Мудрість батьківського виховання

• Заохочуйте самостійність своєї дитини. 

• Якщо ваша дитина потребує допомоги, створіть такі умови, щоб вона сама знайшла шляхи подолання проблемної ситуації. 

• Не давайте готових відповідей - ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями. Відзначайте досягнення дитини. 

• Віддавайте перевагу похвалі, а не докорам. 

• Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитини критикою. 

• Не ставте перед дитиною завищені вимоги. 

• Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе. 

• Пам'ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання. 

• Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяль­ності, гри. 

• Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитли­вість, а також про дитячий садок, школу. 

• Пам'ятайте, після 20 хвилин занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності. 

• Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері. 

• Пам'ятайте, для продуктивної діяльності дитині необхідно спати 10-12 годин на добу, з урахуванням денного відпочинку (1-1,5 год).

Адаптація - складний процес пристосування організму до оточення, що проходить на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.  

Дитина приходить у ЗДО, адаптація його до умов дитячого садку протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх його систем  і відносин з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної  та  ігрової активності й нерідко позначається на здоров'ї дитини. 

Проблема  адаптації - це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять в дитсадок  саме в цьому віці. Найчастіше, проблеми адаптації, пов'язані з невідповідністю особливостей нових вимог  характеристикам дітей групи за різними показниками, наприклад по випередженню рівня розвитку пізнавальної сфери й відставанню в сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок і навпаки. 

Мають місце ситуації тривалої адаптації дітей до дитячого садка у силу невідповідності харчування в ЗДО особливостям домашньої кухні родини малюка. Проблема адаптації у старшому дошкільному віці - це одиничні випадки, тому більшою мірою концентруємо свою діяльність на оптимізації процесу адаптації дітей переддошкільного віку. 

Проблема адаптації до умов ЗДО виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше іде до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім'ї і до 2-3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички. 

Тривалість адаптаційного періоду залежать від факторів: 

1. Вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2-х років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя) 

2. Стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації) 

3. Індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи) 

4. Рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу) 

5. Досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми). 

Батькам варто розповісти педагогу про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості, адже адаптація до нових умов включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин. 

Добре, коли дитина починає відвідувати дитячий садок на початку нового навчального року, тобто у серпні-вересні. По-перше, влітку майже всі діти оздоровлюються: проводять багато часу на свіжому повітрі в селі чи біля моря, інше. Повітря, сонце, вода, фізична активність і вітаміни підвищують запас міцності дитячого організму, що дозволяє легше подолати майбутні випробування в період адаптації. 

По-друге, у вересні ще досить тепло, багато овочів і фруктів. Час негожої погоди, мокрого взуття й осінніх застуд ще не настав: є шанс, що малюк встигне пристосуватися до нового способу життя перед тим, як оточуючі почнуть чхати і хворіти.   

Є різні думки з приводу того, у якому віці дитині краще починати відвідувати ЗДО. Досвід роботи та спостереження вихователів та психологів дає можливість стверджувати: оптимальний вік початку відвідування дитячого садка 2,5-3 роки. Як правило, це пов'язане з тим, що діти, яким ще не виповнилося двох років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом тощо. До того ж вони у дитсадку частіше хворіють, адже, що молодша дитина, то слабша її імунна система. Крім того, науковці довели, що саме у 2,5-3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватися на одному виді діяльності (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 6-7 годин, до й після денного сну. Доречно зазначити, що в малюка вже є потреба й можливість присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими людьми або дітьми. 

Етапи адаптації 

На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть, немає жодного малюка, який не страждав би через розлуку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками - плачуть, розлучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокійно, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюбленій іграшці, принесеній із дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх. 

На другому етапі діти з безлічі незнайомих дорослих виділяють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися, звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні режимних процедур або якщо щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, запевняє її, що мама обов'язково прийде, залучає малюка до своїх справ - просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання. 

На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Вони активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включаються у групові рухливі ігри й заняття.

 На останньому етапі малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зустрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюються, кривляються, наслідуючи інших, отримуючи задоволення від таких забав. З'являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, співпереживають, якщо комусь боляче. 

