Алгоритм дій для батьків, якщо їхня дитина стала  жертвою булінгу

    
    Діти, які стали жертвами булінгу, соромляться про це говорити і часто звинувачують самих себе. Вони почуваються безпорадними та вважають, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

·        Заспокійтесь і лише після цього починайте розмову з дитиною.

·        Дайте зрозуміти, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати і захистити.

·        Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її в тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

·        Будьте терплячими і делікатними. Пам'ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, в цей момент вона вразлива.

·        Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

·        Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·        Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

·        Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

·        Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

·        Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

·        Спробуйте з'ясувати все, проте не допитуйтесь, не повторюйте одні і ті ж запитання по кілька разів.

·        Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час поряд з дорослими, не залишатися після уроків тощо).

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоби повідомити про агресивну поведінку щодо когось психологу чи класному керівнику або друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.

·        Розпитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині. Запропонуйте свій варіант.

·        Пам'ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків.

·        Спільно з дитиною шукайте способи реагування на булінг.

·        Вчіть дітей емоцій щастя та радості.

      В розмові з дитиною говоріть про те, що засмучуватися – нормально, але допускати біль від інших – не можна.

·        Говоріть з дитиною про те, що вона відчуває.

·        Реагуйте  на емоційні стани дитини, намагайтеся зрозуміти причину через гру чи інші види спілкування.

·        Обговоріть, до кого дитина може звертатися по допомогу в школі: психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.

·        Будьте в контакті з вчителем та психологом, в т.ч. через дитину, адже вона теж має вибудовувати контакт з ними як відповідальними безпечними дорослими у гімназії.

·        Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила в ситуацію булінгу. Рекомендуємо звернутися з цим питанням до психолога.

·        Поясніть дитині, що зміни відбуватимуться поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

·        Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника чи психолога, а в разі їхньої неспроможності владнати ситуацію,  до директора гімназії.

·        Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

·        Варто не зволікати із написанням відповідної заяви до поліції (якщо  психолог, класний керівник та адміністрація гімназії не змогли розв’язати  цю проблему проблему).

Пам’ятайте: ваша мета - припинити насильство, а не покарати винних. Всі сторони конфлікту потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку.