Італія в 1918-1939 роках

Наслідки після Першої світової війни:

позитивні:

• приєднано Південний Тіроль та Трентіно;

• зростання обсягів військового виробництва;

• Італія з країни аграрної перетворилася на аграрно-індустріальну.

негативні:

• людські втрати: 635 тис. загиблих, 1 млн. поранених, 1,5 млн. чол. потрапили до полону;

• видатки на війну становили 1/3 національного багатства;

• внутрішній державний борг – 49,9 млрд. лір (в 1915 р. - 15,3 млрд. лір), зовнішній – 19,2 млрд. лір;

• зросли ціни на продукти;

• зменшення заробітної платні;

• знецінення ліри в 5 разів;

• безробіття (2 млн. осіб).

Фашизм – крайня права реакційна суспільно-політична течія і терористична диктатура фінансового капіталу, що використовує насилля, політику агресії і прагнення світового панування.

Провідні ідеї італійського фашизму:

• італійці повинні пишатися своєю країною;

• заборона усіх політичних партій;

• місце італійської жінки – вдома;

• «демократія – не потрібна»;

• комунізм і соціалізм – вороги фашизму;

• створення колоніальної імперії в Африці.

КОРПОРАТИВНА СИСТЕМА

Ідеологи фашизму заявляли, що в Італії створюється особлива корпоративна держава, в якій буде досягнута гармонія інтересів різних верств населення.

1927 р. була прийнята “Хартія праці”, в якій були проголошені основні принципи фашистського корпоративізму:

• Створити виробничі корпорації в різних галузях виробництва, які являтимуть собою об’єднання підприємців і робітників для співробітництва на засадах “загальних національних інтересів” і “класового миру”;

• професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів;

• передбачалося втручання держави у сферу виробництва у випадку “недостатньої приватної ініціативи” або коли зачіпалися політичні інтереси держави;

• нація проголошувалася “моральною, політичною й економічною сутністю”, що повністю реалізує себе у фашистській державі;

• корпорації ставали основою фашистської держави і тільки вони могли висувати кандидатів до парламенту.

Під час економічної кризи 1929-1933 pp. італійський фашизм розпочав реалізацію своєї соціальної програми — створення корпоративної системи.

У 1930-1934 pp.:

• професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій;

• створено 22 галузеві корпорації, до кожної з яких входило підприємницьке об’єднання і фашистська профспілка;

• створено Національну раду корпорацій. Урядовим декретом представники роботодавців і працюючих за наймом включалися в Національну раду корпорацій з міністрами і їхніми замісниками, представниками фашистської партії і різними експертами. Практично всі італійці стали членами корпорацій;

• було створено Міністерство корпорацій, яке було наділене функціями Міністерства економіки.

Висновок: створення корпоративної системи було одним із важелів фашистського державного регулювання економіки.

Фашизація країни:

• 1923 р. Озброєні загони фашистів були реорганізовані в "добровільну міліцію національної безпеки”. Вони виконували функції охорони порядку і підкорялися Б. Муссоліні;

• 1924 р. на виборах фашисти отримали більшість голосів, що дозволило їм сформувати уряд виключно з членів фашистської партії;

• Наприкінці 1925 р. спеціальним законом Б. Муссоліні звільнився від відповідальності перед парламентом;

• 1926 р. уряд видав низку “надзвичайних” законів:

• про заборону всіх політичних партій, крім фашистської;

• депутати опозиційних партій повинні були залишити парламент;

• відновлювалася смертна кара;

• було засновано “особливий трибунал” для розправи над антифашистами.

• 1929 р. – Латеранський пакт – угода між Б. Муссоліні та Папою Римським Пієм ХІ:

• Італія визнає Ватикан як незалежну державу;

• в школах зберігалося викладання Закону Божого;

• легалізація єдиної нефашистської партії «Католицької дії»;

• державну поліцію замінено на фашистську міліцію;

• таємна поліція ОВРА провадила тотальне шпигунство, провокації та терор;

• 1926 р. засновано Італійську академію, кандидатів до якої обирав сам Муссоліні;

• 3 квітня 1926 р. закон про державний контроль над профспілками, в 1927 р. – замінені корпораціями;

• «Зелена революція» («Боротьба за хліб») – побудова 5000 ферм на осушених болотах, для покращення с/г;

• переписано шкільну програму (основне місце у вивченні історії – історія Давнього Риму);

• у 1929 р. виборна палата парламенту була ліквідована. Замість неї створено Палату “фаші” і корпорацій, до складу якої ввійшли члени Національної ради фашистської партії і Національної ради корпорацій;

• було встановлено масовий контроль над органами влади. Державний апарат піддано чистці від “підозрілих елементів”;

• були ліквідовані всі громадські організації, залишилися лише фашистські профспілки, керівництво яких не вибиралося, а призначалося керівниками фашистської партії;

• у 1927 р. були створені важливі репресивні органи — Особливий трибунал і таємна політична поліція для розправи над антифашистами;

• вводилося адміністративне заслання осіб, які підозрювалися в антифашистських діях;

• підростаюче покоління охоплювалося дитячими і юнацькими фашистськими організаціями. Діяльність організацій мала воєнізований характер;

• студентська молодь була організована в університетські фашистські групи;

• викладачі навчальних закладів повинні були присягати на вірність фашистському режиму;

• культивувався дух самовідречення в ім’я фашистських “ідеалів”;

• після захоплення Ефіопії Італія була проголошена імперією (фашистська пропаганда розглядала це як відродження Римської імперії);

• почав поширюватися расизм, італійці були проголошені однією з арійських рас;

• у 1938 р. було прийнято низку расових законів:

• почалося переслідування євреїв;

• їм заборонялося одружуватися з представниками, “чистої італійської раси”;

• не дозволялося викладати у вищих навчальних закладах і займати вчені посади;

• заборонялося працювати в державних установах;

• євреїв не призивали в армію;

• їхні діти повинні були навчатися в окремих класах тощо.