Що таке інклюзивна освіта? Її особливості.
Що таке інклюзивна освіта? Її особливості.
Що таке інклюзивна освіта? Її особливості.
Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.
«Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей» (Концепція розвитку інклюзивної освіти. Наказ МОН від 01.10.2010 № 912).
Реформа освіти в Україні покликала до життя й реформи в спеціальній освіті дітей з особливими потребами. У нашому суспільстві є різні категорії маленьких громадян, певна частина яких мають проблеми, пов’язані зі здоров’ям і розвитком. І, нажаль, на сьогодні кількість дітей, які потребують корекційно-реабілітаційної роботи, соціальної адаптації зростає.
Конституція України, Закон України «Про освіту» гарантують усім дітям право на освіту, отже і можливість реалізувати це право в усіх державних закладах освіти належно від статі, раси, національності, соціального та майнового стану, стану здоров’я, місця проживання та інших чинників.
Діти з особливими потребами мають право задовольняти свої потреби так само, як і всі інші члени суспільства
Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами:
Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.
Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.
У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.
Переваги інклюзивної освіти для інших дітей:
Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.
Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
Діти вчаться співробітництву.
Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.
для педагогів та фахівців:
Педагоги краще розуміють індивідуальні особливості дитини.
Педагоги оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.
Дитина з особливостями психофізичного розвитку не повинна займати особливого становища в закладі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо.
Дуже важливо в інклюзивній групі створити таку атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між дітьми, щоб забезпечити дитині з особливостями психофізичного розвитку можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки.
Результативність навчально-виховної, корекційно-реабілітаційної і лікувально-профілактичної роботи в інклюзивному класі (групі) значною мірою залежить від координованості впливів усіх членів команди (керівника закладу, педагогів, лікарів, психолога, дефектолога, реабілітолога, батьків) на дітей з особливостями психофізичного розвитку, комплексного підходу до планування і реалізації корекційно-розвивальних заходів. Важливо заохочувати організацію неформальних груп підтримки серед вихованців закладу, педагогів та батьків з метою створення простору для соціальної реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку
Перший етап залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загально-освтінього простору здійснюється у закладі дошкільної освіти. Головним завданням освітнього процесу в реабілітаційних та інклюзивних групах є особистісний розвиток, активізація внутрішнього потенціалу дітей, залучення їх до співтворчості з педагогами та ровесниками. Розвиток дитини як суб’єкта освітньої діяльності (активної, ініціативної, відповідальної).
Метою організації роботи в інклюзивних та реабілітаційних групах дошкільних навчальних закладів є:
1. Залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до дошкільної освіти.
2. Виконання індивідуальної фізкультурно-оздоровчої програми з даною категорією дітей.
3. Сприяння соціальній адаптації дітей з особливими потребами психофізичного розвитку, введення їх у колектив однолітків.
4. Оволодіння дітьми необхідними навичками спілкування з однолітками та дорослими.
5. Допомога родинам у виконанні індивідуальних оздоровчих програм.
6. Сприяння пізнавальному та особистісному розвитку, готовності до взаємодії з навколишнім світом. Створення умов для виконання певних дидактичних завдань.
Навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку не повинно обмежуватись організацією освітнього процесу в закладі дошкільної освіти. Важливо, щоб дитина могла і вдома здобувати і водночас вдосконалення власні знання. Тому батьки повинні ознайомитись з програмою навчання своєї дитини, знати, яка мета окремих елементів даної програми, її загальний напрямок і принципи.
Мова не йде про те, щоб батьки брали на себе роль вихователя, заміняли або виручили його. Однак варто аби вихователі і батьки однаково ставилися до бажань дитини, допомагали їй почуватися безпечно. Співпраця вихователя з батьками збільшує шанси на те, щоб дитина краще користувалася вміннями і навичками, способами діяльності, якими оволоділа в ЗДО.
