Чехословаччина в 1945-1992 рр.. Чехія та Словаччина.

Встановлення комуністичного режиму після Другої світової війни

1945 р. була звільнена від нацистських окупантів територія Чехословаччини.

Березень 1945 р. був створений Національний фронт чехів і словаків, до якого входили 4 чеські і 2 словацькі партії та різноманітні громадські організації.

Програма Національного фронту передбачала:

1. Остаточне визволення країни від гітлерівців.

2. Запровадження національного управління.

3. Передачу землі селянам.

4. Забезпечення широких демократичних прав і свобод.

5. Рішуче викорінення фашизму. Був створений коаліційний уряд, який існував у 1946-1948 pp.

Президентом країни обрано Е. Бенеша.

Заходи коаліційного уряду:

1. Було націоналізовано 10 тис. промислових підприємств, які належали німецьким та тим власникам, що співробітничали з нацистами.

2. Націоналізовано банки та страхові компанії.

3. Розпочалася аграрна реформа:

• були конфісковані землі німецьких власників і тих, хто співробітничав з нацистами;

• було ліквідовано велике поміщицьке землеволодіння;

• ділянки землі розміром 8-13 га передавалися малоземельним і безземельним селянам.

4. Було проведено грошову реформу.

5. Було запроваджено прогресивне оподаткування.

Травень 1946 р. було проведено вибори до Установчих зборів, внаслідок яких комуністи отримали 38% голосів. Уряд очолив К. Готвальд, а з 26 міністерських крісел 9 посіли комуністи.

Почалася боротьба між політичними партіями за вибір подальших шляхів розвитку країни. Політичні партії, підтримувані президентом Е. Бенешем, орієнтувалися на Захід і виступали за прийняття “плану Маршалла”. Комуністи та їхні союзники орієнтувалися на СРСР.

20 лютого 1948 р. міністри від партій ліберального табору вийшли зі складу уряду. В країні виникла урядова криза. Не бажаючи розв’язання в країні громадянської війни, президент Е. Бенеш погодився на новий склад уряду, в якому більшість становили комуністи. Е. Бенеш подав у відставку. Президентом Чехословаччини став лідер комуністів Клемент Готвальд. Новий уряд очолив комуніст А. Запотоцький.

Після лютневих подій 1948 р. Комуністична партія Чехословаччини взяла курс на побудову соціалізму.

1. Здійснено націоналізацію середніх підприємств.

2. У країні почалися репресії, чистки.

3. Ринкова система господарювання була зруйнована.

4. Приватна власність була знищена.

5. Економіка стала планово-розподільчою.

6. Запроваджувалася практика виконання п’ятирічних планів.

7. Значна увага приділялася розвитку важкої індустрії.

8. У сільському господарстві проводилося виробниче кооперування.

9. У країні залишилась багатопартійна система при збереженні керівної ролі Комуністичної партії Чехословаччини.

Події 1968 p.

Причини подій 1968 p.:

• значні економічні труднощі;

• зменшення обсягу національного доходу;

• різке відставання в економічному розвитку від країн Заходу;

• невдоволення тоталітарним режимом;

• відсутність громадянських прав і свобод.

Становище в країні напередодні подій 1968 р.

Від середини 1960-х pp. у країні почала здійснюватися економічна реформа, що передбачала:

• часткове введення ринкових відносин при збереженні центральних органів управління;

• розширення прав підприємств;

• стимулювання ініціативи підприємств.

Було розуміння необхідності політичного реформування суспільства реформаторами, яких очолив перший секретар ЦК Комуністичної партії Чехословаччини О. Дубчек. Ідеї реформаторів були викладені в “Програмі дій”, прийнятій на Квітневому пленумі ЦК КПЧ 1968 p.:

• Вирішено йти до ринку та демократії.

• Намічено відмовитися від командно-адміністративних методів керівництва країною.

• Було відмінено ідеологічні обмеження на радіо, в пресі, на телебаченні.

• Почалася загальнонаціональна дискусія про шляхи розвитку країни.

• Створювалися неформальні суспільно-політичні організації.

