Як відомо, щеплення робляться не тільки малюкам – дорослій людині теж необхідно не забувати про відповідальність за власне здоров'я та не ігнорувати заходів профілактики деяких серйозних захворювань.
У багатьох випадках саме вакцинація (вона ж – імунізація) і стає найефективнішою профілактикою. Введена вакцина викликає імунну відповідь – імунна система реагує на введення в організм ослаблених патогенів або їх часток і вибудовує імунітет проти них. Це допомагає організму «не розгубитися» в разі справжнього зараження і відразу перемогти захворювання, не давши йому розвинутися, або ж перенести його в легкій, безпечної формі.
Тому не варто нехтувати рекомендаціями офіційного календаря щеплень, а також вакцинацєю «за обставинами» – наприклад, за медичними показаннями та/або при плануванні поїздок до країн з високим ризиком заразитися тим чи іншим інфекційним захворюванням.
Зараз в Україні діє календар профілактичних щеплень, затверджений МОЗ у 2018 році. Як бачимо, при відсутності медичних протипоказань, кожна дитина до досягнення 16-річного віку повинна бути вакцинована від десяти наступних інфекційних хвороб:
поліомієліт;
гепатит В;
туберкульоз;
кір;
краснуха;
паротит («свинка»);
дифтерія;
правець;
кашлюк;
гемофілія (мається на увазі гемофілічний грип типу В – гемофільна інфекція, яку викликає гемофільна паличка Haemophilus influenzae типу b, через що цю інфекцію також називають Hib- або ХІБ-інфекцією).
Скільки діє щеплення і чи потрібно його повторювати?
Залежно від захворювання, проти якого вживається профілактичний захід у вигляді вакцинації, щеплення відрізняються за тривалістю дії. Деякі з них продовжують «працювати» протягом року, деякі – п'ять або десять років, а інші (це відноситься до більшості обов'язкових «дитячих» щеплень) – усе життя.
Якщо дитину вакцинували згідно з календарем вакцинації, то, коли вона подорослішає – обов'язковими (або, скажімо, дуже бажаними, оскільки змушувати робити щеплення ніхто не стане) залишаться щеплення від правця та дифтерії. В ідеалі їх слід повторювати кожні десять років – тобто, отримавши 6 доз до 16 років, потрібно проводити ревакцинацію (повторні щеплення) в 26, 36, 46 років і т. д. Дифтерійно-правцева вакцина називається АДП – одним щепленням оновлюється захист від обох захворювань. Це ж стосується і ревакцинації від гепатиту В (з інтервалом у 6 місяців).
Справа в тому, що імунні антитіла, отримані в результаті вакцинації проти цих хвороб, поступово слабшають, у зв'язку з чим і виникає потреба «підштовхнути» імунітет саме у їхній бік. До речі, це ж стосується і вже згаданої пневмококової інфекції, щеплення від якої незабаром стане обов'язковим і, ймовірно, теж вимагатиме періодичної ревакцинації – причому кожні п'ять років, а не десять.
Що робити, якщо щеплень в дитинстві не було?
Повідомити про це сімейного лікаря. Якщо в дитячому віці не проводилася обов'язкова вакцинація або її графік був порушений – «надолужити згаяне» можна і в дорослому віці: терапевт складе для вас індивідуальний календар щеплень (якщо конкретно у вашому випадку до них немає протипоказань).
Для таких випадків існують деякі загальні правила. Наприклад, якщо в дитинстві ви не були вакциновані АДП (дифтерія/правець) або АКДП (коклюш/дифтерія/правець), то в дорослому віці щеплення потрібно буде провести в три етапи: друга доза через місяць після першої, а третя – через шість місяців після другої.
Якщо в дитинстві були пропущені щеплення від кору, краснухи та паротиту-«свинки» (це теж одна вакцина – КПК, нею вакцинують дітей в 1 рік і в 6 років) – то дорослій людині теж будуть призначені дві дози, але з інтервалом між ними не в кілька років, а в один місяць.
ВАЖЛИВО! Кір у дорослого може призвести до сліпоти, набряку мозку та смерті. Свинка (паротит) у дорослого – викликати глухоту, чоловіче безпліддя та інші ускладнення. Краснуха у вагітної – спровокувати викидень, смерть новонародженого або мертвонародження, каліцтва плоду.
Більшість «дитячих хвороб» мають тяжкий перебіг у дорослих. Якщо ви не перехворіли на них у дитинстві і ще не були вакциновані – захиститься щепленням зараз, воно того варто.
