Побутує думка, що хлопчики починають розмовляти пізніше, ніж дівчатка, і це нормально. Чому виникла така думка? Давайте розбиратися.

Мовлення у дітей формується за певними віковими нормами, незалежно від статі дитини. І хлопчики, і дівчатка повинні пройти етапи:

• гуління (2-3 міс.),

• лепету (5-10міс.),

• перших слів (10-15 міс),

• елементарної фрази (18-24 міс).

Далі малюки накопичують словниковий запас, їхня фраза розширюється, і в 3 роки дитина розмовляє реченнями, може розповісти короткий віршик, висловити словами свої прохання, бажання, прокоментувати події зі свого життя. Якщо цього не відбувається, то мова йде про фізіологічну затримку мовленнєвого розвитку або про серйозне мовленнєве порушення як у хлопчиків, так і у дівчаток. Інша справа, що іноді мовлення дівчаток може бути краще розвинуте, ніж ухлопчиків. А ще у хлопчиків мовленнєві порушення спостерігаються в 3-4 рази частіше, ніж у дівчаток. Це пов'язане з функціонуванням головного мозку, яке має певні гендерні відмінності.

В логопедичній практиці хлопчиків дійсно більше, ніж дівчаток, але нормативні показники розвитку мовлення дітей однакові, незалежно від статі. Буває так, що в одній сім'ї старший братик не мав проблем з мовленням, а молодша сестричка мовчить в 3 роки і потребує логопедичного втручання і навпаки. У будь-якому випадку, якщо малеча у 2-2,5 роки не говорить словами, не будує фразу, потрібно звернутися до логопеда. І з хлопчиком, і з дівчинкою.

А якщо малеча в 10-12 місяців:

• не реагує на своє ім'я,

• не розуміє зверненого до неї мовлення,

• не реагує на мовлення дорослих,

то бігти до фахівців потрібно негайно. До яких саме, будемо говорити в наступних дописах, адже логопед може бути далеко не первинним фахівцем на корекційному шляху. 

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку, необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об’єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

- Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

- Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові. Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик...). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

• Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. По¬вторіть те саме з рештою іграшок.

• Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відста¬ні 5-6 м. (Необхідно пам’ятати, що реакція ди¬тини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов’язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

• Візьміть декілька добре відомих дитині пред¬метів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого чле¬на родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім’ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, на¬зивати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов’язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху. Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об’єктивне обсте¬ження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення? Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня? Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання? Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали? За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини? Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)? Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини. Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду? Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мов¬леннєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м’язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо. Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання. Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини. Чи вчасно з’явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім’ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.)

Підіб’ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов’язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний об¬лік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

ЧИМ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ СВОЇЙ ДИТИНІ?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини. Пам’ятайте: усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий. Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етапі роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв’язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам’яті, мислення. 

Сучасні умови життя, на жаль, не дозволяють батькам приділяти досить часу своїм дітям. Заробляння грошей, створення стабільності в сім'ї є пріоритетним завданням дорослого населення нашої країни. Швидкий темп життя, брак вільного часу віддаляють батьків від дітей. Звичайно, було б просто чудово, якби мами і тата більше спілкувалися з дітьми, частіше б грали в спільні ігри. Дуже цінний досвід сімей, де незважаючи ні на що збереглися традиції спільних вечерь, настільних ігор, перегляду та обговорення телепередач і дитячих фільмів. А що ж робити, якщо дійсно немає достатньо часу для спілкування з дитиною, і вже тим більше для спільних ігор?

Враховуючи той момент, що спілкування батьків з дітьми відбувається переважно по дорозі у дитячий садок і ввечері додому, пропоную вам кілька варіантів ігор, які не вимагають спеціальних педагогічних знань і допоможуть вам провести кілька дивовижних хвилин поруч з вашим малюком. Прогулянка – ідеальний час для спілкування з донечкою чи синочком. Ніхто не відволікає маму від дитини розмовами, не треба бігти на кухню, до пральної машини, телефону. Найближчі півгодини-годину ви нікуди не поспішаєте. Пограйте з малюком, згадайте своє дитинство, свої улюблені ігри. Спілкування – запорука розуміння. А адже так важливо навчитися розуміти один одного!

Найкраще розвивати мовні навички у вільному спілкуванні з дитиною, у творчих іграх. Діти, захоплені задумом гри, не помічають того, що вони вчаться, хоча їм доводиться долати труднощі при вирішенні завдань, поставлених у ігровій формі.

Більшість ігор на вулиці не вимагають спеціального обладнання і підготовки, однак розвивають моторику, слухову і зорову увагу, мислення, словниковий запас і зв'язне мовлення.

«Що буває…»

Почніть гру словами: «М'яким може бути хліб, а ще подушка, а ще м'яким може бути...» і почекайте, поки дитина придумає свій варіант.

Або так:

• Що буває круглим?

• Що буває гострим?

• Що буває рідким?

• Що буває довгим?

• Що буває пухнастим?

• Що буває твердим?

• Що буває квадратним?

• Що буває ароматним?

«Закінчи речення»

• Маринка не пішла сьогодні в школу, тому що... (захворіла).

• Я не хочу спати, тому що... (ще рано).

• Ми поїдемо завтра в ліс, якщо... (буде хороша погода).

• Мама пішла в магазин, щоб... (купити продукти).

• Кішка залізла на дерево, щоб... (врятуватися то собаки).

«Відгадай, що я бачу»

Запропонуйте дитині відгадати слово, яке ви задумали, користуючись словами-підказками:

• Високий, цегляний, багатоповерховий (будинок).

• Маленький, сіренький, вміє літати, цвірінькає (горобець).

• Гарна, колюча, приємно пахне, може бути різних кольорів (троянда).

«Чарівні окуляри»

Уявіть, що у вас є «чарівні окуляри» коли їх одягаєш, то все навколо стає (зеленим, синім і. т. д). Поглянь навколо і скажи якого кольору все стало. (Червоні чоботи, червоне дерево, червоний паркан, червона кішка...). Варіантів гри може бути багато.

Звичайно, це лише мала частина тих ігор, які ви можете запропонувати малюкові по дорозі в дитячий сад і додому. Пам'ятайте, кожна дитина любить своїх батьків просто так, тільки за те, що вони її батьки, за те, що вони про нього піклуються і люблять його. Спільні ігри допоможуть вам стати ближче, а це дуже важливо. Грайте зі своїми дітьми і дружіть. Представлені ігри сприяють не тільки встановленню більш тісних відносин між вами і вашою дитиною, але так само спрямовані на розвиток пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви, мовлення вашої дитини. Грайте і не забувайте хвалити своїх дітей!