Сторінка медичної сестри

Дуже важливо уважно стежити за поставою вашої дитини, щоб завчасно попередити будь - які відхилення. Порушення постави ви можете визначити самостійно в домашніх умовах, оглянувши дитину в декількох позиціях.

Позиція №1. Дитина стоїть прямо з опушеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:

• плечі дитини - на одному рівні;

• кути лопаток - симетричні;

• лінії овалів тіла (шиї, талії, грудної клітки) - симетричні; тазову кістки і сідничні складки - на одному рівні; хребет - рівний.

Позиція №2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави:

• симетрія тіла під час нахилів не порушується ;

• ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою - відсутні; відрізки між виступами хребта - однакові; викривлення хребта вліво чи вправо - відсутні.

Позиція №3. Дитина, стоячи рівно, повертається до вас лівим, потім правим боком. Ознаки здорової постави:

• всі частини тіла з обох боків - симетричні;

• сутулість або деформація грудної клітки - відсутні.

Позиція №4. Дитина лежить на рівній поверхні ( підлога, ліжко)в витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

• розміри правої і лівої стоп - однакові;

• довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят - однакова.

Якщо під час огляду дитини ви не помітили жодних викривлень хребта, асиметрії тіла і кінцівок, ознак плоскостопості , це вказує на здорову поставу вашої дитини.

Якщо ви виявили порушення симетрії тіла, викривлення хребта, плоскостопість необхідно проконсультуватися у лікаря - ортопеда для визначення причин порушення постави і розроблення комплексу індивідуальних лікувальних та реабілітаційних заходів. До консультації з лікарем дитину слід звільнити фізичних навантажень.

Лікування порушення постави має бути індивідуальним, зазвичай, є тривалим - від 2-3 місяців до кількох років.

З метою профілактики порушень постави бажано проводити огляд вашої дитини щомісяця.

Адаптація в дитячому садку – це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого колективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у родині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного і фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та вимого у дошкільному закладі, зазвичай нервують дитину та призводять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам медична сестра здійснює медичний супровід крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду.

Оновлюється влітку стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку.

Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медична сестра складає і розміщає на стенді: 

- памятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше ідуть до дитячого садка;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у ЗДО. Під час батьківських зборів медична сестра розповідає про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та розпорядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди. 

Проводяться індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості культурно – гігієнічних навичок. В цих бесідах з ясовуємо , чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися. Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім ї ( неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, зловживання алкоголем), хто не дотримується певного розпорядку дня або чий домашній розпорядок істотно відрізняється від розпорядку у дошкільному закладі

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками

Та прогнозуємо ступінь важкості адаптації. 

Після оформлення медичної карти дитини, коли батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати характер адаптації майбутнього вихованця.

Середній строк адаптації дітей раннього віку – 10-20 днів, хоч може збільшуватися до 2 – 3 місяців. Залежно ві перед умов, які медична сестра вияснила під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації. 

Ступені важкості адаптації дитини до умов дошкільного закладу.Ступінь Тривалість Характеристика

Легкий 10-15 днів Дитина здорова, поведінка швидко нормалізується, фізіологічна адаптація відбувається природно.

Середній 16-30днів Дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень.

Важкий >30днів. Дитина часто і важко хвора

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу. 

Після проведення зустрічей з батьками медична сестра консультує вихователів, де наголошує, щоб вихователь звертав увагу на ознаки нервово – психічний розлад дитини, помітними ознаками є енурез, порушення сну, смоктання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. 

У ході бесід з вихователями медична сестра приділяє увагу створенню і групах комфортного емоційного мікроклімату. Позитивний настрій у групі значно полегшує адаптацію дитини. Медична сестра нагадує, що у період адаптації не можна насильно годувати та укладати спати дитину, проводити будь – які незвичні для дитини оздоровчі процедури, загартовування. Слід забезпечити дитині умови теплового комфорту і одягати її так, як вона звикла вдома. Не варто наполягати на обов’язковому виконанні вправ під час фізкультурних та музичних занять.

