Гендерний аспект у вихованні дошкільників
Тема, яку розглянемо сьогодні, є дуже актуальною, інтимізація життєдіяльності дошкільника – щирі, довірливі стосунки між дорослим і дитиною, особистісне спілкування; актуалізація проблеми статевого виховання дошкільників, необхідність врахування педагогом особливостей розвитку хлопчиків та дівчаток.
Розвиток особистості, в основі якої лежить формування людиною своїх життєвих ролей, не може бути гармонійною без гендерно-рольової соціалізації.
Вихователь має знати, що недоліки формування гендерних ролей призводять до порушення статевої та гендерної ідентичності, а це, зокрема, може стати причиною проблем у між статевих контактах, сімейному житті, вихованні дітей.
Перша статева ідентичність, тобто знання своєї статевої належності відмічається науковцями вжев 1,5 рокуі є найстійкішим стрижневим елементом самосвідомості. З віком обсяг і зміст цієї ідентифікації змінюються, при чому це часто пов’язано з розумовим і соціальним розвитком дитини.
Дворічний малюк уже знає свою стать, але ще не вміє обґрунтувати цю атрибуцію. У три-чотири роки дитина вже чітко розрізняє стать оточуючих людей (різна реакція на чоловіків і жінок простежується у немовлят уже у 7-8 місяців), але часто асоціює її за чисто зовнішніми ознаками, наприклад, одягом, і допускає зворотність, можливість зміни статі.
Удва рокибільшість дітей вже цілком здатна ототожнювати себе з іншими людьми за статевими ознаками. Наприклад, хлопчики помічають свою схожість з батьками або іншими чоловіками, починають зараховувати себе до тієї самої категорії.
Діти трьох роківне лише правильно визначають стать оточуючих людей, а й вже досить чітко знають про те, що залежно від статі до людини висувають різні вимоги. Дівчатка, як правило, надають перевагу іграм у ляльки, зображуючи при цьому мам, бабусь, сестричок, вони люблять себе прикрашати тощо. А хлопчики переважно грають технічними іграшками, відображаючи діяльність водія, пожежника, міліціонера, військового. До п’яти років діти вже чітко диференціюють типові заняття дорослих.
Спілкування хлопчиків і дівчаток у4-5 роківмає особливий характер: з одного боку, це спілкування у грі, де ролі розподілені відповідно до статі, з другого, - безпосереднє спілкування з однолітками. Усвідомлюють постійність своєї статі та ким будуть у майбутньому.
У 6 - 7 роківнастає завершальний етап у формуванні статевої ідентичності. На цьому етапі відбувається диференціація статевих ролей, вибір певних видів ігор, певних компаній. Саме в цьому віці з’являються одностатеві компанії ровесників.
Гендерна педагогіка– це сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов у навчальному закладі щодо соціалізації дітей, важливою складовою якої є само ідентифікація дитини як хлопчика або дівчинки.
Вимогою часу стало нове прочитання і нове розуміння освітнього досвіду видатних педагогів. Це дає відповідь на багато запитань стосовно гендерного виховання хлопчиків та дівчаток, принципів гендерної рівності у вихованні обох статей сучасними «новаторами».
Як хлопчики, так і дівчатка отримують інформацію про те, як вони мають поводитися від батьків, друзів, а також через ЗМІ. Соціальне оточення не завжди є об’єктивним в оцінці поведінки статей і справедливим у вимогах до них. Воно часто нав’язує свої вимоги, відповідно до яких діти різної статі мають поводитися по-різному.
Як тут не згадати Януша Корчака щодо виховання хлопчиків та дівчаток в його «Правилах для життя»: «Я часто чую, як про дітей кажуть: «Усі вони такі». Наприклад: «Усі хлопчиська – хулігани і бруднулі». Або: «Всі дівчатка – плаксійки і ябеди». Це не так, кожного треба пізнавати окремо й окремо оцінювати та пізнавати не поверхово, а ґрунтовно. Важливо не тільки те, що людина каже, а й те, що вона думає і відчуває, і чому вона така, а не інакша. Тільки лінива людина, яка не любить думати, каже: «Усі вони такі».
...Хлопчикові так само як і дівчинці, хочеться бути гарним, тільки він у цьому не зізнається. Хлопчикам важче бути чистими, бо вони люблять рухливі ігри... Але вони не бруднулі. Просто хлопчиків вабить усе швидке, вони менш терплячі, то і зошити в них не в такому порядку. Але стараються хлопчики не менше... І вони сором'язливі не менше, ніж дівчатка. Є ігри, в яких дівчатка заважають, а є і спільні. Адже може дівчинка бігати краще за хлопчика, тож чому тоді хлопчикові не можна гратися у ляльки?
