Вікові особливості

ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ТРЕТЬОГО РОКУ ЖИТТЯ.

Третій рік життя – важливий етап психічного та фізичного розвитку дитини. Інтенсивність темпу психофізичного розвитку порівняно з першим та другим роком дещо уповільнюється. Зміцнюється організм дитини, удосконалюється та стабілізується нервова система розвивається руховий апарат. Провідна діяльність дітей цього віку предметно  - маніпулятивна гра. Важливим є також опосередковане грою спілкування з різними людьми, які оточують дитину, батьки, вихователі, старшими дітьми.

     Дітям цього періоду властива активна спрямованість дій без допомоги дорослого, діти  виявляють прості форми виявлення самостійності. У цей період виникає  початок усвідомлення власного «Я», зародження свідомості.

    Відбувається подальший розвиток наочно-дієвого мислення і поява елементарних видів мовленевих суджень про навколишній світ. В цей період у дитини утворюються нові форми стосунків між дітьми відбувається поступовий перехід від ігор «поруч»  та ігор на «самоті» до спільної ігрової діяльності.

    У цей час виникають паростки сюжетно-рольвої гри, з’являються прості ігрові сюжети, у яких діти відображають дії близьких людей прагнення виконувати певну роль у грі; початок використання предметів замісників. Удосконалюється та урізноманітнюється діяльність, з’являються навички образотворчої та конструктивної діяльності формуються нові потреби та інтереси. Відбувається швидке збільшення словникового запасу, діти  оволодівають граматичною, будовою мови, виникає зміна ролі власного мовлення, яке крім ролі засобу спілкування, стає регулятором поведінки відповідно до поставлених дитиною питань: чому? коли?що це? навіщо? Продовжують розвиватись психічні процеси такі як, сприйняття, відчуття, пам’ять, мислення, увага, розширюються кола об’єктів та їх властивостей, що зацікавлюють дитину. У цей період у дитини виникає активне прагнення до ознайомлення з властивостями предметів (кольори, форми, розміри), під час якого дитина починає співвідносити їх один з одним, набуває здатності прогнозувати зміни, викликані їх подіями. Починає виникати здатність до статевої ідентифікації усвідомлення того, що діти відрізняються за статтю, відповідно до цього дотримання правил поведінки.

    У дитини виникає потреба в самостійності, прагненні бути як дорослий.

  На третьому році життя у дитини розширюються потреби, відбуваються зміни у спілкуванні, загострюється інтерес до мови оточуючих людей, збільшується словник (діти вживають багатослівні речення, а в другому півріччі вже користуються складними підрядними реченнями, майбутнім часом дієслів, прикметниками, сполучниками, прийменниками), розвивається фонематичний та музичний слух, зорова, тактильна чутливість дитини. Відбуваються прогресивні зрушення у пам’яті, але процеси пам’яті мають мимовільний характер, дитина легко відволікається на кожний новий яскравий предмет.

       Виникають перші судження про оточуючих, розвивається допитливість, формуються перші узагальнення. Малюк оволодіває наочно-дійовим мисленням у процесі практичного і мовного спілкування з дорослим. Пізнання навколишнього відбувається у процесі предметної діяльності.

       У дітей з’являються такі почуття, як: прихильність, співчуття, симпатія, антипатія, також негативні емоції (ревнощі, образа, страх, заздрість). В цьому році малюк ще не здатен контролювати емоції, проявляє емоції негайно, безпосередньо.

        У дітей третього року життя з’являється свідоме виявлення себе, свого «Я». Дитина впізнає себе у дзеркалі, часто вживає займенники «я», «мій», «мені», прагне до самостійності, бажає бути схожа на дорослих, наслідувати їх. Починається криза трьох років, що проявляється у впертості, негативізмі, протесті.  Основні причин цього – прагнення віднайти власну позицію. Спостерігається підвищена вразливість, чутливість дитини до оцінок власних досягнень з боку дорослих. Діти прагнуть самоствердитися через предметну діяльність, спілкування з дорослими та однолітками. У цьому віці спостерігається протиріччя між прагненням малюка до самостійності та реальними можливостями. Виконуючи доручення дорослого, діти привчаються робити те, «що треба», стримують себе від того,  чого «не можна робити».