні технології.

Необхідні якості: наочно-образне і наочно-дієве мислення, просторова уява, образна пам’ять, здатність до концентрації і розподілу уваги,  розвинена дрібна моторика рук, витривалість зорового аналізатора, правильне відчуття кольору, художні здібності, організованість, терплячість, доброзичливість, комунікативні та організаторські здібності,  відповідальність, естетичний смак.

Перешкоджають успішній професійній діяльності: підвищена нервова збудливість, слабкий зір, захворювання шкіри,  неуважність, безвідповідальність, неохайність.

Родинні професії: кравець, швачка, модельєр-конструктор, дизайнер одягу.

На ринку праці: попит на професію високий.

Оплата праці: середня чи висока, залежить від майстерності фахівця.