Якщо в дитинстві не проводилося щеплення від кашлюку – цю прогалину теж варто заповнити, що особливо стосується вагітних (у період між 16-м і 36-м тижнями вагітності): таке щеплення істотно знижує ризик захворювання на кашлюк немовляти в перші місяці життя. Кашлюк є дуже небезпечним для дітей до 6 місяців – він часто викликає у них ускладнення у вигляді запалення легенів, церебральних порушень та інших серйозних захворювань, що вимагають госпіталізації.
Існує лінійка вакцин Інфанрикс, куди входять як моно-, так і полівакцини від дифтерії, правця, кашлюку та поліомієліту.
Суто індивідуально призначається схема вакцинації для дорослого, що не отримував у дитинстві щеплень проти гепатиту В.
А деякі щеплення дорослим не проводяться взагалі. Наприклад, протитуберкульозне, протиполіомієлітне та щеплення проти гемофілічної інфекції (Hib).
Як дізнатися, чи були щеплення в дитинстві?
Теоретично інформація про вакцинації повинна зберігатися в медичних картах – у поліклініках за місцем проживання пацієнта. Щоправда, карта зі щеплень раніше зберігалася в архіві ще п'ять років після досягнення пацієнтом повноліття, після чого знищувалася.
Якщо в поліклініці знайти потрібні документи не вдалося, можна спробувати відшукати їх через школу, де ви навчалися, вуз або військкомат – туди ці дані теж повинні були передаватися.
Якщо ж і цей пошуковий захід успіхом не увінчався – можна здати аналіз крові на наявність антитіл до гепатиту, кору, дифтерії та інших «прищеплювальних» захворювань. При достатньому титрі антитіл буде зрозуміло, що імунітет є і все в порядку, а якщо їх не виявиться – можна буде ревакцинуватися.
Дитячі та дорослі щеплення, які не входять в офіційний календар
Про імунізацію проти пневмококової інфекції ми вже згадували на початку статті (вакцини – Синфлорикс та ін.). А зараз перерахуємо інші інфекційні хвороби, від яких має сенс робити щеплення.
Дорослим людям, які в дитинстві не хворіли на вітряну віспу («вітрянку») і не робили від неї щеплення, варто його зробити. Збудник цієї хвороби – герпесвірус 3 типу, варицелла-зостер вірус (ВЗВ) – для дорослої людини небезпечний розвитком герпетичного або оперізувального лишаю, захворювання вкрай неприємного, яке ще й загрожує серйозними ускладненнями. Детальніше про нього можна почитати в нашій недавній статті (розділи: «Оперізуючий лишай» і «Як лікувати оперізуючий лишай»). Вакцини проти varicella zoster – Варілрикс та ін.
У багатьох країнах у календар обов'язкових дитячих щеплень входить вакцинація проти ротавірусу. Ротавіруси знайомі практично кожному з нас – саме вони викликають нестримну блювоту з діареєю, які доросла людина так-сяк переживе, а ось малюк може і померти через електролітний дисбаланс і шок. Вакцини – Ротарикс та ін.
Щеплення від ВПЛ (вірусу папіломи людини) теж внесена до списків рекомендованих щеплень у багатьох країнах. Деякі штами ВПЛ (16-й, 18-й, 31-й, 45-й типи) здатні спровокувати рак шийки матки – за різними даними від 70% до 99% випадків цього виду раку, четвертого за поширеністю серед жінок, пов'язані саме з ВПЛ. Крім того, цей підступний вірус може викликати і інші види раку, в тому числі у чоловіків, а також генітальні папіломи (за них «відповідальні» 6-й та 11-й типи ВПЛ).
ВАЖЛИВО! Ідеально проводити вакцинацію від ВПЛ до початку статевого життя, оскільки вірус передається статевим шляхом. Найкраще щеплення «спрацьовує» до 26 років, хоча за призначенням лікаря може бути проведена і пізніше – в 27-45 років.
Терміни ревакцинації варіюються в залежності від вакцини – 5 років (вакцина Gardasil, Гардасил) або 8 років (Cervarix, Церварикс).
Щеплення від кліщового енцефаліту є особливо доцільним для районів із високою активністю кліщів. В Україні до таких регіонів належать деякі дільниці Львівської та Волинської областей, хоча «для підстраховки» робити ці щеплення можна і мешканцям будь-яких інших регіонів, у першу чергу тим, хто часто буває на природі – у лісах, парках тощо. Кліщовий енцефаліт – вкрай важкий захворювання, яке вражає нервову систему, що може призвести до менінгіту, довічного паралічу і навіть смерті. Протиенцефалітна вакцина вводиться трикратно, імунітет зберігається 1 рік, після чого повторювати щеплення потрібно кожні три роки.