Діти з особливими потребами, залучені до звичайного життя, стають повноцінними членами суспільства і часто не лише потребують підтримки громади, а й, навпаки роблять свій внесок у загальну справу. Суспільство багато втрачає якщо певна його частина не залучена до активного і продуктивного життя. Діти, які граються і навчаються у групах залучення, стають компетентними, незалежними, працьовитими людьми, завжди готовими прийти на допомогу іншим.
Також потрібна систематична співпраця людей, які забезпечують виконання програми. Цьому сприяють регулярні зустрічі батьків, вихователів, логопеда, музичного керівника, психолога, інструктора з фізкультури, реабілітолога — всіх реалізаторів програми. Процес залучення надає дітям та їх сім’ям широкі можливості для вибору, сприяє повному розкриттю дитячого потенціалу, навчає розуміти і поважати людську індивідуальність.
Саме в такому довкіллі, де вся увага сконцентрована на діяльність дітей, де поважають і задовольняють індивідуальні потреби, можуть ефективно навчатися і здорові діти, і діти з різними вадами і специфічними потребами.
Інтерактивні ігри як засіб взаємодії батьків з їх особливими дітьми
Використання новітніх інтерактивних технологій в освітній та виховній діяльності нашого закладу дошкільної освіти, спрямованих на вихованців з особливими освітніми потребами, безумовно є важливим та цікавим процесом.
Інтерактивні технології (далі - ІТ) - це сучасний, продиктований реаліями сьогодення, різновид активних методів освіти та виховання, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності дітей. Завдання ІТ - створення комфортних умов для здобуття практичного життєвого досвіду дітьми з ООП та покращення процесу взаємодії дітей та їх батьків.
Інтерактивні ігри формують у дошкільників з особливостями розвитку зацікавленість, створюють ситуацію випробування і дарують радість відкриття, що властиво усім іграм. А також в процесі спільної взаємоді здійснює позитивний вплив на готовність дитини до здобування нових вмінь, навичок та всебічного розвитку.
Пам’ятайте! Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для створення такої атмосфери у Вашому спілкуванні з дітьми, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дає змогу вирішити певні проблеми та розв’язати певні завдання.
Шановні батьки! Основний чинник у формуванні особистості — це виховний клімат сім’ї. Дошкільнятам з особливими освітніми потребами необхідно продовжувати всебічно розвиватися, а без Вашої батьківської допомоги їм не обійтись! Тож знаходьте час, щоб приділити його своєму малюку і провести з користю. Спробуймо разом, використовуючи інтерактивні засоби взаємодії, зацікавити малюків та дати їм нові вміння і навички!
Гра "Домашні тварини. Мама та дитинча" - https://learningapps.org/display?v=p0a7p39ec20
Гра "Свійські та дикі тварини" - https://learningapps.org/display?v=pmsvrqt1k20
Гра "Овочі та фрукти. Що, де росте?" - https://learningapps.org/display?v=p8akw2nvn20
Гра "Який за кольором?" - https://learningapps.org/display?v=pcdyve0ct20
Гра "Пори року" - https://learningapps.org/watch?v=pc7qjdtd220
Гра "З якої кімнати речі?" - https://learningapps.org/watch?v=p0g1dbfjc20
Закони України:
• “Про освіту”
• “Про загальну середню освіту”
• «Про дошкільну освіту»
• «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу»
• «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів»
• “Про реабілітацію інвалідів в Україні”
• “Конвенція про права дитини”
• “Конвенція про права інвалідів”
• “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
Акти Кабінету Міністрів України Накази Міністерств:
• від 20 липня 1996 р. N 767 “Про реалізацію Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Національної програми “Діти України” та підготовку щорічної державної доповіді про становище дітей в Україні ”
• від 3 грудня 2009 р. N 1482-р “Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року ”
• від 27 серпня 2010 р. N 780 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N 585”
• від 29 липня 2009 р. N 784 “Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки “Безбар’єрна Україна”
• від 25 серпня 2004 р. N 619-р “Про затвердження Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю ”
• від 15 серпня 2011 р. N 872 “Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах ”
• від 5 липня 2004 р. N 848 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку ”
• від 21 серпня 2013 р. № 607 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти для дітей з особливими освітніми потребами»