ПРИМІТКА, Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного різна. Дитина швидко й безболісно може адаптуватись до ЗДО, а може надовго зупинитися на певному етапі. 

Ступені адаптації 

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини можна виділити різні ступені адаптації дитини до ЗДО.  

Легка (фізіологічна, природна) адаптація - поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 днів. Дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі. 

Середня адаптація - поведінка дитини нормалізується протягом 15-30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без ускладнень; більш-менш терпимо переносить «походи» в дитячий садок, плаче під час прощання з мамою та інколи протягом дня. Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається. 

Важка патологічна адаптація - триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви й вередування, істерики. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов'язана з небажанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються. 

Причини важкої адаптації 

Причинами важкої адаптації до умов ЗДО можуть бути: 

Недостатня сформованість позитивного ставлення до відвідування закладу освіти (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ЗДО. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем. 

Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми - вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом. 

Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка недостатньо спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з'являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати. 

Умови успішної адаптації 

Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно: 

1. Батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ЗДО, адже тривога і неспокій батьків передається дітям. 

2. Відвідувати ЗДО лише за умови, що малюк не хворіє. 

3. Розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй    подобається, що ні, які вміння і навички сформовані, якої допомоги потребує дитина, про методи заохочення і покарання, які використовуються в сім'ї. 

4. У перші дні відвідування дитсадка не варто залишати дитину на тривалий час. Доцільно у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми. 

5. Улюблена іграшка захопить увагу дитини і допоможе їй відволіктися від розлуки із близькими. Нехай іграшка ходить у садок разом із малюком щодня і знайомиться там з іншими дітьми. 

6. Батькам важливо увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим. 

7. Під час адаптації батькам потрібно запастися терпінням. Найчастіше у такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини раптово міняється - малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики із приводу і безпідставні, скандали, що супроводжуються криком, плачем, киданням предметів і качанням на підлозі. 

8. Адаптація малюка до дитсадка - це великий стрес для дитини, її нерви напружені, тому потрібна розрядка. Крім того, в оточенні сторонніх дитина часто стримує негативні емоції, тому виливаються вони у присутності батьків лише ввечері вдома. 

Як допомогти дитині адаптуватися до ЗДО? 

• Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. У ЗДО і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження, на якийсь час припинити походи в цирк, театр, у гості. 

• Скоротити перегляд телепередач, ігор у телефоні. 

• Не реагувати надто емоційно на витівки малюка і не карати за капризи, але обговорювати разом таку поведінку. 

• Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день! Перший тиждень - на 2-3 години, потім час необхідно поступово збільшувати до 5-6 годин. 

• Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру «Дитячий садок», де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що «робить» ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати. 

• Із самого початку батькам слід допомогти дитині легко увійти до дитячого садка. Адже вона вперше в житті розлучається з домівкою, з батьками, віддаляється від них, хоч і на кілька годин. 

• У перші дні відвідування садка батьки не повинні залишати дитину одну одразу, краще, щоб малюк сам відпустив маму або тата. 

• Розлучаючись, батькам варто пообіцяти, що вони неодмінно повернуться за малюком. Мамі й татові потрібно постійно говорити дитині, що вони її люблять. 

• Зранку батькам варто попрощатися з дитиною легко і швидко, за користуючись придуманим заздалегідь «ритуалом прощання». Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму. 

• Необхідно й у вихідні та святкові дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку! 

• Непотрібно надто тепло одягати дитину, одяг має відповідати температурі у приміщенні дитячого садка. 

• Якщо малюк важко розлучається з матір'ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові чи комусь з близьких родичів. 

• Краще не допускати перерви у відвідуванні дитсадка - тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади. 

• У деяких випадках потрібна консультація фахівця, а якщо малюк не адаптується до нових умов упродовж року, можливо, краще припинити відвідувати дитячий садок. Навіть у цьому випадку необхідно ретельно стежити за станом дитини, щоб пізніше, коли прийде час іти до школи, не було подібних проблем. 

Адаптація дітей до ЗДО завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. 

ЛЕГКОЇ ВАМ АДАПТАЦІЇ !!!