...Мене не обходить, що хтось маленький чи великий і що про нього кажуть інші: гарний, негарний, розумний, нерозумний; мене не обходить, добре він навчається, гірший за мене чи кращий, дівчинка це чи хлопчик. Для мене людина гарна, якщо приязно ставиться до людей, якщо не бажає і не робить зла, якщо вона добра».
Антон Макаренко вважав, що «виховання дівчинки чи хлопчика – це передусім формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім'янина, формування в неї почуття любові, власної гідності, яке включає самоповагу й повагу до інших».
Здійснення виховної роботи з дошкільниками передбачає високий рівень гендерної культури вихователя. Від використання ним виховних траєкторій залежить реальне здійснення реконструкції традиційних культурних обмежень у розвитку особистості дошкільника, створення умов для максимальної реалізації і розкриття здібностей дівчаток і хлопчиків у процесі педагогічної взаємодії.
Цінностями гендерної культури педагога є:
· усвідомлення абсолютної цінності прав чоловіків і жінок, свободи особи;
· усвідомлення себе як особистості, здатної впливати на гендерну ситуацію в державі;
· активна позиція щодо потреби участі в гендерних перетвореннях;
· критичне сприйняття соціально-політичної інформації;
· розуміння рівноправної участі обох статей у політичному житті;
· лояльне і водночас вимогливе ставлення до обох статей;
· готовність відповідати за власні рішення та їхні наслідки;
· почуття власного достоїнства, толерантність, плюралізм, здатність до компромісу.
Рівноправність у виховному процесі передбачає:
· однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання до хлопчиків і дівчаток;
· статево нейтральні вимоги до дотримання правил культурної поведінки, уникнення нав'язування стереотипів на зразок: «хлопчикам (дівчаткам) не личить...» тощо;
· орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями та навичками незалежно від статі;
· заохочення дітей до спільних занять, ігор, видів діяльності, уникнення статевого сепаратизму у спілкуванні;
· однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвентарем, приладдям;
· обговорення з дітьми проблем стосунків статей, наголошення на їхній рівності та взаємозамінності в сім’ї та суспільстві;
· привернення уваги вихованців до реклами, дитячих часописів, ілюстрованих матеріалів, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків та жінок;
· демонстрування вихователями андрогінних рис, уникнення статево типізованих моделей поведінки.
Цінним орієнтиром у справі гендерного виховання є позиція видатного психолога-гуманіста Василя Сухомлинського: «Не має бути таких трудових відносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали, таким чином, до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно мають робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл у самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра – іншу».
Отже, узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, маємо відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від статево відповідних традиційних очікувань на користь особистісного, індивідуального розвитку дитини.
Приклади гендерних ігор в дитячому садку
Вихователям дитячого саду належить в цьому питанні особлива роль.
Проводячи з дітьми багато часу, вони мають можливість корегувати їх
поведінку, в тому числі і статеву, в потрібну сторону. Наприклад, хлопчиків
слід учити того, що не можна ображати дівчаток, тому що вони слабкіші;
потрібно, навпаки, поступатися дівчаткам місцем, пропускати вперед,
допомагати.
Цього можна досягти за допомогою таких ігор, які рекомендується
проводити в середніх і старших групах, адже саме в цьому юному віці діти
осягають науку колективного спілкування.
«Домашні турботи» . Запропонуйте дітям приготувати обід, використовуючи іграшкову кухню. Допоможіть їм розподілити ролі: дівчатка командують, хлопчики допомагають. Після гри поговоріть з малюками, розкажіть, що тато завжди повинен допомагати мамі по дому. Дізнайтеся, хто і як допомагає своїм мамам в будинку.
«Будинок дружби» . Посадіть всіх дітей в коло через одного (хлопчик-
дівчинка) і дайте їм конструктор. Пустіть одну деталь конструктора по колу, і
нехай кожен малюк, приєднуючи до неї наступну і передаючи далі, скаже
комплімент представнику протилежної статі. Наприклад: Ваня який? -
Гарний, сильний, швидко бігає, високо стрибає, не ображає дівчат, не б’ється. Маша яка? - Гарна, добра, чесна, акуратна, і т. п. Ця гра допомагає дітям зрозуміти, що в кожній людині є щось хороше, що дружити між собою
можна і потрібно. Побудуйте з конструктора великий «будинок дружби».
«Доньки-матері» . Це гра в справжню сім’ю - дівчатка виконують роль
мами, а хлопчики - тата. Батьки ходять на роботу, мами виховують
дітей. Потім ролі міняються - у тата вихідний і він сидить вдома з дитиною, а
мама йде на роботу. Ця гра допомагає кожній дитині зрозуміти, що обидві
головні ролі в родині та однаково складні.
