Робота з педагогічними працівниками

Мета і завдання гендерного виховання

Чи буде людина щаслива в любові й у сімейному житті, багато в чому залежить від того, як вона вихована, від її загальної культури, уявлень про взаємини чоловіка і жінки.

Коли і як починається гендерне виховання? На що повинні орієнтуватися батьки та педагоги, вирішуючи цю делікатну проблему?

Потрібно знати, що кожному вікові властиві свої особливості, що потребують індивідуального підходу. Вирішальною є обстановка в родині.

Уже в ранньому віці дитина поступово усвідомлює, що вона є представником певної статі (хлопчиком чи дівчинкою), тобто відбувається первинна статева ідентифікація особистості. З цього часу має розпочатися і її статеве виховання, суть якого полягає, на нашу думку, в делікатному поясненні відмінностей у будові чоловічого і жіночого тіла, формуванні елементарних навичок статевої гігієни, статево типізованої (властивої представникам певної статі) поведінки, а також толерантного ставлення до представників протилежної статі.

У дошкільному дитинстві розпочинається етап вторинної статевої ідентифікації, тобто усвідомлення дитиною свого соціального призначення як хлопчика чи дівчинки (майбутнього чоловіка чи жінки) і засвоєння відповідної поведінки в сім’ї, суспільстві. У цей час важливим є гендерне виховання.

Гендерне виховання – процес, спрямований на формування у дитини ціннісного ставлення до людей і до самої себе як до представників різних статей (до чоловіка чи жінки, хлопчика чи дівчинки); формування в неї рис, необхідних для реалізації свого особистісного потенціалу як члена суспільства.

Мета гендерного виховання – особистісне становлення людини як представника певної статі; формування адекватного розуміння сутності моральних норм та установок у взаєминах між чоловіками й жінками (хлопчиками й дівчатками), потреби керуватися ними в усіх сферах та видах діяльності.

Зміст гендерного виховання визначається навколишнім життям: стосунками в сім’ї; взаєминами між представниками різних статей, моральними нормами цих взаємин; сферами діяльності чоловіків і жінок тощо.

Завдання гендерного виховання

• Сприяти особистісному становленню дитини як представника певної статі.

• Сприяти усвідомленню дитиною себе представником своєї статі, формуванню вміння адекватно оцінювати власні вчинки стосовно інших людей з урахуванням статевої належності, необхідних навичок спілкування й взаєморозуміння.

• Виховувати соціальну та моральну відповідальність у взаєминах з іншими.

• Формувати вміння розуміти представників своєї та протилежної статей, дотримуватися загальноприйнятих норм і правил поведінки у спілкуванні з людьми, враховувати й поважати специфічні індивідуальні (статеві) особливості людини в процесі будь – якої спільної діяльності.

• Виховувати у дитини прагнення мати повноцінну люблячу, міцну й дружну сім’ю, що відповідає сучасним потребам суспільства.

Гендерні проблеми сучасності

Нині проблема виховання й навчання відповідно до статі є актуальним завданням педагогічної роботи з дітьми дошкільного віку.

Соціальні зміни, що відбуваються в сучасному суспільстві, призвели до руйнування традиційних стереотипів чоловічої й жіночої поведінки. Демократизація відносин людей різної статі спричинила змішання ролей, фемінізацію чоловіків і маскулінізацію жінок. Жінка стала більш активною, самостійною, впевненою, і це добре. Водночас разом з позитивними чоловічими рисами жінки переймають і негативні: грубість, агресивність, кар’єризм, безжалісність тощо. Жінки нині нерідко посідають лідерські позиції у суспільстві, обіймають «чоловічі» посади. Натомість деякі чоловіки втрачають здатність відігравати маскулінну роль у шлюбі: з «добувачів» вони поступово перетворюються на «споживачів», не виконують своїх обов’язків щодо виховання дітей. Одним з наслідків їх відсторонення від виховання є жорстоке поводження деяких татусів зі своїми дітьми (все частіше «новини» рясніють тривожними фактами, як-от побиття дитини батьком, аби скоріше замовкла, почала їсти тощо).

На тлі таких суспільних змін змінюються й внутрішні психологічні позиції дітей, їхня свідомість: дівчатка стають агресивними й грубими, а хлопчики переймають жіночий тип поведінки (особливо в неповних сім’ях, де немає тата).

Спостерігаючи протягом багатьох років за молоддю , ми помітили, що багато дівчат втратили такі жіночі риси, як скромність, ніжність, терпіння, вміння мирно залагоджувати конфліктні ситуації. Хлопці ж, навпаки, часто не проявляють чоловічих рис: рішучості, витривалості, емоційної стійкості.

Результати спостережень за змістом ігор дітей старшого дошкільного віку так само викликають тривогу: діти демонструють моделі поведінки, що не відповідають їхнім статевим особливостям: не вміють домовлятися в грі, без конфліктів розподіляти між собою ролі. Крім того, у трудовій діяльності, старші дошкільнята часто не здатні самостійно розподіляти обов’язки з урахуванням статі партнера. Хлопчики не проявляють бажання прийти на допомогу дівчаткам тоді, коли потрібна фізична сила, а дівчатка не поспішають допомагати хлопчикам там, де вимагається старанність і акуратність тощо.

Отже, сьогодні вкрай важливо приділяти особливу увагу гендерному вихованню дітей. Насамперед дорослі мають усвідомити, що вони є взірцем для дітей, і поводитись відповідно до своєї гендерної ролі, адже від цього значною мірою залежить те, як приймуть свої ролі діти.

Проблема забезпечення гендерної соціалізації – одна з домінантних у гендерному вихованні.

Практичний психолог Галина КОВАЛЮК