Італія (0:38)
Диктатори. Беніто Муссоліні (12:01)
Тоталітарні режими: Італія в першій половині ХХ століття (8:16)
День в історії. Зародження фашизму (1:23)
Наслідки після Першої світової війни:
позитивні:
приєднано Південний Тіроль та Трентіно;
зростання обсягів військового виробництва;
Італія з країни аграрної перетворилася на аграрно-індустріальну.
негативні:
людські втрати: 635 тис. загиблих, 1 млн. поранених, 1,5 млн. чол. потрапили до полону;
видатки на війну становили 1/3 національного багатства;
внутрішній державний борг – 49,9 млрд. лір (в 1915 р. - 15,3 млрд. лір), зовнішній – 19,2 млрд. лір;
зросли ціни на продукти;
зменшення заробітної платні;
знецінення ліри в 5 разів;
безробіття (2 млн. осіб).
1918-1920 рр. – суспільна криза в Італії (4 тис. економічних страйків) - активізація ліво- та право радикальних сил (комуністи, соціалісти та націоналісти (фашисти)).
Прихід до влади фашистів:
1919 р. – створення в Мілані «Фашіо ді комбаттіменто» («Союз боротьби») на чолі з Беніто Муссоліні.
На виборах 1919 р. фашисти не здобули жодного голосу.
Вибори 1921 р. – отримали 35 мандатів підготовка до захоплення влади.
Створення бойових груп (скадри), форма одягу – чорні сорочки («чорносороченці»).
листопад 1921 р. – створення Національної фашистської ради.
28-30.10.1922 р. – «похід на Рим» – марш італійських фашистів, з метою захоплення влади. Як кульмінацією цього маршу стало призначення Б. Муссоліні головою уряду.
До 1928 р. зберігався коаліційний уряд.
Фашизм – крайня права реакційна суспільно-політична течія і терористична диктатура фінансового капіталу, що використовує насилля, політику агресії і прагнення світового панування.
Провідні ідеї італійського фашизму:
італійці повинні пишатися своєю країною;
заборона усіх політичних партій;
місце італійської жінки – вдома;
«демократія – не потрібна»;
комунізм і соціалізм – вороги фашизму;
створення колоніальної імперії в Африці.
КОРПОРАТИВНА СИСТЕМА
Ідеологи фашизму заявляли, що в Італії створюється особлива корпоративна держава, в якій буде досягнута гармонія інтересів різних верств населення.
1927 р. була прийнята “Хартія праці”, в якій були проголошені основні принципи фашистського корпоративізму:
Створити виробничі корпорації в різних галузях виробництва, які являтимуть собою об’єднання підприємців і робітників для співробітництва на засадах “загальних національних інтересів” і “класового миру”;
професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів;
передбачалося втручання держави у сферу виробництва у випадку “недостатньої приватної ініціативи” або коли зачіпалися політичні інтереси держави;
нація проголошувалася “моральною, політичною й економічною сутністю”, що повністю реалізує себе у фашистській державі;
корпорації ставали основою фашистської держави і тільки вони могли висувати кандидатів до парламенту.
Під час економічної кризи 1929-1933 pp. італійський фашизм розпочав реалізацію своєї соціальної програми — створення корпоративної системи.
У 1930-1934 pp.:
професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій;
створено 22 галузеві корпорації, до кожної з яких входило підприємницьке об’єднання і фашистська профспілка;
створено Національну раду корпорацій. Урядовим декретом представники роботодавців і працюючих за наймом включалися в Національну раду корпорацій з міністрами і їхніми замісниками, представниками фашистської партії і різними експертами. Практично всі італійці стали членами корпорацій;
було створено Міністерство корпорацій, яке було наділене функціями Міністерства економіки.
Висновок: створення корпоративної системи було одним із важелів фашистського державного регулювання економіки.
Фашизація країни:
1923 р. Озброєні загони фашистів були реорганізовані в "добровільну міліцію національної безпеки”. Вони виконували функції охорони порядку і підкорялися Б. Муссоліні;
1924 р. на виборах фашисти отримали більшість голосів, що дозволило їм сформувати уряд виключно з членів фашистської партії;
Наприкінці 1925 р. спеціальним законом Б. Муссоліні звільнився від відповідальності перед парламентом;
1926 р. уряд видав низку “надзвичайних” законів:
• про заборону всіх політичних партій, крім фашистської;
• депутати опозиційних партій повинні були залишити парламент;
• відновлювалася смертна кара;
• було засновано “особливий трибунал” для розправи над антифашистами.
1929 р. – Латеранський пакт – угода між Б. Муссоліні та Папою Римським Пієм ХІ:
• Італія визнає Ватикан як незалежну державу;
• в школах зберігалося викладання Закону Божого;
• легалізація єдиної нефашистської партії «Католицької дії»;
державну поліцію замінено на фашистську міліцію;
таємна поліція ОВРА провадила тотальне шпигунство, провокації та терор;
1926 р. засновано Італійську академію, кандидатів до якої обирав сам Муссоліні;
3 квітня 1926 р. закон про державний контроль над профспілками, в 1927 р. – замінені корпораціями;
«Зелена революція» («Боротьба за хліб») – побудова 5000 ферм на осушених болотах, для покращення с/г;
переписано шкільну програму (основне місце у вивченні історії – історія Давнього Риму);
у 1929 р. виборна палата парламенту була ліквідована. Замість неї створено Палату “фаші” і корпорацій, до складу якої ввійшли члени Національної ради фашистської партії і Національної ради корпорацій;
було встановлено масовий контроль над органами влади. Державний апарат піддано чистці від “підозрілих елементів”;
були ліквідовані всі громадські організації, залишилися лише фашистські профспілки, керівництво яких не вибиралося, а призначалося керівниками фашистської партії;
у 1927 р. були створені важливі репресивні органи — Особливий трибунал і таємна політична поліція для розправи над антифашистами;
вводилося адміністративне заслання осіб, які підозрювалися в антифашистських діях;
підростаюче покоління охоплювалося дитячими і юнацькими фашистськими організаціями. Діяльність організацій мала воєнізований характер;
студентська молодь була організована в університетські фашистські групи;
викладачі навчальних закладів повинні були присягати на вірність фашистському режиму;
культивувався дух самовідречення в ім’я фашистських “ідеалів”;
після захоплення Ефіопії Італія була проголошена імперією (фашистська пропаганда розглядала це як відродження Римської імперії);
почав поширюватися расизм, італійці були проголошені однією з арійських рас;
у 1938 р. було прийнято низку расових законів:
• почалося переслідування євреїв;
• їм заборонялося одружуватися з представниками, “чистої італійської раси”;
• не дозволялося викладати у вищих навчальних закладах і займати вчені посади;
• заборонялося працювати в державних установах;
• євреїв не призивали в армію;
• їхні діти повинні були навчатися в окремих класах тощо.
Опрацюйте §9.
Опрацюйте §11.