Embedded Files
Робочий час і час відпочинку
Стаття 45 Конституції України гарантує кожному право на відпочинок, а тому питання щодо робочого часу та часу відпочинку досить чітко врегульовані чинним трудовим законодавством із метою реалізації та захисту права працюючих.
Робочим часом вважається час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові обов'язки згідно з чинним законодавством про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним, трудовим договором.
Види робочого часу визначені законодавством України.
Відповідно до статті 50 Кодексу законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Скорочений робочий час встановлюється для окремих категорій працівників:
неповнолітніх віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень;
учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час,— не більше половини максимальної тривалості робочого часу (24, 36 годин) для відповідного віку;
працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, — 36 годин на тиждень.
Крім цього, встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників — учителів, лікарів тощо.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, неповний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюється обов'язково. При цьому виді робочого часу сторони самі домовляються про час роботи.
Ненормований робочий час встановлюється для окремих категорій працівників, праця яких, у зв'язку із специфікою і характером їхньої роботи, не вкладається в рамки нормального робочого дня. Цей вид робочого часу, як правило, допускає роботу понад нормальний робочий день і тиждень, за що ці працівники отримують додаткову відпустку.
Надурочний робочий час — це робота, яка виконується працівниками понад нормальний робочий день і тиждень, якщо вона виконувалась за письмовим або усним розпорядженням власника або уповноваженого ним органу чи з його відома. До надурочних робіт не залучають вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та інших осіб.
Свої особливості має нічний робочий час. Таким вважається робочий час із 22 години до 6 години. До роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, неповнолітніх та деяких інших осіб.
Часом відпочинку є встановлений законодавством час, протягом якого працівники звільняються від виконання своїх трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд.
Протягом робочого дня працівникам має надаватися перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин (обідня перерва). Крім цього, для окремих категорій працівників встановлюються додаткові, визначеної тривалості перерви.
Тривалість відпочинку між робочими днями залежить від тривалості робочого дня та режиму роботи.
Безперервний щотижневий відпочинок (вихідні дні) не повинен бути меншим за 42 години. Загальним вихідним днем є неділя.
Залучення працівників до роботи у вихідні дні забороняється.
До святкових і неробочих днів належать: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисників і захисниць України. Робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, він переноситься на наступний день після святкового або неробочого.
Закон України «Про відпустки» визначає такі види відпусток:
щорічні відпустки:
а) основна відпустка;
б) додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
в) додаткова відпустка за особливий характер праці;
додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
творчі відпустки;
соціальні відпустки:
а) відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;
б) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
в) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;
відпустки без збереження заробітної плати.
Щорічна відпустка надається працівникам зі збереженням місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Мінімальна тривалість щорічної відпустки складає 24 календарні дні. Для окремих категорій працівників можуть встановлюватись відпустки, тривалість яких є більшою. Зокрема, неповнолітнім щорічна відпустка надається тривалістю 31 календарний день.
Деяким працівникам можуть надаватися додаткові відпустки (наприклад працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці).
Працівники, що поєднують роботу з навчанням, користуються правом на додаткову відпустку за місцем роботи.
Для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством, працівникам надається творча відпустка.
Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність
Трудова дисципліна - це порядок взаємовідносин учасників трудової діяльності, передбачений правилами внутрішнього розпорядку підприємства, установи, організації, необхідний при виконанні будь-якої суспільної праці. Порушенням трудової дисципліни є протиправне, провинне невиконання працівником трудових обов'язків.
Дисциплінарні стягнення, передбачені законодавством за порушення трудової дисципліни, - це догана і звільнення з роботи.
Для окремих категорій працівників дисциплінарна відповідальність настає згідно зі спеціальними статутами про дисципліну.
За порушення трудової дисципліни на працівника може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення. До накладення стягнення від порушника повинно бути затребуване відповідне пояснення у письмовій формі.
Стягнення накладається безпосередньо за виявленням провини, але не пізніше як за один місяць з дня його виявлення, не враховуючи часу хвороби працівника або перебування його у відпустці. Місячний термін для застосування стягнення відраховується з дня виявлення порушення особою, якій працівник підпорядкований за службою, незалежно від того, чи наділена вона правом накладання дисциплінарного стягнення.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше як за шість місяців з дня вчинення проступку. За один дисциплінарний проступок може бути накладене лише одне дисциплінарне стягнення.
Якщо впродовж року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення; воно може бути знято достроково, якщо працівник виявив сумлінне ставлення до праці. У період дії стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством. Працівник може звернутися до комісії з трудових спорів у тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати — без обмеження будь-яким строком.
Матеріальна відповідальність робітників і службовців
Матеріальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності. Вона настає за прямі дійсні збитки, нанесені внаслідок власних провинних дій працівниками підприємству, установі, організації, з якими вони перебувають у трудових правовідносинах. Відповідальність за матеріальні збитки запроваджується незалежно від дисциплінарної відповідальності.
Чинне законодавство передбачає повну та обмежену матеріальну відповідальність.
Повна матеріальна відповідальність (ст. 134 КЗпП) запроваджується у випадках, якщо між підприємством і працівником укладений письмовий договір. Перелік посад, щодо яких можливе укладення письмового договору, встановлений нормативним документом.
Законодавство визначає такі випадки настання повної матеріальної відповідальності:
між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності;
майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку;
шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані:
шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
службова особа винна у незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
шкоди завдано нестачею, навмисним знищенням або навмисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів, при їхньому виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
Обмежена матеріальна відповідальність полягає в обов'язку працівника відшкодувати заподіяний збиток у межах свого середнього заробітку.
Контрольні запитання:
Назвіть види робочого часу.
Яким чином держава гарантує можливість реалізації права на відпочинок?
До якої категорії працівників установлено неповний робочий час?
Які види відпусток визначає Закон України «Про відпустки»?
Назвіть основні види часу відпочинку?
Які пільги мають працюючі неповнолітні?
Яке законодавство регулює трудові відносини?
Назвіть підстави трудової відповідальності працівників.
Які права та обов’язки має працівник?
Назвіть види матеріальної відповідальності?
Page updated
Google Sites
Report abuse