Я Журналіст

Гуменюк Єлизавета,

студентка 3 курсу

спеціальності «Журналістика»

Комунального закладу вищої освіти

«Барський гуманітарно-педагогічний

коледж імені Михайла Грушевського»

Різдво Нової України

Сніжинки вкривають землю м’яким білим покривалом, містами та селами мерехтять вогники гірлянд, повітря наповнюється ароматами кориці, меду та запашного сіна. Серце відчуває особливе тепло. Це тепло від очікування й усвідомлення процесу переродження, оновлення, що охоплює кожного з нас. Наближається Різдво. Різдво завжди було для українців сакральним духом єднання, коли минуле переплітається із сучасністю, а народження нового життя символізує надію, силу та віру в майбутнє.

Українське Різдво має глибокі історичні корені, що сягають ще язичницьких часів, коли наші предки святкували народження нового сонця. З приходом християнства ці традиції органічно поєдналися з біблійною історією народження Христа. Так з’явилися вертепи, колядки, щедрівки, а також численні обряди, які ми бережемо й досі.

Святий вечір – це не лише урочистий день у календарі, а сакральний ритуал, що об’єднує покоління. Дванадцять пісних страв на столі символізують дванадцять апостолів, а також зв’язок з природою, щедрість землі, яку українці споконвіку шанували. Запалена свічка – це вогник єдності та духовного світла, що не гасне навіть у найтемніші часи. Дідух у кутку хати – знак пам’яті про предків, які оберігають нас, і водночас символ нового врожаю, нової надії. У такі миті ми не лише вшановуємо традиції, а й творимо майбутнє у своїх оселях, у своїх серцях, у своїй країні.

Сакральні миті народження завжди супроводжуються українськими різдвяними колядками та щедрівками. Це пісенна душа нашого народу, це молитва, що поєднує звучання слова і музики. Від урочистої «Нова радість стала» до величного «Бог ся рождає», від народних зимових мотивів до всесвітньо відомого «Щедрика» – кожна пісня є символом перемоги світла над темрявою. Ці нетлінні скарби пережили століття, зберегли в собі силу віри, народну мудрість і незламний дух українців. Особливо символічною залишається історія «Щедрика» Миколи Леонтовича. Ця унікальна мелодія, що народилася в Україні, сьогодні є символом Різдва у всьому світі. Вона пережила заборони, репресії. Зараз, коли російські війська руйнують Покровськ – місто, де Леонтович працював над цією безсмертною піснею, – вона продовжує звучати крізь війну як прагнення українців до перемоги та волі.

Українське Різдво – це не лише про затишок, це також історія боротьби за право бути собою. У часи радянського тоталітаризму святкування Різдва забороняли, церкви руйнували, священників розстрілювали, а носіїв традицій репресували. Однак наш народ не забув значення Різдва. Українське Різдво жило у серцях людей, його відчували душею та святкували таємно, у вузькому родинному колі, передаючи від покоління до покоління пісні, молитви, обряди, які неможливо було знищити указами чи погрозами.

Одним із найтрагічніших і водночас найгероїчніших епізодів цієї боротьби є розстріл різдвяного вертепу на Львівщині у 1948 році. Групу молодих колядників стратили лише за те, що вони несли людям радісну звістку про народження Христа та прославляли українську культуру. Ворог намагався стерти їхні імена, але пам’ять про них живе й сьогодні. Вона нагадує нам, що Різдво завжди було не лише святом, а й актом опору, підтвердженням нашої національної сутності.

Сьогодні Різдво України – це не лише шанування давніх традицій, а й символ її відродження. Наша держава проходить через найтяжчі випробування у своїй новітній історії, проте саме зараз ми, як ніколи, відчуваємо власну міць, національну ідентичність та згуртованість. Це глибоке осмислення того, ким ми є, звідки походить наша сила і заради чого ми боремося.

Різдво Нової України – це народження серед випробувань. Україна вкотре народжується крізь біль, страх і руйнування, але, водночас, стає сильнішою, бо несе в собі світло віри, незламності та надії.

Наш Святвечір у цей час – це, коли родини збираються у думках, у молитвах, у спільному прагненні миру й перемоги. Це, коли свічка горить за тих, хто тримає нашу країну на своїх плечах, і за тих, хто назавжди залишиться у нашій пам’яті. Це, коли пісні в окопах звучать голосом незламного народу.

Сьогодні Різдво Нової Україні – це не лише пам’ять про минуле, а й творення нового майбутнього. Наші традиції наповнюються новим змістом. Українці пишуть нові вертепи – про героїв сучасності, про воїнів-титанів, які боронять країну, про лікарів, які рятують життя, про волонтерів, які стали справжніми янголами-охоронцями. Найголовніша страва – кутя, то не лише про зерно з медом і родзинками, а про нашу допомогу тим, хто її потребує зі слізьми, молитвами та невпинною вірою в перемогу над ворогом, в нашу незламну націю. Ми всі разом пишемо нову сторінку історії України, де Різдво – це символ національного відродження та любові до рідної землі – нескореної України.

Сьогодні, в найтемніші часи, народжується Нова Україна. Різдво Нової України об’єднує нас, нагадує, ким ми є, звідки наше коріння і яке майбутнє ми будуємо. Це час дива та боротьби. В невимовних муках народжується головне диво – це наша незламна Україна, наш народ, наша віра!