Крок 6. Посилено контролюємо стан здоров'я нових вихованців. 

Зважаючи на прогнози, медична сестра особливу увагу приділяє проблемним дітям та у разі необхідності інформує лікаря – педіатра про потребу корекції перебігу адаптації. 

Процес адаптації полегшують: 

- емоційний контакт;

- тактильний контакт;

- музичні заняття;

- музичний супровід упродовж дня;

- ігри з піском і водою;

- малювання;

- казкотерапія.

Крок 7. Беремо участь у корекції перебігу адаптації. 

Щоденне спостереження за дітьми з важким протіканням адаптації може виявити проблеми, причиною яких є незначні, на перший погляд, помилки у поведінці батьків. Саме тому звичайна бесіда медичної сестри з батьками (за необхідності до бесіди залучають і вихователя) може істотно пострияти полегшенню процесу адаптації. Якщо батьки не мали часу відвідати батьківські збори та не звернули увагу на поради медичної сестри, розміщенні на інформаційному стенді, їм передаються копії пам'яток під час індивідуальної консультації. Ще раз нагадати про важливість правильного розпорядку дня вдома, режиму харчування та позитивного мікроклімату в родині.

Профілактика харчових отруєнь

Харчові отруєння поділяються на дві групи: небактеріальні і бактеріальні. Небактеріальні отруєння – це хімічні отруєння, що виникають внаслідок проникнення в організм різних отруйних речовин. Такі отруєння бувають, наприклад, коли споживають неїстівні гриби, ягоди, плоди, а також в разі потрапляння в їжу отрутохімікатів та інших речовин, які можуть утворюватися внаслідок неправильного зберігання, а іноді й приготування їжі. Бактеріальні отруєння виникають внаслідок споживання зіпсованих, неякісних продуктів, заражених гнильними бактеріями, стафілококами, які, розмножуючись у живильному середовищі, виділяють велику кількість отруйних речовин – токсинів. Особливо сильну отруту виділяє мікроб ботулізму, який міститься іноді в зіпсованих консервах. Бактеріальні отрути утворюються також в разі неправильного зберігання рибних страв, тортів, тістечок тощо. Харчові отруєння характеризуються такими ознаками: поява загальної слабості, сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі і пронос, а іноді і знепритомнення. При ботулізмі – найнебезпечнішому бактеріальному харчовому отруєнні – симптоми інші: головний біль, розлад зору, втрата мови, а потім стан непритомності. Перші ознаки харчового отруєння з’являються через 5-6 год, а іноді й раніше. Що ж до симптомів ботулізму, то вони проявляються через добу і більше. В дитячих закладах отруєння може мати масовий характер. Такі отруєння звичайно зумовлені тією самою причиною і мають загальні симптоми. У запобіганні харчовим отруєнням неабияка роль належить вихователеві. Він зобов’язаний ознайомити вихованців з причинами отруєнь і добитися того, щоб вони твердо засвоїли правило: не споживати незнайомі рослини і несвіжу їжу. При перших ознаках отруєннявихователь повинен негайно викликати лікаря і зуміти подати до його прибуття першу допомогу потерпілому, передусім звільнити його травний канал від шкідливих речовин. Для цього хворій дитині можна дати випити кілька склянок теплої води з содою (0,5 чайної ложки на склянку) або слабкий розчин перманганату калію. Якщо в дитини блювання вже припинилося, то для підтримання сил їй можна дати міцного чаю або кави.

Як не допустити отруєння харчовими продуктами?

• При приготуванні їжі необхідно звертати увагу на якість продуктів харчування.

• У кожного продукту є свій строк зберігання. Особливо ретельно треба ставитись до використання в їжу продуктів, що швидко псуються: молочних, м’ясних, рибних.

• Страви з м’яса та риби потрібно відразу використовувати в їжу.

• В холодильнику м’ясо зберігають 5 діб, рибу і птицю – до 2 діб, яйця – до 3 тижнів, сметану – до 3 діб.

• Щоб купити свіжі продукти, дивись на дату виготовлення, що вказана на упаковці.

