Загальна характеристика трудового права України
Праця людини є основним джерелом її доходів, способом реалізації її здібностей та знань. Питання, пов´язані з використанням людської праці, є предметом регулювання трудового права.
Трудове право – це галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають з приводу застосування найманої праці.
Суб´єктами трудових відносин виступають роботодавець та найманий працівник. Ці відносини стосуються таких питань:
укладення трудового договору між роботодавцем та працівником;
визначення їхніх прав та обов´язків, робочого часу та часу відпочинку працівника;
оплата праці за виконану роботу;
питання трудової дисципліни, підстав та порядку звільнення з роботи;
охорони праці.
Найголовнішими джерелами трудового права є Конституція України та Кодекс законів про працю України, який набув чинності з 01.06.1971 і сьогодні діє з деякими змінами та доповненнями.
Загальні положення кодексу визначаються права й обов'язки працівників. Він містить положення про колективний і трудовий договір, робочий час і час відпочинку, нормування праці, заробітну плату, гарантії та компенсації, трудову дисципліну, охорону праці, працю молоді й жінок, трудові спори, державне соціальне страхування, пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням, та деякі інші.
За Конституцією України (ст. 43) використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
При прийомі на роботу особи подають такі документи: заява, паспорт або свідоцтво про народження (подають неповнолітні), військовий квиток або приписне свідоцтво (подають військовозобов'язані), трудова книжка (якщо вона є).
Згідно зі статтею 25 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган не мають права вимагати від працівника, який влаштовується на роботу, дані про його партійну, національну належність, походження. Забороняється вимагати і будь-які інші документи, крім перелічених вище.
В окремих випадках, передбачених законодавством, прийому особи на роботу передує обов'язковий медичний огляд.
Реалізація права на працю неповнолітньою особою
Неповнолітні нарівні з дорослими реалізують закріплене у Конституції України право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя працею, яку вони вільно обирають або на яку вільно погоджуються.
Держава створює умови для повного здійснення неповнолітніми громадянами права на працю, гарантує їм рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання.
Кожна неповнолітня особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, по нижчу від визначеної законом. Використання праці неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах заборонено.
Неповнолітні, які вперше стають до роботи і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт (свідоцтво про народження), диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку
Осіб, молодше 18 років, заборонено залучати до:
важких робіт;
підземних робіт;
робіт зі шкідливими умовами праці;
робіт із небезпечними умовами праці;
підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми;
робіт у нічний час;
надурочних робіт;
робіт у вихідні дні.
Слід знати, що:
неповнолітні у трудових відносинах дорівнюються у правах до повнолітніх працівників;
неповнолітні в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами;
за загальним правилом на роботу приймаються особи, яким виповнилося 16 років та більше;
як виняток, на роботу можна приймати осіб, які досягли 15 років, але за згодою одного із батьків або осіб, що їх замінюють;
допускається прийняття на роботу з 14 років у вільний від навчання час, але за згодою одного із батьків або осіб, що їх замінюють;
неповнолітні під час прийняття на роботу зобов’язані пройти медичний огляд;
під час прийняття на роботу осіб, які не досягли 18 років, випробування не встановлюється;
закон для працівника 16-18 років встановив 36-годинний робочий тиждень, а якщо працівник працює і водночас навчається - 18-годинний робочий тиждень;
закон для працівника 14-16 років встановив робочий тиждень 24 години, а якщо працівник працює і навчається, то його робочий тиждень становить 12 годин;
закон для працівника 16-18 років встановив 36-годинний робочий тиждень, а якщо працівник працює і водночас навчається - 18-годинний робочий тиждень;
закон для працівника 14-16 років встановив робочий тиждень 24 години, а якщо працівник працює і навчається, то його робочий тиждень становить 12 годин;
неповнолітньому надається щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день у зручний для нього час (право на відпустку для нього настає у перший рік роботи після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві або до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за його бажанням для неповнолітнього встановлений особливий порядок звільнення.
У разі звільнення неповнолітнього з роботи адміністрація зобов’язана у день звільнення видати неповнолітньому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках копію наказу видають на вимогу неповнолітнього.
У ст. 194 КЗпП України говориться: «Зарплатня працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Оплата праці учнів професійно-технічних, середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому ними часу. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати».
Контрольні запитання:
Що включає в себе право на працю?
Яким чином держава гарантує можливість реалізації цього права?
Які види праці в Україні заборонені або обмежені?
Які документи потрібні для влаштування на роботу?
Які права найчастіше порушуються під час влаштування її на роботу?
Де і за яких умов можуть працювати підлітки?
Які пільги мають працюючі неповнолітні?