Накази Міністерства освіти та науки України:
• від 01.10.10 р. №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»
• від 01.10.2012 р. №1063 “Про затвердження Плану заходів щодо виконання завдань і заходів Державної цільової програми на період до 2020 року”
• від 16.08.2012 р. № 920 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1502/21814″ Про затвердження Положення про навчально-реабілітаційний центр”
• від 15.09.2008 р. № 852 “Про затвердження Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку”
• від 21.12.2009 р. № 1153 “Про заходи МОН на виконання завдань, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1482-р “Про затвердження плану заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року”
• від 11.09.2009 р. № 855 “Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009- 2012 роки”
• від 05.12.2008 р. № 1105″Про затвердження типових штатів та штатних нормативів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку”
• від 10.06.2011 р. № 568 “Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженим фізичними можливостями”
• від 11.09.2009 р. № 852 “Про введення навчального предмету „Українська жестова мова” та внесення змін до Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку”
• від 09.12.2010 р. № 1224″Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах”
Листи Міністерства:
• від 02.04.2012 р. № 1/9-245″Щодо одержання документа про освіту учнями з особливими потребами загальноосвітніх навчальних закладах”
• від 11.01.2011 р. № 1/9-11″Про перелік навчально-наочних посібників, електронних засобів навчального і загального призначення та ін., рекомендованих для використання у 2010/2011 навчальному році”
• від 15.04.2011 р. № 1/9-284″Про створення, реорганізацію та ліквідацію загальноосвітніх навчальних закладів”
• Лист МОНМС України № 1/9-1 від 02.01.2013 “Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання”
• Лист МОН України № 1/9-539 від 08.08.2013 “Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами”
ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
ВСІ ДІТИ РІЗНІ
Діти справді різні: одні слухняні, інші капризні; одні розвиваються швидко, все «схоплюють», засвоюють на «льоту», інші відстають у розвитку; одні товариські, інші, навпаки, замкнуті. Навіть в одній сім'ї, де кілька дітей, сестри і брати начебто й зовні схожі, і живуть в однакових умовах, і виховуються однаково, але можуть бути зовсім різними.
Чому діти такі різні? Причин тут багато: й уроджені особливості нервової системи дитини, і стан здоров'я, і характер взаємин з батьками та іншими членами сім'ї, а пізніше - вихователями, вчителями, однолітками.
Дорослі обов'язково мають ураховувати психологічні особливості дітей. А чим зумовлені ці особливості? Насамперед співвідношенням основних нервових процесів кори головного мозку: збудження і гальмування. Діти народжуються з різними особливостями функціонування мозку. Ці анатомо-фізіологічні особливості є основою для формування особливостей психологічних, і відбувається це тому, що один і той самий вплив може мати різний психологічний ефект. Адже кожний член сім'ї, у тому числі й кожна дитина, живе й розвивається в специфічних, характерних саме для неї умовах. Це тільки так здається, що обидва брати чи всі сестри живуть в однакових умовах. Адже сам факт, що хтось з них старший, а хтось - молодший, створює відмінності. Старший вважає себе покровителем молодшого, у чомусь вищим за нього, звикає, що той дивиться на нього знизу вверх, часто шукає в нього захисту, а іноді й навпаки - бунтує проти деспотизму старшого брата, шукає захисту в батьків. Уже ця обставина створює далеко не однакові умови життя. Вони можуть сприяти формуванню таких якостей, як зарозумілість або турботливість, відповідальність або зумовлювати байдужість, заздрісність, покірливість тощо.
А що ще може вплинути на поведінку дитини, її взаємини з іншими? Атмосфера в сім'ї, навіть зміна її матеріального становища, друзі, з якими почали дружити діти, та багато інших життєвих обставин дають поштовх до зародження різних якостей та особливостей людини.
Коли починають формуватися стійкі риси характеру? Вчені вважають, що досить рано, в дитячі роки. Формування відбувається непомітно, під впливом і наших з вами, любі батьки, вчинків, реакцій на прохання, бажання, примхи дитини. Ми твердимо подекуди, що такою, як зараз дитина була завжди, що риси характеру дано їй «від природи». А це зовсім не так. Такою вона стала з нашою допомогою.