• Щоб визначити, чи свіжі яйця, необхідно помістити яйце в склянку з водою: якщо яйце лежить на дні – воно свіже; піднялось кінчиком вгору – йому 2-3 тижні і використовувати його можна лише в тісто; спливло вгору – викинь, воно – зіпсоване.

• Можна отруїтись і хлібом. Запліснявілий хліб їсти недопустимо. Деякі види плісняви виробляють отруту

• Продукти, які можуть нести небезпеку в літній період: розрізаний кавун, вінегрет, гречана та манна каші, овочеві салати, розтале і знову заморожене морозиво.

• Заморожені продукти зберігають більше вітамінів, ніж ті, що знаходяться в той самий час просто на повітрі.  

Найпоширенішими з вітамінів є:

• Вітамін А сприяє росту, потрібний для нормального зору. Його багато у моркві, маслі, сирі, яйцях, печінці, помідорах, зеленій цибулі.

• Вітаміни групи В необхідні для розумової і фізичної праці. Містяться вони у житньому хлібі, вівсяній та гречаній крупах, у горосі, квасолі, жовтку яєць, печінці, м’ясі.

• Вітамін С запобігає застуді, поліпшує кровообіг, сприяє росту, лікує цингу. Багато його в капусті, картоплі, помідорах, цибулі, шипшині, часнику, лимонах, чорній смородині.

• Вітамін D зміцнює кістки, запобігає рахітові. Міститься в молоці, печінці, житньому хлібі, яйцях, риб’ячому жирі.
  

Організм дитини, особливо в період його формування, дуже чутливий до дефіциту вітамінів. При їх нестачі розвивається гіповітаміноз (погіршення самопочуття, швидка втомлюваність, дратівливість, зниження захисних сил організму). Такі стани частіше спостерігаються взимку та навесні, що пов’язано з особливостями харчування у ці періоди. Адже тоді менше вживається свіжих овочів та фруктів та й вміст вітамінів у цих продуктах є меншим, ніж влітку та восени. Тоді добову потребу у вітамінах слід забезпечити змішаним раціоном харчування. Корисно вживати щоденні вітамінні салати, які доступні кожній сім’ї:

1. Морква, яблуко, солоний огірок, хрін, зелень петрушки.

2. Червоний буряк, морква, майонез.

3. Редька, морква, часник, сметана, сіль, цукор, зелень петрушки. На формування м’язової, кісткової, нервової тканин у дітей впливають мікроелементи: калій,кальцій,магній, залізо, йод, фосфор, цинк. Тому у харчуванні мають бути : яблука,абрикоси, вишня, виноград, ананаси, квасоля, огірки, капуста, риба, м’ясо, в яких їх найбільше. Для прикладу візьмемо кільку. Це дрібна промислова риба родини Оселедцеві. Хоча її незаслужено відносять до дешевих сортів риби, вона - величезний резерв кальцію. А кальцій бере участь у формуванні кісткової тканини, стимулює ріст дитини. Під його впливом формуються гарні й міцні зуби. А в хребті, лусці, хвості зосереджені також запаси фосфору.

Вітамін D в житті дитини

Тільки під дією ультрафіолету наш організм починає виробляти цей важливий для здоров'я вітамін. Чим ми можемо собі допомогти під час довгого похмурого сезону? Часті застуди, втома, безсоння ... Звичайна реакція на негоду? Можливо, справа і в іншому - в дефіциті вітаміну D. Він необхідний для підтримки нашого імунітету, а крім того, впливає на стан нервової системи, роботу серця і згортання крові. Останні дослідження показують, що профілактика цілого ряду онкологічних захворювань також безпосередньо пов'язана з вмістом цього вітаміну в організмі. Насправді, цю речовину називають вітаміном лише за традицією: вона має гормональну природу. У нашому організмі вона в основному синтезується під впливом ультрафіолетових променів. Або (у суттєво менших кількостях) потрапляє до нас з продуктами харчування. У них вітамін D знаходиться в так званій неактивній формі, яку наш організм під впливом тих же сонячних променів потім «активує», перетворюючи в гормон кальцитріол - регулятор обміну кальцію та фосфору. Саме він відповідає за здоровий стан кісткової тканини, захищає дітей від захворювання на рахіт, а людей у віці - від остеопорозу.

