Подальший розвиток революції в Україні (весна-літо 1917 р.)

Діяльність Центральної Ради (весна 1917 – лютий 1918 рр..)

18.05. та 10.06.1917 р. проходили І та ІІ Всеукраїнські військові з’їзди, які посилили процес творення українських військових частин і виявились могутньою підтримкою політичній діяльності ЦР.

10(23) червня 1917 р. ЦР видала свій І Універсал, який фактично проголошував самочинне втілення в життя автономії України – «однині самі будемо творити наше життя». Було створено уряд – Генеральний секретаріат 15 (29) червня на чолі з Винниченком.

Після переговорів з урядовою делегацією Росії і шаленої кампанії тиску ЦР фактично відступила від свого наміру негайно здійснити автономію, про що сповістила у своєму ІІ Універсалі (3 (16) липня 1917 р.). Тимчасовий уряд визнавав юрисдикцію Генерального секретаріату лише в межах Київської, Волинської, Подільської, Чернігівської і Полтавської губернії. Це було початком зневіри народних мас у ЦР, від якої чекали більш рішучих кроків у здійсненні автономії і інших питань.

Основними політичними партіями, які діяли на Україні між лютим і жовтнем 1917 р. були: УСДРП – лідери В. Винниченко, Д. Антонович, М. Порш, С. Петлюра; УПСР – лідери М. Ковалевський, М. Грушевський, П. Христюк, В. Залізняк, М. Шраг; УРДП, а з червня – УПСФ – лідери С. Єфремов, А. Ніковський, Д. Дорошенко, О. Лотоцький; УПСС – П. Макаренко, М. Андрієвський, І. Луценко – ставила завдання утворення незалежної Української республіки; УПХД, що стояла на позиції українського монархізму.

На Україні після липневих подій сформувалися три основні політичні сили:

1. Сили Тимчасового уряду.

2. Центральна рада.

3. Радикальні елементи Рад на чолі з більшовиками.

Важливою підтримкою національно-визвольної боротьби було утворення вільного козацтва на Україні. На осінь 1917 р. нараховувалось 60 тис. козаків.

4-5 липня 1917 р. у Києві відбувся збройний виступ полку ім. Полуботка. Згідно з домовленостями ЦР вводила до складу Ради і Генерального Секретаріату 30% представників національних меншин, а 16.06.1917 р. приймає «Статут вищого управління України». Фактично це була основа конституції. Тимчасовий уряд не затвердив цього документу, а сам 4 серпня 1917 р. видав «Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату», яка суттєво обмежувала права України:

• Генеральний секретаріат мав стати органом Тимчасового уряду;

• ЦР позбавлявся законодавчих прав;

• до ЦР входили не 14, а лише 7 секретарів, до того ж 4 з них мали бути представниками меншин;

• українська територія звужувалась до 5 губерній (Київської, Волинської, Подільської, Полтавської, Чернігівської). ЦР прийняла резолюцію, яка не ухвалювала, але й не відкидала «Інструкцію», а «брала її до відома».