Ці події ввійшли в історію як “Празька весна”. “Празька весна” — це спроба реформування суспільства, “побудова демократичного соціалізму з людським обличчям”.

Розгортання подій 1968 р.

СРСР вбачав реальну загрозу соціалізму і вирішив силою задушити опозицію в Чехословаччині.

У ніч на 21 серпня 1968 р. до Чехословаччини вторглися війська п'яти держав Організації Варшавського договору — СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР. СРСР відправив до Чехословаччини 124 тис. солдатів і офіцерів, на озброєнні яких було до 500 танків.

О. Дубчека та інших членів Комуністичної партії Чехословаччини було заарештовано і відправлено до Москви.

О. Дубчека на посту першого секретаря ЦК КПЧ замінив Г. Гусак, який був при владі до 1989 р. Він згорнув розпочаті реформи, вів боротьбу з опозицією, проводив чистку в партії.

Окупація Чехословаччини мала негативний резонанс у світі:

1. Чехословацьке питання обговорювала Рада Безпеки ООН, але рішення не було прийнято через право “вето” СРСР.

2. Засудила вторгнення в Чехословаччину генеральна Рада Соціалістичного Інтернаціоналу “як чисто агресивний акт”.

3: Проти окупації Чехословаччини висловилися і соціалістичні країни — Албанія, Румунія, Югославія.

4. Навіть у СРСР 6 дисидентів 25 серпня 1968 р. провели демонстрацію протесту на Красній Площі в Москві.

Висновок:

“Празька весна” залишилася в історії як символ оновлення в післявоєнній історії Східної Європи.

“ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ” 1989 р. І ВІДНОВЛЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНОГО ЛАДУ

Передумови революції:

1. Перебудова в СРСР.

2. Відсутність авторитету правлячої КПЧ, яка постійно опиралася на репресивні органи.

3. Загострення кризових явищ у другій половині 1980-х pp.

4. Розгортання дисидентського руху.

Причини “оксамитової революції” 1989 p.:

1. Застійні явища в економіці.

2. Прискорення процесу відставання від розвинених країн Заходу.

3. Прірва між народом та керівною партійно-державною номенклатурою.

4. Відсутність свобод і прав людини.

5. Ідеологічний тиск КПК.

6. Політичні репресії.

7. Придушення будь-якого інакомислення.

Серпень 1988 p. у зв’язку з 20-річчям вторгнення союзних військ у Чехословаччині проходили мітинги, демонстрації.

До весни 1989 р. мітинги і демонстрації не припинялися.

17 листопада 1989 р. жорстока розправа органів правопорядку з демонстрацією молоді в міжнародний день студентів. Молодь вимагала радикальних реформ у країні та закликала до страйку.

19 листопада 1989 р. був створений “Громадський форум” — патріотичний, демократичний фронт на чолі з В. Гавелом, що заснований “Хартією 77” (правозахисною організацією, створеною у 1977p.), який підтримав вимоги студентів і зажадав відставки партійного керівництва. Почалися мирні демонстрації робітників, інтелігенції, молоді.

25 листопада 1989 р. під тиском громадської думки партійна верхівка на чолі з Г. Гусаком пішла у відставку.

30 листопада 1989 р. Федеральні збори Чехословаччини відмінили статтю 4 Конституції про керівну і спрямовуючу роль КПЧ.

Грудень 1989 р. було сформовано уряд національної згоди.

Наприкінці грудня 1989 р. на виборах до Федеральних зборів перемогу здобули “Громадський форум” — патріотичний, демократичний фронт, який об’єднав противників комуністичного режиму, та “Громадськість проти насильства” — демократична організація Словаччини.

Головою Федеральних зборів обрали О. Дубчека, лідера “Празької весни”. Президентом Чехословаччини було обрано колишнього дисидента, драматурга Вацлава Гавела.

Чехословаччина рішуче стала на шлях демократичних перетворень.

1991 р. був прийнятий закон про протизаконність комуністичного режиму. Він вимагав очищення державних органів влади, армії, поліції від колишніх співробітників держбезпеки, а також від їхніх інформаторів та партійних функціонерів, починаючи від секретаря райкому і вище.

Висновок: антитоталітарна, демократична революція завершилася мирно, без кровопролиття, за що й отримала назву “оксамитова”.

У Чехословаччині розпочалися ринкові перетворення:

1. Розпочато поетапну приватизацію.

2. Запроваджено конвертованість грошової одиниці — крони.

3. Громадянам поверталося майно, відібране чи конфісковане за комуністичного режиму.

4. Реформування економіки, відбувалося зі збереженням надійних соціальних гарантій.

5. Проводились рішучі дії, щоб зупинити інфляцію та стабілізувати крону.

Висновки:

1. Реформи відбувалися швидко й ефективно.

2. Не допущено зниження життєвого рівня населення.

3. Уже з 1992 р. почалося пожвавлення промислового виробництва.

4. Значно зріс товарообіг та експорт товару до розвинених країн.

ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ЧЕСЬКОЇ ТА СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІК

Причини розпаду Чехословаччини:

• різний рівень економічного розвитку;

• різні історичні долі народів;

• утиски Словаччини в тоталітарній системі;

• розбіжності в поглядах словацьких і чеських політичних сил щодо шляхів розвитку;

• прагнення Словаччини до повної незалежності;

• економічні суперечності між двома республіками.

Червень 1992 р. Керівництво Чеської та Словацької республік прийняли узгоджене рішення про поділ Чехословаччини на дві суверенні держави.

Восени 1992 р. Федеральні збори прийняли засади поділу країни:

• Все федеральне майно розділялося в пропорції 2 до 1.

• Дві частини відходили до Чехії, а одна — до Словаччини відповідно до чисельності населення.

31 січня 1993 р. на карті Європи з’явилися дві нові самостійні суверенні держави — Чеська і Словацька республіки. В обох державах були проведені президентські вибори. Президентом Чеської республіки став В. Гавел, переобраний на другий термін у 1998 p., у 2003 р. його замінив В. Клаус. Президентом Словацької республіки став М. Ковач, якого на виборах у 1999 р. замінив Р. Шустер.

Висновки:

1. Поділ Чехословаччини на дві держави відбувся цивілізовано, безболісно, що гарантувало сприятливий розвиток у майбутньому кожної держави.

2. Обидві республіки взяли курс на “повернення” до Європи, стали членами Ради Європи, прийняті в ООН.

3. У 1999 р. Чехія прийнята в НАТО.

4. З 1 травня 2004 р. обидві республіки стали повноправними членами ЄС.

Чеська республіка

Після поділу Чехословаччини на дві суверенні держави (з 1 січня 1993 р.) Чеська республіка домоглася міжнародного визнання, стала членом ООН, Ради Європи, першою з посткомуністичних країн стала членом Організації економічного Співробітництва й Розвитку (ОЕСР), є членом НАТО (з 1 березня 1999 p.), членом ЄС (з 2004 p.).

У країні успішно проводяться реформи, відбувається економічне зростання, існують високі соціальні стандарти. В Чеській республіці — політична стабільність, що сприяє припливу іноземних інвестицій в різні галузі економіки, транспорт і зв’язок. Найбільшими інвесторами є ФРН, Нідерланди, Швейцарія, Франція, Австрія, США.

Словацька республіка

Словацька республіка з’явилася на карті Європи з 1 січня 1993 р. і була визнана більшістю країн світу. Становлення республіки відбувалося за умов економічних перетворень, що розпочалися ще в Чехословаччині. В республіці були проведені приватизація, структурна перебудова промисловості.

Досить гострою залишалася проблема угорської меншини (близько 600 тис. осіб), що мешкає в південних районах Словаччини.

У країні ведеться боротьба з організованою злочинністю, корупцією в державному апараті, значна увага приділяється соціальним гарантіям громадян. Гарантом політичної стабільності Словацької республіки, зорієнтованої на інтеграцію в європейські структури, є президент Рудольф Шустер, лідер Партії громадянської згоди, обраний у 1999 р.