Якщо дитина звикла до надмірно турботливого ставлення до себе в сім'ї, вона зажадає такого самого ставлення до себе і в колі однолітків. Якщо діти, граючись з примхливою дитиною, завжди поступаються їй, якщо ні батьки, ні вихователь не помітять вчасно егоїстичних проявів у неї, належно не відреагують на це, формування себелюбства, черствості, байдужості невідворотне.
Усі діти різні, неповторні. І в кожного є якісь позитивні якості, спираючись на які батьки можуть формувати людину цікаву, комунікабельну, яка вміє вписатися в будь-який колектив - і родинний, і дитячий.
Пам’ятайте, лагідність, любов та увага батьків створюють у дитини хороший, радісний настрій, а це, в свою чергу, формує взаємне добре ставлення до інших людей, упевненість у своїх силах.
ПОРАДИ ВИХОВАТЕЛЯ
ПРОБЛЕМИ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНЯТ
Як відомо, характер формується протягом життя людини. Головну роль у формуванні характеру дитини відіграють батьки та дорослі, які їх оточують. Їх слова, вчинки, поведінка, жести впливають на дітей. Діти наслідують все - добре і зле. Батько має формувати розум( характер), а мати - серце дитини (волю).
Добрими інструментами формування характеру дитини є малювання, спів, спорт, розвиваючі ігри:конструктори, пазли.
Необхідно поступово сформувати любов до праці. В ній закладаються такі риси як працьовитість, відповідальність, наполегливість, добросовісність.
Важливим чинником у формуванні особистості дитини є моральне виховання. Любов до правди, справедливості, почуття любові, жертовності та відповідальності становлять основні риси характеру дитини. Відмінності в характерах помітні вже у дітей молодшого дошкільного віку. В цьому віці, як показує досвід виховання, досить виразно в дітей виявляються такі риси: товариськість, колективізм, ласкавість, сміливість, сором*язливість, замкнутість, охайність, терплячість або примхливість, впертість, різкість.
Оскільки характер дитини залежить від її темпераменту, то і методи впливу на дитину теж різні.
Рекомендації батькам гіперактивних дітей
- У своїх відносинах з дитиною дотримуйтесь “позитивної моделі”. Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила.
- Уникайте повторень ”ні” і “ не можна”.
- Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
- Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
- Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
Рекомендації батькам для дітей з тривожністю
- Потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях.
- Щоб перебороти скутість, слід допомогти дитині розслабитись, зняти напругу з допомогою ігор, музики.
- Не сварити дитину за те, що вона посміла гніватись на вас. Слід допомогти їй усвідомити свої претензії до вас.
Рекомендації батькам сором’язливих та замкнутих дітей
- Портібно розширювати коло знайомих своєї дитини, частіше запрошувати в гості до себе друзів, брати дитину в гості до знайомих.
- Розповідати дитині, що нового і цікавого ви довідались, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
- Залучати дитину до різних доручень, пов’язаних із спілкуванням.
Принципи спілкування з агресивними дітьми
- Пам’ятайте, що заборона і підвищення голосу - найнеефективніші способи подолання агресивності.
- Дайте можливість дитині вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти (дозвольте побити подушку або розірвати “портрет її ворога”).
- Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки.
- Важливо щоб дитина почувала що ви її любите і цінуєте.
Поради батькам конфліктних дітей
- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Слід звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс.
- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з ситуації.
Кілька коротких правил:
- Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
- Не можна ніколи (навіть у поривах гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
- Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
- Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
- Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтесь своїм малюком.
- Оцінюйте тільки її вчинки, а не її саму.
