Програма Місії «Рахиль»

Програма «Душпастирського супроводу осіб, що переживають втрату ненародженої дитини» в УГКЦ 

Проблема збереження людського життя в Україні набуває дедалі більшої актуальності, особливо коли йдеться про життя ненародженої дитини. Завданням Церкви є захищати життя від моменту зачаття до природної смерті. Аборти, позаматкова вагітність, процедури штучного запліднення, невиношування, мертвонародження, усе це відноситься до перинатальних втрат. Але жертвами цих втрат є не лише самі ненароджені діти а також їх батьки, родичі та близькі люди.

Втрата навіть ненародженої дитини ніяк не може минути безслідно, адже призводить до руйнування частини особистості як чоловіків так і жінок, пов’язаної із батьківством. Така подія є травмою, що зачіпає цілий пласт як фізично-психічних так  і  моральних аспектів. Навіть у випадку викидня або народження мертвої дитини, часто батьки мають відчуття провини.

Якщо спонтанні аборти і  втрата дитини через передчасні пологи є тяжкою психологічною травмою, то добровільно вчинений аборт не тільки вбиває дитину, але  крім того залишає ще більші рани на рівні духовному, зцілити які може лише Господь Бог.

Пропонуючи програму «Душпастирського супроводу осіб, що переживають втрату ненародженої дитини», Церква прагне допомогти людям пережити витрату ненародженої дитини та отримати зцілення душевних та психологічних ран.

Ця програма звернена в першу чергу до духовенства, але також і до мирян, котрі бажають долучитися до служіння у зцілення ран від втрат ненародженої дитини. У ній подано конкретні кроки до реалізації на трьох рівнях: загальноцерковному, архи/єпархіальному та парафіяльному.

Загальноцерковний рівень

І. Започаткування діяльності в УГКЦ ресурсного центру Міcія «Рахиль»

1. Місія «Рахиль» – це програма зцілення від ран, що залишаються на людській душі через втрату ненародженої дитини, котру пропонує Українська Греко-Католицька Церква.

2. Мета створення Місії «Рахиль»: допомогти особам, зраненим через втрати дітей до їх народження (через викидень, позаматкову вагітність, народження мертвої дитини, аборт, використання ранньо-абортивних засобів, процедуру штучних запліднень), отримати зцілення душевних ран та налагодити міжособистісні стосунки.

3. Завдання Місії «Рахиль»:

– формування мережі фахівців (священиків, монахинь, психологів, психотерапевтів, консультантів, волонтерів), які пройшли спеціальний вишкіл і є командою, що опікується людьми, які пережили втрату ненародженої дитини на шляху зцілення через подолання смутку за її втратою, уздоровити стосунки в сім’ї, відновити відносини з Богом та воз’єднатися з Церквою;

– опрацювання та видання інформаційно-просвітницьких матеріалів (книг, посібників, методичок, буклетів, флаєрів, візитівок);

– створення інформаційних ресурсів (ефіри на радіо та телебаченні, інтернет-ресурси) та координація їх наповнення;

– впровадження освітньо-навчальних програм, семінарів-тренінгів з постабортного зцілення та супроводу осіб, котрі пережили втрату ненародженої дитини, для духовенства, богопосвячених осіб, семінаристів та волонтерів;

– координація мережі архи/єпархіальних осередків;

– приготування дидактичного матеріалу для проповідей та катехизації стосовно зцілення від ран втрати ненародженої дитини.

ІІ. Молитовне служіння життю та зціленню ран втрати ненародженої дитини

Для плекання молитовного служіння життю та зціленню ран втрати ненародженої  слід підтримувати та розвивати  особливі події та дати:

1. Неділя по Різдві – День парафіяльної молитви за зцілення матерів та родин, які втратили дитину;

2. Друга субота Великого посту (День пам’яті абортованих дітей) – день спільної молитви у храмах та вшанування дітей, втрачених через аборти, а також прохання про прощення та примирення;

3. Свято Благовіщення (25 березня – День подяки за дар життя) – намірення за збереження життя ненароджених дітей та вдячність за дар життя.

ІІІ. Інформаційно-просвітницька діяльність

Метою інформаційно-просвітницької діяльності — поширення серед віруючих та у суспільстві інформації про допомогу Церкви особам, які переживають втрату ненародженої дитини.

У рамках інформаційно-просвітницької діяльності передбачається проведення наступних заходів:

1. Звернення Проводу Церкви про початок та підтримку діяльності Місії «Рахиль».

2. Представлення діяльності Місії «Рахиль» у архи/єпархіях та екзархатах, курсах підвищення кваліфікації духовенства, семінаріях УГКЦ.

3. Створення ресурсної бази мережі фахівців та волонтерів Місії «Рахиль» у архи/єпархіях та екзархатах УГКЦ.

4. Налагодження співпраці зі ЗМІ щодо поширення інформації про Місію «Рахиль», як місію зцілення від ран втрати ненародженої дитини.

