Перлину української драматургії «Наталку Полтавку» І.П. Котляревського ставив О.П. Довженко в аматорському гуртку в селі Яреськи, улюбленому місці праці над його фільмами. Тоді колгосп імені Тельмана (нині імені Довженка) почав будівництво нового клубу. До відкриття клубу місцевий драматург готував п’ єсу «Наталка Полтавка». Якось ввечері на репетицію зайшов О.П. Довженко. Коли самодіяльні артисти побачили режисера стався страшенний переполох. Прийшов Довженко і на другий вечір з акторами кіностудії. З цього вечора почалися справжні репетиції. Розподілили гуртом ролі. Наталку грала Яреськівська дівчина Софія Редька (мала приємну зовнішність, чистий дзвінкий голос). Терпелиху – вчителька місцевої школи Т.П. Соболь. Артист С.Шкурат, який у фільмі «Щорс» грав Боженка погодився грати виборного Макогоненка. В ролі возного виступав місцевий учитель Г.М. Мацюця. Роль Петра виконував і чудово співав високим тенором місцевий парубок О. Петренко (його потім О.П. Довженко запрошував зніматися у фільмах). Роль Миколи взявся грати актор П. Масоха. З любов’ю і якимось незвичайним захопленням працював Олександр Петрович з самодіяльними акторами: навчав їх сценічної поведінки, інтонаційного володіння голосом. Настав день прем’єри, зал був переповнений. На кількох довгих лавках розмістилися гості - Олександр Петрович зі зйомочною групою. Глядачі стояли суцільною стіною. Заспівала Наталка….Оплески…І так сцена за сценою.
Вистава в Яреськах поставлена О.П.Довженком, залишилася назавжди в пам’яті, як свята шана геніальному землякові, що дав світові безсмертну «Наталку Полтавку» і великому режисерові, який зв’язаний своєю творчістю з землею полтавською