Щеплення проти гепатиту А варто зробити якщо був контакт із людиною, у якої він був діагностований, або ж при плануванні поїздки в регіон із зафіксованим спалахом цього захворювання. Вакцини – Хаврикс та ін.
Менінгококова інфекція становить небезпеку для молоді, вакцинуватися рекомендується до 24 років. Вакцини – Менактра та ін.
З приводу щорічних щеплень від грипу (платно), а також вакцинації від нової коронавірусної інфекції COVID-19 (безкоштовно) кожен українець може приймати рішення самостійно.
Які щеплення потрібні для виїзду за кордон?
По-перше – всі, що входять до нашого офіційного календаря щеплень. По-друге – додаткові, від захворювань, ризик яких у державі в'їзду є дуже високим. Списки таких щеплень відрізняються в кожній країні. Що це за щеплення – потрібно заздалегідь дізнатися на сайті МЗС потрібної країни.
Наприклад, щеплення від уже згаданого вище гепатиту А потрібно робити при плануванні поїздок до деяких країн Північної Америки, Азії, Африки. Дорослим пацієнтам ця вакцинація проводиться в два етапи з інтервалом від півроку до року.
ВАЖЛИВО! Щоб після щеплення «включився» повноцінний імунітет, може знадобитися від 2 тижнів до 2 місяців, тому про вакцинацію слід подбати заздалегідь, а не робити щеплення за пару днів до поїздки. При цьому дуже важливо оформити документ, який підтвердив би вашу вакцинацію.
Щеплення для дітей і дорослих: протипоказання
Протипоказання до проведення імунізації діляться на дві групи – абсолютні (коли робити щеплення робити не можна взагалі) і тимчасові (коли щеплення слід відкласти на більш пізній термін).
Наприклад, до абсолютних відносяться:
сильна, що загрожує життю, алергічна реакція на попереднє щеплення та/або просто обґрунтована підозра щодо виникнення алергії на складові вакцини. У таких випадках лікар може або підібрати вакцину з іншим складом, або скасувати вакцинацію;
онкологічні захворювання, нещодавно проведена хіміотерапія.
Серед тимчасових протипоказань варто назвати:
будь-які хронічні та інфекційні хвороби в стадії загострення;
підвищення температури більш 38,5оС;
перенесена нещодавно травма або хірургічна операція;
вагітність (у цей період заборонено введення вакцин, що містять живі віруси).
ВАЖЛИВО! Вакцини, в яких містяться живі віруси, також заборонені до використання серед ВІЛ-інфікованих людей і тих, хто приймає препарати, що пригнічують імунітет.
У будь-якому випадку лікар, що направляє вас на вакцинацію, повинен попередньо скласти повну клінічну картину стану вашого здоров'я, щоб уникнути ускладнень після щеплення. У більшості випадків імунізація проходить успішно і приносить реальну користь, тому боятися щеплень не варто :)
Бажаємо вам міцного здоров'я!
Імунізація
Інфекційні хвороби небезпечні своїми ускладненнями, що можуть призвести до інвалідності, а деякі — навіть до смерті. Інфекційні хвороби, від яких (або від тяжких ускладнень яких) можна захиститися за допомогою імунізації, передаються від інфікованої особи до здорової, як правило, повітряно-крапельним шляхом.
Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я) — це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороби, і який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.
До інфекцій, яким можна запобігти щепленнями, належать: кашлюк, дифтерія, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, краснуха, гепатит B, гемофільна інфекція, пневмококова інфекція, менінгококова інфекція, ротавірусна інфекція, вітряна віспа, гепатит A, папіломавірусна інфекція та інші.
Вакцини стимулюють власну імунну систему організму до захисту людини від відповідної інфекції або хвороби.
Вакцинація має на меті захистити організм від інфекції, запобігти важкому перебігу та появі ускладнень від неї.
Дитина, яка не отримала щеплення проти тих чи інших інфекцій, наражається на великий ризик захворіти, особливо якщо таких дітей стає з року в рік більше.
Застосування вакцин знижує вірогідність поширення відповідних інфекцій у сотні разів. На сьогоднішній день альтернатив вакцинації з метою профілактики захворювання на відповідні інфекції немає.
Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації.