ЛЯШЕНКО Олександр Юрійович

"ЧАЙОК-КРЕПКИЙ"

молодший сержант

17.03.1987 - 14.02.2023

Народився Олександр у м. Красний Луч   Луганської області.       

1994-2004р.  закінчив середню школу 15 у місті Красний Луч, займався вільною боротьбою.  Займав перші та другі місця у місцевих, обласних та міжнародних змаганнях.      

У 2004 поступив до Луганського медичного університету на факультет "Стоматологія", де  закінчив три курси.

Потім закінчив Тернопільський національний економічний університет у м. Вінниця.    

З 2014 року проживав та працював у Вінниці, захоплювався автозвуком. Брав участь у чемпіонатах України та займав призові місця                         25.02.2022 р. добровільно вступив до лав ТРО м. Вінниця на посаду Стрільця в/ч А7338.                                           

13 квітня 2022  у складі групи добровольців вирушив на Схід у Луганську область.                

Приймав безпосередню участь у боях за Лисичанськ, н. п Орехове, н.п. Гірське.     

Були важкі бої за м. Золоте, де була загроза оточення наших військ.   Виходили з боями малими групами, уникаючи великих втрат особового складу і вийшли з оточення.  Тоді він не був на звʼязку більше 20 днів         Приймав участь у боях за Лисичанський  НПЗ  і місто Соледар, потім був Лиманський напрямок.       

Мужньо брав участь у штурмах та зачистках н.п Торське, Ямполівка, Терни, за трасу Сватове-Кремінна біля  Червонопопівки.                      Олександру було присвоєно звання молодшого сержанта.   А набувши досвіду у боях, був призначений на посаду командира відділення та виводив взводну групу на бойові завдання.                                    

За Хоробрість та Мужність був нагороджений  Почесною відзнакою в/ч А 7285 "За Хоробрість".     

Почесним Знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий Хрест".              Нагрудним знаком 111 ОбР ТРО 3 ступеня.               

 Орденом ,"За Мужність"  посмертно.                                 

Є свідчення побратимів, яким Він врятував життя.     

Коли вони знаходились в оточенні, поранені і без БК.    Олександр сам виводив їх до наших позицій вночі, майже 12 км, без звʼязку, врятував їм життя.       

Син не був військовим, не проходив військову строкову службу, але за позивом серця з перших днів війни став на захист України.                             05.02.2023 в бою, у районі Серебрянського лісництва, поблизу н.п. Діброва, при виконанні бойового завдання, отримав поранення від кулі снайпера  у голову.   Девʼять днів він та лікарі боролися за його життя, та, на жаль, поранення було занадто важким.           

Олександр був мужнім Воїном, патріотом своєї батьківщини, дуже любив Україну.   

Похований у Вінниці на кладовищі Сабарів-2. Алея Слави.    

ЛЮБИВ ЖИТТЯ ТА БУВ СПРАВЖНІМ

 Олександру назавжди  35...