- Не домагайтесь успіху силою. Примус - найгірший варіант морального виховання. Примус у сім*ї порушує особистість дитини.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ - ДЕФЕКТОЛОГА
РОЗЛАДИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ, ЇХ РАННЄ ВИЯВЛЕННЯ
Поруч з нами ростуть незвичайні діти, їх називають «дітьми дощу»: вони грають з предметами не так як більшість, вони радіють іншому. Для них не існує норм і правил звичних для нас, їм незрозуміло і нецікаво те, що роблять звичайні діти. У них свій, закритий для сторонніх світ, але їм дуже потрібна наша допомога, підтримка і розуміння.
Перш за все, аутизм - це не хвороба, а стан, з яким людина народжується. Він виявляється в затримці розвитку і небажанні контактувати із зовнішнім світом. Його неможливо вилікувати, але з часом можна скорегувати і адаптувати людину до соціального життя. На сьогодні дослідники виокремлюють не лише ранній дитячий аутизм, а й цілу групу розладів спектру аутизму.
Аутизм у чотири рази частіше вражає хлопчиків, ніж дівчаток. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя. Симптоми аутизму обумовлені особливостями будови та функціонування головного мозку дитини. Основними є генетичні причини разом із фактором органічного ураження центральної нервової системи. Важко відшукати хоча б двох дітей із однаковими симптомами аутизму.
І якщо говорити про спектр то це, з одного боку, соціально ізольовані, немовні діти з вираженою інтелектуальною недостатністю, а з іншого – діти з розвиненим мовленням та високим інтелектом.
Основні поведінкові симптоми аутизму:
Дитина рідко встановлює зоровий контакт, або ж встановлює його в незвичний спосіб (наприклад, дивиться скоса на Вас чи наче крізь Вас).
Не реагує на прості вказівки, на звертання до неї, хоча її поведінка в інших ситуаціях свідчить про те, що у дитини немає проблем зі слухом.
Переважно бавиться сама, перебуває наче у своєму власному світі.
Не наслідує ігри інших дітей, поведінки батьків.
Розвиток мовлення дитини не відповідає її вікові.
Механічно, багаторазово повторює почуті слова, наприклад, висловлювання з телепрограм. У спілкуванні не використовує ні жестів, ні міміки.
Надмірно боїться різких звуків (наприклад, шуму порохотяга, музики), часто затуляє при цьому долонями очі, вуха.
Не хоче, щоб її торкалися, обіймали, гладили по голові.
Має стереотипні рухи, наприклад, клацає пальцями, крутить головою, погойдується. Їй подобається крутитися на місці, або ж вона захоплюється предметами, що крутяться.
Прив’язується до незвичних речей, любить бавитися стрічками, камінцями, паличками чи волоссям, часто і багаторазово складає в ряд свої іграшки і т.п.
Потребує точного дотримування встановлених ритуалів, різко реагує на будь-які зміни (наприклад, наполегливо вимагає дотримуватися однакової послідовності дій, купуючи щось у крамниці, або ж їсти лише з певного посуду, вдягатися тільки у такий одяг, ходити в садочок одним маршрутом і т.п.).
Пам'ятайте: допомога дітям з розладами спектру аутизму – це довготривалий процес. Саме ми, дорослі, маємо навчити дитину взаємодіяти з цим світом, розвивати навички комунікації, реалізовувати свій потенціал.
ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ - ДЕФЕКТОЛОГА
ОСОБЛИВОСТІ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ООП
Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, розміщення у просторі. Він становить фундамент її розумового розвитку. З розвитком сенсорики у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі і суспільстві. Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.Як відомо, інформація в мозок потрапляє через сенсорні канали: очі, ніс, шкіру, вуха, язик. Але через особливі потреби дитини інформація, отримана через органи чуття, надходить у мозок як різноманітні частини пазлів. Тому вони сприймають навколишній світ фрагментарно і надають іншого значення речам.
Сприймання у дітей з ООП характеризується уповільненістю та фрагментарністю. У них страждають зорова та слухова увага, дошкільники мають значні труднощі у групуванні предметів за різними ознаками. Часто діти з ООП не враховують просторові ознаки предметів, не користуються пробами, діють силою. Це позначається на їх предметно-ігрових діях, які найчастіше замінюються маніпулюванням, у подальшому це негативно впливає на оволодіння дитиною всіма видами побутової, практичної та пізнавальної діяльності.