На вулиці ...

Самий вірний спосіб відновити запаси вітаміну D - побувати на сонці. Влітку досить буде 20-хвилинної прогулянки погожим днем у відкритому одязі. При цьому, при засмаганні варто знати міру: дуже засмагла шкіра починає пропускати значно менше ультрафіолету, ніж його потрібно для вироблення в організмі «сонячного» вітаміну. Причиною дефіциту вітаміну D може стати затяжна похмура погода, яка властива нашим широтам. Влітку і восени помірний дефіцит вітаміну D спостерігається лише у 13% дорослих, а от у зимово-весняний період ця цифра зростає до 36%.

І на тарілці

Найчастіше вітамін D можна знайти в продуктах тваринного походження, наприклад у вершковому маслі і яєчному жовтку ... тобто в тій їжі, ставлення до якої останнім часом у багатьох змінилося через інтерес до здорового харчування. Багато вітаміну D і в печінці, яку люблять не всі, і в морській рибі, яку ми їмо недостатньо. Джерелом вітаміну D можуть стати і його препарати. Кому з нас його не вистачає найчастіше? Три основні групи ризику - це діти, вагітні жінки та літні люди (у яких в силу віку сповільнений синтез вітаміну D. Але не тільки вони. Причиною нестачі вітаміну D можуть стати захворювання печінки і нирок. Саме в цих органах вихідна форма вітаміну перетворюється в гормон кальцитріол. Щоб визначити дефіцит вітаміну D в організмі, проводять аналіз сироватки крові. Його може призначити лікуючий лікар і в разі гіповітамінозу прописати необхідні препарати.  

Обережно! Дифтерія!

   ДИФТЕРІЯ - важке, небезпечне для здоров'я інфекційне захворювання. Рівень захворюваності залежить, в основному, від своєчасності і якості проведення щеплень.

ЗБУДНИК ІНФЕКЦІЇ - мікроорганізм, доволі стійкий в зовнішньому середовища.
Тривало зберігається на предметах ужитку, іграшках, книгах. Через слизову оболонку носоглотки, гортані, мигдаликів, кон'юнктиви очей, пошкоджені шкірні покриви мікроби проникають в організм. Розмножуючись, дифтерійна паличка виділяє токсин, який уражує головним чином серцево-судинну систему, надниркові залози, периферичну нервову систему.
Зі всіх форм дифтерії найбільш часто зустрічаються і с найважчими за перебігом - дифтерія зіву і гортані.

СИМПТОМИ  ЗАХВОРЮВАННЯ:
■   біль у горлі, головний біль, загальна слабкість;
■   підвищення температури тіла уже у перші дні до 38-39°С. Але іноді температура тіла може
бути нормальною. Подібні ознаки можуть супроводжувати і ангіну, а відрізнити дифтерію від ангіни може лише лікар-інфекціоніст;
■   при дуже важких формах хвороби може виникати набряк шиї і, навіть, грудної клітки;
■   при дифтерії гортані (дифтерійний круп) різко утруднюється дихання аж до цілковитої його зупинки.
Джерелами інфекції є хворі, які виділяють збудник при кашлі, розмові, диханні.
Хворі заразні при будь-якій формі хвороби. Розповсюджують паличку дифтерії і бактеріоносії - люди, які не хворіють, але мають збудник в організмі.
Дифтерією хворіють як діти, так і дорослі. Останнім часом, в зв'язку з послабленням імунітету,
випадки дифтерії серед дорослих зустрічаються все частіше. Ефективна боротьба з дифтерією
стала можливою дякуючи активному проведенню щеплень серед населення.

    ПАМ'ЯТАЙТЕ! При появі ознак ангіни своєчасно звертайтесь за медичною допомогою.
Рано розпочате лікування - запорука одужання. Не займайтесь самолікуванням.
Вчасно з'являйтесь на проведення профілактичних щеплень, ці: дасть змогу запобігти захворюванню.