Сторінка практичного психолога

НАПРЯМКИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В ЗАКЛАДІ

• ПСИХОДІАГНОСТИКА

• КОНСУЛЬТАЦІЇ

• КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ

• ПРОСВІТА

• ПРОФІЛАКТИКА

• ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА РОБОТА

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

У роботі зі здобувачами освіти:

• Здійснення психологічного супроводу процесу адаптації дошкільників до умов дитячого садка.

• Дослідження емоційного стану дітей середніх груп в дитячому закладі.

• Визначення психологічної та фізіологічної готовності дітей старших груп до шкільного навчання.

• Проведення просвітницької, розвивальної та профілактичної роботи з метою сприяння розвитку особистості дітей, збереження їх психологічного здоров’я і благополуччя, попередження емоційних, мовленнєвих та поведінкових порушень в дитячому колективі.

• Діагностичне обстеження психологічного розвитку дітей та написання характеристик для Інклюзивно-ресурного центру.

• Проведення профілактичної роботи з формування навичок стійкості до стресу.

• Здійснення психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами.

Робота з батьками передбачає:

• Підвищення психологічної грамотності батьків, надання їм знань про вікові особливості дітей.

• Формування навичок ефективної взаємодії та профілактики типових проблем у вихованні.

• Надання батькам конкретних порад, допомоги зрозуміти інтереси й потреби дитини.

• Заохочення батьків до активної та свідомої участі в освітньому процесі.

Робота з педагогічним колективом:

• Підвищення психологічної культури педагогів, надання їм знань про особливості розвитку дітей.

• Формування вмінь адекватно взаємодіяти з дошкільниками.

• Розвиток навичок профілактики та вирішення психологічних проблем у дітей та в колективі.

• Надання рекомендації щодо роботи з дітьми, зокрема з тими, що мають особливі освітні потреби.

• Допомога у створенні сприятливого психологічного середовища в дитячому садку.  

• Навчання методикам протидії стресу та профілактика емоційного вигорання.

Надання першої психологічної допомоги усім учасникам освітнього процесу, постраждалим від воєнних дій, які перебувають у стані стресу у вигляді рекомендації. У разі потреби переспрямування до фахівця з відповідною кваліфікацією.

АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА. 

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ

Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше. 

• Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.

• За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад,
  о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.

• Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.

• Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусиш ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.

• Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.

• Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптуватися до дитячого садочка.

• Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.

• Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

• Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

• Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до садочка. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

• Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

• Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.

• Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не призведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

• Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не намагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував/сумувала!” “Тобі було страшно, сумно, печально…”.

ЯК БАТЬКАМ СПІЛКУВАТИСЯ З ДИТИНОЮ
В ПЕРІОД ЇЇ АДАПТАЦІЇ ДО ДНЗ

1. У період адаптації дитини до нових умов дошкільного закладу будьте особливо уважними до її поведінки, настрою, самопочуття.

2. Дуже важливо вранці створювати атмосферу гарного настрою, це зумовлює успіх протягом усього дня перебування в дитячому садочку: будіть дитину лагідним словом, м'яким до­ тиком руки до чола.

3. Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток, різні цікаві заняття, ігри.

4. Не погрожуйте дитині дитячим садком як покаранням за вчинки, неслухняність.

5. Пам'ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.

6. Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.

7. Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці. Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно. Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1—2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повер­тається.

8. Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім'ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваша дитина розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від неї.

9. Цікавтеся у вихователів вашої дитини, як вона грається, як спілкується з іншими дітьми.

10. Обов'язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров'я і поведінки вашого малюка. Тримайте тісний зв'язок із персоналом групи.

11. Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тому, що вона вже велика. Говоріть малюку, що це дуже добре, що він доріс до дитячого садка і став таким великим. Налаштуйте дитину позитивно.

12. Говоріть про вступ до дитячого садочка як про радісну й очікувану подію, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитячому садочку.

Легкої вам адаптації!

Трирічні малюки:
щоб криза не була критичною

За перші три роки свого життя малюк набуває певного багажу знань і вмінь, починає відчувати потребу в більшій, ніж йому надають, самостійності. Головні зміни зосереджені навколо Я дитини. Їх сутність полягає в психологічній емансипації малюка від близьких дорослих, яка супроводжується низкою специфічних проявів — упертістю, запе­реченням усього й уся, капризами тощо. Разом з тим, психологічні спостереження доводять, що деякі діти практично не мають негативних проявів у вказаному віці або легко та швидко їх долають, і їх особистісний розвиток протікає нормально.

Перебіг кризового періоду залежить не лише від індивідуальних особливостей малюків, а й від психолого-педагогічної освіченості їх со­ціального оточення — насамперед батьків і педагогів. У дитини може проявлятися або весь комплекс кризової поведінки, або лише деякі її ознаки. В одного малюка — це яскраво виражена «боротьба за самостійність», що супроводжується агресивністю, негативізмом і триває довго, а в іншого — процес відстоювання своєї незалежності набагато м'якший, проявляється лише в деяких ситуаціях і швидко минає.

Криза трьох років засвідчує один з важливих моментів розви­тку дитини раннього віку — усвідомлення себе як окремої особистості, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Це стає причиною нового ставлення до дорослого: дитина порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, намагається реалізувати прагнення «бути дорослим», демонструє свою самостійність і незалежність, протиставляє власні бажання вимогам дорослого.

Причини негативних проявів кризи розвитку

Маємо зазначити ще раз: у кризовий період цілковито зміню­ється вся соціальна ситуація розвитку дитини. Проте, якщо сама криза розвитку є закономірним і необхідним явищем, то негативні прояви — це свідчення складностей переходу до нового періоду, які здебільшого провокуються близькими дорослими через їх нерозу­міння прогресивності всіх змін, через невміння чи небажання зміню­вати тип і стиль взаємодії з дитиною, який був сталим доволі дов­го — від першого року життя.

Якщо дорослі не помічають у ди­тини тенденції самостійно задовольня­ти бажання, продовжують ігнорувати її прагнення бути незалежною, зберігають старий тип взаємин, обмежують актив­ність, свободу дитини, то можуть виник­нути власне кризові прояви — нега­тивізм, впертість, свавілля, знецінення вимог дорослих, протест-бунт, норов­ливість. У разі, якщо дорослий наполя­гає на своєму, намагається зломити ди­тячу впертість, виникає психологічний захист: дитина звикає до негативних оцінок дорослого і зазвичай перестає «чути» його зауваження та заборони, інколи навіть можуть виника­ти невротичні симптоми. За «перемоги» дорослого над самостійніс­тю дитини вона може вирости безвольною, безініціативною, несамо­стійною або ж впертою і жорстокою.