Досягнення мети сенсорного виховання дітей з ООП відбувається завдяки:
формуванню орієнтувально-пошукової діяльності (вміння виокремлювати, порівнювати, об'єднувати предмети в групи тощо);
ознайомленню дітей з сенсорними еталонами (форми, кольору, розміру), з розмаїттям звуків, фактур, смаків, температур тощо;
поєднанню сенсорного досвіду дитини зі словом, яке позначає те, що сприймається, допомагає закріпити в уявленні образи предметів, що робить їх більш чіткими, систематизованими та узагальненими.
Відчуття і сприймання у дітей з ООП формуються із затримкою у часі, своєрідно, із великою кількістю типових та нетипових особливостей. Недоліки становлення відчуттів та сприймання зумовлені особливостями психофізичного розвитку дітей з ООП (недосконалий розвиток уваги, уявлень, пам’яті, мовлення, мислення, предметної діяльності тощо).
Тому спеціальне навчання у дошкільному віці дітей з особливими освітніми потребами забезпечує той базис, що постійно має розвиватися і вдосконалюватися протягом усіх років навчання і виховання дитини дошкільного віку в практичних і продуктивних видах дитячої діяльності.
Шановні дорослі! Пам’ятайте: сенсорні здібності не даються людині в готовому вигляді, так, дитина народжується на світ з органами відчуття, але це лише передумова для того, щоб, з Вашою допомогою, дитина навчилася сприймати всі багатства навколишнього світу.
Взявши за основу концепцію М. Монтессорі і адаптувавши її з урахуванням предметно-практичної діяльності дітей з сенсорними еталонами ми можемо побачити результат малюків у сенсорно-пізнавальному розвитку.
«Допоможи мені це зробити самому» - це гасло методики Марії Монтессорі. Кожна дитина – це унікальна, неповторна особистість. А дорослому потрібно лише своєчасно забезпечити необхідні умови, що означає:
створити розвивальне середовище, надавши об’єкти для вивчення;
не заважати дитині самостійно набувати знання, допомагаючи лише за необхідності, або якщо дитина сама про це вас попросить.
Малюка іноді можна порівняти з ліліпутом у країні велетнів: більша частина цікавих для нього речей йому недосяжна. Крім того, він ще не пристосувався до незнайомого світу: має погану координацію рухів, не впевнений у собі і не завжди знає, що робити з навколишніми предметами.
«Світ наповнений запахами та кольорами» – від народження дитини до 5 років – період активного чуттєвого, сенсорного розвитку. У цей час дитина особливо здатна до сприйняття кольору, форми, розмірів, предметів, навколишніх звуків. Спочатку інформацію про світ вона отримує через тактильні відчуття, запахи. Потім провідними джерелами інформації стають зір та слух. Дитина запам’ятовує зовнішній вигляд предметів, впізнає знайомі їй зображення. Всі розвиваючі іграшки, рекомендовані для цього віку, враховують ці особливості.
Розвитку основних органів відчуттів малюка можна і необхідно сприяти. Дорослі повинні надати дитині якомога більше об’єктів для вивчення. Щоб активно розвивались зір, слух, органи чуття, вам потрібно придбати різноманітні посібники та предмети. Предмети повинні мати різноманітну форму і бути виготовленими з різних матеріалів.
Навчіть дитину розрізнювати температуру, торкаючись льоду, металевих предметів, нагрітих на сонечку камчиків, занурюючи руки в теплу воду. Навчайте малюка порівнювати предмети (палички, іграшки, стрічки) за висотою, довжиною. Знайомте з розмаїттям відтінків кольорів, звуків, запахів. Учіть дитину знаходити предмети того кольору, який ви називаєте. Придбайте дитині або зробіть самостійно тактильний килимок.
Фантазуйте, вигадуйте для малюка іграшки, що сприяють його розвитку,
а не дають готові рішення, надайте дитині повну свободу для задоволення її цікавості!