БЕЗКОРОВАЙНИЙ Олександр Григорович

"КУЗЬМА"

солдат

25.11.1975 - 17.08.2025

Народився Олександр 25 листопада 1975 року в селі Успенівка Бердянського району Запорізької області. У цивільному житті працював трактористом на місцевому сільськогосподарському підприємстві, разом із дружиною виховував 4-х донечок. Щойно розпочалась велика війна, добровольцем став на захист України. Виконував військові завдання у складі 110-ї Запорізької бригади ТРО «Хортиця».

На посаді машиніста - екскаваторника дорожнього взводу інженерно-саперної роти Олександр копав фортифікаційні споруди для воїнів на лінії зіткнення між Донецькою, Дніпропетровською та Запорізькою областями. За значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності країни був нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий хрест». Загинув під час ворожого обстрілу позицій 17 серпня. Йому було 49 років.

«Олександр був прекрасною людиною, мужнім воїном, гарним товаришем та наставником молоді, – розповідає його командир, начальник Андріївської селищної військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Віталій Пелешко. – Ми перебували разом у перший рік рашистського вторгнення на передовій. Олександр був дуже професійним та відважним, адже зазвичай доводилось працювати під обстрілами. Проте, він не виказував страху і завжди доводив справу до кінця. Це багатьом врятувало життя…»

Дружина та донечки Олександра Безкоровайного знайшли прихисток від війни у Вінниці, куди перебралися влітку 2022 року. Сюди ж він двічі приїздив у коротку відпустку. Мав мрію залишитися тут і після перемоги.

«Олександр був батьком з великої літери, хотів бачити своїх дітей щасливими. Для цього не шкодував сил, підтримував їх в усіх починаннях. Пишався, що мають хист до спорту, – каже дружина полеглого Героя Євдокія. – Зокрема, двійко наших дівчаток представляють Україну на міжнародних змаганнях у складі команди з американського футболу «Вінницькі вовки», ще одна – вивчає теорію та методику фізичного виховання у Вінницькому педагогічному коледжі… Саме заради майбутнього дітей Олександр і пішов воювати…»