Архи/єпархіальнй рівень

1. Створення архи/єпархіальної Місії «Рахиль» (мережа фахівців та волонтерів у архи/єпархіях та екзархатах).

2. Молитовна підтримка: створення мережі молитовного супроводу (напр., спільнота «Матері в молитві», архибратство «Матері Божої Неустанної Помочі», «Лицарі Колумба»), які молитимуться за успіх місії та за осіб, що надають опіку, і тих, хто потребує зцілення.

III. Розташування: визначення осередків у архіи/єпархії, де працюватимуть фахівці, волонтери та де буде розміщено телефон довіри. Це може бути кабінет  однієї із архи/єпархіальних комісій, канцелярія, архи/єпархіальна духовно-психологічна порадня, монастир.

1. IV. Телефон довіри – дуже важливо, щоб на телефонні дзвінки відповідали саме працівники Місії «Рахиль».

2. Постійний пошук фахівців для розширення мережі Місії «Рахиль» (духівників, сповідників, психотерапевтів, психологів).

3. Навчання в архи/єпархії – організація спеціалізованих вишколів для священиків (бажано всіх священиків архи/єпархії та екзархатів – як архи/єпархіального, так і монашого клиру), семінаристів.

VII. Сприяння діяльності Місії «Рахиль» – обізнаність громадськості про цю місію – запорука її успіху. Архи/єпархіальні священики мають проповідувати любов та милосердя Боже і розповідати про Місію «Рахиль» на своїх парафіях та розповсюджувати інформаційні матеріали.

VIII. Літургія за надію та зцілення. У спеціально визначені дні (Неділя по Різдві, друга субота Великого посту, свято Благовіщення) у архи/єпархіях та екзархатах можуть організувати Літургію за надію зцілення усіх тих, хто колись втратив дітей до народження. У рекламних текстах слід наголосити, що ця Служба Божа призначена для всіх, хто зіткнувся з питанням втрати дитини: через викидень, народження мертвої дитини, позаматкову вагітність, аборт.

1. IX. Реколекції для осіб, які пережили втрату ненародженої дитини (аборт, викидень та ін.).

 Парафіяльний рівень

Парафія – осередок надії і оздоровлення

Парафія має стати місцем зцілення і примирення для тих, що пережили втрату ненародженої дитини. Для цього на парафії слід зробити такі кроки:

1. Дієві проповіді про те, як знайти примирення і зцілення після втрати дітей до їх народження

2. Проповідь може бути одним із найдієвіших способів, як достукатися до тих жінок та чоловіків на парафії, що зіткнулися з кризою втрати ненародженої дитини;

3. Необхідно просити мирян молитися за тих, про кого їм особисто відомо, що вони зробили аборти, чи заохочувати їх духовно прийняти, через молитву, когось, хто зробив аборт і потребує зцілення;

4. Наголошувати на користі молитви за примирення та зцілення постабортних ран (напр., Ісусової молитви);

5. Звертатися до теми Божого прощення, згадавши про аборт, під час свят, в які збираються разом усі члени сім’ї, серед яких є також непрактикуючі члени Церкви, та відвідують Святу Літургію. Людям потрібно почути, що завжди безпечно повернутися додому – до Церкви. Люди прагнуть залишити в минулому гріх аборту.

6. Налагодити контакт парафії із архи/єпархіальною Місією «Рахиль»

7. Надавати номер телефону Місії «Рахиль» у парафіяльних списках ресурсів. Можна також вказувати інший ресурс і номер телефону для тих, хто потребує допомоги при вагітності, наприклад, місцевий центр надання допомоги вагітним руху «За життя»;

8. Розміщувати оголошення та повідомлення архи/єпархії, екзархатів про події, тренінги, Літургії, Молебні, реколекції чи інформаційні програми, які проводить Місія «Рахиль», рух «За життя»;

9. Розповсюджувати брошури та візитівки місії «Рахиль». Їх можна розкладати на cтолику в храмі з інформаційними матеріалами, текстами молитов, особливо напередодні святкових Літургій або в громадських місцях, де вони будуть на видноті. На столику можна написати: «Для ваших друзів, які пережили втрату ненародженої дитини».

ІІІ. Встановлювати пам’ятні знаки, хрести, садити дерева або й сади на спогад про дітей, які померли до народження чи в дитинстві

Ще один спосіб сприяти існуванню парафії як спільноти для зцілення – це встановлення пам’ятних знаків (посадження дерев, створення садів) на згадку про дітей, які померли до народження. Місце, де батьки, які втратили дитину до народження чи в дитинстві, мають можливість віддати їй шану, може стати засобом великої розради.

Деякі варіанти таких пам’ятних символів (тут існує чималий простір для дій):

– садова територія на парафії;

– пам’ятник чи статуя на парафіяльному кладовищі або на території парафії;

– ніша чи куточок у Церкві, присвячені пам’яті цих дітей;

– «Кімната пам’яті», в якій є місце для молитов, і «Книга пам’яті», до якої батьки можуть вписувати імена своїх дітей, котрі померли до народження чи в дитинстві.